Вивчено просторову організацію залоз та їх кровоносне мікроциркуляторне русло в периферичній та центральній зонах простати людини. Проведено гістологічний та імуногістохімічний аналіз клітинного складу стінок кінцевих відділів та екскреторних проток. Проаналізовано морфометричні особливості питомих об'ємів тканинних компонентів, кінцевих відділів, системи проток, інтралюмінальних мікроструктур залозистих компонентів, а також інтраорганного кровоносного русла простати. На основі одержаних результатів комплексного стереоморфологічного дослідження доповнено класифікацію системи проток та сформульовано концептуальні положення про функціональну сутність, закономірності і відмінності в структурній організації вивідних проток та механізми секретовиділення.

Тлумачення результатів дослідження і обсяг оперативних втручань з приводу варикоцеле пов'язане з детальним і грунтовним вивченням анатомії вен сім'яного канатика. Водночас аналіз наукових джерел засвідчує, що відомості про анатомію венозних лозоподібних сплетень та яєчкових вен уривчасті, одиничні та несистематизовані. Дослідження проведено на 70-ти трупах плодів та 15-ти трупах новонароджених людини чоловічої статі. Встановлено асиметрію величини діаметра та форми просвіту вен сплетення сім'явиносної протоки, справа ці параметри мінливіші, ніж зліва. На рівні голівки правого над'яєчка помітні розширені круглясті просвіти судин венозних сплетень, а відстань між сім'явиносною протокою та її артерією значно більша, ніж зліва. За межами над'яєчка венозні сплетення прямують уздовж сім'явиносної протоки та її артерії, анастомозуючи між собою, що є підставою стверджувати про існування спільного венозного сплетення навколо цих структур.

Цель исследования - изучение трехмерной структуры индивидуальных желез и их проточков в различных железистых зонах простаты, в частности ее периферической зоне, а также согласование и устранение номенклатурных анатомических несоответствий. Объектами исследования были 5 тотальных препаратов простаты человека молодого возраста согласно классификации ВООЗ. Для изучения структуры простаты и архитектоники ее проточков были получены и исследованы серии последовательных гистологических парафиновых срезов толщиной 4 мкм. На их основе выполнены двухмерные фотореконструкции, а также трехмерные пластические реконструкции проточков и их разветвлений в железах периферической зоны простаты. Построчный анализ серий гистологических срезов в пределах периферической зоны простаты, а также изучение ее двухмерных фотореконструкций и трехмерных пластических реконструкций, позволили выделить следующие трубчатые компоненты, имеющие непосредственное отношение к экскреции секрета: терминальные выводные проточки (первыми принимающие секрет, выделяемый гландулоцитами концевых отделов); латеральные выводные проточки, - представляющие собой 2 - 3 последовательных боковых дихотомических разветвления центральных проточков вплоть до терминальных проточков; центральные проточки - расположены центрально в каждой индивидуальной железе периферической зоны; главные проточки - не имеющие боковых ответвлений; редко - общий выводной проток, образующийся слиянием нескольких главных. Представленная градация проточков позволяет выделять в качестве морфологических единиц не железистые дольки, а индивидуальные простатические железы.

Уперше виявлено, що періодична або постійна компресія елементів сім’яного канатика вмістом грижового мішка за косої пахвинної грижі призводить до місцевих розладів артеріального та венозного кровотоку яєчка, над’яєчка та їх оболонок. Їх результатом є часткова атрофія яєчка з розростанням міжканальцевої сполучної тканини, гіаліноз стінки кровоносних судин та оболонки сім’яних трубочок, мікроклазматоз ендотеліоцитів гемокапілярів, деструкція цитоплазматичних органел та структур з’єднувального апарату між підтримувальними епітеліоцитами, гальмування сперматогенезу з редукцією кількості сперматоцитів, сперматид та сперматозоїдів, наростання кількості їх патологічних форм і зниження рухливості. Установлено, що після пластики задньої стінки пахвинного каналу за косої пахвинної грижі залишається порушеною гемодинаміка в яєчку зі зменшенням його об’єму, діаметрів звивистих сім’яних трубочок, кількості клітин сперматогенного епітелію, зокрема сперматозоїдів, збільшенням кількості їх патологічних форм і зниження рухливості. Одержані результати поглиблюють відомості про зміни гемодинаміки та гістоструктуру передміхурової залози за умов косої пахвинної грижі та після пластики задньої стінки пахвинного каналу. Важливими є експериментальні дані щодо структурно-функціональних змін в яєчку за умов розладів кровообігу та його корекції в експерименті.

Досліджено морфометричну топографію і гістотопографію передміхурової залози у 33-х померлих чоловіків молодого, першого і другого зрілого вікових періодів. Встановлено морфометричні та гістотопографічні показники, визначено також ступінь вираженості опущення передміхурової залози як нозології серед її захворювань. У 12-ти добровольців поставлено діагноз і проведено консервативне лікування.

Исследованы морфометрическая топография и гистотопография предстательной железы у 33-х умерших мужчин молодого, первого и второго зрелого возрастных периодов. Установлены морфометрические и гистотопографические показатели, определена также степень выраженности опущения предстательной железы как нозологии среди ее заболеваний. У 12-ти добровольцев поставлен диагноз и проведено консервативное лечение.

Узагальнено результати досліджень, а також даних вітчизняних і зарубіжних авторів із морфології над'яєчка чоловіків різного віку, в умовах варикоцеле, косої пахвинної грижі, після пластики задньої стінки пахвинного каналу, після перенесеного епідидимоорхіту та за водянки яєчка. Подано інформацію про ангіографію артерій і вен над'яєчка, організацію його мікроциркуляторного русла та тканинних компонентів на макро- та мікроскопічному рівні за названих вище умов. Одержані дані про над'яєчко рекомендовано використовувати в клініці під час лікування захворювань цього органа, а також у навчальному процесі на кафедрах нормальної та клінічної анатомії, урології, хірургії, гістології та цитології.

В результаті проведеного дослідження встановлено структурно-просторові особливості перебудови судинного русла яєчок щурів за умов дозованого стенозу сім'яного канатика.

Безпосередньо після струмектомії у кровоносному руслі яєчка розвивається венозне повнокров'я з одночасним зменшенням пропускної здатності дрібних інтрамуральних артерій і артеріол. Інтрамуральні артерії середнього діаметра і артерії білкової оболонки компенсаторно реагують збільшенням ємності за рахунок розширення просвіту. До 3-ї доби морфофункціональний стан кровоносного русла яєчок стабілізується. Після цього на тлі відновлення венозного застою прогресивно знижується пропускна здатність не тільки дрібних інтрамуральних артерій, але й інтрамуральних артерій середнього діаметра з компенсаторним збільшенням ємності артерій білкової оболонки та відповідною динамікою їх кількісних показників.