Описано клінічний випадок рідкісної аномалії розвитку нирок, а саме тазової дистопії галетоподібної нирки ускладненої нефролітіазом. Висвітлено історичні відомості дані про класифікацію, поширеність.

Виконання черезшкірної нефролітотрипсії (ЧШНЛ) у лікуванні сечокам'яної хвороби підковоподібних нирок (ПН) є більш складним, ніж нирок нормальної будови. Під час проведення ЧШНЛ у разі коралоподібного та великого нефролітіазу можна виділити наступні основні етапи: цистоскопія та введення сечовідного катетера до ниркової миски; пункція порожнистої системи нирки; розширення нефростомічного каналу; нефроскопія, дроблення та видалення фрагментів дезінтегрованого каменю; встановлення нефростомічного дренажу та видалення сечовідного катетера. Всього було виконано 24 літотрипсії у 22-х хворих з коралоподібними, великими та множинними каменями у ПН. Таким чином, використання сучасних методів лікування сечокам'яної хвороби також можливе у нирках з аномальною структурою і, в тому числі, у ПН. З'ясовано, що використання ЧШНЛ у лікуванні проблемного нефролітіазу ПН є більш складним, ніж нирок нормальної будови. У разі неефективної ЧШНЛ, наявності товстого перешийка та стриктури сечовода відкрита операція залишається методом вибору. Звільнення нирки від каменю досягнуто у 21-го (95,45 %) хворого після первинної та вторинної ЧШНЛ, а також після екстракорпоральної ударно-хвильової літотрипсії.

Выполнение перкутанной (черезкожной) нефролитотрипсии (ПНЛ) в лечении мочекаменной болезни подковообразных почек (ПП) является более сложным, чем почек нормального строения. При проведении ПНЛ при коралловидном и большом нефролитиазе можно выделить следующие основные этапы: цистоскопия и введение мочеточникового катетера в почечную лоханку; пункция полостной системы почки; расширение нефростомического канала; нефроскопия, дробление и удаление фрагментов дезинтегрированного камня; установка нефростомического дренажа и удаление мочеточникового катетера. Всего было выполнено 24 литотрипсии у 22-х больных с коралловидными, большими и множественными камнями в ПП. Таким образом, использование современных методов мочекаменной болезни также возможно в почках с аномальной структурой и, в том числе, в ПП. Использование ПНЛ в лечении проблемного нефролитиаза ПП является более сложным, чем почек нормального строения. В случае неэффективной ПНЛ, наличия толстого перешейка и стриктуры мочеточника открытая операция остается методом выбора. Освобождение почки от камней достигнуто у 21-го (95,45 %) больного после первичной и вторичной ПНЛ, а также после экстракорпоральной ударно-волновой литотрипсии.

Наведено дані про причини розвитку підковоподібної нирки, різні варіанти зрощень її сегментів, особливості кровопостачання, клінічну картину та діагностику цієї аномалії. Запропоновано алгоритм виявлення супутніх вад розвитку та поєднання їх у певні спадкові захворювання.

За період з 2004 р. до 2017 р. в урологічному відділенні Львівської обласної клінічної лікарні було проліковано 32 хворих з підковоподібною ниркою (ПН). Вік хворих становив від 20 до 66 років, серед них було 27 (84,3 %) чоловіків і 5 (15,7 %) жінок. Усього було виконано 34 літотрипсії у 32 хворих з коралоподібними, великими і множинними каменями ПН, які у 40,6 % супроводжувалися нетиповим перебігом. Складність перкутанної хірургії ПН зумовлена нетиповою будовою і розташуванням чашечно-мискової системи, особливостями кровопостачання і аномальним анатомічним положенням по відношенню до оточуючих органів. Однак відповідні знання анатомічних особливостей і технічні навички хірурга надають змогу досягти ефективності. Згідно з результатами даного дослідження, черезшкірна нефролітотрипсія у поєднанні з екстракорпоральною ударнохвильовою літотрипсією становить 96,9 %.