Розглянуто проблеми діагностування, лікування та профілактики пролапсу тазових, зокрема статевих жіночих, органів. Описано етіологію та патогенез даних захворювань, а також способи корекції пролапсу жіночих статевих органів з використанням нових технологій.

Рассмотрены проблемы диагностирования, лечения и профилактики пролапса тазовых, в частности женских половых, органов. Описаны этиология и патогенез данных заболеваний, а также способы коррекции пролапса женских половых органов с использованием новых технологий.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р715.763-58

Рубрики:

Хірургічна патологія піхви

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Изучена эффективность применения комплексного иммуноглобулина "Триглобулин-Биофарма" у больных с трансвагинальными оперативными вмешательствами. Установлено, что применение иммуноглобулина "Триглобулин-Биофарма" позволяет сократить длительность послеоперационной лихорадки и уменьшить сроки заживления послеоперационных рубцов почти на 1,5 дня по сравнению с традиционными методами ведения больных, в 3 раза снизить частоту гнойно-воспалительных осложнений, на 2,1 суток сократить длительность послеоперационного койко-дня.

На підставі клініко-статистичних та додаткових методів дослідження встановлено етіопатогенетичні особливості опущення стінок піхви та шийки матки у жінок репродуктивного віку. Науково обгрунтовано та впроваджено в практику рекомендації щодо підвищення ефективності консервативно-пластичних вагінальних операцій у жінок репродуктивного віку з використанням медикаментозної та немедикаментозної терапії. Запропоновано методи контролю за ефективністю застосованих лікувально-профілактичних та реабілітаційних заходів до цих хворих. Все це в сукупності дозволило знизити захворюваність жінок репродуктивного віку.

Приведены сведения о диагностике нарушений опорного аппарата женских гениталий, в частности, о физиологическом механизме их континенции, этиологии и факторах, приводящих к разным вариантам нарушения топографо-анатомических взаимоотношений женских половых органов. Освещены способы оперативного лечения и интраоперационной профилактики опущения и выпадения органов малого таза влагалищным доступом на основе анализа современных тенденций ведения больных с урогенитальным пролапсом.

Розглянуто можливості підвищення ефективності хірургічного лікування хворих з сечоміхурово-піхвовими норицями (СПН) за допомогою запропонованого способу фістулопластики з використанням багатокомпонентного біологічного ранового покриття (БКБРП). Наведено результати обстеження та лікуванн 60-ти хворих з СПН. Доведено, що застосування БКБРП у процесі хірургічного лікування СПН зменшує кількість післяопераційних рецидивів у порівнянні з традиційними методиками, має гарні пластичні, гемостатичні та герметизувальні властивості, які не змінюються під час контакту з сечею. Визначено різну адгезивну активність БКБРП відносно шарів стінки сечового міхура: слабка фіксація до неушкодженої слизової оболонки та надійна фіксація до підслизового, м'язового та серозних шарів. Клінічно підтверджено біологічну безпечність, відсутність алергічних і токсичних реакцій у разі застосування БКБРП. Встановлено, що на результати хірургічного лікування достовірно впливають такі фактори, як вік пацієнтки, анамнестична рецидивність, післяопераційні нориці. Запропоновано дискримінативні рівняння, які дозволяють з високою достовірністю прогнозувати результати лікування ще на доопераційному етапі.

Рассмотрена проблема преимуществ и недостатков использования разных видов синтетических материалов для проведения основных гинекологических операций: субуретральная фиксация, влагалищная фиксация свода и традиционная кольпоррафия.

Представлены результаты исследования эффективности разработанного метода профилактики урогенитальных нарушений у женщин с опущением стенок влагалища в пременопаузе. Предложенный метод позволяет при снижении частоты урогенитальных нарушений избежать побочных эффектов профилактики.

Результаты исследований свидетельствуют, что использование только клинических методов диагностики позволяет установить наличие врожденных аномалий развития матки и влагалища у 30,6 % пациенток. В 34,1 % наблюдений диагностика была сомнительной, а в 35,3 % случаев диагноз аномалий развития матки и влагалища не был установлен. Полученные результаты свидетельствуют о необходимости усовершенствования алгоритма диагностических мероприятий с включением современных методов диагностики - эхографии и эндоскопии.

Результаты проведенных исследований свидетельствуют, что использование только клинических методов диагностики позволяет установить наличие врожденных аномалий развития матки и влагалища у 30,6 % пациенток. В 34,1 % наблюдений диагностика была сомнительной, а в 35,3 % случаев диагноз аномалий развития матки и влагалища не был установлен. Ультразвуковая эхография позволила выявить врожденные аномалии развития матки и влагалища у 89,4 %, установить их форму у 51,8 % девочек-подростков. Наиболее часто выявлялась частичная аплазия влагалища при функционирующей матке и полная аплазия матки и влагалища (82,1 %), удвоение матки и влагалища (79,2 %), реже - однорогая матка с добавочным рудиментарным рогом (40,0 %). Большие трудности возникли в дифференциальной диагностике между внутриматочной перегородкой и двурогой маткой. Полученные результаты необходимо учитывать при разработке алгоритма лечебно-профилактических мероприятий.

Проаналізовано результати лапароскопічних операцій у жінок, які мали порушення репродуктивної функції, в тому числі у юних пацієнток. Оцінено стан клітинного та гуморального імунітету, досліджено рівень гонадотропних та стероїдних гормонів. Зроблено висновок, що для жінок, зацікавлених у відновленні та збереженні репродуктивної функції, лапароскопічні операції є найбільш оптимальною хірургічною методикою лікування.

В 5-м специализированном клиническом родильном доме за последние 5 лет было произведено 11 операций кольпопоэза, из них 7 операций кольпопоэза из брюшины малого таза и 4 операции реконструкции влагалища с использованием кожного лоскута по методу И.И. Грищенко. Рассмотрены особенности оперативного лечения в нетипичных случаях аплазий влагалища.

Отмечено, что на качество жизни женщины в климактерическом периоде существенно влияет генитальный пролапс, которий изменяет как физическое, так и психическое здоровье. Учитывая наличие эстрогеновых рецепторов в органах урогенитального тракта и возникновение патологического состояния на фоне выраженной гипоэстрогении на этапе дооперационной подготовки и в послеоперационном периоде с целью снижения инфекционных осложнений, повышения эффективности оперативного вмешательства проведена заместительная гормональная терапия (ЗГТ), преимущественно с использованием вагинальных форм препаратов. Результаты клинических наблюдений свидетельствуют, что ЗГТ - весьма перспективный метод в комплексном лечении пролапса гениталий.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р715.763.053 + Р715.743

Рубрики:

Операції на піхві

Шифр НБУВ: Ж16789 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Результаты проведенных исследований свидетельствуют, что ультразвуковая эхография позволила выявить врожденные аномалии развития матки и влагалища у 89,4 %, установить их форму у 51,8 % девочек-подростков. Наиболее часто установлена частичная аплазия влагалища при функционирующей матке и полная аплазия матки и влагалища (82,1 %), удвоение матки и влагалища (79,2 %), реже - однорогая матка с добавочным рудиментарным рогом (40,0 %). Большие трудности возникли в дифференциальной диагностике между внутриматочной перегородкой и двурогой маткой. Полученные результаты необходимо учитывать при разработке алгоритма лечебно-профилактических мероприятий.

Розглянуто проблему зниження частоти рецидиву генітального пролапсу в жінок після хірургічного лікування поєднаної патології матки на основі розробки й упровадження диференційованого підходу до вибору методики операції. Представлено нові аспекти патогенезу генітального пролапсу, що полягають у негативному впливі високої частоти хронічної патології легень і захворювань шлунково-кишкового тракту (тривале підвищення внутрішньочеревного тиску) та значного рівня ендокринної патології і варикозної хвороби (неспроможність сполучної тканини). Показано негативну роль генітального пролапсу у пацієнток із поєднаною патологією матки в погіршенні якості життя жінок до оперативного лікування та при розвитку різних варіантів рецидиву. Науково обґрунтовано необхідність оптимізації хірургічного лікування поєднаної патології матки без і з генітальним пролапсом. Установлено порівняльні аспекти частоти та структури супутньої генітальної і соматичної захворюваності у пацієнток із поєднаною патологією матки без і з генітальним пролапсом. Представлено екстрагенітальні чинники ризику (тривале підвищення внутрішньочеревного тиску та неспроможність сполучної тканини) розвитку опущення та випадання внутрішніх статевих органів. Проаналізовано можливості протипоказань до вагінальної гістеректомії в жінок із поєднаною патологією матки. Представлено основні переваги провідникової анестезії при хірургічному лікуванні поєднаної патології матки без і з генітальним пролапсом. Оптимізовано тактику хірургічного лікування поєднаної патології матки та генітального пролапсу на підставі диференційованого підходу до різних методик операцій.