Розглянуто проблеми діагностування, лікування та профілактики пролапсу тазових, зокрема статевих жіночих, органів. Описано етіологію та патогенез даних захворювань, а також способи корекції пролапсу жіночих статевих органів з використанням нових технологій.

Рассмотрены проблемы диагностирования, лечения и профилактики пролапса тазовых, в частности женских половых, органов. Описаны этиология и патогенез данных заболеваний, а также способы коррекции пролапса женских половых органов с использованием новых технологий.

В результате проведенной хирургической коррекции описанной редкой аномалии женских половых органов: двурогая матка, гипоплазия шейки матки с атрезией цервикального канала и отсутствием соединения её с нормально развитым влагалищем, последующего гормонального лечения была восстановлена менструальная функция женщины.

Уточнено структуру та частоту акушерських і перинатальних ускладнень у вагітних з мюллеровими аномаліями залежно від типу вади матки. З'ясовано причинні фактори ризику розвитку невиношування вагітності, передчасних пологів. Вперше визначено характер гормональної функції плаценти у жінок з різними вадами розвитку матки та стан матково-плацентарно-плодового кровообігу під час вагітності у співвідношенні з ризиком розвитку плацентарної недостатності (ПН). Обгрунтовано необхідність застосування диференційованого підходу щодо визначення методів хірургічної корекції істміко-цервікальної недостатності (ІЦН). Встановлено оптимальні терміни проведення операції, що дозволило значно підвищити відсоток виношування вагітності. Розроблено алгоритми ведення вагітності залежно від типу вади матки, використання якого знижує перинатальні втрати у 5 разів.

На підставі результатів вивчення та систематизації порушень фасціально-лігаментарного апарату малого таза в жінок з генітальним пролапсом різного типу та ступеня обгрунтовано необхідність інтраопераційної діагностики типу та місця порушень інтегральності фасціального апарату передньої та задньої стінок піхви, лігментарного апарату апікального відділу й уретри. Установлено, що у разі відриву, розриву чи перерозтягнення фасціального передньої та задньої стінок піхви чи лігаментарного апарату верхівкового відділу піхви окремо чи у комбінації відбуваються порушення положення стінок піхви та положення тіла матки чи шийки. Для кожного сегменту фасціально-лігаментарного апарату таза запропоновано конструктивні процедури з метою відновлення фіксації чи створення нової. У першому випадку запропоновано ендопротезування фасціально-лігаментарного апарата поліпропіленовими ендопротезами, а в другому - фіксацію апікального відділу піхви до крижово-остистої зв'язки. Розроблено й оцінено роль та місце кожної сегментарної реконструкції та традиційних методів лікування цистоцеле, ректоцеле та випадіння матки чи шийки. Вибір комбінації реконструктивних процедур залежить від діагностики комбінації дефектів кожного з трьох сегментів фасціально-лігаментарного апарату малого таза. У цьому полягає суть запропонованої концепції вибору методу оперативного лікування генітального пролапсу. Уникнення зайвих реконструктивних процедур та можливість відновлення фіксації чи створення нової без видалення матки є основними перевагами запропонованої концепції і оперативних сегментарних реконструктивних втручань

Приведены сведения о диагностике нарушений опорного аппарата женских гениталий, в частности, о физиологическом механизме их континенции, этиологии и факторах, приводящих к разным вариантам нарушения топографо-анатомических взаимоотношений женских половых органов. Освещены способы оперативного лечения и интраоперационной профилактики опущения и выпадения органов малого таза влагалищным доступом на основе анализа современных тенденций ведения больных с урогенитальным пролапсом.

Изучены результаты хирургического лечения пролапса гениталий I - III степени и стрессового недержания мочи (СНМ) у 40 пациенток. Всем пациенткам выполнялось комплексное уродинамическое исследование, на основании которого определялся тип СНМ и вид оперативного лечения. Применение новых технологий коррекции недержания мочи и пролапса органов малого таза, совершенствование диагностики мочевой инконтиненции позволило существенно улучшить результаты лечения этой патологии, значительно повысить качество жизни пациенток.

Вроджені аномалії жіночих статевих органів (мюллерові аномалії) посідають важливе місце серед генітальної патології, яка може мати негативний вплив на ефективність допоміжних репродуктивних технологій. Однією з головних умов для жінок, яким планують проведення екстракорпорального запліднення із переносом ембріона в порожнину матки, є нормальний стан матки.

Рассмотрены современные тенденции хирургического лечения генитального пролапса, которые заключаются в четкой, раздельной диагностике всех имеющихся нарушений утеровагинальной поддержки и индивидуальном выборе для каждой конкретной пациентки комбинации методов хирургической коррекции дефектов вагинальной анатомии. С учетом несостоятельности собственных соединительнотканных структур перспективным направлением является широкое применение методов фиксации к жестким тазовым образованиям и использование синтетических материалов с целью создания "неофасции".

Індекс рубрикатора НБУВ: Р715.764.053

Рубрики:

Неправильне положення матки і шийки матки

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Результаты исследований свидетельствуют, что использование только клинических методов диагностики позволяет установить наличие врожденных аномалий развития матки и влагалища у 30,6 % пациенток. В 34,1 % наблюдений диагностика была сомнительной, а в 35,3 % случаев диагноз аномалий развития матки и влагалища не был установлен. Полученные результаты свидетельствуют о необходимости усовершенствования алгоритма диагностических мероприятий с включением современных методов диагностики - эхографии и эндоскопии.

Результаты проведенных исследований свидетельствуют, что использование только клинических методов диагностики позволяет установить наличие врожденных аномалий развития матки и влагалища у 30,6 % пациенток. В 34,1 % наблюдений диагностика была сомнительной, а в 35,3 % случаев диагноз аномалий развития матки и влагалища не был установлен. Ультразвуковая эхография позволила выявить врожденные аномалии развития матки и влагалища у 89,4 %, установить их форму у 51,8 % девочек-подростков. Наиболее часто выявлялась частичная аплазия влагалища при функционирующей матке и полная аплазия матки и влагалища (82,1 %), удвоение матки и влагалища (79,2 %), реже - однорогая матка с добавочным рудиментарным рогом (40,0 %). Большие трудности возникли в дифференциальной диагностике между внутриматочной перегородкой и двурогой маткой. Полученные результаты необходимо учитывать при разработке алгоритма лечебно-профилактических мероприятий.

Результаты проведенных исследований свидетельствуют, что женщины с аномалиями развития матки в виде двурогой или седловидной формы составляют группу высокого риска по развитию нарушений репродуктивной функции, причем при двурогой матке - первичного бесплодия, а при седловидной - вторичного. Основным репродуктивным осложнением беременности у этих пациенток является невынашивание, а в дальнейшем - плацентарная дисфункция с задержкой развития плода. Полученные результаты диктуют необходимость дальнейшего изучения данной проблемы, особенно в аспекте снижения частоты нарушений репродуктивной функции и улучшения перинатальных исходов родоразрешения.

Отмечено, что лапароскопическая ассистенция при трансвагинальной гистерэктомии является операцией выбора у группы пациенток, требующих удаления придатков матки, имеющих спаечный процесс органов малого таза, интралигаментарно расположенных миоматозных узлов матки, а отсутствие гнойно-септических осложнений, хороший косметический эффект, минимальная интраоперационная кровопотеря, сокращение сроков пребывания в стационаре, уменьшение потребления антибиотиков, подтверждают это.

Результаты проведенных исследований свидетельствуют, что ультразвуковая эхография позволила выявить врожденные аномалии развития матки и влагалища у 89,4 %, установить их форму у 51,8 % девочек-подростков. Наиболее часто установлена частичная аплазия влагалища при функционирующей матке и полная аплазия матки и влагалища (82,1 %), удвоение матки и влагалища (79,2 %), реже - однорогая матка с добавочным рудиментарным рогом (40,0 %). Большие трудности возникли в дифференциальной диагностике между внутриматочной перегородкой и двурогой маткой. Полученные результаты необходимо учитывать при разработке алгоритма лечебно-профилактических мероприятий.

Надано результати проведення гістерорезектоскопічної метропластики у 42 пацієнток з неповною перегородкою порожнини матки. Наведені дані свідчать про високу ефективність гістероскопічного методу корекції аномалії розвитку матки, який реалізується зростанням частоти настання та виношування вагітності у пацієнток репродуктивного віку.

Мета дослідження - розроблення й оцінювання ефективності алгоритму ведення пацієнток з ускладненою формою ектопії шийки матки (ШМ). Проведено комплексне обстеження та лікування 68 жінок віком 18 - 35 років з ектопією ШМ. Виконували УЗД органів малого таза, дослідження функції щитоподібної залози, D-статусу, гормонального балансу, просту та розширену кольпоскопію, цитологічне дослідження мазків з ШМ, дослідження мікробіоти піхви. Сліпим методом залежно від методики лікування пацієнтки були розподілені на дві групи по 34 жінки. Пацієнткам основної групи проводили системну корекцію D-дефіциту, дисгормональних розладів курсовим застосуванням препаратів епігалін по 1 капсулі тричі на добу, аквадетрим у дозі 3000 МО/добу та місцевим застосуванням супозиторіїв депантол (двічі на добу протягом 10 днів до та протягом 10 днів після втручання, починаючи з 5-ї доби). У групі порівняння обстеження і ведення проводили відповідно до чинних рекомендацій МОЗ України. Після 10-денного курсу системної та місцевої терапії депантолом в основній групі одержано зниження частоти ендоцервіциту з 41,2 до 5,9 %, підвищення частоти нормоценозу піхви з 8,8 до 88,2 % з нормалізацією цитологічної картини - збільшення кількості I типу мазка за Папаніколау з 29,4 до 94,1 %; візуально і кольпоскопічно діагностовано відсутність ектопії ШМ (уперше виявленої) у 40,0 % жінок основної групи при 25,0 % у групі порівняння. Зроблено висновки, що комплексна перед- і післяопераційна терапія з використанням місцевого застосування препарату депантол у пацієнток з ектопією ШМ надає можливість досягти стійкої корекції дисбіотичних порушень за рахунок зменшення бактеріального обсіменіння, змін якісного та кількісного складу мікрофлори, збільшення кількості ендогенних лактобактерій. Нормалізація гормонального гомеостазу, корекція D-статусу за рахунок синергічної дії епігаліну, аквадетриму надає можливість підвищити ефективність топічних терапевтичних заходів, скоротити терміни епітелізації ШМ, знизити частоту ускладнень після деструкції та рецидивів ектопії ШМ. Ведення пацієнток з ектопією ШМ на підставі запропонованих діагностично-лікувальних заходів, спрямованих на корекцію мікрофлори вагінального біотопу, активацію імунітету, нормалізацію гормонального балансу, посилення репаративних процесів ШМ, сприяє підвищенню ефективності лікування як неускладнених, так і ускладнених форм ектопії ШМ з 84,0 до 95,5 %, зменшує необхідність застосування деструкції вогнища ураження.

Мета дослідження - підвищення ефективності лікування безплідності у жінок з впровадження увдосконаленого алгоритму діагностичних і лікувально-профілактичних заходів. Обстежено 100 жінок із безплідністю і 30 жінок репродуктивного віку (контроль). Усіх пацієнток було розподілено на 3 групи: I - 46 жінок, в яких діагностовано гіперплазію ендометрія; II - 35 жінок із вродженими аномаліями розвитку матки; III - 19 жінок із хронічним ендометритом. Групи I і III були використані як групи порівняння для оцінювання отриманих результатів. Використання вдосконаленого алгоритму застосування допоміжних репродуктивних технологій надало можливість підвищити їх ефективність на 33,3 %, а також знизити частоту невиношування вагітності на 23,3 %. Отримані результати свідчать про необхідність використання диференційованого підходу під час планування та проведення допоміжних репродуктивних технологій не тільки з урахуванням наявності вроджених аномалій розвитку матки, а й потреби у розподіленні цих жінок з урахуванням форми наявної аномалії.

Мета дослідження - підвищення ефективності оперативного лікування жінок з аномаліями розвитку матки (АРМ) на підставі наукового обгрунтування та впровадження вдосконаленого алгоритму діагностичних і лікувально-профілактичних заходів (ЛПЗ). Обстежено 50 жінок репродуктивного віку з АРМ (основна група) та 30 жінок репродуктивного віку без АРМ (контрольна група). У комплекс проведених досліджень були включені клінічні, ехографічні, ендоскопічні, лабораторні та статистичні методи. Результати проведених досліджень свідчать, що використання вдосконаленого алгоритму надає можливість нормалізувати стан усіх ланок системного гемостазу. Це, зрештою, сприяє зниженню частоти тромбогеморагічних ускладнень і поліпшенню відновного лікування жінок з АРМ після лапароскопічних гінекологічних операцій. Встановлено, що використання диференційованого підходу до оперативного лікування аномалій розвитку матки у поєднанні з удосконаленим алгоритмом ЛПЗ надає можливість знизити тривалість операції на 7,5 % та операційну крововтрату на 10,0 %, а також попередити розвиток тромбогеморагічних ускладнень.

Увагу приділено підвищенню ефективності лікування безпліддя у жінок із вродженими аномаліями розвитку матки на підставі наукового обґрунтування та впровадження удосконаленого алгоритму діагностичних і лікувально-профілактичних заходів. Науково обґрунтовано необхідність удосконалення алгоритму підготовки та тактики проведення допоміжних репродуктивних технологій у жінок із вродженими аномаліями розвитку матки. Встановлено особливості функціонального стану ендометрія у жінок із вродженими аномаліями розвитку матки, при цьому показано наявність низької проліферативної активності ендометрія, зниження індексу експресії естрострогенових і прогестеронових рецепторів та відсутність експресії VEGF. Одержані результати дозволили розширити наявні дані про патогенез порушення репродуктивної функції у жінок із вродженими аномаліями розвитку матки. Вивчено структуру вроджених аномалій розвитку матки та показано роль супутньої генітальної патології у жінок із безпліддям. Установлено порівняльні аспекти клінічного перебігу підготовки та використання допоміжних репродуктивних технологій у жінок із різними типами вроджених аномалій розвитку матки. Визначено особливості преморбідного фону, спадкового анамнезу, наявності супутньої генітальної та соматичної захворюваності, клінічного періоду підготовки та безпосередньо використання допоміжних репродуктивних технологій. Показано тактику проведення хірургічного лікування різних типів вроджених аномалій розвитку матки на етапі підготовки до допоміжних репродуктивних технологій із використанням сучасних ендоскопічних технологій. Удосконалено та впроваджено алгоритм діагностичних і лікувально-профілактичних заходів щодо підвищення ефективності лікування безпліддя у жінок із вродженими аномаліями розвитку матки з використанням допоміжних репродуктивних технологій.

Розглянуто проблему зниження частоти рецидиву генітального пролапсу в жінок після хірургічного лікування поєднаної патології матки на основі розробки й упровадження диференційованого підходу до вибору методики операції. Представлено нові аспекти патогенезу генітального пролапсу, що полягають у негативному впливі високої частоти хронічної патології легень і захворювань шлунково-кишкового тракту (тривале підвищення внутрішньочеревного тиску) та значного рівня ендокринної патології і варикозної хвороби (неспроможність сполучної тканини). Показано негативну роль генітального пролапсу у пацієнток із поєднаною патологією матки в погіршенні якості життя жінок до оперативного лікування та при розвитку різних варіантів рецидиву. Науково обґрунтовано необхідність оптимізації хірургічного лікування поєднаної патології матки без і з генітальним пролапсом. Установлено порівняльні аспекти частоти та структури супутньої генітальної і соматичної захворюваності у пацієнток із поєднаною патологією матки без і з генітальним пролапсом. Представлено екстрагенітальні чинники ризику (тривале підвищення внутрішньочеревного тиску та неспроможність сполучної тканини) розвитку опущення та випадання внутрішніх статевих органів. Проаналізовано можливості протипоказань до вагінальної гістеректомії в жінок із поєднаною патологією матки. Представлено основні переваги провідникової анестезії при хірургічному лікуванні поєднаної патології матки без і з генітальним пролапсом. Оптимізовано тактику хірургічного лікування поєднаної патології матки та генітального пролапсу на підставі диференційованого підходу до різних методик операцій.