Проанализирован 141 случай материнской смертности при патологии почек за последние 7 лет (1997 - 2003). Результаты проведенных исследований свидетельствуют, что хотя пиелонефрит встречается чаще (72,34 %), гломерулонефрит ведет к развитию более тяжелых акушерских осложнений, таких как преэклампсия (66,66 %) с дальнейшим летальным исходом в 39,18 %, острая почечная недостаточность (46,15 %). Сделан вывод о необходимости разработанного комплекса прогностических и лечебно-профилактических мероприятий у женщин с гломерулонефритом с учетом полученных данных.

  Скачати повний текст

Досліджено питання етіопатогенезу, клініки, діагностики та лікування хронічного пієлонефриту у вагітних. Встановлено, що загострення хронічних пієлонефритів у вагітних супроводжується активацією пероксидації ліпідів, пригніченням антиоксидантної системи захисту, показників клінічного та гуморального імунітету, гормональним та цитокіновим дисбалансом, розвитком хронічної плацентарної недостатності за ознаками затримки внутрішньоутробного розвитку плода. На підставі проведеного клініко-параклінічного обстеження встановлено закономірності патогенетичного перебігу хронічного пієлонефриту, обгрунтовано методи комплексного лікування вагітних з використанням препаратів "Гінкго" та "Лівоміну", які підвищують ефективність лікування хворих і зменшують ускладнення перебігу вагітності, родів, післяродового періоду, стану внутрішньоутробного плода та новонародженого.

Розглянуто особливості порушень імунного гомеостазу у вагітних із різними формами поєднаного гестозу. Виявлено особливості еволюції клініко-лабораторних характеристик первинних та поєднаних нефропатій вагітних (НВ) у катамнезі. Наведено порівняльну характеристику ступеня відхилення показників клітинного та гуморального імунітету через вплив НВ у вагітних із різними формами хронічного гломерулонефриту (ХГН). Використано системний аналіз з метою проведення комплексної оцінки порушень клітинного та гуморального імунітету у вагітних із первинною та поєднаною НВ. Запропоновано новий показник комплексної оцінки ступеня регресії порушень клітинного та гуморального імунітету цих жінок із поєднаними гестозами. Оцінено величини регресії порушень імунологічного гомеостазу в катамнезі. Розроблено схеми порушень імунітету за різних варіантів поєднаних гестозів у різні строки диспансерного спостереження. За допомогою математичного аналізу визначено прогностичну чутливість та інформативність клініко-лабораторно-імунологічних показників, а також розроблено алгоритми прогнозу розвитку ХГН і гіпертонічної хвороби у вагітних із НВ.

Проведено комплексне клініко-лабораторне обстеження породіль із запальними захворюваннями сечовидільної системи з метою зниження післяпологових гнійно-септичних ускладнень (ГСУ). На підставі результатів гістоморфологічного дослідження встановлено, що морфологічні зміни в плацентах у жінок з даною патологією не є специфічними, найчастішими серед них є запальні. Зазначено, що використання препарату "Канефрон" під час вагітності сприяє зменшенню даних змін у два рази. У ході впровадження нового препарату "Йодобок" встановлено, що профілактична санація даним препаратом після пологів сечового міхура й порожнини матки сприяє зниженню бактеріального засівання останніх, підвищенню темпів інволюції матки та зменшенню кількості ГСУ. Розроблено та впроваджено новий метод профілактики та лікування післяпологових ГСУ у жінок з запальними захворюваннями сечовидільної системи. Доведено, що застосування даної методики дозволило знизити частоту післяпологових гнійно-септичних ускладнень у три рази.

Дисертацію присвячено питанням впливу внутрішньосудинного лазерного опромінення крові (ВЛОК) на перебіг вагітності у експериментальних тварин; корекції порушень основних регуляторних систем організму при пієлонефриті у вагітних. Виявлено відсутність ембріотоксичної, тератогенної дії ВЛОК, а також його негативного впливу на постнатальний розвиток плодів. Застосування ВЛОК в комплексному лікуванні вагітних з пієлонефритом в 22 - 36 тижнів гестації за запропонованою методикою сприяє більш швидкій регресії симптомів захворювання, зменшенню частоти і тяжкості ускладнень гестаційного періоду, поліпшенню морфо-функціонального стану фето-плацентарного комплексу, перинатальних наслідків у порівнянні з традиційним лікуванням; нормалізації показників переважно Т-клітинного імунітету, імунорегуляторного коефіцієнту Т mu/Т gamma, інгібіторного потенціалу, зменшенню активності протеїназ, відновленню білкового метаболізму, що призводить до усунення синдрому ендогенної інтоксикації.

Вивчено перебіг вагітності та її результатів у 138-ми вагітних, а також стан їх новонароджених. Проведено комплексне дослідження лактаційної функції на 3-ю та 5-ту добу післяродового періоду, визначено фетоплацентарний комплекс у третьому триместрі вагітності з використанням клінічних, ехографічних, гістологічних і радіоімунних методів дослідження, наведено практичні рекомендації щодо ведення вагітних з пієлонефритом. Доведено, що розвиток фетоплацентарної недостатності у жінок з різними формами пієлонефриту призводить до підвищеного вироблення гормонів у ФПК, внаслідок чого відбувається дезорганізація процесів лактації. Встановлено позитивний вплив санаторного оздоровлення на перебіг вагітності, пологів, стан ФПК у вагітних з різними формами пієлонефриту та відповідне зниження перинатального ризику, що дозволяє рекомендувати його у комплексі лікувально-профілактичних заходів у даної категорії.

Досліджено особливості патогенезу хронічного пієлонефриту, ускладненого анемією в період гестації у вагітних, з урахуванням стану імунного статусу, змін системи гемостазу та морфофункціонального стану плацент. Розроблено методи корекції та профілактики виявлених порушень. З використанням клініко-біохімічних, мікробіологічних, імуноморфологічних, гемостазіологічних, ультразвукових методів дослідження надано комплексну оцінку основних ланок патогенезу хронічного пієлонефриту, ускладненого анемією, у 117-ти жінок. Запропоновано диференційований підхід до лікування та профілактики хронічного пієлонефриту, ускладненого анемією в період гестації, з урахуванням виявлених порушень в основних ланках патогенезу. Створено новий препарат "Мемоплант", який сприяє нормалізації імунних порушень і показників системи гемостазу у даних вагітних, що сприяє зниженню перинатальних втрат.

Виявлено особливості стану гормонів кори наднирників та серотонінергічної системи в динаміці вагітності в жінок з хронічним гломерулонефритом (ХГН) та гіпотрофією плода. Показано зв'язок порушення в стрес-реалізуючих та стрес-лімітуючих системах з частотою розвитку гіпотрофії плода. Визначено особливості гормональної функції фетоплацентарного комплексу в хворих на ХГН та з гіпотрофією плода, чинники ризику розвитку та розроблено додаткові критерії для його прогнозування. Удосконалено комплекс лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання розвитку гіпотрофії плода жінок, хворих на ХГН.

  Скачати повний текст

Визначено стан гормонів фетоплацентарного комплексу (ФПК), кори наднирників та серотонінергічної системи в динаміці вагітності у жінок з хронічним пієлонефритом (ХПН). Виявлено зв'язок порушень в стрес-реалізуючих та стрес-лімітувальних системах з частотою переношування вагітності. Встановлено особливості гормональної функції ФПК у вагітних з ХПН і переношуванням вагітності, виявлено фактори ризику щодо його розвитку, виділено найбільш значущі клініко-лабораторні показники. Розроблено комплекс профілактичних заходів, спрямованих на запобігання переношування вагітності у жінок з ХПН.

Застосовано переривчасту нормобаричну гіпоксію у вагітних з хронічним пієлонефритом (ХП) з метою профілактики пізнього гестозу. Одержано нові дані про зміни в показниках центральної гемодинаміки за умов вагітності на фоні ХП та результати використання комп'ютерної кардіоінтервалографії для доклінічної діагностики пізнього гестозу. Досліджено вплив переривчастої нормобаричної гіпоксії на показники природнього імунітету у даних вагітних. Оцінено стан їх фетоплацентарного комплексу після використання курсу переривчастої нормобаричної гіпоксії на стан внутрішньоутробного плода та з'ясовано кардіотокографічні ознаки його компенсації до дії гіпоксії.

Розробляється напрямок медикаментозного лікування хронічного пієлонефриту у вагітних жінок, скерований на провідні патогенетичні ланки захворювання: стан імунітету, системи гемостазу, гормонопродуктивну функцію фето-плацентарного комплексу шляхом застосування в комплексному лікуванні вагітних, хворих на хронічний пієлонефрит, спленіну та уролесану, які володіють імуномодулюючими, дезінтоксикаційними, антиоксидантними, мембраностабілізуючими властивостями. Окрім цього встановлено позитивний вплив їх поєднаного застосування на гормонопродуктивну функцію фето-плацентарного комплексу та систему гемостазу у вагітних, хворих на хронічний пієлонефрит, що проявлялося зменшенням прокоагуляційної активності крові та нормалізацією фібринолітичної активності.

Вивчено імуногістохімічні особливості материнської та фетальної частин плаценти у вагітних з хронічним гломерулонефритом (ХГ) і підвищеним рівнем антифосфоліпідних антитіл (АФА). Досліджено групи: 1-а - плаценти жінок із фізіологічним перебігом вагітності, III триместр (контроль) - 20 досліджень; 2-а - плаценти жінок із ХГ - 16 досліджень: підгрупа 2а - рівень АФА до 9 ОД - 6 досліджень; підгрупа 2б - рівень АФА понад 9 ОД - 10 досліджень. Для вивчення змін у плаценті у жінок з ХГ використано імуногістохімічні методи: непрямий стрептавідин-пероксидазний метод виявлення мезенхімальних структур за методом ABC; непрямий стрептавідин-пероксидазний метод виявлення експресії колагену I типу; непрямий стрептавідин-пероксидазний метод виявлення експресії колагену III типу. Встановлено високу інтенсивність колагену III типу в стромі ворсин, інтенсивність реакції колагену I типу була слабкою та вогнищевою в стромі ворсин. Висновки: у жінок з ХГ і підвищеним рівнем АФА імуногістохімічне дослідження мезенхімального фактора Vimentin виявило зниження рівня експресії останнього на фоні збільшення інтенсивності реакції на колаген III типу в стромі ворсин, що може пояснювати формування порушень плацентарно-плодового кровотоку.

Обстежено 110 вагітних, хворих на хронічний пієлонефрит, та 30 практично здорових вагітних. Загострення захворювання супроводжується суттєвими змінами показників імунограми - зменшенням T-, B-лімфоцитів, дисбалансом популяції T-клітин, зростанням титрів імуноглобулінів основних класів і рівнів циркулюючих імунних комплексів. Вищезгадані зміни вимагають призначення відповідної імунокоригувальної терапії.

У вагітних жінок з хронічними запальними процесами нирок і геніталій наявні виражені зміни антиоксидантного захисту, імунного та гормонального статусу, які є причиною порушення перебігу вагітності, розвитку плацентарної недостатності, загрози переривання вагітності та передчасних пологів.

Проаналізовано стан циркадіанних ритмів екскреторної функції нирок у жінок з анемією вагітних на тлі хронічного пієлонефриту. Встановлено дисинхроноз екскреції води, натрію та калію.

Рассмотрена проблема хронического гломерулонефрита (ХГ) в акушерстве: эпидемиология, этиология, патогенез, классификация, клиника. Акцентировано внимание на течении и осложнении беременности при ХГ и особенностях развития плода. Лечение проводится с учетом тяжести течения заболевания и предусматривает щадящий режим, диету, санацию очагов инфекции, патогенетическую и симптоматическую терапию. Описаны особенности тактики ведения беременности, родов и послеродового периода у женщин с ХГ.

Приведены основные данные по общим вопросам эпидемиологии, этиологии, патогенеза и классификации хронического гломерулонефрита (ХГН) в Украине. Освещены основные сведения об особенностях клиники данного заболевания у беременных, о течении и осложнении беременности, особенностях развития плода у беременных, страдающих хроническим пиелонефритом. Раскрыты вопросы, посвященные оптимальной тактике диагностики и лечения ХГН у беременных с характеристикой лекарственных препаратов и их групп, применимых у данной категории пациентов. Описаны правила ведения беременности, родоразрешения и послеродового периода.