Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.457.865.4

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Приведены результаты изучения клеточных и гуморальных факторов иммунитета при кратковременной ишемии-реоксигенации конечностей у 56-ти пациентов с хирургическими заболеваниям и 31-го школьника, у которых выявлено снижение реактивности организма. Установлено, что изменения при ишемии-реоксигенации конечностей являются многофакторными и прежде всего связаны с активацией иммунокомпетентных клеток. Предложен немедикаментозный метод "турникетной" иммунокоррекции, который рекомендуют применять как сопровождающий - для ускорения выздоровления или как самостоятельный - при лечении воспалительных заболеваний. Кроме того, его можно назначать в качестве оздоровительного метода при быстрой утомляемости, слабости, бессоннице, потере аппетита и других признаках сниженной реактивности организма. Применение метода обеспечивает снижение заболеваемости у часто болеющих школьников.

Основными принципами антибактериальной терапии при остром гематогенном остеомиелите и гнойном коксите у детей раннего возраста являются выбор антибиотика с учетом вида возбудителя, длительное лечение высокими дозами антибиотиков, учитывая синергизм и антагонизм разных антибактериальных препаратов. Эффективность их действия зависит от правильного подбора препаратов, соответственно к чувствительности микрофлоры из очага пораження, продуманного планирования сочетания, способов введения и замены, а также профилактики возможных осложнений, которые связаны с побочными действиями.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.458.285.6-5 + Р733.457.865.7-5

Рубрики:

Деформації і функціональні порушення гомілковостопного суглоба, стопи і пальців у дітей

Шифр НБУВ: Ж14976 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Предложена тактика хирургического лечения плоско-вальгусной деформации стоп у детей и подростков, которая предотвращает развитие дегенеративных изменений суставов стопы.

Мета роботи - оцінити ефективність селективної фасцикулотомії великогомілкового нерва у хворих на дитячий церебральний параліч (ДЦП) з інкурабельною спастичністю нижніх кінцівок. 15 хворим на ДЦП з еквіно-варусною установкою ступні проведено 27 селективних фасцикулотомій великогомілкових нервів у верхній третині гомілки. Критерієм відбору хворих була позитивна проба на провідникову блокаду великогомілкового нерва. Для об'єктивізації результатів операції використано функціональні тести, електроміографію. У 92,6 % випадків одержано значне поліпшення функції нижніх кінцівок у вигляді зменшення еквіно-варусної установки ступні, збільшення об'єму рухів у гомілковостопних суглобах. Запорукою успіху після операції є планомірність і постійність проведення фізіотерапевтичних заходів та лікувальної фізкультури. Висновки: селективна фасцикулотомія великогомілкових нервів нижніх кінцівок у хворих на ДЦП сприяє стійкому поліпшенню функції нижніх кінцівок.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.415.160.23-7 + Р733.457.865-4

Рубрики:

Цукровий діабет у дітей

Шифр НБУВ: Ж14976 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Виявлено фактори формування врослого нігтя у дітей, визначено особливості перебігу захворювання. Розроблено нові критерії прогнозування виникнення та удосконалення методів лікування даної патології у дітей на базі визначення клініко-патогенетичних механізмів розвитку інкарнації нігтів. Показано зміни морфоструктури нігтьової пластинки та тканини нігтьового вмістища у ранньому періоді онтогенезу людини та у разі вростання нігтя в дітей. Визначено основні чинники ризику виникненння даної патології в дитячому віці, показано суттєву роль спадкового фактора. Обгрунтовано доцільність хірургічної обробки продуктивного та "стерильного" матриксів нігтя та наведено оцінку ефективності різних методів лікування врослого нігтя у дітей. Запропоновано новий спосіб хірургічного лікування врослого нігтя в дітей, доведено його клінічну ефективність.

На курорті м. Миргород обстежено та проліковано 57 дітей з діабетичними ангіо-нейропатями нижніх кінцівок. Проведено дослідження неврологічного стану, капіляроскопії та термографії нижніх кінцівок. Показано ефективність комплексного санаторно-курортного лікування цієї категорії дітей.

Із метою систематизації проблеми розглянуто 32 англомовні статті, присвячені вродженій ішемічній контрактурі Фолькмана (ІКФ) у новонароджених дітей. Встановлено, що вроджена ІКФ - рідкісна хвороба з незрозумілими етіологією і патогенезом. Проведено аналіз власного спостереження вродженої ІКФ у новонародженої дитини. Кровопостачання ураженої руки в дитини досліджено за допомогою доплерографії та ангіографії. Уперше встановлено причину вродженої ІКФ у новонародженої дитини - стеноз підключичної артерії в її другому сегменті. Наслідок стенозу - субкомпенсована ішемія верхньої кінцівки, яка клінічно проявлялася хронічною артеріальною недостатністю. Порушення гемодинаміки зумовлене зниженням швидкості систолічного потоку крові, дефіцит якої в дистальних сегментах кінцівки сягав 50 - 60 % від норми. Клінічний діагноз "вроджена ІКФ" визначається за наявності тріади симптомів: бульозно-некротичні зміни шкіри передпліччя під час народження, ішемічне ураження м'язів та нервів передпліччя й характерна контрактура кисті - "пазуриста кисть". Хірургічна корекція стенозу виявилася недоступною через густе відгалуження бічних гілок у другому сегменті підключичної артерії.

Мета дослідження - підвищити ефективність профілактики та лікування гнійного кокситу (ГК) в дітей раннього віку шляхом розробки та впровадження нових методів ранньої діагностики і патогенетично обгрунтованого загального та місцевого лікування. Робота базується на результатах лікування дітей основної та контрольної груп. Контрольна - 149 хворих, котрі лікувалися у 2001 - 2003 роках, та основна (референтна) - 228 хворих, які лікувалися у 2004 - 2008 рр. За всіма статистичними, клінічними, лабораторними та променевими показниками групи ідентичні. Це надало змогу розглядати ефективність лікування з позиції доказової медицини. Для оцінки вірогідності виникнення патологічного процесу досліджували катамнестичний та фізикальний аспекти. Для оцінки загального та місцевого стану пацієнтів використано загальноклінічні методи. Проводили рентгенологічне та сонографічне дослідження. Для верифікації діагнозу гострий гематогенний остемієліт (ГГО) та ГК виконували пункцію осередку патологічного процесу з визначенням внутрішньокісткового, внутрішньосуглобового тисків, pH, а також цитологічне і бактеріологічне дослідження. Цифрові результати всіх вимірювань піддавали варіаційно-статистичній обробці. Висновки: на основі розробленого алгоритму комплексного патогенетично обгрунтованого місцевого та загального лікування ГГО проксимального відділу стегнової кістки та профілактики його ускладнення, зокрема ГК, вирішено актуальну медико-соціальну проблему дитячої хірургії, травматології та ортопедії - покращання діагностики, профілактики та лікування ГК у дітей раннього віку з ГГО. Застосування розробленого патогенетично обгрунтованого алгоритму комплексного лікування ГГО, катарального і гнійного кокситів надало змогу покращити результати та скоротити тривалість лікування новонароджених на 5 днів, дітей грудного і молодшого віку - на 4,5 дня; знизити з 30 до 20 % кількість місцевих ускладнень, зокрема ГК; майже на 30 % збільшити кількісь дітей, що видужали без анатомо-функціональних налідків, які вимагали б у майбутньому ортопедичного лікування, зокрема хірургічного; запобігти розвитку хронічних форм.

Описано досвід авторів та колективу відділення анестезіології Української дитячої спеціалізованої лікарні "Охматдит" щодо проведення регіонарної анестезії на верхніх та нижніх кінцівках у 8 778 хворих віком від 6 місяців до 15 років. З них у 3 823 (43,5 %) була супутня соматична патологія, яка підвищувала ризик анестезії і оперативного втручання. Показана ефективність методики регіонарної анестезії як складової загального знеболення в комбінації з різними видами анестетиків (галотаном, кетанестом, рекофолом, оксибутиратом натрію, тіопенталом натрію). У разі використання методики регіонарної анестезії витрата галогенвмісних анестетиків та внутрішньовенних засобів для наркозу зменшились в 2 - 2,5 рази, витрата фентанілу - в 1,7 рази, а кратність введення знеболювальних засобів в післяопераційному періоді - в 3 - 4 рази. Особливу групу склали пацієнти з травматичними ушкодженнями та ампутаціями сегментів кінцівок, а також з тривалими оперативними втручаннями. Використовували розчин гідроксиетилкрохмалю - рефортан 6 % Berlin Chemie, в дозі від 10 до 24 мл/кг, що дозволило зменшити частоту застосування препаратів крові в 1,7 разів, у разі травм, що супроводжувались значною крововтратою.

Висвітлено хірургічні особливості ампутації нижніх кінцівок у дітей з урахуванням її необхідності, а також ключові аспекти протезування дітей, включаючи підготовку кукси, вимоги до конструкції протеза та навчання користуванню ним дитини та батьків.

Мета роботи - покращити результати хірургічного лікування деформації стегнової кістки (СК) в пацієнтів із недосконалим остеогенезом. В основу роботи покладено аналіз результатів хірургічної корекції деформації СК із застосуванням вітчизняного інтрамедулярного телескопічного стержня, що "росте", в 6 пацієнтів із недосконалим остеогенезом (хлопчиків - 2, дівчаток - 4), котрі перебували на лікуванні в клініці травматології та ортопедії дитячого віку ДУ "Інститут травматології та ортопедії НАМН України" у період 2012 - 2014 рр. У 6 пацієнтів із різним ступенем деформації СК виконано 8 оперативних втручань з її корекції із застосуванням вітчизняного інтрамедулярного стержня, що "росте" дистально та в шийку стегна. У всіх пацієнтів досягнуто зрощення СК у відповідний термін, не діагностовано погіршення росту як в дистальному напрямку СК, так і її шийки, в жодному випадку не констатовано повторних переломів та деформації, зокрема coxa vara. Термін спостереження - 2,5 року. Особливістю розробленого стержня є те, що додатково через проксимальний отвір у стержні під кутом, що відповідає нормальній анатомії СК пацієнта, вводять гвинт із різьбою в епіфіз головки стегна, при цьому частина без різьби фіксатора виходить за межі кістки з урахуванням подальшого росту шийки. Уведення додаткового фіксатора в епіфіз головки створює сприятливі умови для росту шийки стегна під нормальним кутом до СК, забезпечує їй надійну фіксацію та, будучи її металокаркасною основою, унеможливлює формування варусної деформації. Переваги розробленого стержня: можливість малотравматичної заміни компонентів стержня, що "ростуть", на довші у зв'язку з ростом пацієнта; індивідуальне виготовлення інтрамедулярного стержня, що "росте", із урахуванням усіх анатомічних особливостей конкретного пацієнта. Висновки: вибір методу хірургічної корекції деформації СК у пацієнтів з недосконалим остеогенезом залежить від ступеня деформації: у випадку незначної деформації застосовують коригувальну остеотомію СК на вершині деформації, у випадку вираженої - сегментарну остеотомію. Застосування у пацієнтів із недосконалим остеогенезом під час хірургічної корекції деформації СК вітчизняного інтрамедулярного телескопічного стержня, що "росте" як дистально, так і в шийку стегна, надає змогу ефективно коригувати деформацію та досягати стабільного металоостеосинтезу, знижує ризик виникнення повторних переломів та деформації СК, зокрема coxa vara.

Приведены данные о вариантной анатомии магистральных артерий верхних конечностей новорожденного. Описаны случаи как наиболее частых, так и редких вариантов ветвления. Полученные в ходе исследования регрессионные модели позволяют с высокой достоверностью рассчитать основные морфометрические характеристики магистральных артерий верхних конечностей новорожденных.

Несвоєчасна корекція аномалій розвитку пальців і кисті або неефективно проведені відновлювальні операції можуть вплинути на процеси адаптації дітей до життя. Мета роботи - покращити результати лікування дітей з полідактилією шляхом оптимізації методів хірургічної корекції уродженої патології кисті. За період з 2000 до 2012 рр. 118-ти хворим (70 хлопчиків, 48 дівчаток, вік - до 6 років) з полідактилією виконали 141 операцію на 136 кистях. Дітей з радіальною формою полідактилії було 68, з ульнарною - 17, з центральною - 3. Для встановлення характеру патології проводили обстеження: рентгенографію, комп'ютерну томографію, ультразвукове допплерографічне картування. У разі деформації основного пальця після видалення додаткового проводили коригувальні остеотомії, моделювальні резекції суглобових поверхонь, відновлювали капсульно-зв'язковий апарат. За ульнарної полідактилії з потовщенням V п'ясткової кістки, на широкій головці якої розташовані клішнеподібно 2 мізинця, видаляли менш розвинений з них, відсікали відвідний м'яз мізинця, відновлювали бічну п'ястково-фалангову зв'язку, фіксували м'яз до основної фаланги, кутову деформацію V пальця усували шляхом клиноподібної остеотомії з фіксацією спицею. За центральної полідактилії після видалення додаткового пальця створений з видаленого сегмента запас шкіри використовували для закриття дефекту бічних поверхонь пальців з одночасною корекцією вісьових деформацій. Віддалені результати простежено в період від одного до 10-ти років у 78-ми дітей: хороші одержано у 44-х, задовільні - у 27-ми, незадовільні - у 7-ми. Помилки та ускладнення: девіація основного пальця, незрощення кісткових поверхонь, рубцеві деформації, обмеження рухів. Висновки: обираючи метод хірургічного втручання і термін його виконання, необхідно встановити основний і додатковий пальці у випадках радіальної полідактилії. Зигзагоподібні розрізи, раціональна шкірна, кісткова та сухожильна пластики надають змогу запобігти формуванню рубцевих контрактур та вторинних деформацій пальців і сприяють відновленню функції кисті.

Зауважено, що захворювання артерій кінцівок тривалий час було виключно прерогативою людей старшого віку, проте сьогодні з'являється все більше повідомлень про облітеруючі захворювання артерій кінцівок у дітей. Діагностика і тактика лікування дітей викликають труднощі і вимагають прийняття нестандартних рішень. Розглянуто випадки таких клінічних ситуацій, у яких були застосовані непрямі методи реваскуляризації кінцівок шляхом трансплантації власних мультипотентних стромальних клітин кісткового мозку та жирової тканини.

Пахидермодактилия является редкой формой фиброматоза пальцев. Заболевание характеризуется утолщением мягких тканей на латеральных поверхностях проксимальных межфаланговых суставах пальцев кисти. Возможным триггером является повторяющаяся минимальная травматизация пальцев в период эмоционального дистресса пациента. Заболевание следует дифференцировать, в первую очередь, с ювенильным ревматоидным артритом. Пахи- дермодактилия имеет доброкачественное течение и не требует лечения. Приведены клинические случаи двух пациентов, которым в ходе обследования в отделение кардиоревматологии городской детской многопрофильной больницы N 5 г. Запорожье был выставлен диагноз пахидермодактилии.

За допомогою морфологічних методів дослідження вивчено розвиток і топографію ділянки кульшового суглоба у 30 плодів та 9 новонароджених людини. Визначено синтопію структур кульшового суглоба із суміжними органами. Встановлено періоди появи ядер скостеніння в клубовій, лобковій та сідничій кістках, а також їх подальше становлення у плодів різних вікових груп.

За допомогою морфологічних методів дослідження вивчено розвиток і топографію структур ділянки кульшового суглоба у 40 зародків та передплодів, 28 плодів та 9 новонароджених людини. Визначено топографію структур ділянки кульшового суглоба. Вперше комплексно вивчено хронологічні закономірності розвитку і формування кісткових та м'язових структур ділянки кульшового суглоба та їх топографоанатомічне становлення впродовж внутрішньоутробного розвитку людини. Визначено динаміку змін морфометричних показників м'язів, зв'язкового апарату та кісткових структур ділянки кульшового суглоба.