В епоху інформаційно-комунікаційних технологій врахування пріоритетів діджиталізації є обов'язковою умовою економічного зростання та підвищення якості життя населення. Діджитал-технології поступово проникають в усі сфери суспільного життя, в діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування, стимулюючи розвиток цифрового суспільства та побудови сервісної держави. Прагнення до європейських стандартів функціонування інституцій соціальної сфери, надання соціальних послуг, забезпечення фінансової стабільності системи соціального захисту, підвищення її прозорості та оптимізації адміністративних видатків зумовлює потребу у цифровій трансформації соціальної сфери, що передбачає впровадження інноваційних технологій, проведення ретроконверсії та створення єдиного інформаційного середовища соціальної підтримки і управління фінансовими ресурсами зазначеної сфери. Активізація цифрової трансформації впливає на перетворення системи мобілізації і використання фінансових ресурсів для забезпечення постійно зростаючих потреб соціальної сфери, відкриваючи нові можливості у зміцненні її фінансового потенціалу і вирішенні соціальних проблем. Разом з розширенням джерел фінансового забезпечення соціальної сфери через раціональне поєднання та використання державної, приватної, індивідуальної, суспільно-добровільної (благодійництво, гранти, донорство) підтримки населення спостерігається посилення орієнтації на діджитал-технології всіх її складових. Ці процеси потребують розробки та впровадження значної кількості заходів та програм реалізації новітніх каналів інформатизації враховуючи загрози застосування прогресивних механізмів організації та регулювання фінансових відносин. Зазначені вищі питання актуалізуються у зв'язку з поглибленням трансформаційних процесів, несприятливих впливів пандемії covid-19 на соціальну рівновагу, що вимагає розв'язання низки конкретних завдань стосовно виявлення нереалізованих фінансових можливостей підвищення добробуту населення і визначення перспектив майбутнього стану системи фінансового забезпечення соціальної сфери. Завданнями дослідження є: розглянути доцільність використання діджитал-технологій фінансового забезпечення соціальної сфери; визначити перспективні методи залучення коштів у соціальну сферу в умовах цифрової трансформації суспільного розвитку; виявити переваги, можливості, недоліки та загрози застосування діджитал-технологій фінансового забезпечення соціальної сфери. Мета дослідження - визначення і обгрунтування прогресивних механізмів акумуляції та використання фінансових ресурсів для прискореного розвитку соціальної сфери. Застосовано сукупність методів наукового дослідження: системного підходу, статистичного аналізу, структурування, swot-аналізу, синтезу, індукції, дедукції та інші. Висновки: діджитал-технології фінансового забезпечення соціальної сфери створюють комплекс переваг і можливостей для всіх учасників зазначеної сфери. Впровадження досягнень діджитал-технологій обумовлює інституційні трансформації фінансів соціального захисту населення, внаслідок чого мають сформуватися сучасні соціальні інститути.

Висвітлено ситуацію у сфері доступу сільського населення до медичних і освітніх послуг та причини, що зумовили її погіршення в період ринкових трансформацій в аграрному секторі. Розкрито відмінності у споживанні зазначених видів послуг у містах і сільській місцевості, розшарування сільських жителів з різним рівнем загальних доходів за обсягом витрат на ці послуги: у 10 % сільських домогосподарств з найменшими доходами вони у 4 - 5 разів є меншими, ніж в аналогічній групі домогосподарств з найбільшими доходами. Виявлено перші ознаки поліпшення доступності окремих видів медичної допомоги на селі, які можна вважати проявом позитивних зрушень, зумовлених реформуванням місцевого самоврядування й охорони здоров'я. Ідентифіковано найактуальніші невирішені проблеми з обслуговування сільських жителів за місцем проживання: ними є "кадровий голод" і висока вартість ліків та платних послуг у медичній галузі та закриття малокомплектних шкіл в освітній галузі. Розкрито взаємопов'язаність реформ у соціальній сфері села та реформи місцевого самоврядування і територіальної організації влади, їх спрямованість на досягнення глобальних Цілей сталого розвитку й аналогічних національних цілей інклюзивного спрямування, що є важливим підгрунтям для подолання негативних тенденцій у соціальній сфері села. Виокремлено наявність у розпочатих медичній і освітній реформах "сільської" складової, спрямованої на врахування просторової розосередженості та малочисельності контингентів споживачів відповідних послуг при вдосконаленні інфраструктури та організації обслуговування сільського населення; розкрито намічені для цього заходи. Зазначено, що крім створення інфраструктурних та організаційних передумов обслуговування, неодмінним чинником поліпшення доступу до суспільних послуг на селі є забезпечення інклюзивного розвитку сільської економіки та підвищення на цій основі загальних доходів усіх верств сільського населення.

Висвітлено важливий специфічний напрям культурного облаштування й обслуговування - особливості організаційної культури у сфері соціальних служб. Визначено специфіку особливостей організаційної культури у сфері соціальних служб та зазначено її практичну значимість як стимулюючого чинника в покращенні якості соціального управління. Обгрунтовано можливість удосконалення збалансованого функціонування усього спектру соціальних служб в умовах організаційної культури за рахунок інтегрованої взаємодії усіх складових сучасного управління.

Розкрито історію виникнення соціально-педагогічної діагностики, категорійний апарат дослідження. Увагу приділено інструментарію діагностичного дослідження соціально-педагогічної діяльності. Визначено технології соціального планування в умовах проведення соціального дослідження. Розкрито значення, характеристику та рівні моніторингу у соціально-педагогічному дослідженні. Подано методи дослідження соціального середовища у соціально-педагогічній діяльності фахівця соціальної сфери.

Актуальність дослідження доступу до якісних публічних послуг населення, що проживає на підконтрольних Уряду України територіях Донецької та Луганської областей, зумовлюється високим рівнем його соціальної вразливості через тривалий воєнний конфлікт на Сході України та неоднозначні наслідки реформи децентралізації, запровадженням карантинних обмежень внаслідок пандемії COVID-19. Мета роботи - аналіз якості надання органами державної влади й органами місцевого самоврядування послуг жителям підконтрольних Уряду України територій Донецької та Луганської областей, за матеріалами фокус-групових інтерв'ю. У лютому 2021 р. у містах Маріуполь, Слов'янськ, Бахмут Донецької області, Сєвєродонецьк, Лисичанськ та селищі Станиця Луганська Луганської області проведено 6 фокус-груп у межах проєкту Донецького інституту соціальних досліджень і політичного аналізу "Послуги населенню і оцінки влади на Донбасі з обох сторін лінії розмежування". Зібрано інформацію щодо найзатребуваніших публічних послуг у цих населених пунктах, бар'єрів у їх отриманні, критеріїв оцінки жителями діяльності суб'єктів надання публічних послуг, шляхів покращення сервісного обслуговування. За даними фокус-групових опитувань, у населених пунктах, охоплених дослідженням, значним є вплив просторового чинника на забезпечення якості публічних послуг. Через прояви кризової свідомості, сформованої в умовах життя у безпосередній близькості до зони воєнного конфлікту, жителі не є вимогливими до якості послуг і реагують переважно на випадки тривалої відсутності послуг, важливих для життєзабезпечення. Чітких критеріїв щодо оцінки якості публічних послуг в їхній свідомості не склалося. Значущість має доступність публічних послуг (фактична можливість їх отримання за місцем проживання) і прозорість діяльності органів влади, що їх надають. Особистої відповідальності за якість послуг жителі переважно не відчувають. При обгрунтуванні висловленої довіри або недовіри до влади раціональні аргументи у них часто поступаються афективним. Крім подолання виявлених проблем у базових сферах життєзабезпечення, дослідження засвідчило доцільність зосередження зусиль місцевої влади та "третього сектору" на формуванні належної клієнтської компетентності отримувачів публічних послуг, зокрема, на зростанні рівня поінфомованості жителів про наявні на місцях послуги, умови та механізми їх надання, повноваження органів місцевого самоврядування; на розвитку інструментів "демократії участі" та механізмів громадського контролю влади; на подальшій модернізації механізмів надання послуг завдяки технологізації та деперсоналізації, запровадженню принципів "єдиного вікна", оперативності, прозорості, клієнтоорієнтованості.

Показано результати опитувань інноваційного молодіжного проєкту U-Report за січень - березень 2022 р.: національне кіно, цифрові професії, молодь в умовах війни: безпека та волонтерство, фінансова допомога.

Визначено, що в сучасному українському суспільстві існує певна проблематика соціальної нерівності серед населення, підвищення безробіття, поступове зниження рівня життя та соціальне розшарування суспільства тощо. Саме ці чинники, з огляду на агресію Російської Федерації (переселення населення з територій, не підконтрольних Україні) та анексію Криму, зумовлюють певне підвищення напруги серед населення. Все це створює підгрунтя для модернізації роботи соціальних закладів. Досліджено термінологічний базис понять "соціальний заклад" та "соціальні послуги". Соціальний заклад - це систематизоване, свідоме об'єднання дій людей для досягнення певних цілей. Соціальні послуги - це діяльність уповноважених органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, яка пов'язана з делегуванням ними суб'єктам, що надають соціальні послуги, права надавати такі послуги на основі проведення конкурсу й укладання соціальних контрактів та формування ринку соціальних послуг. Виокремлено систему соціального управління будь-якого державного закладу, що базується на таких факторах, як: методи управління, методи впливу на соціальні процеси та організаційна структура. Розкрито основні недоліки роботи наявної системи соціальних закладів, до них, зокрема, належать: доволі обмежене фінансування напряму соціальної роботи з безпритульними; монополізація державою надання соціальних послуг; нівелювання залученням громадських, благодійних і релігійних організацій; відсутність інформаційної бази громадян, які одержують та можуть одержати соціальні послуги, тощо. Виокремлено перспективи модернізації роботи соціальних закладів із надання послуг населенню. Серед найактуальніших можна відзначити: налаштування нової системи надання соціальних послуг населенню через поліпшення ринку соціальних послуг; запровадження стандартів якісних соціальних послуг; розробку механізмів державного регулювання системи соціальних послуг на засадах децентралізації державного управління, тощо.

Обґрунтовано принципові основи формування системи надання соціальних послуг на рівні глобальної економічної системи, а також економік розвинених країн, держав, які розвиваються, і країн з транзитивною економікою. Ідентифіковано детермінанти впливу соціальних послуг на соціалізацію глобальної та національних економічних систем. Досліджено поточний стан і тенденції розвитку соціальних послуг в Україні.

Розвинуто теоретико-методологічні засади фінансового забезпечення соціального захисту населення в умовах економічних перетворень. Розкрито сутність фінансового забезпечення соціального захисту населення у системі суспільних відносин. Визначено фінансовий механізм даного захисту. Узагальнено та систематизовано сучасний досвід розвитку фінансового забезпечення соціального захисту населення у країнах з розвинутою та трансформаційною економікою. Розглянуто стан та форми фінансового забезпечення соціального захисту населення в Україні. Розвинуто підходи до порядку визначення та фінансового забезпечення соціальних стандартів і соціальних гарантій, розроблено концептуальні засади податкового регулювання соціального захисту населення.

Досліджено волонтерську діяльність як соціальний феномен і складову соціальної роботи. Акцентовано увагу на підходах до розуміння волонтерської діяльності, класифікації та особливостей здійснення добровільної допомоги. Розглянуто державно-правові засади волонтерських організацій, міжнародний досвід волонтерства, напрями удосконалення нормативно-правового й інституційного забезпечення такої діяльності в Україні.

Індекс рубрикатора НБУВ: С493 я7 + С441.1 я7 + Щ31 р3-252 + Ю945.44-82-734 Я7

Рубрики:

Соціальна допомога інвалідам, хворим та особам з фізичними вадами

Державні соціальні служби та органи соціального забезпечення. Державні установи. Діяльність з надання соціальної допомоги

Музика

Психологія музики

Шифр НБУВ: ВА861139 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто питання волонтерського руху, його соціальної сутності та значення у сучасному світі. Проаналізовано трансформацію цього поняття, що відбувається як відповідь на глобальні соціально-культурні зміни XX ст. Дослідження проведено на матеріалах історичного та сучасного досвіду волонтерського руху у Німеччині. Мета статті - визначення організаційної специфіки та природи сучасного волонтерського руху, що відповідає нинішнім реаліям та найсуттєвішим викликам глобального характеру. А також - узагальнення найновітнішого досвіду волонтерської роботи у Німеччині, пов'язаного із масовою вимушеною міграцією українських біженців. Результати дослідження дали можливість сформувати деякі рекомендації для їх можливого використання у практиці роботи громадських організацій, що надають соціальну підтримку вразливим групам населення, особливо тим, хто піддається шоковому впливу, пов'язаному з небезпекою для життя та здоров'я. Для досягнення мети використані такі методи дослідження: аналіз та синтез, узагальнення, порівняння, метод логічного аналізу, швидке онлайн опитування групи українських жінок - вимушених переселенок, що отримали підтримку з боку готельного бізнесу у м. Мюнхені. Джерелом даних про кількість та склад волонтерів у Німеччині є велике репрезентативне обстеження, що проводиться один раз на 5 років, починаючи з 1999 р. Дослідження 2019 р. охопило 27,7 тис. осіб віком від 14 років і старше. На основі доступних публікацій здійснено короткий огляд історії виникнення та розвитку волонтерського руху у Німеччині, виявлені основні риси трансформації його природи, що відбулись під впливом глобальних соціокультурних змін ХХ ст. Виявлено також зміни мотиваційних характеристик волонтерів - від суто альтруїстичних до доволі прагматичних, як-от прагнення набути певного досвіду або покращити свій імідж у суспільстві. Одним із висновків цього дослідження є виявлення певних протиріч в оцінці таких змін: поряд із підвищенням ефективності волонтерської роботи, спостерігається її ускладнення та надлишкова забюрократизованість, що негативно впливає на ставлення до такої діяльності. Крім того, наявні ознаки зловживання роботою волонтерів, особливо щодо довготермінового волонтерства, яку експерти оцінюють як певну форму експлуатації, що використовується благодійними організаціями для уникнення виконання деяких законів, наприклад, закону про мінімальну заробітну плату. Особливу увагу приділено дослідженню досвіду підтримки біженців з країн, де відбуваються воєнні дії (на прикладі біженців з України). Використано дані спеціальних моніторингових досліджень українських біженців, що проводяться Інститутом економічних досліджень (Німеччина), а також власний досвід автора щодо здійснення волонтерської роботи у Мюнхені. Крім того, в якості ілюстрації подані результати короткого онлайн-опитування групи жінок (30 осіб), які були вимушені поїхати з України до Німеччини внаслідок воєнних дій і зараз отримують допомогу від місцевих спільнот, зокрема завдяки приватним ініціативам готельного бізнесу. Опитування було проведено у період з 25 квітня по 1 травня 2022 р. На основі викладеного сформульовані деякі висновки щодо використання кращого досвіду волонтерської роботи, що можуть підвищити ефективність роботи організацій, а також запропоновані нові можливості його масштабування.

На основі проведеного дослідження щодо динаміки змін українського волонтерства в умовах збройної російської агресії розкрито роль та значущість цифровізації, платформізації, залучення інформаційно-комунікативних (ІКТ), мережевих технологій у процеси посилення потужностей волонтерського руху. Здійснено порівняльний аналіз двох хвиль активізації українського волонтерства протягом 2014 - 2022 рр., визначено специфіку та основні тренди його розвитку. Обгрунтовано ефективність і необхідність якнайширшого використання можливостей сучасних ІКТ, цифрових, мережевих технологій для зміцнення потужностей українського волонтерського руху й залучення його ресурсів на потреби посилення обороноздатності країни, життєзабезпечення українського населення, що постраждало від збройної російської агресії, й подальшого повоєнного відновлення України.

Досліджено проблему формування готовності майбутніх соціальних працівників до організації волонтерської діяльності учнівської молоді. Здійснено теоретичний аналіз наукових джерел та нормативних документів з проблеми дослідження. Вивчено сучасний стан професійної підготовки майбутніх соціальних працівників до реалізації зазначеного напряму діяльності. Виявлено сутність, визначено структуру, уточнено й обґрунтовано критерії, показники та рівні готовності зазначених працівників до організації волонтерської діяльності учнівської молоді. Визначено зміст понять «підготовка майбутніх соціальних працівників до організації волонтерської діяльності учнівської молоді» та «готовність майбутніх соціальних працівників до організації волонтерської діяльності учнівської молоді». Розроблено, теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено ефективність методики формування готовності майбутніх соціальних працівників до організації волонтерської діяльності учнівської молоді, представлено її організаційно-методичне забезпечення, визначено організаційно-педагогічні умови.

Наведено загальні принципи надання психологічної допомоги безробітним. Висвітлено шляхи підвищення активності людини на ринку праці (сценарій тренінгового заняття). Досліджено діагностику прагнення до успіху в пошуках роботи у безробітних і принципи її активізації. Запропоновано тренінгову програму з формування адекватної самооцінки та корекції тривожності особистості безробітного. Увагу приділено стресу як чинник психоемоційного стану безробітних жінок. Охарактеризовано психологічну профілактику явища прокрастинації в ситуації невизначеності. Наведено психологічні рекомендації з надання допомоги внутрішньо переміщеним особам. Визначено особливості системи психологічного захисту учасників антитерористичної операції. Досліджено організацію роботи щодо профорієнтації учнівської молоді та мотивації до вибору професії.

Проаналізовано проблему дуальності феномену доброчинності як соціального та психологічного явища в умовах соціальне*' діяльності, як «особистіенскхщіапьноа» форми відображання просоціальності та альтруїзму особистості по відношенню до людини, що потребує допомога. На основі ціннісно-ікихстогічного підходу визначено можливості психологічної' характериоації дофочинності, у контексті її ціннсної наступності в професіогенгзі соціальної' роботи, на соціально-психологічному та індивідуально-психологічному рівнях. На особистішому рівні розкрию складові психологічної кригеризації доброчинності у майбутнього соціального працівника як його важливої гуманістичної професійно необхідної риси, що впливає на ефективність фахової соціальної діяльності. Визначено умови активізації процесів формування та розвиту психологічних критеріїв доброчинності майбутніх соціальних працівників. Досліджено форми методологічного забезпечення психолого-педагогічних умов інтенсифікації формування доброчинності у майбутніх фахівців соціальної' роботи в процесі їх професійна' підготовки у ВНЗ. На даній основі обгрунтовано та розроблено програму формування доброчинності у майбутніх соціальних працівників, експериментально перевірено результативність її фактичного застосування в умовах 19 ВНЗ для споцальносп „Сощапъна робота”. Розроблем праюичи рекомевдаци щодо формування доброчинно^дяльносгпумайбумхсощальнихпращвниюв.

З початку війни в Україні Німеччина входить до числа країн, які прийняли найбільшу кількість біженців з України. Незважаючи на фінансову підтримку українським громадянам, що надаються Німеччиною, платоспроможність українців, достатність їх заощаджень, накопичених в Україні, для проживання в Німеччині, актуальними. Розглянуто основні показники розвитку Німеччини та України, здійснено порівняння рівня життя населення та рівня соціального забезпечення цих країн. Результати дослідження показали, що українська система надання соціальної допомоги є недосконалою, оскільки відсутній єдиний Соціальний кодекс, нерозвинено інститут соціального інспектування, низький рівень соціальних виплат. При цьому рівень захисту громадян в Україні значно нижчий, ніж у Німеччині. В Україні рівень оплати праці не є конкурентоспроможним. Майже половину своїх доходів українці витрачають на базові продукти харчування. Тому немає сумніву, що післявоєнна відбудова України повинна включати як необхідне фінансування, так і необхідні реформи. Проаналізовано характерні риси німецької системи соціальної допомоги, серед яких: фінансування переважної більшості соціальних виплат за рахунок страхових внесків; єдність і впорядкованість соціального законодавства; високий рівень розвитку інституту соціального інспектування, що є гарантією об'єктивного призначення соціальної допомоги; високий рівень соціального захисту біженців, що є передумовою громадського спокою та стабільності; індивідуальний підхід до призначення соціальної допомоги по безробіттю, що сприяє нижчому рівню безробіття порівняно із іншими європейськими країнами. Проведене дослідження дає змогу обгрунтувати напрямки впровадження німецького досвіду в українську систему надання соціальних послуг.

Розглянуто філософські засади соціальної роботи. Наведено компаративний аналіз катеринославського та сімферопольського благодійного товариств. Вказано на те, що вивчення досвіду регіональних особливостей доброчинної діяльності громадських організацій має практичне значення в сенсі розуміння формування громадянського суспільства на українських землях, а також для розвитку суспільної свідомості населення, відтворення атмосфери духовності та необхідності допомоги ближньому в сучасних умовах. Проаналізовано з філософських позицій гуманістичні основи самореалізації особистості, її готовності до сприймання змінених умов життєдіяльності та здатності виступати активною перетворюючою силою. Продемонстровано як знання цих особливостей особистості може використовуватися в практиці соціальної роботи. Висвітлено взаємозв'язок стильової концепції керівника з процесом його самореалізації, надано аналіз моральних, ціннісних орієнтацій керівника та визначено його вплив на стиль управління. Досліджено патріотичні орієнтації держслужбовців в умовах сучасного державотворчого процесу в Україні, розглянуто як критерії та види патріотизму, так і особливості його відтворення в соціальній практиці. Вказано роль патріотизму у функціонуванні держслужбовців, що є дуже актуальним в сучасних умовах гібридної війни.

Представлено збірник, в якому розміщено матеріали V міжнародної науково-практичної конференції з актуальних питань сучасної економічної науки, освіти та соціальної реабілітації в умовах інклюзії. Розглянуто питання взаємодії закладів вищої та загальної освіти у формуванні інклюзивної компетентності педагогів, актуальні питання системи спеціальної освіти в Україні на сучасному етап, питання контролю у системі накопичувального пенсійного забезпечення та проблематики імплементації заходів по забезпечення трудової зайнятості осіб з інвалідністю, сучасність інклюзивного розвитку в період цифрової економіки та інше.

Проаналізовано ґенезу розвитку кафедри соціології та соціальної роботи Національного університету "Львівська політехніка" від початку реалізації канадсько-українського проєкту "Реформування соціальних служб" (1999 - 2003 рр.) до сьогодення. Проілюстровано вплив системи професійної підготовки соціальних працівників "Університет - Громада" на розвиток освітніх програм галузі знань "соціальна робота" і спеціальності "соціологія" у Львівській політехніці та її роль у соціальному розвитку регіону. Висвітлено основні кроки на шляху реалізації ідей канадсько-українського проєкту за двома основними напрямами - компонентами проєкту: реформа шляхом освіти в галузі соціальної роботи; реформа шляхом вирішення питань неповносправності / інвалідності. Значну увагу приділено питанню професійного зростання викладачів кафедри.