Розглянуто поняття історичного мислення та його співвідношення з історичною свідомістю, роль предмета історії у формуванні історичного мислення та історичної свідомості. Висвітлено напрямки та методики формування історичного мислення, зокрема, питання його розвитку нетрадиційними засобами, формування та використання логічного мислення у процесі викладання історії, активізації пізнавальної діяльності учнів через проблемно-пошукову роботу. Особливу увагу приділено визначенню ролі історичного мислення у формуванні особистості.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т010.3 + Т1(4Укр)64

Рубрики:

Історична наука і суспільство

Історія історичної науки (Історіографія)

Шифр НБУВ: Ж27630 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено політику тоталітарної держави у сфері ідеології та духовного життя. Досліджено методи пропаганди історичних знань як органічної частини системи ідеологічного перевиховання з метою руйнування традицій народу та нав'язування нової суспільної свідомості на основі класової теорії. Розкрито механізми дискредитації української історіографічної спадщини, міфологізації історичної свідомості, протиборства народної історичної пам'яті з фальсифікованою історичною наукою. Проаналізовано виховний ідеал тоталітарного суспільства, механізм деформування гуманістичних цінностей засобами офіційної історії, моральну деградацію, що мали соціально-психологічні причини у комуністичному суспільстві.

Розглянуто основні етапи розвитку історичної науки в Україні, наведено відомості про діяльність вітчизняних учених у часи сталінського тоталітарного режиму. Показано вплив ідеологічного й політичного тиску радянської влади на процес формування та організацію діяльності науково-дослідних установ в Україні у 1929 - 1939 рр. Проаналізовано тематику та основні напрями досліджень радянських учених, висвітлено життєвий шлях і наукову діяльність Бузескула В.П., Березовця Д.Т., Гапеєва С.А., Гериновича В.О., Грінченка В.А., Грищенка М.М., Грушевської К.М., Грушевського О.С., Ернста Ф.Л., Єрмолова Д.В., Загоровського Є.О., Камінського Ф.Т., Кіллерога М.М., Киценка М.П., Коваленка Г.О., Корниловича М.І., Криворотченка М.Г., Лозовика Г.Н., Майстренка І.В., Мазлаха С.М., Машкевича С.Г., Межберга Н.І. Мовчанівського Ф.М., Новицького О.П., Пилипенка Б.К., Риженка Я.О., Рудинського М.Я., Сахновського Л.Н., Слабченка М.Є., Солов'я Д.Ф., Спаської Є.Ю., Сташевського Є.Д., Ткаченка М.М., Френкіна М.С., Шамрая С.В., Шахрая В.М., Шевченка Ф.П., Щербаківського Д.М., Юркевича В.Д., Яворського М.І.

Рассмотрены основные этапы развития исторической науки в Украине, приведены сведения о деятельности отечественных ученых в годы сталинского тоталитарного режима. Показано идеологическое и политическое влияние советской власти на процесс формирования и организацию деятельности научно-исследовательских учреждений в Украине в 1929 - 1939 гг. Проанализирована тематика и основные направления исследований советских ученых, освещен жизненный путь и научная деятельности Бузескула В.П., Березовца Д.Т., Гапеева С.А., Гериновича В.А., Гринченко В.А., Грушевской К.М., Грушевского А.С., Ернста Ф.Л., Ермолова Д.В., Загоровского Е.А., Каминского Ф.Т., Киллерога М.М., Киценка Н.П., Коваленко Г.А., Корниловича М.И., Криворотченка М.Г., Лозовика Г.Н., Майстренка И.В., Мазлаха С.М., Машкевича С.Г., Межберга Н.И., Мовчановского Ф.Н., Новицкого А.П., Пилипенко Б.К., Рыженко Я.А., Рудинского М.Я., Сахновского Л.Н., Слабченка М.Е., Соловья Д.Ф., Спасской Е.Ю., Сташевского Е.Д., Ткаченко Н.М., Френкина М.С., Шамрая С.В., Шахрая В.М., Шевченко Ф.П., Щербаковского Д.М., Юркевича В.Д., Яворского М.И.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т010.3

Рубрики:

Історична наука і суспільство

Шифр НБУВ: Ж69635 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено проблему ролі особистості в історії та історії літератури зокрема. Акцентовано увагу на проблемі коректності переосмислення біографії людини - її об'єктивних вчинків, суб'єктивних відчуттів і мотивації. Запропоновано типологічну таблицю різних видів біографій.

Освещена проблема роли личности в истории, а также в истории литературы. Акцентировано внимание на проблеме корректности переосмысления биографии человека - его объективных поступках, субъективных восприятии и мотивации. Предложена типологическая таблица разных видов биографий.

Проаналізовано процес виникнення суспільства як закономірний результат розвитку Всесвіту від неживого до живого та людини. Висвітлено проблему антропосоціогенези, причиною якої є виникнення в межах органічного світу нового способу організації життєдіяльності - комунікації. Визначено причини існуючих розбіжностей між східним і західним способами функціонування суспільства, виявлено кореляцію різних логік суспільного розвитку зі світоглядними та культурними особливостями їх представників.

Проанализирован процесс возникновения общества как закономерный результат развития Вселенной от неживого к живому и человеку. Освещена проблема антропосоциогенезы, причина которой коренится в возникновении в границах органического мира нового способа организации жизнедеятельности - коммуникации. Определены причины существующих расхождений между западным и восточным способами функционирования общества, выявлена корреляция различных логик общественного развития с мировоззренческими и культурными особенностями их представителей.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т010.3

Рубрики:

Історична наука і суспільство

Шифр НБУВ: Ж69635 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Т010.32

Рубрики:

Історична наука і сучасність, ("факт", пам'ять народу, особистості, події )

Шифр НБУВ: Ж69635 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розкрито сутність наукової категорії ментальності, епістемологічний потенціал якої дозволяє суттєво наблизитися до концептуального осмислення минулого українського селянства як унікального соціуму, конкретно-історичної етносоціокультурної цілісності. Розглянуто проблеми теоретичного синтезу, зміст поняття "ритм трансформації", тлумачення історичного часу селянства, зокрема українського.

Раскрыта сущность научной категории ментальности, эпистемологический потенциал которой позволяет существенно приблизится к концептуальному осмыслению прошлого украинского крестьянства как уникального социума, конкретно-исторической этносоциокультурной целостности. Рассмотрены проблемы теоретического синтеза, содержание понятия "ритм трансформации", толкование исторического времени крестьянства, в частности украинского.

Проаналізовано роль сюжету в монографії М. Костомарова "Богдан Хмельницкий". Розглянуто авторську стратегію пояснення української минувшини, зокрема її ідеалістичні та ірраціональні мотиви. Висвітлено причини феноменального успіху монографічних студій Костомарова серед широкої читацької аудиторії.

Проаналізовано сучасні погляди українських і зарубіжних, передусім російських, істориків, на проблему повсякденності. Зроблено огляд сучасних наукових дефініцій предмета в історичній, соціологічній, культурологічній, філософській літературі; запропоновано стислий екскурс становлення історії повсякденності як окремого напрямку історичного дослідження.

На базі загальних положень теорії інституціоналізму поставлено питання про природу та співвідношення ієрархічних і мережевих структур в історії людства. Обгрунтовано думку про те, що останні є інваріантами розвитку людства, які по-різному співвідносяться між собою в різні часи та в різних цивілізаціях.

Розглянуто поняття "історична реальність" у наративній філософії історії. Через аналіз підходів двох представників цього напряму (Хейдена Уайта та Франка Анкерсміта) продемонстровано специфіку поняття "історична реальність" як фіктивного динамічного утворення, що не має сталого змісту. Актуальною є порівняльна складова аналізу: підходи Уайта та Анкерсміта досліджено окремо (у західній науці цим займалися їх учні та представники молодшого покоління, зокрема, Р. Ванн, Є. Доманська, Дж. Замміто, Г. Келнер, К. Лоренц, Н. Партнер; у російській - перекладачі їх творів О. Гаврішина, М. Кукарцева, А. Олєйніков, О. Трубіна), але фактично не порівнювались між собою. Проте саме акцентовані відмінності у концептуалізації поняття "історична реальність" двома дослідниками дають уявлення (що і є метою статті) про деякі обмеження наративної філософії історії та можливості подолання цих обмежень.

Глобалізація - популярна тема у соціальних науках, яка розглядається як соціально-історичний і соціально-економічний процес. В історичному контексті простежено концептуальні та методологічні аспекти проблеми глобалізації.

Вперше у вітчизняній історіографії проаналізовано вплив історичної науки й освіти в Україні у 1920 - 30-х рр. на формування духовних цінностей українського народу. Розкрито механізм одержавлення та ідеологізації історичної науки, форми, а також методи пропаганди історичних знань. Показано залежність методики викладання історії від авторитарної освітньо-виховної системи тоталітарної держави. Встановлено, що викривлення традиційних цінностей українського народу засобами комуністичної пропаганди та історичної науки призвело до деморалізації суспільства, міфологізації історичної свідомості. Надано рекомендації щодо використання ідей і висновків дослідження у підготовці концепції історичної освіти, нового покоління підручників з історії та сучасних підходів у вихованні молоді.

Розроблено соціально-філософську концепцію історичної пам'яті у процесі формування духовності особистості, що відбувається в Україні та у світі. Охарактеризовано теоретико-методологічні засади дослідження історичної пам'яті та необхідність перегляду метафізичних засад теорії відповідно до нових соціокультурних і дискурсивних контекстів сьогодення, а також запропоновано практичні рекомендації. Здійснено теоретичне узагальнення та нове розв'язання цієї проблеми, яке полягає в експлікації та концептуалізації інтерсуб'єктивного виміру історичної пам'яті як складової духовності особистості. Розкрито суть поняття історичної пам'яті та норм духовності. Досліджено проблеми взаємозв'язку та взаємодоповнення, а також сучасні форми репрезентації. На підставі аналізу можливих напрямків формування історичної пам'яті особистості з'ясовано зміст нових підходів до реалізації цих задумів. Розкрито суть понять "історична пам'ять", "історична свідомість", "духовність", "духовність особистості", "духовне виробництво", "творча діяльність", "особистість", "творча особистість", "сенс життя". Досліджено правові засади й інституційний механізм державного впливу на відродження історичної пам'яті як важливої складової духовності особистості, роль у цих процесах регіонів України. Визначено пріоритетні напрями вдосконалення державного регулювання процесом відродження історичної пам'яті та запропоновано шляхи його вдосконалення, сформульовано її сучасні параметри.

Досліджено науково-педагогічну діяльність (НПД) і творчу спадщину (ТС) М.М. Лисенка в контексті соціокультурних та освітніх реалій другої половини ХХ ст. Проаналізовано творчу біографію педагога в контексті суспільних і освітніх змін, їх вплив на формування його світогляду, наведено характеристику та проведено оцінку значення ТС й освітньої діяльності для подальшого розвитку педагогічної науки та шкільної історичної освіти (ШІО). Визначено основні етапи НПД М.М. Лисенка (1914 - 1995 рр.); доведено роль видатного педагога, історика, науковця-організатора, дослідника з проблем методики викладання історії України та історичного краєзнавства, розробки нового змісту ШІО, обгрунтування активних методів навчання історії, теорії та практики її навчання в школі, у вітчизняній історико-методичній та історичній освіті другої половини ХХ ст.

На основі звернення до індивіда як частинки-подоби цілого в системі соціум - індивід наведено механізм самоорганізації соціальної системи як взаємодію цілого з його елементами, коли ціле здатне передавати активно-діяльні властивості, застосовувані його елементами (індивідами) у миследіяльній активності. Доведено, що результати цієї життєдіяльної активності викликають, у свою чергу, зміни в організації цілого, і така взаємодія триває циклічно як нове перетворення елементів, здатних до подальшої динамічної активності. Висвітлено розуміння соціальної реальності, яке у контексті системно-синергетичної моделі постає як таке, що встановлюється, і виявляє свою здатність до самопородження й самоподоби. Уточнено уявлення про комплексне функціонування складних систем, найважливішою характеристикою яких виступає їх цілісність. Обгрунтовано можливість експоляції знання з природничих наук на гуманітарні.

Досліджено способи функціонування універсальних методологій у процесі конструювання М. Грушевським національних метанаративів. Проаналізовано історіографічну традицію та з'ясовано історіографічну ситуацію щодо вивчення методологічної спадщини М. Грушевського, визначено інформаційно-аналітичну базу таких досліджень. Створено універсальну класифікацію методологій, в основі якої лежить структурно-функціональний підхід. Розкрито теоретичні основи та емпіричне значення наративної психології, постпозитивістського наукознавства, соціального конструктивізму для дослідження теоретико-методологічної спадщини М. Грушевського. Побудовано структурно-функціональну модель дослідження методологічного досвіду вченого, що дозволяє простежити зв'язки між стадіями реалізації ним дослідницької програми, етапами його фахової соціалізації та подіями особистого життя історика.