Дисертацію присвячено питанням української народної демонології, яка вивчається в контексті слов'янської міфології, що дає можливість виходити на компаративістичний рівень етнокультурних досліджень. Здійснена класифікація міфологічних персонажів (МП) за статевою ознакою як найбільш стійкою у морфологічній характеристиці персонажів. Типологія МП дозволила виявити їх просторове поширення, функції, ступінь збереженості уявлень про персонажів народної демонології. Дослідження підтвердило контамінацію язичницьких та християнських вірувань (двовір'я) з перевагою перших серед православних слов'янських народів (на відміну від слов'ян-католиків).

Наведено результати комплексного історико-етнографічного аналізу демонологічної системи бойків. Встановлено ареальні межі побутування народних демонологічних уявлень, вірувань, повір'їв. Виявлено генетичні витоки та семантику основних демонічних персонажів. Досліджено демонологію бойків у загальноукраїнському та загальнослов'янському контекстах, виділено загальні та специфічні локальні риси. Охарактеризовано сучасний стан функціонування народно-демонологічної традиції, показано співвідношення інноваційного та традиційного в ній.

Зазначено, що в українській етнології це перша розвідка про народні вірування та уявлення історико-етнографічного району Опілля. Залучено значний обсяг польових матеріалів з сорока восьми населених пунктів Львівщини, Івано-Франківщини та Тернопільщини. У широкому загальноукраїнському та загальнослов’янському контексті комплексно представлено демонологічну палітру опілян, виявлено характерні особливості уявлень про окремих персонажів. Встановлено межі побутування цих уявлень. З’ясовано номенклатуру демонімів, основні властивості демонічних персонажів та явищ: походження, форми, локуси та час прояву, функції. Вказано на способи запобігання можливим негативним наслідкам з боку демонічних сутностей, на апотропеїчні засоби боротьби з ними. Констатовано тісний зв’язок між демонологічними уявленнями й уявленнями про потойбічне існування душі.

Розглянуто традиційні уявлення українців і чехів про домашніх духів, констатовано помітну близькість таких уявлень. Відзначено, що навіть у межах певного етнографічного району одні демонологічні сюжети домінують, інші ж перебувають на периферії, не зникаючи зовсім. Виявлено, що, попри виразну локальну специфіку розповідей про домашніх духів у чехів та українців, окремі їх фрагменти виявляються майже тотожними, лише по-різному скомбінованими між собою. Це засвідчує давність відповідного пласту демонологічних уявлень.

Уперше в українській етнології на підставі польового етнографічного матеріалу, зібраного на теренах Бойківщини, різнопланових історіографічних даних наведено комплексну, науково обгрунтовану історико-етнографічну характеристику демонологічної системи бойків. Виявлено генетичні витоки та семантику основних демонічних персонажів. Досліджено демонологію бойків у загальноукраїнському та загальнослов'янському контекстах, виокремлено загальні та специфічні локальні риси. З'ясовано стан її функціонування на сучасному етапі. Подано інформацію про "безпірних" покійників, "босурканів", "вовкунів", "непростих", "знаючих" людей, людей з езотеричними можливостями.

Вперше у вітчизняній етнології висвітлено питання української народної демонології в контексті слов’янської міфології, це дає змогу вийти на компаративістичний рівень етнокультурних досліджень. Розглянуто принципи номінації міфологічних персонажів, приписувані їм функції та предикати, локалізацію тощо, проведено їх класифікацію. Типологія міфологічних персонажів дозволяє виявити їх просторове поширення, рівень збереженості уявлень про народну демонологію в Україні та на теренах Славії. Використано архівні матеріали з України, Польщі, Росії.

Уперше проведено цілісне, комплексне та системне дослідження традиційних вірувань українців та обрядових дій, пов'язаних з образами лісової демонології. Зроблено системне виявлення та порівняння семантичних полів чоловічих, жіночих та дитячих персонажів з їх поділом на постійні (давні) та маргінальні образи. Широке залучення матеріалів етнології, лінгвістики, історії культури дозволило з'ясувати характер та ступінь пізнання й освоєння людиною навколишнього середовища – лісу, реконструювати механізми та процеси його одухотворення, сакралізації компонентів природи, взаємодію з ними в традиційній культурі. В основу структурування дослідження покладений принцип поділу за статтю та віком. Обгрунтовано введення в коло образів лісової демонології кікімор та лихоманок, одмін та проклятих дітей. Виділено маргінальний тип персонажів лісової демонології, розкрито їх роль у парадигмі міфологічного мислення носіїв традиційної культури.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т597.75 + Т52(45=УКР)-76/-79

Рубрики:

Етнографія - Демонологія

Етнографія сучасних народів

Шифр НБУВ: РА444788 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено комплекс традиційних уявлень українців про домашніх духів як персонажів нижчої міфології. Опрацьовано наявні джерельну базу та літературу теоретичного характеру з теми дослідження, розширено коло джерел матеріалами авторських польових етнографічних досліджень. На основі вивчення відповідних вірувань, повір'їв, звичаїв, обрядів, прикмет, гадань, ритуальних заборон установлено основні типологічні риси домашніх духів як представників традиційного українського народного демонікону. Досліджено генезу та простежено еволюцію традиційних уявлень українців про домашніх духів. Установлено загальноукраїнські риси, локальні та регіональні особливості уявлень про домашніх духів, здійснено порівняння демонологічних уявлень українців про домашніх духів із відповідною цариною традиційної культури інших слов'янських і неслов'янських етносів. З'ясовано сучасний стан функціонування демонологічних уявлень про домашніх духів. На основі значної кількості джерел, зокрема на багатих польових матеріалах із Полісся, Волині, Бойківщини, Гуцульщини та Покуття, охарактеризовано такі загально визнані дослідниками типи домашніх духів, як власне "домовик" - здебільшого антропоморфний дух-опікун сім'ї, хати, усього господарства, генетично похідний від душі померлого предка; "дух-збагачувач" - по суті, домашній чорт, який прислужує людині, робить її багатою в обмін на зобов'язання віддати душу або утримувати його; "домашня змія" - генетично пов'язаний із померлим предком зооморфний персонаж у подобі вужа чи гадюки, які живуть у домашньому просторі та забезпечують благополуччя сім'ї та худоби; зооморфний персонаж у вигляді ласки, головною ознакою якого є стосунок до худоби. Відомості про назви, вигляд домашніх духів, час і місце їх прояву, функції, уподобання тощо розглянуто у широкому загальноукраїнському, а почасти й у загальнослов'янському контексті, з обов'язковим урахуванням регіональної та локальної специфіки.

На основі значної кількості польових, архівних та літературних джерел здійснено історико-етнографічну реконструкцію традиційних демонологічних уявлень гуцулів етноісторичного Закарпаття. Простежено ґенезу цілого ряду демонологічних образів, виявлено локальні особливості демонімів та демонологічних мотивів. Окреслено коло персонажів народної демонології гуцулів етноісторичного Закарпаття, серед яких: демони хвороб (чума, холера, тетюха), міфологізовані природні явища (скарб), домовик, «ходячі» покійники, напівдемонічні персонажі (відьма, вовкун) та люди з демонічними ознаками. Народну демонологію гуцулів Закарпаття розглянуто в загальноукраїнському та східноєвропейському контекстах.