Проаналізовано конституційні, політико-правові аспекти взаємодії та співробітництва України з такою впливовою міжнародною організацією, як Рада Європи. Подано основні міжнародно-договірні документи Ради Європи, на яких базується її ідеологія і практична діяльність, загальноєвропейські стандарти, яким має відповідати правова система України. Проаналовано конституційно-правові проблеми розвитку місцевого самоврядування, реалізації прав українських громадян у світлі Європейської хартії місцевого самоврядування.

Проаналізовано основні передумови створення міфів про соціальне партнерство. Означену проблему розглянуто з точки зору впливу міфів на якість втілення механізму партнерства в сучасних суспільних відносинах. Описано місце патерналізму в ефективному функціонуванні соціального партнерства в сучасному суспільстві.

Висвітлено політичні аспекти європейського інтегрування України, зокрема, розглянуто стан і перспективи зближення з міжнародною інтеграційною структурою - Європейським Союзом (ЄС). Комплексно проаналізовано базові документи ЄС, які визначають стратегію європейців щодо перспектив залучення України до інтеграційного процесу, що дозволило з'ясувати особливості стратегічних імперативів Союзу і проблем його розширення, а також розглянути конкретні механізми їх реалізації безпосередньо в "українському контексті". Зроблено висновок, що позиція ЄС, визначена, певною мірою у "Спільній стратегії Європейської ради щодо України", створює сприятливі передумови для нашої країни в реалізації ідеї зближення з ЄС.

У дисертаційній роботі досліджується суспільно-політична концепція соціального партнерства як способу ефективної реалізації соціальної політики у демократичній державі, забезпечення соціально-політичної стабільності, зміцнення суспільних засад демократії. У теоретичному плані систематизовано науковий базис концепції соціального партнерства, розглянуто процес її оформлення як теорії соціального миру, нового суспільного договору, необхідного для еволюційного розвитку держави, на противагу ідеї класової боротьби. Проведено комплексний порівняльний аналіз світової практики становлення різних форм, моделей та механізмів соціального партнерства в країнах індустріальної демократії, визначено їх динаміку та сучасні тенденції. На прикладі співробітництва організацій підприємців і профспілок за регулюючої функції держави проаналізовано систему трипартизму, що є дієвим способом послаблення соціально-трудових конфліктів, особливо в перехідний період. У призмі засад соціального партнерства досліджується соціально-економічний розвиток України у ХХ ст., що дозволяє ввести його в контекст загальносвітових трансформаційних процесів, становлення соціальної держави. Такий підхід уможливив виокремлення моделі соціального партнерства, яка є найбільш відповідною до умов сучасної України.

Розглянуто проблеми визначення й основні теоретичні підходи до дослідження політичної адаптації особистості. Проаналізовано актуальні проблеми наукового співвідношення адаптація - соціалізація. Визначено механізми, методи та засоби політичної адаптації, що обумовлюють процес входження особистості в систему політичних відносин. Проаналізовано базові параметри процесу політичної адаптації (структуру, суб'єкт, об'єкт, рівні, форми прояву), розкрито їх зміст шляхом виявлення системоутворювальних факторів. Досліджено процеси політико-адаптивних відносин особистості з політичною системою, владою, з правовою демократичною державою.