Рассмотрены вопросы формирования культуры речевого общения детей в дошкольных учреждениях с русским языком обучения. Раскрыты сущность понятий "культура речевого общения", "культура речи", "выразительность речи", "речевой этикет". Изложена методика обучения детей культуре речевого общения. Описаны особенности выразительной речи детей дошкольного возраста.

Розглянуто питання теорії та практики виховання культури поведінки дітей в освітніх закладах. Проаналізовано особливості становлення культури поведінки старших дошкільників і шестирічних першокласників, організацію виховного процесу у навчально-виховних комплексах "школа - дитячий садок".

Рассмотрены вопросы теории и практики воспитания культуры поведения детей в образовательных заведениях. Проанализированы особенности становления культуры поведения старших дошкольников и шестилетних первоклассников, организация воспитательного процесса в учебно-воспитательных комплексах "школа - детский сад".

Досліджено проблему формування гуманістичної спрямованості спілкування старших дошкільників. Проаналізовано сучасний стан цієї проблеми у теорії та практиці роботи дошкільного навчального закладу. Розкрито суть поняття "гуманістично спрямоване спілкування". Визначено критерії та рівні сформованості такої спрямованості спілкування старших дошкільників. Обгрунтовано й експериментально перевірено педагогічні умови її формування. Розроблено й апробовано модель і методику реалізації виокремлених педагогічних умов формування гуманістичної спрямованості спілкування та виявлено динаміку змін у рівнях її сформованості у даних дітей.

Вперше науково обгрунтовано педагогічні умови виховання шанобливого ставлення до матері у старших дошкільників. Визначено зміст понять "шанобливе ставлення дитини до матері" (позитивне сприйняття дитиною емоційного, фізичного, психологічного образу матері, її статусу в родині та родинних стосунках, що засноване на моральних знаннях і досвіді дитини та відображається в моральних вчинках стосовно матері) та його структуру (світоглядно-пізнавальний, емоційно-вольовий і дієвий складники), а також "вихованість у дитини шанобливого ставлення до матері" (відчуття та прояв дитиною поваги, пошани до матері, піклування, ніжності та турботи про неї) та його компоненти (інформаційно-змістовий, емоційно-ціннісний, поведінковий). Розглянуто критерії (когнітивний, емоційно-почуттєвий, діяльнісний) і показники, охарактеризовано рівні (достатній, задовільний, низький) вихованості шанобливого ставлення до матері у старших дошкільників. Розроблено експериментальну модель, що містить етапи (інформаційно-збагачувальний, рефлексивно-діяльнісний, інтегративно-творчий), форми та методи роботи з реалізації педагогічних умов виховання шанобливого ставлення до матері у дітей старшого дошкільного віку (інтегровані заняття, дидактичні ігри та вправи, ситуації морального вибору, повчальної історії, бесіди, читання й обговорення літературних творів).

Вперше вивчено та виявлено специфіку формування мовленнєвого спілкування дошкільників (МСД) у різновіковому дитячому колективі. Виявлено критерії, показники; розглянуто рівні сформованості МСД у різновіковому дитячому колективі. Розроблено експериментальну модель формування МСД у різновіковому дитячому колективі, що передбачає такі етапи: репродуктивно-діяльнісний, комунікативно-діяльнісний, рефлексивно-оцінний. Уточнено поняття "мовленнєве спілкування", "взаємонавчання". Виявлено тендеції формування МСД у різновіковому дитячому колективі: ефективність оволодіння навичками мовленнєвого спілкування залежить від інтенсивності спілкування дітей різного віку між собою.

Визначено актуальність проблеми формування міжетнічної толерантності дітей дошкільного віку, висвітлено прикладний аспект проблеми у виховному процесі освітніх закладів США. Проаналізовано особливості формування міжетнічної толерантності у старшому дошкільному віці за умов полікультурності на базі досвіду педагогів-практиків. Зазначено щодо єдності зусиль дітей, батьків і педагогів США задля досягнення спільної мети - підвищення рівня міжетнічної толерантності в суспільстві.

Визначено, що підвищення ефективності системи освіти та виховання дітей вимагає детального дослідження багатьох психолого-педагогічних проблем, серед яких важливе місце займає спілкування та спільна діяльність дошкільника з дорослими та однолітками. Досліджено якісно відмінні й онтогенетично послідовні форми спілкування дошкільників з дорослим: за місцем спілкування у життєдіяльності дитини; змістом комунікативної потреби; мотивом і засобами спілкування; значенням для психічного та особистісного розвитку дитини, а також форми спілкування з ровесниками дошкільному віці: емоційно-практичне, ситуативно-ділове, позаситуативно-ділове. Підсумовано, що вирішальними чинниками розвитку спілкування та спільної діяльності дошкільника з дорослими та однолітками є психологічний клімат родини, діяльність дошкільних виховних закладів (дитячі ясла, садки), діяльність загальноосвітніх навчально-виховних закладів, функціонування дитячих позашкільних виховних установ (дитячі бібліотеки, театри, будинки дитячої та юнацької творчості, спортивні школи, музичні й художні школи), засоби масової інформації (радіо, телебачення, книги, газети, журнали), природа.

Определено, что повышение эффективности системы образования и воспитания детей требует дальнейшего детального исследования многих психолого-педагогических проблем, среди которых важное место принадлежит общению и совместной деятельности дошкольника со взрослыми и одногодками. Исследованы качественно отличные и онтогенетические последовательные формы общения дошкольников со взрослым. Подведен итог, что решающими факторами развития общения и совместной деятельности дошкольника со взрослыми и одногодками является психологический климат семьи, деятельность дошкольных воспитательных учреждений (детские ясли, садки), деятельность общеобразовательных учебно-воспитательных заведений, функционирование детских внешкольных воспитательных учреждений (детские библиотеки, театры, дома детского и юношеского творчества, спортивные школы, музыкальные и спортивные школы), средства массовой информации (радио, телевидение, книги, газеты, журналы), природа.

Зазначено, що дошкільний вік є початковим етапом формування особистості як суб’єкта діяльності, спілкування й пізнання. Висвітлено фактори, що зумовлюють виникнення важковиховуваності, і розглянуто шляхи запобігання цьому у дошкільному віці. Зроблено висновок про те, що за умови запобігання або подолання певних факторів можна уникнути деяких симптомів важковиховуваності, яка зароджується у дошкільному віці, яскраво виявляється у молодшому шкільному віці у негативній поведінці і, нарешті, стверджується у підлітковому віці і здатна нівелювати позитивні риси особистості, її соціальний розвиток і навіть зруйнувати життя людини.

Отмечено, что дошкольный возраст является начальным этапом формирования личности как субъекта деятельности, общения и познания. Освещены факторы, обусловливающие возникновение трудновоспитуемости, и рассмотрены пути ее предупреждения в дошкольном возрасте. Сделан вывод о том, что при условии предупреждения или преодоления определенных факторов можно избежать некоторых симптомов трудновоспитуемости, которая зарождается в дошкольном возрасте, ярко проявляется в младшем школьном возрасте в негативном поведении и, наконец, утверждается в подростковом возрасте и способна нивелировать положительные черты личности, ее социальное развитие и даже разрушить жизнь человека.

In the article the factors which cause occurrence of intractability in education and a way of its overcoming at preschool age are considered.

Зазначено, що для відродження втрачених у минулому національних духовних та моральних цінностей постала необхідність звернутися до моральних витоків, на яких виховувалося не одне покоління українців, таких, як добро, чесність, справедливість, віра, любов, милосердя. Розглянуто проблему формування шанобливого ставлення до дорослих у дітей 5-го року життя засобами української казки. Подано результати експериментального дослідження. Зроблено висновок, що успішність роботи залежить від особистості вихователя та його ставлення до роботи з дітьми.

Указано, что для возрождения утраченных в прошлом национальных духовных и нравственных ценностей возникла необходимость обратиться к моральным истокам, на которых воспитывалось не одно поколение украинцев, таких, как добро, честность, справедливость, вера, любовь, милосердие. Рассмотрена проблема формирования уважительного отношения к взрослым у детей 5-го года жизни средствами украинской сказки. Представлены результаты экспериментального исследования. Сделан вывод о том, что успех работы зависит от личности воспитателя и его отношения к работе с детьми.

In the article the problem of forming of deferential attitude of 5-year old children toward adults with the help of the Ukrainian fairy-tale is examined; the results of experimental research are given.

Розглянуто проблему взаємодії та спілкування дітей. Виділено три форми спілкування дітей дошкільного віку. Досліджено специфіку спілкування дітей дошкільного віку з однолітками. Доведено важливість спілкування в житті дошкільнят.

Освещена проблема взаимодействия и общения детей. Выделены три формы общения детей на протяжении дошкольного возраста. Рассмотрена специфика общения детей дошкольного возраста со сверстниками. Доказана важность общения в жизни дошкольников.

The article deals with the needs of interaction and dialogue of children with each other. The corresponding scientific literature on this problematics is analysed. It is allocated three forms of dialogue of children with each other during preschool age. Specificity of dialogue of children of preschool age with the coevals is considered. It is proved, that the need for dialogue is the important need for a life preschool children.

Розглянуто проблему виховання шанобливого ставлення до матері в старших дошкільників. Зауважено, що дошкільний вік визнано фахівцями найсприятливішим періодом для формування особистості. Подано психолого-педагогічну характеристику дітей старшого дошкільного віку й аналіз наукових праць, які прямо чи побічно торкаються теми дослідження і які в подальшому стали підгрунтям для створення ефективної методики виховання у старших дошкільників шанобливого ставлення до матері.

Рассмотрена проблема воспитания почтительного отношения к матери у старших дошкольников. Отмечено, что дошкольный возраст признан специалистами самым благоприятным периодом для формирования личности. Подано психолого-педагогическую характеристику детей старшего дошкольного возраста и анализ научных трудов, которые прямо или косвенно касаются темы исследования и которые в дальнейшем стали основой для создания эффективной методики воспитания у старших дошкольников почтительного отношения к матери.

The problem of education of deference to his mother in older preschoolers. It is noted that the preschool age is recognized by experts the most favorable period for identity formation. There were psychological and pedagogical characteristics of children under school age and analysis of scientific papers, which are directly or indirectly related to the research topic and who later became the basis for the development of effective methods of educating the older preschoolers deference to his mother.

Висвітлено результати експериментального дослідження щодо виховання позитивних взаємовідносин дітей старшого дошкільного віку у процесі ігрової діяльності, проведеного як складової навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа I - III ступенів - дитячий садок села Ониськове Комінтернівського району Одеської області". Розкрито теоретичну основу та завдання дослідження. Акцентовано увагу на методиці та засобах експериментальної роботи. Проаналізовано принципи підбору дидактичних, сюжетно-рольових і рухливих ігор. Розглянуто певні особливості особистості дитини, зокрема, цілеспрямованість, виховання її в колективі, систематичність і послідовність, повагу до особистості дитини в поєднанні з розумною вимогливістю до неї. Виокремлено показники сформованості позитивних взаємовідносин, зокрема, доброзичливість і прагнення надати допомогу тим, хто її потребує. Охарактеризовано високий, достатній і недостатній рівні розвитку доброзичливих взаємин. Наведено результати анкетування 37-ми батьків і опитування 26-ти дітей.

Запропоновано методику формування морально-етичних якостей, категорії дружби у дітей старшого дошкільного віку засобами українського фольклору, зокрема за допомогою прислів'я. Наведено фрагменти занять з художньо-мовленнєвої діяльності, а також малювання. Зазначено, що дружба має значний вплив на розвиток особистості дитини і є необхідною умовою для започаткування суспільних взаємовідносин.

За результатами аналізу наукових джерел щодо проблеми виховання культури спілкування визначено зміст і структуру культури спілкування, окреслено особливості її формування у дітей дошкільного віку. Охарактеризовано систему внутрішніх ресурсів людини, яка забезпечує ефективний перебіг комунікативного процесу. Зазначено, що метою навчання дітей культури спілкування є формування адекватної комунікативної поведінки – сукупності норм і традицій спілкування. Досліджено теоретичні засади формування основ культури спілкування у дітей 5 – 7-ми років. Зроблено висновки, що найбільш сприятливі умови для формування культури спілкування складаються у дошкільному дитинстві, характерними ознаками якого є надзвичайна пластичність психіки, високий рівень емоційної чутливості; що ефективність дошкільного виховання визначається культурою педагогічного спілкування дорослого з дитиною.

В результате анализа научных источников по проблеме воспитания культуры общения определено содержание и структура культуры общения, обозначены особенности ее формирования у детей дошкольного возраста. Охарактеризована система внутренних ресурсов человека, которая обеспечивает эффективное протекание коммуникативного процесса. Отмечено, что целью обучения детей культуре общения является формирование адекватного коммуникативного поведения – совокупности норм и традиций общения. Исследованы теоретические основы формирования основ культуры общения у детей 5 – 7-ми лет. Сделаны выводы, что наиболее благоприятные условия для формирования культуры общения складываются в дошкольном детстве, характерными признаками которого являются необычайная пластичность психики, высокий уровень эмоциональной чувствительности; что эффективность дошкольного воспитания определяется культурой педагогического общения взрослого с ребенком.

The article gives the results of the analysis of scientific sources dealing with the problem of educating the culture of intercourse. The place and role of cultural behavior in the process of communication is defined and components of the culture of intercourse are distinguished. The author investigates theoretical principles of forming the culture of intercourse in children of 5 – 7 years old.

Досліджено теоретичний аспект визначення особливостей соціального інтелекту. Виокремлено три групи підходів до визначення соціального інтелекту. Подано авторське визначення соціального інтелекту як здатності розпізнавати, передчувати і прогнозувати поведінку, вчинки і дії інших людей. Наголошено, що новим і перспективним напрямом у психології розвитку є розробка проблем формування соціального інтелекту, який забезпечує людині пізнання й орієнтацію в соціальній дійсності. Виділено п'ять основних етапів розвитку соціального інтелекту. Проаналізовано формування та розвиток соціального інтелекту в дітей дошкільного віку. Стверджено, що розвиток соціального інтелекту сприяє адаптації дітей означеного віку до школи, успішності включення в нове, більш складне, соціальне середовище. Окреслено структуру соціального інтелекту дошкільнят, яка включає в себе комунікативно-особистісний компонент, психологічні характеристики самосвідомості та особливості соціальної перцепції. Охарактеризовано такі джерела розвитку соціального інтелекту, як: життєвий досвід, мистецтво, загальна ерудиція, наукові методи. Висвітлено результати вивчення соціального інтелекту в дітей дошкільного віку за допомогою тесту "Соціальний інтелект" Дж. Гілфорда, який показав здатність дітей зрозуміти настрій, емоції, почуття іншої людини, а от прогнозувати і розуміти поведінку, взаємодію людей їм ще складно. Констатовано, що найважливішою психологічною умовою успішного розвитку соціального інтелекту у старших дошкільнят є їх інтенсивна взаємодія зі значущими дорослими.

Исследован теоретический аспект определения особенностей социального интеллекта. Выделены три группы подходов к определению социального интеллекта. Представлено авторское определение социального интеллекта как способности распознавать, предчувствовать и прогнозировать поведение, поступки и действия других людей. Отмечено, что новым и перспективным направлением в психологии развития является разработка проблем формирования социального интеллекта, который обеспечивает человеку познание и ориентацию в социальной действительности. Выделены пять основных этапов развития социального интеллекта. Проанализированы формирование и развитие социального интеллекта у детей дошкольного возраста. Подтверждено, что развитие социального интеллекта способствует адаптации детей определенного возраста к школе, успешности включения в новую, более сложную, социальную среду. Определена структура социального интеллекта дошкольников, которая включает в себя коммуникативно-личностный компонент, психологические характеристики самосознания и особенности социальной перцепции. Охарактеризованы такие источники развития социального интеллекта, как: жизненный опыт, искусство, общая эрудиция, научные методы. Освещены результаты изучения социального интеллекта у детей дошкольного возраста с помощью теста "Социальный интеллект" Дж. Гилфорда, который показал способность детей понять настроение, эмоции, чувства другого человека, а вот прогнозировать и понимать поведение, взаимодействие людей им еще сложно. Констатировано, что важнейшим психологическим условием успешного развития социального интеллекта у старших дошкольников является их интенсивное взаимодействие со значимыми взрослыми.

The article analyzes specificity of social intelligence; ascertains peculiarities of forming social intelligence of preschoolers.

Вивчено психологічні особливості агресивної поведінки (АП) дітей дошкільного віку (ДДВ). Розкрито зміст поняття "агресивна поведінка". Проаналізовано теоретичні підходи психологічних шкіл, які трактують природу та причини АП. Визначено фактори, що сприяють виникненню АП у дітей. Доведено, що на виникнення та розвиток АП дошкільника мають вплив низький рівень сформованості моральних уявлень, несформованість навиків самоконтролю поведінки, низький рівень соціальної адаптації, умови сімейного виховання, професія батьків та рівень їх освіченості. Розроблено програму психопрофілактики АП дошкільників, основними завданнями якої стали: навчання способів регуляції емоційних станів, розвиток уміння аналізувати свій внутрішній стан та стан інших дітей, навчання дітей конструктивних форм спілкування, поведінкових реакцій, зняття деструктивних елементів у поведінці, розвиток адекватного рівня самоконтролю, формування моральних уявлень. Визначено ефективність такої програми шляхом статистичного аналізу.

Розкрито сутність поняття "культура спілкування", уточнено зміст культури спілкування стосовно дітей 5 - 7 років. Визначено структурні компоненти культури спілкування, критерії і показники її сформованості, рівні сформованості основ культури спілкування у дітей зазначеного віку. Обгрунтовано педагогічні умови формування основ культури спілкування у дітей 5 - 7 років за умов навчально-виховного комплексу дошкільний навчальний заклад - початкова школа: підготовка вихователів дошкільної ланки та вчителів І класів, які працюють у навчально-виховному комплексі, до формування в дітей та учнів-першокласників основ культури спілкування, застосування у відносинах з дітьми діалогічного стилю спілкування; дотримання наступності в організації виховної роботи із старшими дошкільниками та учнями І класів, її змісті, формах і методах з метою забезпечення розширення і поглиблення знань, цінностей і комунікативних умінь під час переходу від дошкільної ланки до шкільної; підвищення педагогічної культури батьків як активних учасників роботи педагогів з формування основ культури спілкування у дітей 5 - 7 років.

Розглянуто проблему соціалізації дітей різновікової групи дошкільного навчального закладу (ДНЗ), визначено педагогічні умови їх ефективної соціалізації. Показано необхідність організації взаємодії різновікових суб'єктів у єдиному соціально-розвивальному просторі, забезпечення педагогом позитивних стимулів до взаємодії у різновіковій групі, які сприяють становленню соціальної позиції дитини, а також забезпечення дієвого простору для змістовного збагачення досвіду різновікового спілкування та взаємодії дітей у різновіковому дитячому колективі. Розроблено модель та експериментальну методику соціалізації дітей у такому колективі, що передбачала наступні етапи пізнавального взаємозбагачення як молодших, так і старших дітей: особистісно-зорієнтований, організаційно-цільовий, діяльнісно-спрямувальний. Розкрито сутність феномена "соціалізація дітей у різновіковій групі дошкільного навчального закладу" та уточнено поняття "соціалізація", "взаємодія дітей різного віку", "різновікова група дошкільного навчального закладу". Визначено критерії (емоційно-почуттєвий, соціально-комунікативний, рефлексивно-діяльнісний), показники та рівні соціалізації дітей у різновіковій групі ДНЗ.

Досліджено поняття «мовленнєве спілкування дітей в різновіковому дитячому колективі». Зазначено, що проблема взаємодії дітей один з одним досліджувалася в таких напрямах: концепція комунікативної діяльності дошкільників, комунікативно-мовленнєве спілкування дітей, взаємодія вихователя і дітей. Проілюстровано залежність взаєморозуміння у мовленнєвому спілкуванні від сформованості комунікативно-мовленнєвих здібностей, мовних, мовленнєвих і комунікативних компетенцій. Сформовано модель формування мовленнєвого спілкування дітей в різновікових групах, розроблено її етапи: репродуктивно-діяльнісний, комунікативно-діяльнісний, рефлексивно-оцінний.

Исследовано понятие «речевое общение детей в разновозрастном детском коллективе». Отмечено, что проблема взаимодействия детей друг с другом исследовалась в таких направлениях: концепция коммуникативной деятельности дошкольников, коммуникативно-речевое общение детей, взаимодействие воспитателя и детей. Проиллюстрирована зависимость взаимопонимания в речевом общении от сформированности коммуникативно-речевых способностей, языковых, речевых и коммуникативных компетенций. Сформирована модель формирования речевого общения детей в условиях разновозрастных групп, разработаны ее этапы: репродуктивно-деятельностный, коммуникативно-деятельностный , рефлексивно-оценочный.

Explore the concept of «verbal communication of children in uneven children's team». Disclosed that the problem of interaction with each other children studied in such areas: the concept of communicative activities preschoolers, communicatively-verbal communication of children and child caregiver interaction. Illustrated the dependence of understanding in speech communication from formation communicative speech abilities, language, speech and communicative competence. Formed model of verbal communication of children in different age groups. Developed stages of this model: reproductive and activity, communicative and activity, reflexive evaluation.

Обращено внимание на то, что одним из условий полноценного развития ребенка, усвоения им социального опыта, овладения моральными нормами и правилами поведения выступает коммуникативное взаимодействие, общение со сверстниками и взрослыми. Приведена методика формирования коммуникативных умений у детей старшего дошкольного возраста средствами художественной литературы. Сделан вывод о том, что духовно-моральный потенциал произведений художественной литературы оказывает влияние на эмоциональную сферу, моральные, интеллектуальные, эстетические чувства детей, а также на повышение уровня их эмоционально-ценностного отношения к себе, людям, окружающей действительности.

Звернено увагу на те, що однією з умов повноцінного розвитку дитини, засвоєння нею соціального досвіду, оволодіння моральними нормами та правилами поведінки виступає комунікативна взаємодія, спілкування з однолітками і дорослими. Наведено методику формування комунікативних умінь у дітей старшого дошкільного віку засобами художньої літератури. Зроблено висновок про те, що духовно-моральний потенціал творів художньої літератури впливає на емоційну сферу, моральні, інтелектуальні, естетичні почуття дітей, а також на підвищення рівня їх емоційно-ціннісного ставлення до себе, людей, навколишньої дійсності.

The article presents a method of forming communicative skills of children under school age by means of fiction.