На основі кількісного аналізу 350 відповідей учнів висвітлено проблеми адаптації вихованців у закладах нового типу - соціально-реабілітаційних центрах (СРЦ). Досліджено зміст, значення і досвід адаптаційного періоду у СРЦ, визначено його основні етапи. Підкреслено значущість активної взаємодії класного керівника (вихователя) зі своїм класом, а також запропоновано диференційовану програму адаптаційного періоду для учнів 1, 5-6 та 10 класів і наведено результати його аналізу на основі застосування ділової гри, анкетування. Розглянуто три форми спілкування вихованців - інтимно-особисту, стихійно-групову, соціально орієнтовану.

Показана роль медицинских исследований в развитии благотворительности в Крыму в XVIII - начале ХХ вв. Рассмотрены вопросы распределения ресурсов информационной безопасности центров дистанционного образования, развития образования людей с ограниченными возможностями в Украине в конце ХІХ - начале ХХ вв. Проанализировано влияние перозон-аромаванны "Розмарин" на психофизиологический статус, когнитивную сферу и работоспособность студентов. Раскрыто коррекционное значение игровой деятельности для слабовидящих детей с задержкой речевого развития в дошкольных учреждениях. Предложена система педагогических задач в подготовке будущих учителей начальных классов к работе с детьми с ограниченными возможностями.

Проаналізовано досвід зарубіжних країн у сфері виховання та навчання дітей з особливими потребами. Визначено сучасний стан та основні тенденції в системі освіти дітей з обмеженими можливостями. Обгрунтовано залежність якості навчання від кваліфікації та досвіду роботи викладачів. Підкреслено важливість вивчення зарубіжного досвіду для успішного становлення вітчизняної системи освіти дітей зазначеної категорії.

Проанализирован опыт зарубежных стран в сфере воспитания и обучения детей с особыми потребностями. Определено современное состояние и основные тенденции в системе образования детей с ограниченными возможностями. Обоснована зависимость качества обучения от квалификации и опыта работы преподавателей. Подчеркнута важность изучения зарубежного опыта для успешного становления отечественной системы образования детей указанной категории.

The experience of foreign countries in the sphere of education and upbringing of the children with special needs is analyzed in this article. The modern state and the basic tendencies in the educational system of the children with limited abilities are grounded. The dependence of teaching quality on the qualification and teachers' experience is proved. The importance of studying of foreign experience for improving the system of education for the children with special needs in this country is emphasized.

Теоретично обгрунтовано та розкрито особливості, зміст, загальну схему та структуру програми соціально-педагогічної підтримки дітей з обмеженими можливостями, а також специфіку її організації за реальних умов промислового регіону.

Висвітлено досвід роботи психолого-медико-педагогічних консультацій, які трансформуються в багатофункціональні осередки допомоги дітям з психофізичними порушеннями, зокрема, здійснюють діагностичну та корекційну роботу з дітьми, консультують батьків і педагогів з питань виховання, навчання та розвитку дітей вказаної категорії в сім'ї та школі, взаємодіють зі шкільними психолого-медико-педагогічними комісіями та психологічною службою системи освіти.

Освещен опыт работы психолого-медико-педагогических консультаций, трансформирующихся в многофункциональные центры помощи детям с психофизическими нарушениями, в частности, осуществляющих диагностическую и коррекционную работу с детьми, консультирующих родителей и педагогов по вопросам воспитания, обучения и развития детей указанной категории в семье и школе, взаимодействующих со школьными психолого-медико-педагогическими комиссиями и психологической службой системы образования.

Досліджено актуальні проблеми організації соціально-педагогічної роботи з сім'ями, що виховують дітей з обмеженими фізичними можливостями (хворих на дитячий церебральний параліч). Визначено типи таких сімей, розроблено й апробовано модель соціально-педагогічної роботи з ними, яку впроваджено у практику діяльності реабілітаційного центру. Розглянуто психолого-педагогічні проблеми та потреби сімей, що виховують дітей з обмеженими фізичними можливостями. Розроблено нові форми та методи соціально-педагогічної роботи з такими сім'ями, встановлено критерії та показники її ефективності й обгрунтовано шляхи поліпшення за умов реабілітаційного центру. Доведено доцільність впровадження диференційованого й особистісно орієнтованого підходів до різних типів сімей, що виховують дітей з обмеженими фізичними можливостями, обгрунтовано необхідність формування готовності батьків до виховання хворої дитини у співпраці з спеціалістами реабілітаційного центру, визначено орієнтири їх взаємодії та розподілено обов'язки між фахівцями та батьками.

Системно проаналізовано світові тенденції розвитку психологічного супроводу навчально-виховного процесу для дітей зі спеціальними потребами на прикладі західноєвропейських країн. Установлено парадигми формування цих тенденцій. Визначено найвпливовіші формувальні фактори генези сучасних концепцій соціальної психології. Виокремлено основні типи дискурсивного обгрунтування психологічного забезпечення реабілітаційної освіти. Провідними сучасними світовими тенденціями такого забезпечення визначено вдосконалення психологічного супроводу діючих систем реабілітаційної освіти, становлення глобальної системи всезагальної освіти, згідно з якою психологічна підтримка є однією з необхідних складових; максимальне залучення кожної дитини зі спеціальними потребами у суспільне життя; здійснення корекції за принципом раннього втручання й індивідуального підходу до проектування принципово нових систем психологічного супроводу реабілітаційної освіти, альтернативних загальноприйнятим. Зазначені тенденції систематизовано за напрямками: цілей і завдань психологічної роботи з особами зі спеціальними потребами; форм і методів психологічної діяльності у реабілітаційній освіті; відносин спеціальний психолог - дитина зі спеціальними потребами.

Проаналізовано діяльність реабілітаційних центрів м. Львів щодо організації зв'язків з громадськістю. Охарактеризовано складові діяльності фізичного реабілітолога. Встановлено, що фізична реабілітація є окремим видом послуг, якому властиві такі специфічні ознаки: індивідуалізація, мінливість (змінність), конфіденційність даних. Зроблено висновок, що зв'язки з громадськістю є одним з основних видів комунікацій у сфері фізичної реабілітації. Визначено зміст та обсяги управлінських дій щодо зв'язків реабілітаційних центрів з громадськістю. Проаналізовано рівень поінформованості неповносправних та їх батьків про діяльність реабілітаційних центрів, визначено джерела та шляхи інформування. Виявлено чинники, які впливають на оцінювання пацієнтами та їх батьками реабілітаційних центрів щодо якості послуг. Розроблено алгоритм удосконалення процесу управління зв'язками з громадськістю, в якому враховано особливості сфери реабілітаційних послуг.

Висвітлено питання, пов'язані з освітою, правовим статусом, адаптацією в суспільстві, професійною та фізичною реабілітацією людей з особливими освітніми проблемами. Розглянуто концепцію розвитку інклюзивної освіти як реалізацію Конвенції ООН про права інвалідів в університеті розвитку людини "Україна." Розкрито світоглядні орієнтації як детермінанту адаптації особистості в інтегрованому освітньому просторі. Показано необхідність модифікації підходів до навчання й оцінки інтелектуального капіталу в глобальному середовищі. Розглянуто пріоритетний напрям сучасної освітньої політики - навчання впродовж життя. Увагу приділено побудові толерантських відносин у студентському колективі. З'ясовано психологічні чинники ефективного процесійного самовизначення студентів з обмеженими можливостями. Розглянуто питання підготовки майбутніх соціальних педагогів до роботи в інтегрованому закладі. Висвітлено проблеми навчання дітей-інвалідів в Україні. Досліджено вплив сімейної взаємодії на психологічне здоров'я дитини. Розкрито сучасні проблеми соціальної роботи з мігрантами та біженцями. Розглянуто питання правового регулювання охорони праці інвалідів.

Розкрито основи й особливості правового регулювання освітньої політики щодо осіб з інвалідністю, концептуальні засади та перспективи інноваційного розвитку освіти. Розглянуто питання забезпечення права на якісну освіту, навчально-методичного забезпечення змісту освіти, підвищення професійної компетентності педагогічних кадрів. Висвітлено проблеми та перспективи інклюзивного навчання, нові підходи до діяльності психолого-медико-педагогічних консультацій у системі освіти.

Рассмотрены вопросы диагностирования детей с особенными образовательными потребностями в условиях специального учебно-воспитательного комплекса.

Розкрито зміст моделей регіональної служби супроводу дітей з особливими потребами.

Визначено основні законодавчі акти європейських країн щодо розвитку системи вищої освіти для студентів з інвалідністю. Зроблено висновок про те, що в Україні актуальним є розробка та впровадження системи законів, спрямованих на забезпечення доступності вищої освіти для студентів з обмеженими можливостями.

Розглянуто комплекс організаційних, науково-методичних, технологічних, кадрово-ресурсних, матеріальних умов, які забезпечують ефективність діяльності навчально-реабілітаційного центру.

Розглянуто питання психолого-педагогічного супроводу дітей дошкільного віку з особливими потребами за умов спеціального навчально-виховного комплексу.

Визначено медико-соціальні проблеми інвалідності, проаналізовано правову основу визнання дитини інвалідом і надання їй реабілітаційних послуг. Розглянуто теоретико-методологічні основи здійснення соціальної реабілітації, висвітлено вітчизняний і зарубіжний досвід у цій сфері. Розкрито специфіку соціально-педагогічної роботи з дітьми-інвалідами та членами їх сімей у реабілітаційних установах, а також технології оцінювання якості послуг з соціальної реабілітації.

Увагу приділено стратегії системного інноваційного розвитку навчально-реабілітаційного центру. Досліджено становлення та розвиток навчально-реабілітаційного центру як інноваційної відкритої системи. Викладено теоретичні та методологічні засади освітньо-реабілітаційної діяльності закладів для учнів з особливостями психофізичного розвитку. Висвітлено методологічні основи моделювання структури та напрямів розвитку професійної компетентності педагогів навчально-реабілітаційного центру. Розглянуто механізм управління освітньо-реабілітаційною діяльністю закладу для дітей з обмеженими можливостями здоров'я. Викладено теоретичні та методичні основи організації освітнього моніторингу за умов навчально-реабілітаційного центру. Надано модель управлінського моніторингу навчально-реабілітаційної діяльності закладу для дітей з обмеженими можливостями здоров'я.

Подано загальну характеристику освіти інвалідів як об'єкта адміністративно-правового регулювання, проаналізовано міжнародні та національні нормативні правові акти в цій сфері, розкрито організаційно-правові форми та створювані державою умови реалізації інвалідами права на освіту, наведено характеристику навчальних закладів для інвалідів. Розкрито механізм реалізації інвалідами права на освіту в Університеті "Україна". Наведено систему суб'єктів адміністративно-правового регулювання у сфері освіти інвалідів та їх повноваження. Визначено такі напрями державного регулювання у сфері освіти інвалідів, як інклюзивне навчання і виховання та професійна реабілітація інвалідів. Розглянуто питання державного контролю у сфері освіти інвалідів. Наведено загальну характеристику охорони здоров'я інвалідів як об'єкта адміністративно-правового регулювання, проаналізовано нормативно-правове регулювання у сфері охорони здоров'я інвалідів та розкрито їх повноваження. Визначено такі основні напрями державного регулювання у сфері охорони здоров'я інвалідів, як паліативна та хоспісна допомога.

На прикладі особливостей інклюзивної освіти в Канаді та України зроблено порівняльний аналіз зарубіжної та вітчизняної систем освіти дітей з особливими потребами у контексті виявлення загальних і специфічних закономірностей, тенденцій та суперечностей їх розвитку, а саме: в системі освіти Канади немає досвіду підготовки фахівців до роботи з дітьми нозологічних груп, рівень освітньої підготовки в Україні визначається Державним стандартом та одержання ними професійної освіти у системі вищої школи; у зарубіжних моделях - не відпрацьовано механізм реалізації корекційного компонента освіти, який в Україні є обов'язковим елементом навчального плану. Стверджено, що програмні вимоги масової та спеціальної шкіл (для дітей із сенсорними вадами) практично тотожні, в той же час, не розроблено вимоги для дітей з різними формами розумової відсталості, аутичних дітей, дітей з емоційно-вольовими порушеннями. Обгрунтовано необхідність створення вітчизняної моделі освітньої інтеграції учнів, в якій було б враховано досвід європейських країн і здобутки спеціальної освіти в Україні.

На примере особенностей инклюзивного образования в Канаде и Украине сделан сравнительный анализ зарубежной и отечественной систем образования детей с особыми потребностями в контексте выявления общих и специфических закономерностей, тенденций и противоречий их развития, а именно: отсутствие в системе образования Канады опыта подготовки специалистов к работе с детьми нозологических групп; уровень образовательной подготовки в Украине определяется Государственным стандартом и получения ими профессионального образования в системе высшей школы; в зарубежных моделях - не отработан механизм реализации коррекционного компонента образования, который в Украине является обязательным элементом учебного плана. Утверждается, что программные требования массовой и специальной школ (для детей с сенсорными недостатками) практически тождественны, в то же время, не разработаны требования для детей с различными формами умственной отсталости, аутичных детей, детей с эмоционально-волевыми нарушениями. Обоснована необходимость создания отечественной модели образовательной интеграции учащихся, в которой был бы учтен опыт европейских стран и достижения специального образования в Украине.

The article analyses the problems associated with the introduction in Ukraine of inclusive learning of children with mental and physical disabilities, based on the principle of equal rights and opportunities in education. The authors justify the need to development domestic model of educational integration of the pupils, which takes into account and the European experience in the implementation of inclusive education, and achievements in areas of special education in Ukraine.

Wdrazany od 2011 roku system pomocy psychologiczno - pedagogicznej oraz ksztalcenia specjalnego w przedszkolach, szkolach i placowkach ma na celu zwiekszenie efektywnosci pomocy swiadczonej dzieciom i mlodziezy. Wprowadzane zmiany skierowane sa do uczniow niepelnosprawnych, niedostosowanych spolecznie, przewlekle chorych, pochodzacych ze srodowisk zaniedbanych a takze do uczniow wybitnie uzdolnionych. W artykule przedstawiono zalozenia polityki oswiatowej w zakresie organizacji pomocy psychologiczno-pedagogicznej w oparciu o wybrane regulacje prawne.