Проаналізовано особливості розвитку творчої індивідуальності майбутнього педагога професійно-технічного навчального закладу (ПТНЗ) у контексті екзистенційного, акмеологічного, креативного, культурологічного, інтегративного та системного підходів. Розкрито значення творчої індивідуальності як критерію професійно-педагогічної майстерності педагога ПТНЗ, описано її концептуальну модель, визначено чинники та механізми розвитку. Наведено характеристику мистецтва як процесу та результату художньої творчості, розглянуто його соціальні функції. Теоретично обгрунтовано педагогічний потенціал мистецтва у розвитку творчої індивідуальності майбутнього педагога професійного навчання. Наведено рекомендації щодо використання музичного, образотворчого, хореографічного, театрального, народного мистецтва та мистецтва слова як засобу формування даної якості. Наведено результати експериментального дослідження організаційно-методичної системи розвитку творчої індивідуальності майбутнього педагога професійного навчання засобами мистецтва.

Проанализированы особенности развития творческой индивидуальности будущего педагога профессионально-технического учебного заведения (ПТУЗ) в контексте экзистенциального, акмеологического, креативного, культурологического, интегративного и системного подходов. Раскрыто значение творческой индивидуальности как критерия профессионально-педагогического мастерства педагога ПТУЗ, описана ее концептуальная модель, определены факторы и механизмы развития. Дана характеристика искусства как процесса и результата художественного творчества, рассмотрены его социальные функции. Теоретически обоснован педагогический потенциал искусства в развитии творческой индивидуальности будущего педагога профессионального обучения. Разработаны рекомендации по использованию музыкального, изобразительного, хореографического, театрального, народного искусства и искусства слова как средства формирования данного качества. Изложены результатты экспериментального исследования организационно-методической системы развития творческой индивидуальности будущего педагога профессионального обучения средствами искусства.

Розглянуто шляхи формування готовності до самоосвіти інженерно-педагогічних працівників ПТНЗ та ВНЗ І - ІІ рівнів акредитації. Проаналізовано поняття готовності до самоосвіти, наведено методи та форми самоосвітньої роботи, які сприяють підвищенню рівня розвитку професійної компетентності інженерно-педагогічних працівників та рівня знань, умінь, навичок їх студентів.

Рассмотрены пути формирования готовности к самообразованию инженерно-педагогических работников ПТУ и ВУЗ І - ІІ уровней аккредитации. Проанализировано понятие готовности, представлены формы и методы самообразовательной деятельности, которые содействуют повышению уровня развития профессиональной компетентности инженерно-педагогических работников и уровню знаний, умений, навыков их студентов.

The author examines ways of formation of readiness for self-education of engineer and pedagogical worker vocational schools and universities І - ІІ levels of accreditation. The author analyzes the concept of readiness, presents the forms and methods of self-education activities, contributing to high levels of professional competence of engineer and pedagogical worker and the level of knowledge, skill of their students.

Розглянуто пріоритетні напрямки інноваційного пошуку вирішення проблеми вдосконалення системи формування компетентностей педагога професійної школи. Акцентовано увагу на теорії та практиці розвитку інформаційної компетентності педагога як одного з найважливіших компонентів його професійної культури.

Рассмотрены приоритетные направления инновационного поиска решения проблемы усовершенствования системы формирования компетентностей преподавателя профессиональной школы. Акцентировано внимание на теории и практике развития информационной компетентности преподавателя как одного из важнейших компонентов его профессиональной культуры.

The priority directions of an innovative search of the solution of the problem of improving the system of a professional school pedagogue's competences formation are considered. The attention is paid to the theory and practice of a pedagogue's information competence development as one of the most important parts of his professional culture.

Описано експеримент з організації підвищення кваліфікації різних категорій педагогічних працівників ПТНЗ (досвідчених виробничників, які не мають методичного досвіду та комунікативного практикуму; викладачів теорії, які не володіють виробничими навичками та викладачів-випускників ПТНЗ без педагогічного та виробничого стажу), що проводився Головним управлінням освіти і науки Києва, відділом профтехосвіти та Навчально-методичним кабінетом ПТО Києва. Висвітлено завдання кожного з чотирьох етапів експерименту: підготовчого, етапу формування навчальних груп, визначення системи проходження курсової підготовки, завершального моніторингу. Охарактеризовано п'ять основних напрямів підвищення кваліфікації педагогічних працівників (заочної, очно-дистанційної, очно-заочної форм навчання, семінарських занять, фахових короткотермінових курсів, самоосвіти).

Проаналізовано окремі аспекти розвитку професійної майстерності викладачів, вихователів і майстрів виробничого навчання у закладах професійно-технічної освіти для формування ключових компетенцій майбутніх фахівців ресторанного сервісу в контексті оптимізації системи науково-методичної роботи. Розглянуто змістове наповнення категорій "професійна компетентність педагога", "педагогічна майстерність", "кваліфікація" та відзначено важливість використання нестандартних форм проведення навчально-виховного процесу. Окреслено шляхи оптимізації професійного самовдосконалення педагога, визначено роль самоосвіти педагога як провідної форми вдосконалення професійної компетентності, суть якої полягає в ознайомленні з новітніми педагогічними та психологічними дослідженнями, пошуку нових прийомів у методиці та організації навчально-виховного процесу.

Проанализированы отдельные аспекты развития профессионального мастерства преподавателей, воспитателей и мастеров производственного обучения в учреждениях профессионально-технического образования для формирования ключевых компетенций будущих специалистов ресторанного сервиса в контексте оптимизации системы научно-методической работы. Рассмотрено содержательное наполнение категорий "профессиональная компетентность педагога", "педагогическое мастерство", "квалификация", отмечено значение использования нестандартных форм проведения учебно-воспитательного процесса. Определены пути совершенствования профессионального мастерства педагога, роль самообразования педагога как ведущей формы совершенствования профессиональной компетентности, смысл которой заключается в ознакомлении с новейшими педагогическими и психологическими исследованиями, поиске новых приемов в методике и организации учебно-воспитательного процесса.

In the article some aspects of development of professional trade of teachers and masters of the productive educating are reasonable in establishments of professional education.

Проаналізовано учительську професію, яка складна контрастами. Визначено якості особистості вчителя, який виховує учнів творчим і толерантним ставленням до справи, різноманітними видами діяльності. Запропоновано напрями роботи щомісячного тематичного планування Білоцерківського вищого професійного училища будівництва та сервісу, серед яких правове, родинне, естетичне, національно-патріотичне, морально-естетичне, екологічне та трагічне навчання. Представлено роботу психолого-педагогічного семінару, певна роль в якому належить практичному психологу, який проводить роботу з діагностування рівня особистісних якостей.

Проаналізовано стан професійно-педагогічної підготовки викладача ПТНЗ. Розглянуто проблеми, які вимагають розв'язання: підвищення професійно-педагогічної підготовки інженера-викладача, створення умов для особистісного розвитку інженера-викладача, організації комплексної системи професійно-педагогічної підготовки інженера-викладача. Підсумовано, що перехід до нових економічних відносин потребує негайного введення нового змісту, нових форм та активних методів, спеціальних засобів підготовки фахівців технічного профілю, що буде сприяти творчому розвитку особистості, виробленню стратегії й тактики освітнього процесу.

Розглянуто методи й форми підвищення психолого-педагогічної культури майстрів виробничого навчання ПТНЗ як фактора запобігання професійного вигорання.

Актуальність дослідження зумовлена потребою суспільства в прискоренні темпів цифровізації професійної (професійно-технічної) освіти та відсутністю методологічного та методичного забезпечення даного процесу. Мета роботи - обгрунтувати структуру та зміст організаційно-педагогічних умов формування цифрової культури педагогічних працівників закладів професійної освіти. Методи: співставлення наукових фактів та узагальнення педагогічного досвіду з екстраполюванням у теорію та методику професійної освіти проаналізованих наукових положень та емпіричних уявлень; вивчення документації та результатів діяльності педагогічних працівників закладів професійної освіти; педагогічного спостереження та самоспостереження. Проаналізовано сучасний стан професійної освіти та зокрема стан цифрової культури педагогічних працівників; акцентовано увагу на посиленні тенденції цифровізації, зумовленій світовою пандемією; виявлено основні причини низького рівня цифровізації (домінування консервативних підходів до організації навчання, складні механізми впровадження наставництва та режимів навчання на засадах продуктивних діяльності); охарактеризовано оптимальні шляхи вирішення проблеми (використання гібридних моделей навчання, забезпечення відповідної інфраструктури, рівного доступу до Інтернету та цифрових освітніх ресурсів, організація навчання цифровим навичкам педагогів). Обгрунтовано власний комплекс організаційно-педагогічних умов, як підсистеми розвитку цифрової культури педагогічних працівників закладів професійної освіти, що складається з трьох блоків (особистісно-професійний, що складається з володіння педагогічними працівниками цифровими засобами та готовності до самоосвітньої діяльності з вдосконалення володіння цифровими засобами та сервісами; організаційно-технічний, що передбачає створення цифрового освітнього середовища ЗПО та організацію освітнього процесу на базі підходів змішаного навчання (blended-learning); змістово-процесуальний, що містить електронні навчальні курси, розміщенні у Системі управління навчанням, та авторський курс "Цифрові технології в професійній освіті".

Мета роботи - обгрунтування заходів щодо розроблення ефективного організаційно-економічного механізму стимулювання навчання персоналу в умовах стагнаційної та кризової економіки та створення на цій основі передумов для економічного росту. Методи: загальнофілософські, загальнонаукові та спеціальні методи дослідження, які включають методи порівняльного аналізу, дедукції, конкретизації та постановки актуальних питань, принципи розвитку та історизму. Аналіз витрат на робочу силу за підприємствами України у 1999 - 2018 рр. визначив причини, що стримують професійне навчання персоналу. Визначено роль соціальних партнерів у процесі соціального діалогу в здійсненні безперервного навчання працівників для впровадження інновацій і високих технологій. Сформульовано заходи щодо розробки дієвого організаційно-економічного механізму стимулювання роботодавців і працівників для посилення їхньої зацікавленості в навчанні. Обгрунтовано роль держави та інших соціальних партнерів з удосконалення нормативно правового забезпечення розвитку персоналу. Запропоновано надання більших податкових пільг, дотацій і субсидій організаціям, що відчувають потребу в навчанні працівників. Доведено, що економічне зростання можливе завдяки впровадженню новітніх високих технологій, роботизації, цифровізації та запровадженню безперервного навчання працівників. Однак наявний організаційно-економічний механізм не відповідає цим вимогам. Запропонований механізм має надати більші податкові пільги, дотації та субсидії суб'єктам господарювання для здійснення навчання персоналу.

У професійній діяльності педагог виступає активним суб'єктом спілкування: передає та приймає інформацію від здобувачів освіти, установлює контакти з ними, будує взаємовідносини на основі діалогу, прагне до максимальної реалізації здібностей кожного та забезпечення його емоційного комфорту в освітньому процесі шляхом компетентнісного підходу. Відтак важливим складником професійного зростання педагога є розвиток його комунікативної компетентності (КК), а одним із першочергових завдань у системі освіти - розвиток професійно-педагогічної КК педагога, оскільки вона виступає духовноморальним чинником і науковим змістом освітнього процесу. Проблема розвитку КК педагогів є актуальною, оскільки саме від педагогічного спілкування, а точніше від рівня розвитку комунікативних здібностей викладачів залежить становлення професійної компетентності майбутнього фахівця. Мета роботи - визначення та аналіз основних аспектів розвитку КК як складової професійного зростання педагогічних працівників закладів професійної освіти. Методи: визначення та аналіз теоретичних досліджень, наукової та методичної літератури прогнозування можливих форм і методів розвитку КК педагогічних працівників коледжів, педагогічне спостереження за професійною діяльністю педагогів, ретроспективний аналіз власного досвіду. Здійснено аналіз основних наукових праць із розвитку КК; висвітлено основні аспекти розвитку КК як складової професійного зростання педагогічних працівників закладів професійної освіти; визначено компоненти даної компетентності (когнітивний, комунікативно-мовленнєвий, соціально-перцептивний, інтерактивний); описано результати дослідження рівня КК педагогічних працівників коледжів; сформульовано рекомендації керівникам коледжів щодо професійного вдосконалення педагогів і розвитку в них КК; з'ясовано, що педагоги, зазвичай успішно володіючи значним обсягом теоретичних знань зі своїх дисциплін, водночас відчувають суттєві труднощі в процесі ефективного донесення їх до свідомості здобувачів освіти. Показано, що ефективність педагогічної діяльності залежить від рівня сформованості КК педагогів; з'ясовано, що формування даної компетентності в коледжах має бути організоване на базі системного підходу; розвиток КК педагогів повинен відбуватися у кілька етапів (діагностичний, теоретично-навчальний, практично-навчальний, контрольно-рефлексивний); доведено, що для розвитку КК потрібно не лише надавати знання, але й забезпечувати формування умінь і навичок; виокремлено педагогічні умови, важливі для формування комунікативних умінь і навичок (підвищення мотивації педагогів до професійного саморозвитку; підвищення їх активності; запровадження інноваційних освітніх технологій); акцентовано увагу на важливості забезпечення гуманістичної спрямованості процесу формування КК педагогів.

Зазначено, що в умовах діджиталізації для педагогів коледжів сфери послуг (КСП) комунікативна компетентність (КК) постає як стрижнева характеристика їхньої професійної діяльності, оскільки забезпечує готовність до співпраці та взаємодії педагогічних працівників і здобувачів освіти, зумовлює результативність набуття учнівською та студентською молоддю загальноосвітніх, професійних і фахових компетентностей. Мета роботи - визначення рівнів розвиненості КК педагогів КСП, розроблення програми воркшопів для практичного її розвитку в педагогічних працівників у міжкурсовий період підвищення кваліфікації. Методи: аналіз, синтез, логічне узагальнення, класифікація та систематизація емпіричних даних і науково-методичної літератури з розвитку КК, ретроспективний аналіз власного досвіду. Конкретизовано структурно-змістові складові КК педагогів КСП; обгрунтовано рівні її розвиненості та практичні аспекти розвитку у міжкурсовий період підвищення кваліфікації з урахуванням уточнених структурно-змістових складників. Експериментально з'ясовано наявність низького та середнього рівня розвиненості комунікативної компетентності у більшості педагогічних працівників КСП; укладено програму воркшопів, що передбачає використання різних видів групової активності, забезпечує взаємодію тренера-фасилітатора та всіх учасників, активізує процес розвитку комунікативних умінь, сприяє корегуванню самооцінки педагогів, підвищенню в них мотивації до самовиховання та саморозвитку.

Актуальність дослідження визначається запитом суспільства на випереджальну педагогіку, що забезпечує становлення та розвиток майбутнього педагога як творчої особистості, компетентної, відповідальної, здатної здійснювати професійну діяльність на рівні світових стандартів, готової до постійного професійного зростання, соціальної та професійної мобільності. Мета роботи - дослідження суті та структури педагогічної майстерності викладача загальноосвітніх дисциплін (ЗОД) закладу професійної освіти (ЗПО). Методи: вивчення наукових джерел - для з'ясування ступеня розробленості проблеми; узагальнення та систематизації - для формулювання власних поглядів на визначення сутності поняття "педагогічна майстерність викладача ЗОД ЗПО"; структурно-компонентний аналіз - для виокремлення компонентів педагогічної майстерності викладача ЗОД ЗПО. Визначено сутність і структуру педагогічного феномена "педагогічна майстерність викладача ЗОД ЗПО". Педагогічну майстерність викладача ЗОД ЗПО обгрунтовано як інтегративну комплексну властивість особистості, що базується на досконалій професійно-педагогічній компетентності, забезпечує високий рівень самоорганізації педагогічної діяльності за рахунок синтезу знань, досвіду, цінностей і якостей педагога та виявляється у творчому розв'язанні професійно спрямованих завдань опанування учнями системою знань із дисциплін ЗОД задля розвитку ключових компетентностей майбутніх кваліфікованих робітників; виокремлено 5 взаємозалежних і взаємообумовлених компонентів педагогічної майстерності викладача ЗОД ЗПО (мотиваційно-ціннісний, когнітивний, діяльнісний, особистісно-рефлексивний, креативно-творчий); визначено перспективність подальшого обгрунтування педагогічних факторів та умов ефективного формування педагогічної майстерності викладача загальноосвітніх дисциплін ЗПО.

Неперервність педагогічної освіти педагогів безпосередньо впливає на формування та розвиток їхньої педагогічної майстерності загалом, і професійної підприємливості зокрема; в останні роки означена проблема особливо потребує своєчасного та неперервного коригування, викликаного ще й тим, що саме вчителя початкової школи вважають первинним реалізатором державної політики у площині розвитку та формування майбутнього покоління; значущість формування інноваційних і підприємницьких якостей сучасного педагога підкреслюється тим, що в Україні, за останні роки, з'явилась велика кількість спеціалізованих гімназій і шкіл, зокрема приватної форми власності, спрямованих на активне та неперервне впровадження новітніх педагогічних технологій, пошук нових підходів до якісної підготовки молодого покоління до подальшого навчання, адаптації у суспільстві. Мета роботи - охарактеризувати проєктні технології навчання, впровадження яких забезпечить формування професійно-педагогічного підприємництва вчителя початкової школи. Методи: теоретичні: системно-аксіологічний, структурно-порівняльний, структурно-логічний, емпіричні: теоретичний аналіз педагогічної, фундаментально-філософської, управлінської літератури, нормативних документів, матеріали періодичних фахових і науково-метричних видань із теми дослідження; структурно-логічний аналіз і систематизація. На підставі теоретичного аналізу опрацьованих джерел охарактеризовано найбільш ефективні проєктні технології навчання професійно-педагогічному підприємництву вчителів початкової школи, що передбачають формування в них комплексу підприємницьких знань, умінь і навичок, сприяють професійному зростанню, реалізації власних підприємницьких ідей і розвитку підприємницької ініціативності. Встановлено, що основними проєктними технологіями навчання професійно-педагогічному підприємництву вчителя початкової школи в системі неперервної освіти є: технологія симуляційних ігор, технологія дизайн-мислення, Agile-технології та бізнес-планування.

Розкрито теоретико-методологічні підходи до розроблення професійно-педагогічних профілів педагогічних працівників закладів професійної (професійно-технічної) освіти, представлено нормативно-правову базу, що регулює професійну діяльність педагогів системи професійної (професійно-технічної) освіти. Вміщено професійно-педагогічні профілі педагогічних працівників закладу професійної (професійно-технічної) освіти ЗП(ПТ)О, що грунтуються на компетентнісній основі відповідно до трудових функцій (завдань та обов’язків) конкретних педагогічних посад. Професійно-педагогічні профілі педагогічних працівників ЗП(ПТ)О розроблені творчою групою працівників Науково-методичного центру професійно-технічної освіти та підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних працівників у Хмельницькій області. Запропоновано профілі, які можуть бути використані у системі підвищення кваліфікації при розробленні діагностичних анкет для виявлення рівня професійної компетентності педагогічних працівників та їхніх освітніх потреб, а також як інструмент ідентифікації потенційних точок професійного зростання при проектуванні педагогами ЗП(ПТ)О індивідуальних траєкторій професійного розвитку.