На основі історико-культурного дослідження висвітлюється роль та історичне значення відеокомунікації в структурі сучасної культури. Визначається і обгрунтовується сутнісна природа відеокомунікації в культурно-історичному процесі. Докладно простежуються основні етапи розвитку відеокомунікації в системі сучасної культури. Вводячи в науковий обіг великий фактографічний матеріал, дисертантка розкриває історичні особливості формування культурних норм та цінностей засобами відеокомунікації, аналізує основні форми впровадження відеокомунікаційного впливу на людину.

Висвітлено особливості комунікативної культури прямого телевізійного ефіру як специфічної форми інтерактивної реальності у контексті осмислення феномену прямого телефіру, в якому формуються реалії безпосереднього зв'язку з аудиторією, висвітлено хаактеристики екранної естетики. Розкрито онтологічний аспект комунікативної культури як способу спілкування, інформаційної взаємодії. Увагу приділено проблемі самоактуалізації людини, творчої самореалізації у просторі можливих комунікацій, що актуально у контексті розгортання політтехнологічних реалій і формування комунікативних мегаспільнот. Досліджено український досвід прямого ефіру як комунікативної технології, визначено проблему співіснування та взаємодії суб'єктів теледискурсу як форми самореалізації людини - суб'єкту комунікації, де реципієнт відіграє роль не пасивного спостерігача, він є співучасником діалогу екранного дійства. Розглянуто телебачення (ТБ) як цілісну естетичну систему як процес естетичної діяльності. Художній вимір телепростору грунтується на художній образності, створеній за допомогою репродукції видів мистецтва, призначених для телепоказу (показу оперних, балетних спектаклів, симфонічних концертів, авторських телепередач). Розглянуто особливості комунікативної та діалогової культури учасників прямого телефіру (ведучого й аудиторії) на українському ТБ. Розглянуто шлях "побудови" телемостів на радянському й українському ТБ. За умов масового мовлення популярною є комунікація, адресована мегааудиторії, роль інформаційного впливу на об'єкт зростає. З використанням монологічних і діалогічних форм спілкування телекомунікатори сприяють активізації процесу діалогу,

Здійснено аналіз сучасного явища - телебачення як середовища продукування численних аудіовізуальних образів у контексті культурної парадигми XX ст. Уперше в українському мистецтвознавстві відтворено динаміку розвитку телебачення від початкової стадії "віддзеркалення" реальності до сучасних формотвірних тенденцій у телевізійному полі, наявність яких призводить до виникнення нової "телевізійної реальності" у свідомості глядачів. Розглянуто характерні особливості сучасного телебачення, досліджено специфіку взаємодії між телебаченням і глядачем, проаналізовано телевізійні принципи утримання уваги та основні механізми глядацького сприйняття сучасного телебачення.

Дана общая характеристика информационных технологий, применяемых для проектирования стиля человека. Приведены результаты их использования в Харьковской областной государственной телерадиокомпании.

Висвітлено основні характеристики та чинники інформаційної інтенсифікації на телебаченні, засоби впливу на реципієнта. Розглянуто такі характеристики, як: візуалізація інформації, мова диктора та психологічні основи сприйняття людини. Увагу приділено вивченню питання маніпулювання свідомістю через засоби масової комунікації.

Надано стислий нарис з історії телебачення. Розглянуто основні етапи розвитку та взаємовплив екранних мистецтв: кінематографу й телебачення. Проаналізовано специфічні риси телебачення, представлені в теорії та критиці в різні часи. Особливу увагу приділено дослідженню способу фіксації відеозображення на етапі розвитку телебачення як каналу комунікації.

Комплексно досліджено телевізійні інтерактивності в Україні. Визначено її соціально-історичні та науково-теоретичні засади. Розглянуто практику використання інтерактивності на світовому та вітчизняному ТБ. Виявлено найбільш характерні тенденції використання інтерактивності в телевізійному мовленні України, її сприяння точнішому відображенню дійсності, розвиткові громадянського суспільства, його подальшій демократизації. Виокремлено сфери найактивнішого використання прийомів телевізійної інтерактивності на українському телебаченні. Вироблено рекомендації щодо застосування інтерактивності на телебаченні та для внесення доповнень у програми фахової підготовки майбутніх журналістів у виші. Рекомендовано ширше використання телевізійної інтерактивності у передачах не тільки розважального формату, а й соціального, особливу увагу приділино використанню у телепередачах на регіональних каналах ТБ.

Подано концепцію телебачення як виду журналістської творчості, основним положенням якої вважається те, що саме журналістська творчість є визначальною для розвитку функціональної, типологічної та комунікаційної сфер телебачення. Запропоновано концептуальні засади функціонування сучасного телебачення як специфічного екранного засобу масової комунікації, виду екранного мистецтва та творчості, перспективного професійного середовища для фахової реалізації спеціалістів різних сфер діяльності, у тому числі й журналістів. Визначено особливості журналістської творчості на телебаченні в системі візуально-вербальних компонентів комунікації, розглянуто тележурналістику як сферу професійної діяльності в екранній комунікації, досліджено якісні зміни в образній системі екранного видовища. Обгрунтовано еволюцію телевізійних жанрів, типологізацію та форматування телевізійного ефіру, які зумовлюють тенденції, здатні вплинути на майбутнє професійної та творчої сфер телебачення.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч632.10г

Шифр НБУВ: Ж15184 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Простежено активний вплив мови сучасних ЗМІ на літературну норму, мовні вподобання: з одного боку, вона збагачує літературну мову оціночними зворотами, формуючи афористичну мову, а з другого - негативно позначається на її стані. Стверджується, що проблема впливу мови на сучасну людину, її спосіб мислення прямо пов'язана з масмедіями. З огляду на це, гостро постає питання про формування інформаційно-мовної культури в суспільстві, про збереження національно-мовних традицій і культури мовлення.