Розглянуто підхід до лінгвокраїнознавства як до вивчення кумулятивної функції мови, що виступає як сховище та засіб передачі позамовного колективного досвіду.

Висвітлено мовний аспект творів письменників Сумщини, періодичних видань та діалекту краю. Описано народнопоетичні елементи у віршованому мовленні П.Куліша, поетичні функції звертань в ідіостилі О.Олеся. Проаналізовано особливості творчості М.Хвильового в контексті процесів нормування української мови. Розглянуто питання трансформації мовної картини світу у процесі художнього перекладу, порушення норм літературної мови в рекламних текстах.

Освещен языковый аспект произведений писателей Сумского региона, периодических изданий и диалекта края. Изучены народнопоэтические элементы в стихотворной речи П.Кулиша, раскрыты поэтические функции обращений в идиостиле А.Олеся. Проанализированы особенности творчества Н.Хвылевого в контексте процессов нормирования украинского языка. Рассмотрены вопросы трансформации языковой картины мира в процессе художественного перевода, нарушения норм литературного языка в рекламных текстах.

Висвітлено актуальні аспекти сучасної української соціо- та етнолінгвістики. Досліджено роль мови у тріаді "мова - людина - етнос" і можливості її впливу на розвиток особистості, а також етносу та окремих його сегментів. Розглянуто передумови, першопричини, сучасний стан та перспективи розвитку мовної ситуації в Україні.

Освещены актуальные аспекты современной украинской социо- и этнолингвистики. Исследована роль языка в триаде "язык - человек - этнос" и возможности ее влияния на развитие личности, а также этноса и отдельных его сегментов. Рассмотрены предпосылки, первопричины, современное состояние и перспективы развития языковой ситуации в Украине.

Проанализированы коммуникативные ситуации (КС), которые становятся причиной межкультурных конфликтов. Для предупреждения таких КС рекомендовано осуществлять обучение иностранному языку в тесной взаимосвязи с культурными ценностями носителей этого языка и социокультурными нормами их поведения. Раскрыты особенности КС интимизации как эффективного способа предупреждения лингвокультурных конфликтов.

Конкретизовано шляхи мовного вираження соціокультурної інформації про країну, мова якої вивчається.

Розглянуто соціолінгвістичний аспект вивчення стереотипів (власні, загальні назви, зокрема, назви страв, видів спорту, архітектурних пам'яток тощо), пов'язаних із сприйманням українцями країн Європи (Італія, Франція, Іспанія, Португалія, Греція, Нідерланди, Бельгія, Німеччина), а також представників названих країн. Зафіксовані асоціати згруповано в лексико-семантичні поля (від 7 до 11). Відзначено роль засобів масової інформації у формуванні асоціативно-образних стереотипів. Узагальнено, що стереотип стає незмінним загальноприйнятим взірцем, якого дотримуються мовці впродовж тривалого часу, поки з розширенням знань змінюються уявлення соціуму про конкретну країну.

Цель нашего исследования определяется стремлением дешифровать культурные коды города Тирасполя. Объект анализа - некоторые фрагменты тираспольского городского пространства. Предмет исследования - своеобразие коммуникативного поля городского пространства, трансляция смыслов которого осуществляется вербальными и невербальными средствами. Методологическую основу исследования составили процедуры описательного, семиотического, интертекстуального методов. В результате проведённого исследования был представлен культурно-коммуникативный портрет городского пространства столицы Приднестровья, определены некоторые группы онимов, имеющих страноведческие и идеологические коннотации. Выводы: исторические следы, проявляемые со временем, оставляют маркировки в городском культурно-семиотическом пространстве, важное место в котором занимают ландшафтные топосы, памятники, здания, другие архитектурные сооружения, некоторые учреждения, формирующие систему культурных индексов города, поскольку связаны с историческими событиями, деятельностью отдельных личностей и коллективов, с прецедентными событиями регионального и международного значения. В городском койне это находит выражение в специфической системе урбанонимов, включающих топонимы (больше всего годонимов), возникшие на основе прецедентных антропонимов, геортонимов, хрононимов, а также эргонимы, гемеронимы, артионимы и другие онимы. Практическое применение результатов исследования возможно при изучении коммуникативных регистров передачи и сохранения информации с помощью объектов городской среды, воспринимаемой как семиотический текст, а также при изучении способов трансляции национально-культурного и регионального наследия.

Визначено методичні техніки і прийоми використання лінгвокраїнознавчого матеріалу в курсі навчання українського фольклору. Лінгвокраїнознавчий матеріал у цьому випадку становлять українські прислів'я, приказки, пісні, в яких відображені уявлення українського народу про жіночу красу. Актуальність дослідження обумовлена широким використанням фольклорного матеріалу в усіх сучасних мовах і з дидактичною метою, а також необхідністю вивчення в етнолінгвокультурологічному аспекті мовних одиниць на позначення національно-культурних стереотипів. Фольклор будь-якої нації належить до вічних явищ; без нього неможливо уявити існування народу. Через фольклор пізнається національна культура, виявляються особливості менталітету. Твори фольклору допомагають відтворювати характерні риси тогочи іншого народу, показують зміни у світогляді. Уживання в мовленні паремій - важливий показник рівня володіння мовою. Робота з прислів'ями і приказками допомагає розвивати навички мовленнєвої діяльності. Вивчення прислів'їв і приказок розширює знання студентів про мову, формує у них естетичний смак, бажання збагатити свій словниковий запас. За допомогою прислів'їв та приказок підвищується культура мовлення, удосконалюються ораторські якості, готовність до полеміки українською мовою. Активне використання прислів'їв збагачує усну й письмову мову. Використання прислів'їв і приказок надає своєрідності мовленню, виразності, індивідуальності, образності й афористичності. Ознайомившись з прислів'ями або приказками, студенти перекладають їх рідною мовою, осмислюють та шукають аналогічні у своїй мові. Oбговорюючи та порівнюючи українські приказки та прислів'я з приказками та прислів'ями рідною мовою, студенти розвивають навички мовленнєвої діяльності, читання, письма, говоріння. Перспективи подальших досліджень полягають у вивченні особливостей викладання лінгвокраїнознавчих матеріалів іноземним студентам-філологам і у підготовці нових навчально-методичних розробок курсу "Український фольклор".

Розглянуто геополітичне положення та зовнішню політику держав: республіки Греція, Китайської Народної Республіки, Турецької Республіки, Республіки Кіпр та Північного Кіпру, Японії, арабських країн Азії та Африки. Висвітлено основні історичні етапи розвитку та формування кожної країни, історію становлення її мови та мовну політику, релігію, державний устрій, видатні персоналії, культурологічні відомості, сучасні політичні реалії.

Цель нашего исследования определяется стремлением дешифровать культурные коды города Тирасполя. Объект анализа - некоторые фрагменты тираспольского городского пространства. Предмет исследования - своеобразие коммуникативного поля городского пространства, трансляция смыслов которого осуществляется вербальными и невербальными средствами. Методологическую основу исследования составили процедуры описательного, семиотического, интертекстуального методов. В результате проведённого исследования был представлен культурно-коммуникативный портрет городского пространства столицы Приднестровья, определены некоторые группы онимов, имеющих страноведческие и идеологические коннотации. Выводы: исторические следы, проявляемые со временем, оставляют маркировки в городском культурно-семиотическом пространстве, важное место в котором занимают ландшафтные топосы, памятники, здания, другие архитектурные сооружения, некоторые учреждения, формирующие систему культурных индексов города, поскольку связаны с историческими событиями, деятельностью отдельных личностей и коллективов, с прецедентными событиями регионального и международного значения. В городском койне это находит выражение в специфической системе урбанонимов, включающих топонимы (больше всего годонимов), возникшие на основе прецедентных антропонимов, геортонимов, хрононимов, а также эргонимы, гемеронимы, артионимы и другие онимы. Практическое применение результатов исследования возможно при изучении коммуникативных регистров передачи и сохранения информации с помощью объектов городской среды, воспринимаемой как семиотический текст, а также при изучении способов трансляции национально-культурного и регионального наследия.

Визначено методичні техніки і прийоми використання лінгвокраїнознавчого матеріалу в курсі навчання українського фольклору. Лінгвокраїнознавчий матеріал у цьому випадку становлять українські прислів'я, приказки, пісні, в яких відображені уявлення українського народу про жіночу красу. Актуальність дослідження обумовлена широким використанням фольклорного матеріалу в усіх сучасних мовах і з дидактичною метою, а також необхідністю вивчення в етнолінгвокультурологічному аспекті мовних одиниць на позначення національно-культурних стереотипів. Фольклор будь-якої нації належить до вічних явищ; без нього неможливо уявити існування народу. Через фольклор пізнається національна культура, виявляються особливості менталітету. Твори фольклору допомагають відтворювати характерні риси тогочи іншого народу, показують зміни у світогляді. Уживання в мовленні паремій - важливий показник рівня володіння мовою. Робота з прислів'ями і приказками допомагає розвивати навички мовленнєвої діяльності. Вивчення прислів'їв і приказок розширює знання студентів про мову, формує у них естетичний смак, бажання збагатити свій словниковий запас. За допомогою прислів'їв та приказок підвищується культура мовлення, удосконалюються ораторські якості, готовність до полеміки українською мовою. Активне використання прислів'їв збагачує усну й письмову мову. Використання прислів'їв і приказок надає своєрідності мовленню, виразності, індивідуальності, образності й афористичності. Ознайомившись з прислів'ями або приказками, студенти перекладають їх рідною мовою, осмислюють та шукають аналогічні у своїй мові. Oбговорюючи та порівнюючи українські приказки та прислів'я з приказками та прислів'ями рідною мовою, студенти розвивають навички мовленнєвої діяльності, читання, письма, говоріння. Перспективи подальших досліджень полягають у вивченні особливостей викладання лінгвокраїнознавчих матеріалів іноземним студентам-філологам і у підготовці нових навчально-методичних розробок курсу "Український фольклор".