Обговорюється проблема стану й функціонування української мови у двомовному соціумі. Автор аналізує наслідки тривалого процесу русифікації в історичному, політичному і соціальному аспектах.

Досліджено проблеми мовної ситуації на Півдні України та особливості формування сучасного мовного середовища. З використанням діахронічного та синхронічного принципів опису розкрито, специфіку регіону в мовно-національному плані.

На основе историко-демографического исследования и анализа реальной ситуации обосновывается необходимость повышения статуса русского языка в Украине до второго государственного языка.

Розглядається становище української мови в Україні після набуття Україною політичного суверенітету. Автор виявляє внутрішні суперечності, які має українська мова, і які не дають їй в повній мірі розвиватися - двоїстість (існування двох правописів і літературних мов), неприродне ускладнення української мови залученнями до її лексики полонізмів та германізмів. Висвітлюються витоки походження української мови, а також вплив української культури та української історії на творчість видатних російських письменників: О.Пушкіна, М.С.Лєскова, І.Тургенєва та ін. Особлива увага приділена розкриттю проблеми двомовності в Україні, розглянуті її позитивна та негативна сторони.

Проведено комплексне дослідження мовної компетенції білінгвів - представників різних прошарків населення у 15-ти містах України. Проаналізовано типи мовної поведінки. Визначено силу впливу різних соціокультурних та психологічних факторів на становлення мовної особистості. Охарактеризовано види асиметрії знань української та російської мов у національно-мовних групах.

Наведено результати соціолінгвістичного дослідження мовної ситуації у Києві, проведеного Центром соціологічних досліджень "Громадська думка" Науково-дослідного інституту соціально-економічних проблем Києва. Запропоновано соціолінгвістичні характеристики київського російськомовного населення. Висвітлено тенденції поширення української мови як основного засобу комунікації в усіх сферах життя міста.

Представлено результати вивчення культурної та мовної ситуації, яка існувала у вірменській діаспорі Одеси протягом 200 років, з часів виникнення в місті вірменської громади та до наших днів. Розглянуто питання функціонування вірменської, російської та української мов серед одеських вірмен. Висвітлено лінгвістичні, соціолінгвістичні, етнокультурні й етнолінгвістичні проблеми життєдіяльності національної меншини та деякі питання історії вірмен. Наведено результати соціолінгвістичних опитувань 1993 - 2001 рр., проведених Одеським національним університетом серед мешканців міста.

In the article the results of analysis of a cultural and language situation developing in the Armenian diaspora of Odesa (Ukraine) within 200 years, since time of origination of the Armenian community in city to our time, are presented. The problems of functioning of the Armenian, the Russian and the Ukrainian among the Odesa Armenians are reviewed. The material of the article broaches not only alone linguistic, sociolinguistic, ethnocultural and ethnolinguistic problems of the small national group, but also some problems of a social history. Many conclusions are founded on the basis of the data of sociolinguistic interrogations of the Odesa inhabitants conducted by the Odesa national university in 1993-2001.

Вперше на матеріалі преси детально розглянуто явища лексичної та граматичної інтерференції в сучасній українській літературній мові, що виникли та поширилися внаслідок її взаємодії з російською мовною системою за умов контактного білінгвізму. Здійснено структурно-семантичну класифікацію явищ лексичної інтерференції. Виділено дві групи інтерферем: прямі запозичення (лексичні копії) та непрямі запозичення (лексичні кальки). Визначено основні предметно-тематичні групи прямих запозичень та структурно-семантичної групи кальок. Виявлено й описано найбільш характерні явища інтерференції, що можуть проявлятися в морфології сучасної української літературної мови. Розкрито основні механізми російськомовних проникнень у сфері сучасного синтаксису.

Розглянуто особливості мовної ситуації в Україні з кінця 1980-х рр. (українську мову як державну, мовну політику України, фактор російської мови та російськомовного населення і явище українсько-російської двомовності, позицію Росії щодо змін у мовній ситуації в Україні та інше), а також нові тенденції розвитку української літературної мови в порівнянні з сучасним станом інших слов'янських мов, насамперед, з білоруською мовною ситуацією.

The article deals with peculiarities of language situation in Ukraine since the end of 1980s (Ukrainian as a state language, language policy of Ukraine, factor of the Russian language and Russian-speaking population, phenomenon of Ukrainian-Russian bilingualism, position of Russia with respect changes of language situation in Ukraine etc.) and new tendencies of development of the Ukrainian literary language in comparison with present state of other Slavonic languages, especially with the Byelorussiansituation.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю224.21 + Ш100.735

Рубрики:

Філософські проблеми мови

Білінгвізм (двомовність). Багатомовність

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш100.735 + Ш121(4/8)

Рубрики:

Білінгвізм (двомовність). Багатомовність

Мовна політика

Шифр НБУВ: Ж69231/філол. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш100.735с51

Шифр НБУВ: Ж14024 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведен анализ вариабельности сердечного ритма и определена готовность к школе по тесту Керна - Йерасика у одно- и двуязычных детей. Установлено, что билингвалы в начале учебного года имеют большие адаптационные резервы, чем их ровесники-монолингвалы. Высокая готовность к школе коррелирует с высоким адаптационным резервом относительно активности регуляторной системы, что свидетельствует о необходимости адекватной и своевременной подготовки детей к школе для облегчения процесса адаптации и уменьшения напряжения организма к физиологической норме.

Досліджуються еволюційні процеси в етномовній свідомості емігрантів і їх нащадків у країнах поселення, проблеми мови й національної ідентичності, особливості мовної поведінки й мовної свідомості українців діаспори. Пропонуються кількісні і якісні оцінки дифузних явищ у двомовному середовищі. Вводиться в науковий обіг широкий масив соціолінгвістичного польового матеріалу, що представляє різні вікові групи та покоління діаспори. У контексті соціолінгвістичних еволюційних процесів подано різнобічний аналіз правописних тенденцій; пропонується новий погляд на використання цієї частини мовного досвіду діаспори у виробленні загальнонаціональних орфографічних норм, насамперед, при адаптації новітніх іншомовних запозичень, а також дається соціолінгвістичний прогноз розвитку мовної ситуації в українській діаспорі та подальших взаємин мовної практики українців зарубіжжя з нормами етнічного материка.

Розроблено нові підходи до вдосконалення культури усного та писемного мовлення та подолання інтерферентних виявів у мовленні студентів-білінгвів. Установлено, що рівень правильності зазначеного мовлення залежить не тільки від впливу екстралінгвістичних чинників, а й індивідуально-мовленнєвих здібностей студентів, що дає змогу для визначення рівнів сформованості їх культури мовлення. Запропоновано лінгводидактичну модель її удосконалення. Виявлено послідовні етапи та тенденції формування правильності усного та писемного мовлення студентів шляхом нейтралізації інтерферентних впливів. Доведено, що потребу в удосконаленні мовленнєвої культури вчителя-словесника за білінгвальних умов має задовольнити цілеспрямована та систематична робота викладачів усіх дисциплін філологічних факультетів, спрямована на формування нормативного й комунікативного доцільного мовлення майбутніх фахівців.

Проведено функціональний аналіз особливостей спілкування членів двомовних родин. Розглянуто основні типи комунікативної поведінки білінгвів, виявлено закономірності впливу мов матері, батька, чоловіка, дружини та дітей на мовну поведінку інформанта, визначено залежність вибору мови комунікації від ситуації спілкування, теми розмови, соціальної ролі мовця, віку співрозмовника, а також специфічні риси мовлення членів білінгвальної сім'ї в ефективних та стереотипних ситуаціях спілкування.

Розкрито теоретичні засади розуміння проблеми білінгвізму та диглосії як різновиду двомовності. Розроблено моделі повного та часткового диглосного білінгвізму та визначено його особливості. Висвітлено особливості формування особистості у двомовному соціумі та виділено соціальні детермінанти мовної поведінки білінгвів. Подано класифікацію ендогенних та екзогенних факторів впливу на мовну поведінку двомовних осіб. Запропоновано більш повне визначення поняття білінгвізму та уточнено співввідношення між білінгвізмом та диглосією. Наведено методику експериментального дослідження мовної поведінки молоді, яка може бути використана для аналізу мовної поведінки інших соціальних груп в різних регіонах країни. Відзначено особливості продуктивної та рецептивної мовної поведінки молоді Києва, внутрішнього дискурсу двомовних осіб. Встановлено ієрархію факторів впливу на кодові переключення в артикульованому мовленні. Визначено основні мотиви мовної поведінки молоді та їх основні компоненти.

З'ясовано чинники формування полілінгвізму О.Кобилянської, встановлено його закономірності та механізми реалізації, виявлено причини та особливості здійснення переключення мовних кодів внаслідок соціально-мовної взаємодії. Визначено механізми переключення мовних кодів на матеріалі мовлення письменниці, представленого в нередагованих текстах раннього періоду творчості, зокрема у листах і щоденникових записах. Встановлено особливості змішування кодів на різних системних рівнях мови.

Досліджено мовну поведінку болгар, гагаузів, росіян і українців у соціокомунікативній системі с.Старі Трояни Одеської області. Визначено основні типи мовної поведінки білінгвів. Виявлено закономірності впливу соціодемографічних чинників (вік, соціальний стан, рівень освіти) та мовну поведінку інформантів. Описано мовленнєві явища, що виникають унаслідок поперемінного вживання мов, зокрема, запозичення, інтерференцію, перемикання кодів, змішування мов. Проаналізовано кодові перемикання мовного і мовленнєвого характеру як типи мовної поведінки бі- та мультилінгвів, досліджено детермінати, що зумовлюють цей процес.

З'ясовано визначальні фактори, які спричинили особливості мовної ситуації у Центрально-Східній Україні першої половини XX ст., висвітлено причини та наслідки білінгвізму, складено типологію білінгвальних ситуацій, а також описано еволюцію станів мовної ситуації у межах зазначеного географічного регіону. Уперше оприлюднено засекречені до недавнього часу архівні матеріали щодо мовної політики країни. Доведено, що мовна ситуація Центрально-Східної України протягом першої половини XX ст. була дисгармонійною. Відзначено, що однонаправленість національної політики сприяла створенню умов для незбалансованого, переважно російсько-українського білінгвізму, який був обумовлений не тільки національним складом населення. У досліджений період на зазначеній території у місцях компактного проживання національних меншин спостережено, окрім білінгвізму, диглосію.