Висвітлено різнобічні грані духовного перетворення сучасного буття у його протиріччях, філософські проблеми музикознавства в онтологічному й аналітичному аспектах. Проаналізовано драматичні та трагічні долі видатних одеських музикантів, композиторів, педагогів, а також питання історичного становлення музичних стилів, жанрів, стильових і фактурних понять. Наведено відомості про інструментарій, літературні та нотні джерела, склад інструментальних і хорових колективів, артикуляцію, динаміку, звуковедення. Охарактеризовано вітчизняні (у т.ч. російські) виконавські та педагогічні школи, серед яких - школа Г.Нейгауза, Т.Кравченко, Одеська вокальна школа, віолончельна школа у Києві.

Обгрунтовано адекватність феноменологічного способу філософування змістовим і методологічним критеріям дослідження якісної своєрідності музичного мистецтва в його специфічному бутті, досліджено існуючі концепції та запропоновано власну інтерпретацію феноменологічних засад музичного мислення, сутності музичного твору, характеру його переживання та розуміння.

Висвітлено культурологічні та філософські проблеми музикознавства. Розглянуто питання історії та теорії музичного мистецтва і культури. Наведено сучасні погляди на музичну освіту та педагогіку. Проаналізовано деякі аспекти організації самостійної роботи вокаліста у процесі навчання та творчої діяльності. Особливу увагу приділено прогресивним школам і новітнім методикам підготовки музичних виконавців. Описано механізм становлення якісного звуку в процесі навчання гри на тромбоні. Розкрито роль раціональних засад у майстерності концертмейстера.

Рассмотрено взаимодействие музыки и психики человека. Освещена история возникновения и развития музыки, определены ее связи с нейрофизиологическими процессами в организме человека. Приведены основные элементы звуковой речи (тишины, мифа, символа, музыкальной мысли, активного сознания, импровизации). Описана музыка как средство коммуникации. Проанализировано современное состояние музыкотерапии, а также роль слуха и феномен импровизации. Рассмотрены особенности лечебного воздействия музыки. Раскрыты психические аспекты жизни и творчества выдающихся композиторов. Обсуждена гипотеза о воплощении в музыке коллективного бессознательного. Освещена тема временности и вечности в музыкальном искусстве.

В контексте единства культурологического, эстетического, психологического и собственно музыковедческого аспектов освещена проблема диалога как смыслового феномена. Впервые предложен в качестве интегрирующего направления гуманитарной мысли поэтический подход к музыкальной поэтике и семантике. Освещена проблема музыкальной бахтинологии.

Рассмотрены вопросы музыкальной полистилистики в контексте теории интертекстуальности, модификации дирижерской постановки в процессе дирижирования. Изложены основы хорового письма и дирижирования в образовании композиторов, психофизиологические основы формирования технического мастерства скрипачей. Освещены стилевые тенденции первой сонаты С.Рахманинова и вопросы её исполнительской интерпретации.

Проанализировано взаимодействие ритуальности и театрализации в творчестве украинских композиторов конца ХХ - начала ХХІ в. Освещены основные тенденции оперного творчества В.Моцарта в контексте проблемы эволюции жанра. Определены драматургические предпосылки интерпретации "античной темы" в европейской музыке. Раскрыта роль фольклора в академическом баянном творчестве. Приведены критерии музыкально-исполнительского профессионализма.

Висвітлено питання органічного введення молоді у світ мистецтва та виховання її музичної культури, теоретико-практичної підготовки фахівців музично-педагогічного профілю, розкрито їх творчий та виконавський потенціал.

Освещены вопросы органического введения молодежи в мир искусства и воспитания её музыкальной культуры, теоретико-практической подготовки специалистов музыкально-педагогического профиля, раскрыт их творческий и исполнительский потенциал.

Осуществлена попытка интерпретировать давнюю работу Ф. Гегеля "Феноменология духа" на материале мировой истории музыки как иллюстрации гегегельянской идеи саморазвития человеческого духа. Проанализированы особенности развития музыкальной культуры средневековья, рассмотрена прогностическая функция музыки. Приведены сведения о музыкальном гнозисе и феномене И.С. Баха, дана характеристика музыки как модели реальности. Раскрыта сущность принципа историзма в музыке.

  Скачати повний текст

Науково обгрунтовано в історичному і теоретичному аспектах та експериментально підтверджено в практичному аспекті специфіку музики як фактора психокоригування. Проведено системно-історичний аналіз психокоригуючої ролі музики, виявлено особливості її природи, що зумовлюють подібну дію. На основі результатів теоретичних опрацювань запропоновано авторську музичну систему психокоригування для дітей віком 5 - 6 років та в динаміці - для підлітків, що під час апробації довела свою дієвість. Наведено узагальнення щодо специфічних особливостей взаємозв'язку музичного мистецтва із суспільною та індивідуальною свідомістю.

Розроблено комплексну теорію онтології, яка подана у двох значеннях: як категорія пізнання і як феномен культури (на прикладі світських та духовних жанрів музичної культури). Теоретично обгрунтовано та практично апробовано універсальну модель онтологічного аналізу музичного твору, яка містить семіотичний опис елементів музичної мови, зовнішні та внутрішні фактори комунікації в системі "простір - час - зміст". Запропоновано дефініції онтології й онтологізму як універсальної концепції буття музичної культури, встановлено науковий статус щодо нових похідних термінів та категорій онтологічного аналізу: жанрових моделей онтологізму, синергійної драматургії, духовного шляху сходження, онтодіалогу, онтотрансцензусу. На основі культурологічного порівняння виявлено онтологічну дистанцію різних жанрових моделей світської та церковної музики. Під час апробації методології онтологічного аналізу музики використано нові та маловідомі твори музичної культури (пісноспіви стародавньої служби, а також "Урочиста літургія" Л.Дичко). Літургію досліджено у стародавній та сучасній редакціях, виявлено глибинний зв'язок та спадкоємність традицій вітчизняної музичної культури.

Виявлено та визначено семантичний комплекс екстатичності у музиці на прикладі творів К.Дебюссі, О.Скрябіна та Ч.Айвза у різних жанрах (вокальної та фортепіанної мініатюри, сонати, симфонічної сюіти та поеми, симфонії, опери). Феномен екстатичності розглянуто в аспекті філософської та психологічної наук. Запропоновано визначення та класифікацію екстазу у філософському контексті, а також параметри характеристики екстазу як психологічного явища. Висвітлено світобачення композиторів та виявлено параметри ідентифікації екстатичних образів у їх музиці. Обгрунтовано відмінності у трактуванні екстатичності у творчому доробку К.Дебюссі, О.Скрябіна та Ч.Айвза у взаємозв'язку з філософією їх творчості: екстатичність у контексті пантеїстичної філософії К.Дебюссі; екстаз як квінтесенція філософії та творчості О.Скрябіна, розуміння екстатичності у філософії американського трансценденталізму на основі творчості Ч.Айвза. Розглянуто атрибутивно-семантичний комплекс екстатичного стану в аспектах образної сфери, засобів музичної виразності та композиційно-драматургічних особливостей.

Досліджено наукове музикознавство з залученням знань про світ, розроблених у теології та філософії як ідеї трансцендентного. Увагу приділено проблемі теологічної ідеї трансцендентного у християнській музиці як спеціалного музикознавчого об'єкта. Виявлено естетико-онтологічні особливості музичних символів трансцендентного. У зазначеному контексті зіставлено творчість двох видатних митців Й.-С. Баха та А.Г. Шнітке. Розроблено концептуальний аналіз текста музичного твору, семантичною "серцевиною" якого є ідея трансцендентного. Зроблено спробу створити "каталог" музичних знаків-символів, які найбільш часто у музиці відіграють роль носіїв ідеї транцендентного.

Теоретично обгрунтовано когнітивний потенціал "картини світу" в системі смислотвірних категорій аналізу музики. Розглянуто базову категорію у взаємодії трьох рівнів (філософсько-онтологічного, художньо-методологічного та музично-структурного). Охарактеризовано основні структурно-семантичні рівні національної української картини світу у загальному контексті музичної культури (від генези до постмодернізму). Розроблено й апробовано методику аналізу національної української картини світу на прикладах кобзарсько-лірницької традиції та маловивчених прикладів хорової композиторської творчості (твори О. Кошиця, І. Карабиця, В. Камінського, О. Щетинського). Ціннісна семантика категорії "картина світу" полягає не тільки в можливості узагальнити рівні ієрархії музичного буття традиції в цілому, але й в урахуванні позамузичної специфіки, що стосується філософсько-онтологічного статусу досліджуваного об'єкту. Зазначено, що об'єднання традиційної та академічної культури в національну українську картину світу є актуальним для вітчизняного музикознавства у час відроджуваного інтересу до мистецьких надбань минулого та розбудови національної культури сьогодення.

Розглянуто феномен музики в контексті психофізичної проблеми на індивідуальному та колективному рівнях. Введено методологічне розрізнення понять "музична мова" та "музичне мовлення", завдяки якому можна розглядати специфіку музичного мислення, а також зрозуміти, чому у філософській традиції музика розглядається як універсальна мова людства. Запропоновано модель, згідно з якою музична мова знаходиться між інтонаційним (чуттєвим) змістом музичного мовлення та надпонятійним (надчуттєвим) сенсом духовного буття музики, не обумовленого обмеженнями мовного апарату й емоцій. Обгрунтовано, що музичний простір породжується внутрішньою активністю самої людини й у той же час підтримується соціальною реальністю. Таким чином, він є музичним виміром нашого буття - індивідуального й універсального.

Наведено теоретичне та практичне обгрунтування національно-вербального підходу до вивчення музичної творчості. Розкрито роль і значення вербальної парадигми музичного мистецтва, розглянуто історію становлення та розвитку національного аспекту вербально-музичної компаративістики. Проаналізовано особливості впливу національної вербальної мови на музичне мислення й творчість у різних галузях музичного мистецтва. Обгрунтовано методи застосування національно-вербального підходу до вивчення феноменів музичного мистецтва. Здійснено практичне застосування національно-вербального підходу на прикладі аналізу артикуляції в клавірній музиці XVIII ст. і розгляду різних традицій її інтерпретації.

Висвітлено актуальні питання історичного та сучасного музикознавства. Розкрито генетичні зв'язки національної культури. Розглянуто особливості розвитку музичного мистецтва у часі та специфіку співвідношення цих категорій. Запропоновано модель часу у творчості. Показано регіональну своєрідність музичної культури Західної та Східної України. Визначено роль особистості у формуванні культурного простору. Увагу приділено питанням музичної освіти та духовного розвитку молоді.

Наведено результати дослідження парамузичних засобів і їх функцій у музичній комунікації. Уперше в українському науковому дискурсі подано характеристику парамузикознавства як окремого розділу загального музикознавства. Описано парамузичну мову та її виразові засоби. Розкрито роль суб'єкта в парамузичній комунікації. З'ясовано контекстні умови, дискурсивні особливості та функції парамузичного мовлення.

Розглянуто гуманістичні засади фахової професійної та культурної компетентності особистості. Розкрито мету, зміст і структуру дисципліни "Практична культурологія". Охарактеризовано види, жанри та форми музичного мистецтва. Висвітлено історію найбільш поширених у світі музичних інструментів, зокрема, фортепіано, скрипки, бандури, флейти. Увагу приділено специфіці камерної музики, особливостям формування симфонічного та народного оркестрів, історії оперного мистецтва, творчості видатних композиторів, музикантів, співаків.