Досліджено проблему жанрово-стильової динаміки української камерно-інструментальної сюїти XX ст. Атуалізовано систему світоглядних принципів, які стоять біля витоків формування жанру в добу Відродження й його розвою у межах епох бароко, класицизму, романтизму. Визначено культуротворчий потенціал європейського музичного мистецтва XX ст. в аспекті його впливу на концептуальний стрій та композиційно-драматургічні принципи даного жанру. Розглянуто специфічні риси становлення та розвитку української камерно-інструментальної сюїти, запропоновано його періодизацію. Висвітлено новітні взірці жанру у межах кожної з даних типологічних груп. Констатовано свідоме подолання іманентних ознак композиційно-семантичного інваріанта інструментальної сюїти за рахунок синтезу з елементами інших жанрів.

Розглянуто музичні твори сучасного українського композитора М.Б. Степаненка для дитячого віку, визначено особливості його музичної мови. Зазначено, що композитор для своїх музичних замальовок добирає образи таких звірів, зіставлення яких у контексті всієї сюїти створює різні емоційно-образні пласти. Проаналізовано фортепіанну сюїту "Про звірів". Підкреслено точне й яскраве висвітлення автором характерних рис тварин. Акцентовано увагу на тому, що детальний аналіз п'єси допоможе студентам - майбутнім учителям музики детально познайомитися з музичною інформацією й усебічно розкрити художньо-естетичний задум фортепіанної сюїти.

Рассмотрены музыкальные произведения современного украинского композитора М.Б. Степаненка для детского возраста, определены особенности его музыкального языка. Отмечено, что композитор для своих музыкальных зарисовок подбирает образы таких зверей, сопоставление которых в контексте своей сюиты создает разные эмоционально-образные пласты. Проанализирована фортепианная сюита "О зверях". Подчеркнуто точное и яркое освещение автором характерных черт зверей. Акцентировано внимание на том, что детальный анализ пьесы поможет студентам - будущим учителям музыки детально ознакомиться с музыкальной информацией и всесторонне раскрыть художественно-эстетический замысел фортепианной сюиты.

Розглянуто китайську музикознавчу літературу, що торкається проблеми жанру фортепіанної сюїти. Вивчено семантичні властивості китайської фортепіанної сюїти. Створено періодизацію процесу еволюції фортепіанної сюїти в китайській музиці XX - початку XXI ст. Розроблено принципи типології фортепіанних сюїт китайських композиторів на основі їх програмного змісту. Введено до музикознавчого обігу нові твори сучасних китайських композиторів.

Систематизовано приклади жанрів сюїти та партити у європейському мистецькому середовищі новітньої епохи. Окреслено способи функціонування цих старовинних жанрових моделей, принципи їх оновлення й переосмислення. На підставі жанрового дискурсу розглянуто жанрові моделі та форми синтезу, стильових орієнтирів, композиторських технік.

Комплексно досліджено жанровий генезис і стильові модифікації сюїти танцювального типу для двоклавірного дуету у виконавському аспекті. Виявлено, що прояви танцювальної семантики втілено у XVII - XVIII ст. як наслідок впливу загальних процесів еволюції сюїти в інструментальній, в першу чергу, клавірній музиці. Відзначено, що потенціал музично-артистичних можливостей виконавців і його сценічна реалізація з урахуванням типологічних прикмет двоклавірного дуету - концертності та симфонічності - дозволяють розкрити специфіку проявів танцювальності в інструментальному творі. Досліджено риси, притаманні створенню композиторського та виконавського втілення "образу танцю". Запропоновано дефініції "композиторський образ танцю", "виконавський образ танцю", "виконавська дансантність" тощо. Розглянуто прояви взаємодії музичних композиторських і парамузичних виконавських засобів, які спрямовані на створення та ретрансляцію ритмових, темпових, мелодійних, інтонаційних, фактурних, акомпанементних та емоційно-рухових формул, що сприяють реалізації танцювальної семантики у концертному виступі. Створено репертуарний каталог, який враховує результати дослідження творчості 110-ти композиторів XVII - XXI ст. Виявлено 120 зразків сюїт танцювального типу для двоклавірного дуету, які розподілено на три різновиди (із старовинними танцями, з побутовими і бальними танцями, з фольклорними танцями).

Розглянута сюїта В. Кирейка для скрипки та фортепіано, створена на основі балету "Тіні забутих предків" за однойменною повістю М. Коцюбинського. Шість частин сюїти узагальнюють провідну сюжетну лінію, розкривають риси характерів і відносин головних героїв крізь низку танцювальних номерів і сцену голосіння. Твір аналізується крізь подвійну оптику двох програмних першоджерел: повісті й балету. Завдяки цим імпульсам сюїта пронизана поетикою гірського краю, його природною й музичною красою. Крім того, музичний матеріал твору позначений особливостями танцювальної пластики й ритміки.

Простежено шляхи виникнення і формування жанру танцювальної клавірної сюїти в європейській музиці в добахівську епоху. Охарактеризовано жанр старовинної танцювальної сюїти у творчості Й. Фробергера. Розглянуто стильову спрямованість творчості Ф. Куперена. Класифіковано жанр сюїти в його творчості. Проаналізовано фортепіанну творчість К. Дебюссі в контексті розвитку програмності. Визначено особливості чотиричастинного циклу програмної ''Бергамаської сюїти'' К. Дебюссі як цілісного твору. Розглянуто своєрідність драматургічного втілення змістовної програмності у двох серіях фортепіанних п'єс ''Образів'' К. Дебюссі. Показано спадкоємність французької сюїтної творчості: Ф. Куперен - К. Дебюссі.

Визначено основні тенденції розвитку музикознавчого дискурсу стосовно місця та значення жанру фортепіанної сюїти в західноєвропейській та українській музиці. Розглянуто напрями еволюції фортепіанної сюїти в європейській музиці, генезис жанру фортепіанної сюїти. Запропоновано внутрішьножанрову типологію української фортепіанної сюїти, враховуючи явище програмності. Запропоновано музикознавчі визначення сюїтності як типу художнього мислення, розкрито контекстуальні складові вивчення історії жанру сюїти в музиці XX ст., враховано особливості національних культур. Досліджено особливості сюїтності в сучасній українській музиці. Розкрито композиційні особливості сюїтних циклів з їх наступним узагальненням в історико-музикознавчому контексті. Висвітлено провідні аспекти проблеми музичного мислення, сторони й властивості фортепіанно-сюїтного мислення.

Розглянуто інструментальну спадщину всесвітньо відомого українського композитора-пісенника кінця ХХ століття В. Івасюка. Досліджено, що митець окрім пісенного плідно працював у камерно-інструментальному жанрі, характерному українським композиторам другої пол. ХХ ст. - сюїті, інструментальній мініатюрі та ін. З'ясовується, що у різноманітних оркестрових творах композитор використовував поєднання як класичних, так і "некласичних" інструментальних складів, а для музичної мови циклічних творів, інструментальних мініатюр, музики до театральних вистав автора характерне колористичне насичення багатством карпатського фольклору з використанням новітніх авангардних композиторських технік та сучасних засобів музичної виразності.