Розглядаються основні форми концертного життя в Галичині за період з 1848 до 1939 р., аналізується виконавсько-пропагандистська діяльність провідних скрипалів-віртуозів (Р.Криштальського, Є.Козулькевича, Є.Цегельського, Ю.Криха та ін.). На основі дослідження їхньої творчості окреслено загальні тенденції в розвитку галицького скрипкового мистецтва.

Висвітлюється діяльність у Галичині музичних навчальних закладів по підготовці скрипалів-професіоналів і аматорів у 1848-1939 рр., аналізується вплив освітньо-виховної роботи на рівень концертного життя і смичкового виконавства. Головну увагу зосереджено на педагогічних та методологічних принципах діяльності найбільш яскравих представників галицької скрипкової школи - Є.Перфецького, Й.Москвичіва, Р.Криштальського, К.Гладилович, І.Левицького, Ю.Криха та ін.

Розглядається творчість композиторів Галичини в галузі скрипкової сольної та ансамблевої музики за період з 1848 до 1939 рр. Висвітлюються європейські модерністські стилістичні напрями в оновленні музикотворчого процесу у цей період. Подається аналіз скрипкових композицій в аспекті виявлення взаємодії регіональних, загальнонаціональних і європейських культуротворчих та естетичних тенденцій.

Спираючись на можливіcть об'єктивної оцінки якості тембру, яка грунтується на застосуванні динамічних спектрів гармонік та оригінальної цифрової обробки сигналів, виконані фізичні дослідження феномену "італійського" тембру звучання скрипок, виготовлених середньовічними майстрами з Кремони. На репрезентативних виборках колекційних (7 екз.) та ординарних (більше 100 екз.) скрипок проведені порівняльні дослідження їх спектрально-частотних характеристик тембру звучання (СЧХ ТЗ) та виявлені істотні особливості структури СЧХ ТЗ кремонських скрипок. Шляхом осереднення СЧХ ТЗ колекційних скрипок з вищою експертною оцінкою якості тембру синтезована еталонна СЧХ ТЗ скрипки, яка може служити базисом для діагностики тембру звучання скрипок та створення науково обгрунтованої технології виготовлення інструментів з високоякісним тембром звучання.

Розглянуто проблему формування ансамблевого типу мислення, перетворення фактури та становлення жанру віолончельної сонати в творчості Л. ван Бетховена.

Розглянуто основні етапи розвитку українського скрипкового мистецтва від витоків (кінець XV - початок XVI ст.) до початку Другої світової війни. Проаналізовано становлення музичної освіти та скрипкової педагогіки в українських та польських навчальних закладах різного рівня, функціонування концертного життя та сольного і ансамблевого скрипкового виконавства в різні історичні періоди, формування скрипкової творчості в аспекті виявлення взаємодії національних традицій та європейських модерних тенденцій. Висвітлено еволюцію скрипкового мистецтва України, вплив європейських культуротворчих процесів.

Рассмотрены основные этапы развития украинского скрипичного искусства от истоков (конец XV - начало XVI ст.) к началу Второй мировой войны. Проанализированы становление музыкального образования и скрипичной педагогики в украинских и польских учебных заведениях различного уровня, функционирование концертной жизни, сольного и ансамблевого скрипичного исполнительства в разные исторические периоды, формирование скрипичного творчества в аспекте выявления взаимодействия национальных традиций и европейских модерных тенденций. Освещены эволюция скрипичного искусства Украины, влияние европейских культуротворческих процессов.

Восьмий концерт Шпора розглянуто як зразок реалізації принципу синтезу мистецтва за умов його формування у добу раннього романтизму.

Восьмой концерт Шпора рассмотрен как образец реализации принципа синтеза искусств в условиях его формирования в эпоху раннего романтизма.

Spohr's Violin Concerto No. 8 is considered as a model of realization of a principle of arts in the condition of its formation in early romanticism

Розглянуто специфічні виконавські відмінності двох скрипкових концертів А.Глазунова та П.Чайковського. Досліджено стилістичні та виконавські аспекти, які дуже важливі в роботі з іноземними студентами.

Рассмотрены специфические исполнительские отличия двух скрипичных концертов А.Глазунова и П.Чайковского. Исследованы стилистические и исполнительские аспекты, которые очень важны в работе с иностранными студентами.

Specific carrying differences out of two violin concerts A.Glazunova and P.Chaykovskogo are examined in the article. Not only stylistic but also carrying out aspects which are very important in work with foreign students are explored.

Розглянуто педагогічні проблеми початкового етапу скрипкової гри.

Рассмотрены педагогические проблемы начального этапа скрипичной игры.

The article deals with a pedagogical problems of the primary stage of violin playing.

Розглянуто скрипкові сонати М. Метнера з позиції філософсько-естетичних поглядів композитора, що спираються на гетевську ідею "Urpflanze".

Рассмотрены скрипичные сонаты Н. Метнера с позиции философско-эстетических воззрений композитора, опирающихся на гетевскую идею "Urpflanze".

In this article it is considered three Sonatas for violin and piano by N. Medtner with point of view aesthetic and philosophical composer's principles, which based on Goethe's idea "Urpflanze".

Рассмотрены вопросы обучения учеников-скрипачей, организации их самостоятельных домашних занятий, определено соотношение классной и домашней работы. Обоснована целесообразность ежедневных систематических занятий в контексте их продолжительности. Описаны компоненты плодотворной самостоятельной работы учеников, в частности, развитие музыкально-исполнительской самостоятельности и самоконтроля, целенаправленность занятий, воспитание сосредоточенности и внимания, повышение интереса к занятиям и инструменту, раскрыта роль сознания в процессе самостоятельных занятий. Освещены способы самостоятельной работы учеников как проекция метода педагога. Значительное внимание уделено вопросам предотвращения нерациональных постановочных и исполнительских навыков, поиска разных приемов игры для исправления отрицательных тормозных навыков, нерациональных навыков в работе над основными средствами выражения исполнительского процесса, методам их устранения.

Систематизированы результаты исследований отдельной проблемной акустической лаборатории Президиума Национальной академии наук Украины за период 1989 - 1995 гг. Тема исследования - физическая природа феномена тембра звучания старинных "итальянских" скрипок. Предложен оригинальный метод формантного анализа спектрально-сложных сигналов широкодиапазонных колебательных систем. Голографическим методом получены моды колебаний в корпусе скрипки и альта с напряженными струнами. Выявлены и сформулированы физические особенности "итальянского" тембра звучания кремонских скрипок и разработан "эталон" такого тембра. Результаты исследования обобщены для широкого класса колебательных систем и прошли успешную публичную и профессиональную апробацию.

Дисертацію присвячено розробці першої на Україні альтової редакції 6 віолончельних сюїт Й.С.Баха та методиці їх альтового інтерпретування. Особливу увагу приділено концептуальним питанням виконання сюїт: темпоритму, динаміці, чергуванню зв'язної та роздільної артикуляції, художньому інтонуванню, виконанню поліфонічної фактури. Наголошено на особливості місця сюїт в сучасному альтовому репертуарі та на конкретних вітчизняних традиціях їх високохудожнього стильового виконання.

Здійснено комплексне дослідження творів для віолончелі та віолончельних камерних ансамблів В.Барвінського в аспекті визначення їх стилістичних особливостей, основних принципів формотворення та засобів виразності з урахуванням взаємовпливу європейських і галицьких традицій музичного мистецтва. Проаналізовано теоретичні засади та основні етапи розвитку фахового викладання віолончелі в українських навчальних закладах Галичини. Висвітлено вплив педагогічної діяльності В.Барвінського на становлення вітчизняної музичної освіти та формування національного педагогічного репертуару. Досліджено характер гастрольно-концертної практики Галичини кінця XIX - початку XX ст. Показано вплив концертної діяльності В.Барвінського на становлення та розвиток віолончельного та камерно-ансамблевого виконавства в Галичині на початку XX ст. Прослідковано спадкоємність творчих засад, громадянських поглядів, педагогічної та гастрольної діяльності учнів В.Барвінського. Проаналізовано вплив творчої діяльності послідовників композитора на розвиток мистецьких процесів в українській музиці.

Досліджено проблему розвитку камерно-інструментальної сонати на рубежі ХVІІІ - ХІХ ст. у творчості Л.ван Бетховена. Вперше викладено концепцію еволюції камерно-інструментальних жанрів на матеріалі віолончельних сонат Бетховена. Висвітлено процеси виділення облігатного типу фортепіанних сонат як самостійного жанру та його подальшого перетворення; реформування музичної фактури та створення нової цілісності музики в ансамблі; формування ансамблевого типу музичного мислення та його впливу на музичну культуру наступних епох; стилістичних змін у творчості Бетховена; трансформації сонатно-симфонічного циклу та синтезу поліфонічних і гомофонно-гармонічних засобів музичного розгортання, що обумовило стильові зрушення та виникнення нестійкого типу композиції у музичній культурі Європи ХІХ ст. Розглянуто питання інтерпретації творів та музичного мислення композитора та виконавця.

Досліджено проблему формування та напрямки еволюції контрабасового концерту в європейському музично-історичному процесі в XVIII - XX ст. у контексті теорії та історії інструментального концерту як жанру парадигми даного періоду. Зазначено, що видатні представники виконавського мистецтва були водночас відомими композиторами - авторами кращих зразків жанру концерту для контрабасу з оркестром. Здійснено докладний аналіз нотографічного матеріалу концертів В.Піхля, К.Діттерсдорфа, Л.-Е.Ларссона, Ф.Шенкера. Значну увагу приділено специфіці ігрової комунікативностї партії солюючого контрабаса та питанню втілення ідей діалогу в інструментальній музиці XX ст. (на прикладі концертів І.Жванецької, А.Ешпая). Досліджено шляхи розвитку українського контрабасового мистецтва, розглянуто його індивідуально-стильові риси. На підставі систематизації жанрових модифікацій концерту для контрабаса з оркестром на композиційно-драматургічному й образно-семантичному рівнях запропоновано періодизацію його еволюційної ходи, узагальнено спостереження стосовно ролі та значення дослідженого жанру у процесі розвитку європейської інструментальної традиції.

Визначено суть, структурні компоненти та розроблено методичні засади педагогічної технології самовдосконалення майбутнього вчителя музики у процесі навчання гри на скрипці. Теоретично доведено, що ефективність опанування цим процесом підвищується завдяки застосуванню у практиці педагогічної технології, методичними засадами якої є самоосвіта, активізація саморозвитку та спонукання до самовиховання. Експериментально перевірено відповідні методичі засади, які забезпечують ефективне оволодіння процесом самовдосконалення та можуть бути використані у процесі підготовки майбутніх учитерів музики.

Розглянуто проблеми розвитку національної скрипкової культури Галичини в контексті європейських культуротворчих процесів. Визначено особливості виконавського стилю західноукраїнських скрипалів-віртуозів, проаналізовано їх концертний репертуар, висвітлено основні педагогічні та методичні принципи представників національної скрипкової школи, а також розкрито регіональну специфіку естетико-стильових пошуків галицьких композиторів у скрипковому жанрі.

Здійснено концептуальний аналіз скрипкових творів Мирослава Скорика, визначено їх роль і місце в історичній традиції загальнонаціональної та регіональної скрипкової творчості, обумовленої особливостями розвитку львівської скрипкової школи XIX - XX ст. Уперше розкрито суть авторського задуму, інтерпретованого як авторська інтенція, тобто послідовно викладеної та сформульованої композитором мети, завдань та імпульсів, що спонукали митця обрати певний жанр, комплекс виразових засобів, вибудувати певну образну концепцію. Запропоновано теоретичні положення щодо вирішення актуальної проблеми філософсько-етичного змісту "діалог композитора і оточуючого його соціуму".

Запропоновано розглядати скрипкові концерти Л.Шпора як шлях становлення характерних властивостей романтичного стилю у музичному мистецтві XIX ст. Запропоновано положення щодо належності композитора до перехідного історичного періоду на підставі узагальнення фактів біографії Л.Шпора, з урахуванням його естетичних принципів, стильових якостей скрипкових концертів, які розглянуто у контексті поетики жанру, творів попередників і сучасників Л.Шпора (Моцарта, Віотті, Бетховена, Роде, Паганіні). Відзначено створення композитором нової жанрової гілки скрипкового концерту - лірико-драматичної. Показано панування лірики, наявність нового інтонаційного словника, композиційних якостей, що передують закономірностям концертів композиторів-романтиків. Здійснено періодизацію скрипкових концертів Л.Шпора. Зроблено висновок, що, незважаючи на відповідність стильових якостей концертів романтичній поетиці, опозиція композитора сучасному мистецтву не дозволяє віднести його до романтичного художнього напряму.