Розглянуто теорію сценічної виразності французького педагога, співака та композитора Франсуа Дельсарта (1811 - 1871). Установлено генезу оригінального методу Дельсарта - курсу прикладної естетики. Проведено структурний аналіз його складових. Досліджено еволюцію теорії Дельсарта в США та Західній Європі. Проаналізовано творчі методи його учнів і послідовників, а також специфічні особливості американської версії курсу прикладної етики - системи виразності. З'ясовано впливи системи виразності та дельсартіанства на американський і європейський модерний танець. Визначено роль і значення системи виразності як авторського тренінгу у Молодому театрі Леся Курбаса та викладання системи Дельсарта у Вищому музично-драматичному інституті ім. М.В.Лисенка (теперішньому Київському національному університеті театру, кіно та телебачення ім І.К.Карпенка-Карого).

Раскрыты проблемы современного хореографического искусства и определены пути их решения на основе новейших методов воспитания балетмейстеров нового поколения.

Розкрито проблеми сучасного хореографічного мистецтва та визначено шляхи їх вирішення за допомогою найновіших методів виховання балетмейстерів нового покоління.

It is given problem of modern choreographic art in the article; and the ways of decision of these problems are stated with the help of latest methods of education of ballet-masters of new generation.

Висвітлено історію, методику та сучасну хореографічну практику з балетмейстерського мистецтва та contemporary dance. Проаналізовано й обгрунтовано теорію з хорелогії та балетознавства, історичний процес неокласичного й постмодерного балету.

Освещены история, методика и современная хореографическая практика по балетмейстерскому искусству и contemporary dance. Проанализированы и обоснованы теория по хорелогии и балетоведению, исторический процесс неоклассического и постмодерного балета.

Аргументовано, що специфіка роботи та наявні труднощі в практичній діяльності педагога-балетмейстера зумовлені як багатовимірністю мистецького розмаїття в архітектоніці хореографічного мистецтва, так і необхідністю відповідної хореографічної та педагогічної освіти. Виявлено чинники підготовки педагога-балетмейстера у ВНЗ. Висвітлено досвід роботи у дитячому хореографічному колективі "Ілюзія" м. Рівне. Наголошено на проблемах спілкування, важкості у керуванні на заняттях, нерозуміння внутрішньої природи учня та нездатності структурувати практичні завдання та відповідно, вибудовувати відносини. Висунуто пропозиції щодо взаємовідносин педагога та дитячого хореографічного колективу.

Аргументировано, что специфика работы и существующие трудности в практической деятельности педагога-балетмейстера обусловлены как многомерностью художественного разнообразия в архитектонике хореографического искусства, так и необходимостью соответствующего хореографического и педагогического образования. Выявлены факторы подготовки педагога-балетмейстера в ВУЗ. Освещен опыт работы в детском хореографическом коллективе "Иллюзия" г. Ривне. Отмечены проблемы общения, трудности в руководстве на занятиях, непонимания внутренней природы ученика и неспособности структурировать практические задания и соответственно, выстраивать отношения. Даны предложения относительно взаимоотношений педагога и детского хореографического коллектива.

Досліджено структуру дисципліни "Мистецтво балетмейстера" за основними темами лекційного та практичного матеріалу, які дають змогу опанувати хореографічну грамотність, розвинути образне мислення, візуальне бачення хореографічного твору, сформувати у студентів уміння працювати із виконавцями різних рівнів підготовки. Проаналізовано опорні теоретико-практичні компоненти структури дисципліни: музика, що є базисом для втілення хореографічного руху, пластичний мотив та хореографічна лексика. Зроблено висновок, що теоретичні поняття є базисом для можливості практичного втілення та вдосконалення вмінь і навичок студентів у процесі створення хореографічних форм танців.

Исследована структура дисциплины "Искусство балетмейстера" по основным темам лекционного и практического материала, что дают возможность овладеть хореографической грамотностью, развивать образное мышление, визуальное видение хореографического произведения, сформировать у студентов умения работать с исполнителями разных уровней подготовки. Проанализированы опорные теоретико-практические компоненты структуры дисциплины: музыка, которая является базисом для воплощения хореографического движения, пластический мотив и хореографическая лексика. Сделан вывод, что теоретические понятия представляют собой базис для возможности практического воплощения и усовершенствования умений и навыков студентов в процессе создания хореографических форм танцев.

Проаналізовано прийоми імпровізації та акторської майстерності на уроках хореографії, а також доведено, що ці прийоми допомагають розкриттю творчого потенціалу вихованців, їх професійному зростанню та життєвої самореалізації.

Викладено основні терміни дисципліни "Мистецтво балетмейстера", зокрема розкрито зміст понять "композиція твору", "архітектоніка", "сюжет", "фабула", "танцювальна музика". Охарактеризовано специфіку хореографічної форми "сюжетний танець" і методологію роботи балетмейстера під час її створення. Проаналізовано виразні засоби хореографічної форми, які слугують матеріалом у постановці сюжетного танцю. Стисло подано окремі історичні аспекти історії хореографічного мистецтва та режисури. Висвітлено особливості побудови хореографічного контрапункту. Наведено приклади тем музичного супроводу, які використовують на практичних уроках.

Проаналізовано організаційно-художню діяльність однієї з представниць керівного складу оригінальної синтетичної хореографічної агенції "Едельвейс" (м. Рівне). Акцентується увага на здобутках цієї агенції і ролі у цьому процесі її керівника. Виявляються форми художньої співпраці цієї структури з іншими художніми колективами міста та підкреслюється їх результативність. Наголошується на тому, що сучасне життя стимулює митця спробувати себе у різних формах не лише організаційно-культурної діяльності, спрямованої на відтворення партитури чи сценарію, а й власної можливості по новому подивитися на давно відомий (класичний) сюжет і знайти новий ракурс його бачення. Саме на цьому етапі художня інтерпретація перетворюється на оригінальну творчість, що розширює межі культурного простору.