Міститься історико-культурне дослідження засад і традицій української вокальної школи, яке грунтується на осмисленні творчо-педагогічного і культурологічного доробку народного артиста, лауреата Державної премії України ім. Т.Шевченка, професора Національної музичної академії України ім. П.І.Чайковського Миколи Кондратюка. Пропонована автором етномузикологічна концепція синтезує проблемне коло питань, пов'язаних із вихованням вокальної особистості творця етнокультурних цінностей, орієнтує на історично достовірну систему пріоритетів щодо української професійної співацької традиції. Простежені також професійні позиції видатних українських митців, співаків і музичних діячів, які доклали значних зусиль для створення підвалин української вокальної школи: М.Лисенка, О.Кошиця, О.Муравйова, Г.Верьовки, Б.Яворського, О.Гродзинського та ін.

Докладно й системно зроблено історичний огляд розвитку китайського оперного мистецтва. Зазначено, що цей процес досліджується із середини ХІІІ до початку ХХ ст. Більш конкретно подано опис Пекінської опери.

Подробно и системно сделан исторический обзор развития китайского оперного искусства. Этот процесс исследуется с середины ХІІІ до начала ХХ веков. Более конкретно дано описание Пекинской оперы.

In article it is very detailed and it is system the historical review of development of the Chinese opera art is given. This process is investigated from middle ХIII prior to the beginning of XX centuries. The description of the Peking opera is more particularly given.

Наведено систематизований опис творчої, театрально-критичної та наукової спадщини кандидата мистецтвознавства В.В.Голоти (1939 - 1996 рр.). Проаналізовано режисерську і літературно-редакторську діяльність вченого в Одеському українському музично-драматичному театрі та на Одеській студії телебачення, науково-педагогічну - в Одеському державному університеті ім. Мечникова.

Приведено систематизированное описание творческого, театрально-критического и научного наследия кандидата искусствоведения В.В.Голоты (1939 - 1996 гг.). Проанализированы режиссерская и литературно-редакторская деятельность ученого в Одесском украинском музыкально-драматическом театре и на Одесской студии телевидения, научно-педагогическая - в Одесском государственном университете им. Мечникова.

Висвітлено життєвий і творчий шлях Н.Єрмоленко-Южиної (справжнє прізвище Плуговська) - одного з корифеїв російської оперної сцени, киянки за походженням, яка завжди була пропагандисткою українського концертного репертуару, брала активну участь у діяльності українського музично-драматичного товариства "Кобзар". Наведено відомості про її родину, їх місце проживання у Києві.

Освещен жизненный и творческий путь Н.Ермоленко-Южиной (настоящая фамилия Плуговская) - одного из корифеев российской оперной сцены, киевлянки по происхождению, которая всегда была пропагандисткой украинского концертного репертуара, принимала активное участие в деятельности украинского музыкально-драматического общества "Кобзарь". Представлены сведения о ее семье, их месте жительства в Киеве.

На основі архівних джерел та матеріалів преси розкрито історичні умови та культурний контекст, проаналізовано взаємодію різних тенденцій, під впливом яких формувалися репертуарна політика театру та відбувалися зміни його орієнтації щодо ролі музичної частини репертуару, яка з часом стала провідною. Окремі етапи у межах усього періоду існування львівської австрійської сцени виділено на підставі змін у його керівництві. Доведено провідну роль постаті антрепренерів, які забезпечували художньо-творчу та фінансову діяльність театру. Виділено три основних періоди, у межах кожного з них проаналізовано загальну спрямованість та функціональне призначення театру у багатоетнічному середовищі Львова, а також зміни у його репертуарі та складі трупи. Проведено порівняння з оперним репертуаром австрійських і німецьких, а також російських театрів. Висвітлено місце австрійського театру в інфраструктурі міста та його позитивний вплив на загальнокультурні процеси.

Розширено та суттєво доповнено панораму музично-театрального життя Правобережної України першої половини XIX ст. у контексті тогочасних мистецьких тенденцій з урахуванням різнорівневої взаємодії національних культур, які співіснували у регіоні. Розкрито специфіку функціонування маєткового, аматорського й антрепренерського театрів в окремих осередках регіону (Києві, Житомирі, Кам'янці-Подільському) у даний період. Висвітлено театральну діяльність А. Фелінського, П. Зелінської, В.С. Піллік, В. Сокульського, К. Шитлера, Л. Слободзінського. Досліджено міжнаціональні культурні взаємовпливи у театральній і музичній сферах даного періоду. Проаналізовано репертуар театрів Правобережної України першої половини XIX ст., до наукового обігу введено матеріали про маловідомі драматичні твори та їх авторів, популярних у досліджуваний період. Проведено літературознавчий аналіз таких драматичних творів, як "Удаване диво, або Краків'яни та гуралі" Я. Стефані - В. Богуславського та "Замок на Чорштині, або Бойомир і Ванда" К. Курпінського - Ю. Красінського).

На основі семіотичної теорії із застосуванням методу "освіченого еклектизму" розглянуто процеси функціонування елементів оперного тексту в текстах інших знакових систем української та російської культур XIX - XX ст. Визначено семантичну функцію зазначених елементів як інтертекстуальних, з'ясовано семантичну роль опери - геральдичної конструкції в текстах художньої культури, досліджено механізм функціонування в культурі міфу оперної примадонни, виявлено специфіку функціонування оперних елементів у контексті ідеологічного міфу.

Докладно проаналізовано періодику, історіографію спеціальних літературних джерел, досліджено історичні та соціально-культурні умови та шляхи становлення й розвитку класичного танцю в Україні у 1920 - 1930 рр. Розглянуто традиції, тенденції та закономірності образно-смислової трансформації традиційних форм і лексики класичного танцю та канонічної балетної вистави у процесі синтезу з українським народним і професійним хореографічним мистецтвом у зв'язку з впливом західноєвропейської й особливо російської класичних хореографічних шкіл. Висвітлено процес становлення професійної хореографічної освіти в Україні. З'ясовано, що визначальний вплив на її розвиток мали російська (петербурзька та московська) хореографічні школи, а також західноєвропейська, що спричинило вирішальний пріоритет класичного танцю, естетики класичної хореографії для хореографічної культури України дослідженого періоду.

Уперше в українському мистецтвознавстві та культурології досліджено творчу діяльність Національного академічного театру опери та балету України ім. Т.Г.Шевченка впродовж останнього десятиліття XX ст. у контексті історичного розвитку української художньої культури. Висвітлено історичну динаміку формування нових тенденцій розвитку провідного оперно-балетного театру України в його ставленні до традицій і створенні сучасного українського репертуару. Визначено форми та напрямки інтеграції національного музично-сценічного мистецтва в європейський і світовий культурний процес. Виявлено шляхи та проблеми взаємодії Національного академічного театру опери та балету України ім Т.Г.Шевченка з соціокультурною реальністю, а також з публікою і театральною критикою. Визначено його місце та роль у культуротворчих процесах, а також художньо-творчому житті України. Введено до наукового обігу значну кількість нових документальних матеріалів, що розширює предметне поле дослідження феномену сучасної української оперно-балетної культури, формування інноваційної системи міжнародних взаємозв'язків і творчого взаємообміну. Доведено, що сучасне музично-театральне мистецтво є одним з найголовніших векторних напрямків і невід'ємною складовою у процесі розвитку й утвердження національної культури незалежної України.

Исследована специфика концептуального обоснования и художественного воплощения идеи диалога культур в современной сценической хореографии. Рассмотрена концептуальная основа хореографического спектакля, презентующего зрителю ситуацию диалога между разными танцевальными культурами современности - элитарной и массовой, а также уделено внимание тем художественным средствам, которые обеспечивают рождение в процессе сценического диалога новых смыслов, обогащающих культурный мир зрителя.

Досліджено специфіку концептуального обгрунтування й художнього втілення ідеї діалогу культур у сучасній сценічній хореографії. Розглянуто концептуальну основу хореографічного спектаклю, що презентує глядачеві ситуацію діалогу між різними танцювальними культурами сучасності - елітарною й масовою, а також приділено увагу тем художнім засобам, які забезпечують народження в процесі сценічного діалогу нових змістів, що збагачують культурний світ глядача.

The article is devoted research of specific of conceptual ground and artistic embodiment of idea of dialog of cultures in a modern stage choreography. An author examines conceptual basis of choreographic theatrical, presenting a spectator the situation of dialog between the different dancings cultures of contemporaneity - elite and mass, and also spares attention those artistic facilities, which provide birth in the process of a stage dialog of new senses, enriching the cultural world of spectator.

Охарактеризовано сутність і зміст музично-театральної діяльності, визначено її естетико-виховну значущість. Проаналізовано методичні проблеми підготовки студентів до ефективного використання засобів музичного театру в естетико-виховному процесі школи. Розроблено й апробовано поетапну методику підготовки майбутніх вчителів музики до естетичного виховання школярів засобами музично-театрального мистецтва.

Удосконалено інформаційний, емоційний та експресивний зміст денотатів театральної культури, пов'язаний з процесами реформації акторського мистецтва останньої чветрі XIX ст. Набуло подальшого розвитку трактування соціальних, естетичних і психологічних проблем, що виникали у сценічному мистецтві за умов конкуренції театральної монополії й антреприз. Виявлено фактори креативного впливу актриси-співачки на суспільну свідомість і творчість послідовників, що вимокремило її у "тип нової сценічної епохи" (М.С. Лєсков). Введено до наукового обігу близько 90 нових джерел, які збагачують уявлення про культуротворчі процеси кінця XIX ст.

Розглянуто музично-театральну культуру Франції останньої третини XVII - першої половини XVIII ст. в аспекті естетичних ідей, стильових процесів і закономірностей жанрового розвитку музичного театру. Вперше в українському мистецтвознавстві проаналізовано в зазначених аспектах оперну творчість двох видатних представників французької оперної школи Ж.-Б. Люллі та Ж.-Ф. Рамо. Показано, що класицистичні риси, що формувалися у їх мистецтві, не вступали у протиріччя із переважанням суто барокового відчуття життя і з бароковим принципом світло-тіні. У синтетичному театрі Ж.-Б. Люллі та Ж.-Ф. Рамо окремі мистецтва сполучаються за принципом поліфонічного багатоголосся. Різкі зміни емоційно-образних планів музики, прийоми розвитку та композиційно-структурна сторона опери обумовлюють принцип монтажної драматургії.

Проанализированы становление и развитие стационарного профессионального театра в Крыму, начиная с 50-х годов ХХ века до настоящего времени на примере Крымского Украинского Музыкального театра.

Розглянуто історію жанру мюзиклу від його зародження в американському театральному мистецтві на початку XX ст. до сучасних тенденцій розвитку в Україні. Висвітлено культурний контекст еволюції мюзиклю, історію створення та постановки вистав. Наведено творчі портрети митців мюзиклу, зокрема, В. Юманса, І. Берліна, К. Портера, Р. Роджерса, Л. Бернстайна, Б. Андерссона, М. Берже. Проаналізовано особливості змісту, драматургії, режисури, музичної стилістики творів. Увагу приділено проблемним питанням мистецтвознавчих дискусій і роздумів щодо сутності досліджуваного жанру.

Досліджено особливості розвитку українського музичного театру в Канаді. Введено в науковий обіг чимало театрознавчих і загальномистецьких матеріалів, що сприяють розкриттю культурологічних процесів XX ст.

Розглянуто актуальні питання сучасного музичного мистецтва, його історична й теоретична проблематика, шляхи розвитку музичного театру. Досліджено перспективи подальших досліджень у заявленому тематичному спектрі, отримання нових наукових результатів матимуть визначальну роль для музичного мистецтва майбутнього. Проаналізовано сучасне музично-театральне мистецтво Дніпропетровська і новітні театральні вистави, їх художньо-змістовної насиченості та визначено роль спектаклів у культурно-мистецькій палітрі міста. Обговорено широке коло мистецтвознавчих питань. Висвітлено теоретичні, історичні та культурологічні проблеми. Досліджено музику епохи романтизму.

Висвітлено втілення відомих драматичних творів у балетних виставах як один з важливих напрямів навчального процесу майбутніх викладачів музики. Розглянуто процес опанування поліхудожніми підходами у межах курсу з історії музики. На підставі аналізу досліджень феномену синтезу мистецтв обгрунтовано реалізацію засад поліхудожнього виховання, що має стати надійним фундаментом майбутньої педагогічної і просвітницької діяльності вчителів музики. Представлено аналіз чинних програм з історії музики, що дозволяє виокремити вимоги, які визначено першочерговими для становлення музичної культури студентів.

Надано оцінку збірника "Український водевіль", визначено його роль в історії української літератури та українського театру. Детально розглянуто історію появи такого своєрідного театрального жанру як водевіль, його еволюцію, охарактеризовано його національний колорит.

Вперше визначено рольву функцію хору та її значення для режисерського рішення театрально-музичних постав останньої третини XX - початку XXI ст. Висвітлено питання, пов'язані з жанровим становищем, умовами побутування мистецтва в сучасній культурі, взаємодією музичного та театрального першоджерел у художньому синтезі музичного театру. Надано дефініції "музична вистава" та "театрально-музична постава". Розглянуто роль хормейстера у комунікативній системі "режисер - хормейстер - актор. Запропоновано авторську методику хорового (ансамблевого) співу для акторів театральних закладів для формування актора "синтетичного плану" (з універсальними голосовими, акторськими, пластичними можливостями). Визначено функції хору у структурі музичної вистави: допоміжна, трасформуюча, рольова. Трансформація саме рольової функції призводить до змін у жанровому визначенні музичної вистави.