На підставі структурно-функціонального принципу визначено взаємозв'язок морфологічних одиниць сценічного мистецтва (театру, театральності, системи, сценічного жанру, театральної форми) для дослідження концептуальних координат явища. З урахуванням історичного підходу розглянуто системи містерійного театру, висвітлено явища жанру містерії, а також дотичних або похідних від нього. Показано особливості жанру поетики містерії, а також похідних від нього театральних форм, що виступають у ролі імітаторів, симулякрів і двійників.

Простежено генезу Біблійного театру від його витоків до сьогодення, окреслено соціальні чинники та форми публічної поведінки, які вплинули на специфічні форми його театральності. Головну увагу приділено театрові середньовіччя, коли постали перші жанри релігійного театру, простежено деякі пізніші тенденції втілення біблійних сюжетів - до XX ст. включно. Розглянуто генетично пов'язані з впливом Біблії паратеатральні видовища та кінострічки, створені на основі Біблії.

Прослежен генезис Библейского театра от его истоков до настоящего времени, очерчены социальные факторы и формы публичного поведения, повлиявшие на специфические формы его театральности. Главное внимание уделено театру средневековья, когда возникли первые жанры религиозного театра, прослежены некоторые более поздние тенденции воплощения библейских сюжетов - до XX в. включительно. Рассмотрены генетически связанные с влиянием Библии паратеатральные зрелища и киноленты, созданные на основе Библии.

Висвітлено досвід роботи режисера над постановкою видовищ. Розглянуто режисуру шоу-програм і масових дійств як мистецтво та професію. Увагу приділено питанню накопичення матеріалу для постановки шоу. Визначено основні етапи процесу від роботи над сценарієм до інтерпретації драматичного твору. Наведено перелік програм концертів і вистав, здійснених режисером Л. Данчуком, а також список літературних джерел про його творчість.

Освещен опыт работы режиссера над постановкой зрелищ. Рассмотрена режиссура шоу-программ и массовых праздников как искусство и профессия. Внимание уделено вопросам накопления материала для постановки шоу. Определены основные этапы процесса от работы над сценарием до интерпретации драматического представления. Приведены перечень программ концертов и выступлений, осуществленных режиссером Л. Данчуком, а также список литературных источников о его творчестве.

Приведены результаты исследования ярмарки в мировоззренческом, культурологическом, социологическом, социокультурном, искусствоведческом и музыковедческом аспектах. Рассмотрена ярмарка как универсальное синкретическое явление в истории, экономике и духовной культуре, искусстве и быте, а также как определенная "модель мира". Проанализирована историческая и стилевая последовательность развития традиции музыкального воплощения ярмарки в разных национальных культурах, в частности, музыкальных произведениях украинских, русских и западноевропейских композиторов.

Розглянуто символіку як одну зі змістоутворювальних основ масової видовищної культури, як важливий чинник художньої образності в різноманітних її формах у різні часи й у різних значеннях. Висвітлено у процесі розробки проблеми використання символіки в масових видовищах, теоретичні підходи, які склалися в історії філософії, філософії культури, культурології, мистецтвознавстві. Розкрито процес модифікації й трансформації символіки сучасних форм масового театру. Обгрунтовано оптимальні шляхи подальшого розвитку театралізованих масових дійств і використання в них символічної образності.

Розглянуто мистецькі проекції новорічних свят українців як своєрідної художньої інсценізації, підпорядкованої провідній ідеї - створити поетичний образ достатку, родинного щастя та миру. Охарактеризовано стан історіографії з проблеми та джерельну базу дослідження. Уточнено категорії дослідження, а саме: обрядова культура, календарно-обрядове свято, різдвяно-новорічні свята, мистецькі проекції та ін. Розглянуто естетичний аспект історичного побутування традиційного новорічного свята у XIX - на початку XX ст. та виявлено особливості трактування різдвяно-новорічної обрядовості українців у радянську добу. Здійснено аналіз сучасних форм новорічної святковості в контексті яскравого вияву її традиційного естетизму та охарактеризовано досвід рекультивації мистецьких традицій різдвяної святковості в сучасній Україні.

Досліджено масові народні свята другої половини XIX - початку XX ст. Означений період яскраво відображає зародження нових концептів і художніх форм масового народного свята як культурно-мистецького дійства в Україні. Вперше здійснено комплексний аналіз сільських і міських свят, а також досліджено еволюцію календарної святкової обрядовості як джерела традиційних свят українців. Уточнено та конкретизовано функції та класифікацію свят. Доведено, що зі святом тісно пов'язані такі специфічні явища культурного життя, як звичаї, обрядові комплекси, вчинки, речі, символи, норми громадського та родинного побуту, товариського спілкування, словесні формули та жести, святкові магічні дійства, ворожіння, ігри, забави. Охарактеризовано масове народне свято як складний діяльнісний феномен, який оптимізує художню творчість, активізує всі види народного мистецтва, забезпечує оновлення та постійне збагачення традиційних художніх цінностей. З'ясовано, що органічною властивістю масового народного свята є театралізація.

Узагальнено уявлення про теоретично-філософські засади Віденської школи, сформованої на перехресті містеріально-сакральних та театрально-світських настанов. Систематизовано теоретичні положення, що стосуються клавірної творчості Моцарта та його сучасників, розглянутих у контексті художньої альтернативи італійського, німецького та французького піанізму. Визначено стильові парадигми досліджуваного об'єкта в конкретиці композиторської і виконавської спадщини Моцарта. Проаналізовано зразки клавірних творів Моцарта у зазначеному жанрово-стильовому ракурсі. Досліджено композиторське і виконавське моцартіанство, відповідно до художньо-естетичних настанов музичної творчості епохи романтизму. Виявлено ознаки моцартіанства у фортепіанному виконавстві ХХ ст. Спостережено за творчими засадами виконання Моцарта в сучасній музичній практиці Китаю.

Досліджено проблему становлення культури мегаполіса, зміст якої вимагає створення нових форм культурної діяльності та художньої практики. За даних умов основним принципом стає синтез мистецтв, у зв'язку з чим театр набуває рис мистецьких акцій. Представлено аналіз сучасного досвіду арт-акціонізму, на основі якого визначено найбільш важливі риси, які забезпечать подальше перетворення театрального мистецтва.

Розкрито символічний зміст масового видовища, наведено його форми, зокрема форми комунікаційних масових видовищ, художньо-естетичні принципи яких визначаються їх взаємодією з глядачами: свято, карнавал, балаган та ін. З'ясовано сутність понять "культ", "ритуал", звернено увагу на взаємозв'язок ритуалу та гри. Розглянуто характерні ознаки свята, його культовий смисл; специфіку карнавалу, балагану, театралізованого тематичного обрядового дійства, театралізованої вистави. Відзначено, що всі названі форми сучасного масового видовища є як самостійними жанровими одиницями, так і синтетичними формами в залежності від тематики і соціального призначення цього видовища.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що на основі культурологічного та мистецтвознавчого підходів здійснено комплексне дослідження «спеціальної художньої події» як явища культури кінця ХХ – початку ХХІ ст. Уведено в понятійний апарат сучасної культурології й мистецтвознавства та здійснено концептуалізацію поняття «спеціальна художня подія». Встановлено, що «спеціальна художня подія» є результатом зближення та певного перетину двох типів культур – повсякденної й художньої та двох дійсностей – емпіричної і художньо-символічної. Розроблено видову класифікацію «спеціальних художніх подій».

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у тому, що воно заповнює лакуну у дисертаційних дослідженнях сучасної східної видовищної культури в Україні, а також розширює теоретико-методологічні й фактографічні обрії компаративного аналізу актуальних і популярних явищ сучасного мистецтва в широкому культурологічному контексті. Доведено, що у процесі пошуку ціннісних компонентів театрально-видовищних мистецтв Китаю велике значення має динаміка їх взаємодії з традиціями та досягненнями театральної культури Заходу.