Розглянуто мистецькі проекції новорічних свят українців як своєрідної художньої інсценізації, підпорядкованої провідній ідеї - створити поетичний образ достатку, родинного щастя та миру. Охарактеризовано стан історіографії з проблеми та джерельну базу дослідження. Уточнено категорії дослідження, а саме: обрядова культура, календарно-обрядове свято, різдвяно-новорічні свята, мистецькі проекції та ін. Розглянуто естетичний аспект історичного побутування традиційного новорічного свята у XIX - на початку XX ст. та виявлено особливості трактування різдвяно-новорічної обрядовості українців у радянську добу. Здійснено аналіз сучасних форм новорічної святковості в контексті яскравого вияву її традиційного естетизму та охарактеризовано досвід рекультивації мистецьких традицій різдвяної святковості в сучасній Україні.

Розглянуто масове свято як соціокультурний феномен сучасності, який є важливою складовою особистісного зростання людини. Проаналізовано семантико-етимологічну сутність поняття "свято" у працях науковців. Досліджено феноменологію свята в контексті святкової культури та виокремлено основні концепції у вивченні святкової культури. Серед останніх емпірично-описова концепція, "школа запозичення", трудова концепція, ігрова концепція, світоглядна концепція. Зважаючи на складність характеру свята, виявлено численні підходи науковців до класифікації свят у різні історичні епохи.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що на основі культурологічного та мистецтвознавчого підходів здійснено комплексне дослідження «спеціальної художньої події» як явища культури кінця ХХ – початку ХХІ ст. Уведено в понятійний апарат сучасної культурології й мистецтвознавства та здійснено концептуалізацію поняття «спеціальна художня подія». Встановлено, що «спеціальна художня подія» є результатом зближення та певного перетину двох типів культур – повсякденної й художньої та двох дійсностей – емпіричної і художньо-символічної. Розроблено видову класифікацію «спеціальних художніх подій».