Висвітлено актуальні проблеми математики, фізики, філософії та суспільства. Основну увагу приділено аксіоматиці, подвійній логіці, законам діалектики, матеріалізму та ідеалізму, головним законам Всесвіту.

Зроблено спробу розглянути інтерактивний універсалізм, використовуючи принципи комунікативної етики щодо трансформації узагальненого іншого до конкретного іншого. Активно використано методологічні підходи класичної філософії та філософії модерну до аналізу конкретних індивідів і різноманітних спільнот людей, які прагнуть за сучасних умов життя зберегти свою персональну ідентичність. Зроблено висновок, що поза комунікативним дійством жодна людина не здатна сконструювати ідентичність незалежно від того, з чим її ідентифікують інші. Переконливо доведено, що індивід інтеріоризує поділ громадське/приватне, в результаті чого у внутрішньому світі він також поділений на громадську особистість і приватного індивіда.

Досліджено проблему визначення поняття "унікальність". Здіснено спробу раціонально осмислити унікальність феноменів історико-культурного процесу, означення природи яких частіше обмежувалась інтуїтивно ясним сприйманням, базуючись на аналізі різних концепцій даного процесу, виявленні мовної прагматики поняття "унікальність", аналізі його співвідношень з поняттями, що використовуються як синоніми унікального, розгляді унікального засобами параметричної загальної теорії систем, а також у контексті феноменології. Зазначено, що результати здійсненого методологічного дослідження поняття "унікальність" дозволяють використовувати дане поняття не просто як інтуїтивне ясне, а як термін наукової мови, що має чітку понятійну визначеність.

Досліджено проблеми онтологічного статусу універсалій у філософії високої і пізньої класики, патристики та ранньої схоластики. На основі аналізу аксіом філософського світосприйняття в онтології античності і середньовіччя визначено один з вірогідних шляхів історико-філософської реконструкції поглядів тогочасних мислителів стосовно проблеми загального і одиничного. Встановлено, що розподіл представників ранньої схоластики на "реалістів" і "номіналістів" є недосконалою дослідницькою настановою і має умовний характер. Визначено ключові питання, що постали у дискусії з проблем універсалій в західній філософії XI - XII ст.

Описано систему цілей професійної підготовки, що передбачає визначення їх ієрархії, але не простого зростання за рівнями, а взаємозв'язку і взаємозумовленості поставлених завдань як частин цілого. Розглянуто синергетичний принцип підпорядкування, який є основою структуризації цілого, за яким освітня система постійно еволюціонує. Розглунято особливості побудови змістової складової системи підготовки по горизонталі та по вертикалі з урахуванням умов, зокрема, визначення параметрів порядку, які задовольнятимуть внутрішню та міждисциплінарну цілісності підготовки фахівців. Розглянуто філософські критерії одиничного, особливого та загального, а також числа Фібоначчі (золота пропорція) як механізм визначення співвідношення даних понять у цілому.

Найбільш складною дилемою у філософії є відношення феномена людини як унікальної істоти до всеохоплюючого буття. Цей парадокс пояснений тем, що і людина, і світ, як унікальні феномени, існують в реальності й тяжіють до деякого всеохоплюючого цілого, проте факт їхнього існування не має логічного пояснення. Мета роботи - дослідження парадоксу взаємодії "унікального" та "всеохоплюючого" за допомогою класичних фундаментальних, а також філософсько-богословських знань. Завданням роботи є здійснення концептуалізації "унікального" та "всеохоплюючого" як ідеальних моделей взаємодії. Методологією дослідження виступає трансцендентний метод, який забезпечує введення апріорних трансцендентних категорій - "унікальне", "всеохоплююче", що стали передумовою для розв'язання парадоксу взаємообумовленості унікального і загального, а також їхньої самотрансценденції. Результати. Показано, що у фундаментальному знанні виділяються головні положення: про необхідність визнання реальності існування світу, існування регулярності його устрою та пізнання його людиною. У філософії, ключовим постулатом є теза про взаємодію "людини-суспільства- Всесвіту" та суті цієї взаємодії. У той же час, "людина", "суспільство", "Всесвіт" вважаються ідеальними цілісними конструкціями-сингулярностями. Богословські постулати представлені у вигляді священних текстів, відображених в Одкровенні, де представлений Всеохоплюючий Логос, в фундаментальній доктрині про Всемогутнього, Всемудрого і Вселюбного Бога, про його істинну суть і хороші діяння. Обговорення. Уточнено, що свідомість є складною метафізичною абстракцією, топологічною конструкцією, яка недоступна емпіричному пізнанню, оскільки вона є ідеальним центром внутрішнього світу людини. Це - духовне явище, а не матеріальне, воно існує як безмежний мікрокосм. В цьому й проявляється одночасна унікальність і всеохопність свідомості. Висновки: це дало змогу зробити висновок, що всеохоплююче створює свій власний уяви-всесвіт, в якому людина існує. Цей світ - не лише природа, а й суспільство. Але людство також є творчим, як і всеохоплююче, адже створює власну модель життя. Таким чином, точка зору людини як унікального і Бога як всеохоплюючого збігаються саме в процесі побудови буття суспільного. Тобто те, що людина робить і створює є її призначенням з боку Всеохоплюючого.