Розглянуто проблематику смерті як символу та образу, що можна застосовувати як ключ до розуміння ситуації надмірного звертання уваги на події Апокаліпсису та ідею кінця світу в ХХ ст. Описано ситуацію, що склалася навколо "Doomsday". Виявлено внутрішні рушії даного процесу "танатоманії" та визначено, чи є дана ситуація оригінальною та несподіваною.

Философски исследованы проблемы ментальности и ее эпифеномена - смерти (Танатоса). Отмечено, что смерть, в силу ее факультативности для каждого человека нельзя познать до конца. Размышляя о смерти, каждое поколение по-своему решает проблемы посюстороннего мира: смысла жизни, свободы воли, границы свободы воли. Приведено философское определение ментальности, истоков этноменталитета, описаны культура смерти у различных народов, конфессий и ментально-философский подход к смерти, поскольку знание форм культуры смерти у различных народов формирует толерантность, уважение к чужим культурам и обычаям.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю216.24 + Ш400.221.88

Рубрики:

Філософія смерті і безсмертя

Модернистські напрямки. Авангардизм <теорія л-ри>

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю216.24

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Рассмотрен романтический этап канонического жанра заупокойной мессы в контексте философско-религиозных проблем. Освещена трактовка смерти в европейском историко-культурном процессе. Проанализированы особенности формирования ведущего содержательно-смыслового комплекса реквиема на основе канонического латинского текста, жанрово-стилевая динамика реквиема в аспекте исторической эволюции XIV - XVIII ст.

Висвітлено сучасні наукові уявлення вітчизняних і зарубіжних учених-психологів про життя та смерть, розкрито значення критичних ситуацій у процесі становлення особистості, проаналізовано вплив професійної діяльності та посттравматичного стресового розладу на формування її смисложиттєвих орієнтацій. Наведено результати психологічного аналізу професійної діяльності працівників аварійно-рятувальних підрозділів МНС України, досліджено ступінь задоволеності їх основних потреб. Розкрито особливості формування відношення до життя та смерті та специфіку сприйняття даних категорій фахівцями рятувальних підрозділів МНС України за умов надзвичайної ситуації.

Освещены современные научные представления отечественных и зарубежных ученых-психологов о жизни и смерти, раскрыто значение критических ситуаций в процессе становления личности, проанализировано влияние профессиональной деятельности и посттраваматического стрессового расстройства на формирование ее жизненно важных ориентаций. Изложены результаты психологического анализа профессиональной деятельности работников аварийно-спасательных подразделений МЧС Украины, определена степень удовлетворенности их основных потребностей. Раскрыты особенности формирования отношения к жизни и смерти и специфика восприятия данных категорий специалистами спасательных подразделений МЧС Украины в условиях чрезвычайных ситуаций.

Зроблено огляд основних спільних мотивів у кельтській та скандинавській релігійно-міфологічних традиціях (сюжетних та символьних), пов'язаних зі смертю і Тим Світом. На базі літературної спадщини зроблено спробу прояснити окремі аспекти історико-археологічного матеріалу.

Ключ. слова: істинне й неістинне існування, смерть, буття-до-смерті, публічність
Індекс рубрикатора НБУВ: Ю216.24 + Ш400.17

Рубрики:

Філософія смерті і безсмертя

Пафос літератрного твору. Естетичні категорії літератури <теорія літератури>

Шифр НБУВ: Ж28852/філос. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Показано, що сприйняття смерті від часів християнського середньовіччя до секуляризованого XX ст. пройшло значну трансформацію, спричинену матеріалістичними та природничо-науковими ідеями, індивідуалізацією життя, атеїзацією свідомості. Така трансформація загострила почуття страху та самотності перед смертю. У пошуках шляхів подолання цієї проблеми православне та католицьке богослов'я осмислює пріоритети сучасної культури крізь призму християнського віровчення та нагадує людині XXI ст. про справжню цінність життя і смерті.

Розглянуто епістемологічні та ціннісні аспекти постнеокласичного дискурсу осмислення проблеми смерті.

Проаналізовано сучасні форми осмислення і "обживання" кінечності буття, трансформацію поглядів на цей феномен, розглянуто образи смерті в інформаційному суспільстві.

Розглянуто концепції життя і смерті в екзистенціальній філософії та психології. Викладено теоретичне осмислення явища смерті як важливої детермінанти досвіду і поведінки людини, її духовного зростання.

Проведено системний аналіз змісту, структури, основних механізмів становлення, засобів формування та діалектики індивідуального, суспільного, глобального рівнів усвідомлення людської скінченності. Визначено особливості даного процесу для кожного з означених рівнів свідомості, виявлено спільні риси та закономірності його перебігу. З урахуванням одержаних результатів еволюцію поглядів, уявлень, оцінок смерті та безсмертя розглянуто як цілеспрямований процес пошуку універсальної ціннісної ієрархії, яка має цілком задовольняти загальнолюдські очікування та становити ядро для формування поліваріантних ціннісних структур, адекватних історико-культурним обставинам та інтересам конкретного суспільства й особистості. Зроблено висновок, що невід'ємною складовою процесу осмислення смертності людини на всіх рівнях свідомості є кризові явища, які визначено як "перехідні періоди", час перекодування смислів, цінностей, ідеалів, а також формування духовних параметрів буття. Обгрунтовано шляхи та форми позитивного використання досвіду переживання кризових станів з метою досягнення якісно нового рівня самоідентичності, самовизначеності та самовідповідальності особистості та людства.

Висвітлено соціально-філософські та етико-гуманістичні аспекти проблеми смерті й безсмертя на рівні осмислення останньої у свідомості провідних в українському суспільстві XVII ст. спільнот духовенства і козацтва, які визначали основи соціальної поведінки особи. На підставі дослідження новітніх соціально- й етико-філософських інтерпретацій концепту смерті обгрунтовано правомірність вивчення автентичного потенціалу осмислення понять життя - смерть - безсмертя в духовному досвіді минулого. Відтворено основи барокової концептуалістики конверсивності зазначених понять у межах уявлень про смерть як "хворобу до зцілення". Розглянуто специфіку мілітарного (елліністичного) тлумачення проблеми конечності в контексті ідеї, за якою особисте безсмертя підтверджувалось гідною пам'яті нащадків "живою славою", трансформуючись в ідею виживання українського роду загалом.

Досліджено взаємозв'язок суспільства та смерті, людини й смерті. Проаналізовано вплив танатоса на соціально-антропологічні процеси сучасного суспільства в контексті історії, теорії та практики. Розглянуто історію осмислення танатоса як фундаментального фактора розвитку суспільства та його культури. Досліджено аксіологічні та психологічні наслідки інтерпретацій даного феномену для розвитку суспільства й особистості. На підставі аналізу феномену смерті мислителями основних періодів європейської історії, а також вивчення впливу смерті на об'єктивний і суб'єктивний аспекти людської дійсності, смерть визначено як одну з фундаментальних підстав буття людини. Вивчено процес формування у суспільстві системи некроконтролю, способи його здійснення й особливості прояву. З метою з'ясування причин формування даної системи встановлено значущість смерті для духовного світу людини та розвитку культури. Обгрунтовано тезу про цінність впливу смерті на становлення індивідуальності людини й існування феномену "високої культури". Сформульовано ідею про взаємозв'язок процесу витіснення смерті з поля зору індивіда та культури з поширенням таких тенденцій, як становлення соціально залежної "масової культури" з розвитком деструктивного "некрофільського" світогляду. Встановлено причини та наслідки витіснення смерті зі смислового поля культури. Розкрито особливості відношення сучасної людини до смерті.

Здійснено історико-філософське дослідження феномену суїциду з метою обгрунтування правомірності створення екзистенціально-психоаналітичної концепції суїциду, згідно з якою свідомість суїцидента є травмованою внаслідок пережитої ним конфліктної ситуації, що розгортається до рівня ситуації кризової. Основними ознаками суїцидальної свідомості є її затемненість і звуженість. Зазначено, що виключення людиною зі сфери власних якостей можливості до самогубства відкриває перед нею перспективу буття - супротив - смерті, сполучену з перспективою подолання смерті як можливості.

Проведено системний аналіз онтологічних та аксіологічних вимірів феномену безсмертя у контексті соціального буття. На підставі вивчення концепцій безсмертя у соціокультурній та історико-філософській спадщині людства систематизовано уявлення про феноменологію безсмертя та визначено семантичні контексти досліджуваного феномену. Встановлено онтологічний статус безсмертя як фундаментальної світоглядної категорії, абсолютної універсалії культури, що виконує функцію соціального зв'язку минулого, сьогодення та майбутнього та є одним з аспектів трансісторичного існування людської культури взагалі. На підставі аналізу рівнів буттєвого виявлення феномену виділено рівень загальнолюдського (абсолютні складові), локально-історичного (особливості етнічних культур) та індивідуального. Зроблено висновок про аксіологічну природу феномену безсмертя як соціокультурної цінності. Розглянуто ідею про безсмертя як аксіологічну сенсоутворювальну функцію на рівні індивідуального. Встановлено, що безсмертя як онтологічний феномен є соціокультурним інтенційним утворенням аксіологічної природи. Виявлено, що у просторово-часових межах скінченного буття даний феномен невичерпний і знаходиться поза межами світу реального досвіду та наукового знання.

Вперше проведено дослідження концепту смерті в іраномовних номадів. Розширено джерельну базу для розв'язання проблеми сутності поняття щодо смерті в уявленнях ранніх кочівників Євразії. Відтворено ідеологічну модель скіфської поховально-поминальної обрядовості, що відповідає загальноіранському танатологічному міфу. Розкрито природу базової міфологічної моделі потойбічного світу й уявлень щодо посмертної долі у світоглядній системі іраномовних номадів. Запропоновано нову удосконалену інтерпретацію семантики окремих витворів елліно-скіфської торевтики.

Показано сутнісну єдність феноменів народження та смерті людини, яка зумовлює міцне переплетіння в людському бутті добра та зла, провини та спокути, свободи та необхідності, жаги життя та жаги смерті. Здійснено філософсько-антропологічний аналіз найгостріших питань біоетики (евтаназія, зростання кількості самогубств, зниження народжуваності в економічно розвинених країнах, проблеми євгеніки, трансплантології, клонування людини) з метою дослідження провідних екзистенціалів: любов, свобода, скорбота, страждання, гідність, співчуття. Показано співвідношення між трагічними суперечностями людської сутності та протиріччям між підвищенням науково-технічного потенціалу та духовно-культурним розвитком людства. Досліджено особливості сучасної світоглядної кризи, окреслено її можливі наслідки та шляхи виходу з неї.

Обгрунтовано, що категорії граничних підстав (народження, життя, смерть і безсмертя), а також світоглядні коди у своїх комбінаціях і в межах стійкої світоглядної формули "життя - смерть - безсмертя" утворюють константні інваріанти (універсалії) культури. Проведено універсально-культурний аналіз як самих текстів культури (казки, обряди, літературні твори, міфи, релігійні тексти), так і мов їх опису й аналізу. Зазначено, що одержані результати цілком підтвердили висунуту гіпотезу про те, що всі культурні тексти мають у своїй основі різного рівня загальності, комбінацію вказаних категорій. Піддано конструктивній критиці концепцію В. Проппа, котра як прикладна версія пошуку універсалій культури на казковому матеріалі відтворила інваріанти даного типу текстів культури на поверхневому, епіфеноменальному рівні. Впроваджено альтернативну концепцію інваріантів культурних текстів шляхом підтвердження оригінальної дедуктивної гіпотези.