Розглянуто процес становлення загальнотеоретичних положень сучасної науки про еволюційний розвиток живої та неживої природи, притаманні світогляду всіх первісних цивілізацій положення про циклічність і взаємну обумовленість природних і соціальних процесів.

Проаналізовано логіко-гносеологічні та онтологічні засади природознавства. Викладено імовірнісну концепцію природничо-наукового знання у гносеологічній теорії XVII ст. Проаналізовано особливості становлення та розвитку статистичного детермінізму. Встановлено немеханічну сутність теорії електромагнітного поля Дж.К.Максвелла та її вплив на зміну наукових уявлень щодо механічної картини світу. Розглянуто проблеми синтезу природничо-наукового та гуманітарного знання, проаналізовано синергетичну парадигму світоосмислення. Досліджено процес формування онтологічної теорії в індійській філософії, античному природознавстві, натуралістичних концепціях доби Відродження та наукових уявленнях Нового часу. Проаналізовано базові принципи фізико-математичного природознавства та особливості становлення багатофакторної парадигми у вивченні багатовимірної цілісності мікро-, макро- та мегасвіту.

Проанализированы логико-гносеологические и онтологические основы природоведения. Изложена вероятностная концепция естественнонаучного знания в гносеологической теории XVII ст. Проанализированы особенности становления и развития статистического детерминизма. Установлена немеханическая сущность теории электромагнитного поля Дж.К.Максвелла и ее влияние на изменение научных представлений о механической картине мира. Рассмотрены проблемы синтеза естественнонаучного и гуманитарного знания, проанализирована синергетическая парадигма мировоззрения. Исследован процесс формирования онтологической теории в индийской философии, античном природоведении, натуралистических концепциях эпохи Возрождения и научных представлений Нового времени. Проанализированы базовые принципы физико-математического природоведения и особенности становления многофакторной парадигмы в изучении многомерной целостности микро-, макро- и мегамира.

Розкрито онтологічні засади природознавства. Висвітлено етапи становлення багатофакторної методологічної парадигми та багатовимірні основи сучасного фізико-математичного природознавства. Проаналізовано теоретико-онтологічні принципи індійської філософії, античного природознавства, натурфілософії епохи Відродження та Нового часу. Детально висвітлено натурфілософські погляди Платона, Дж. Бруно, М. Кузанського, Ф. Бекона, Р. Декарта, Г. Лейбніца, Дж. Локка та ін.

Раскрыты онтологические основы природоведения. Освещены этапы становления многофакторной методологической парадигмы, а также многомерные основы современного физико-математического природоведения. Проанализированы теоретико-онтологические принципы индийской философии, античного природоведения, натурфилософии эпохи Возрождения и Нового времени. Детально освещены натурфилософские взгляды: Платона, Бруно, Кузанского, Бэкона, Декарта, Лейбница, Локка и др.

Висвітлено засади математики, фізики, зокрема, парадокси теорії множин, їх епістемологічний зміст, теореми Геделя про неповноту формальних систем і континуум-проблему, статус ірраціонального числа, реляційний голізм, гевристичну цінність ідеї цілісності. Розглянуто універсум як цілісність, реляційний голізм як основу інтерпретації квантової механіки. Описано релятивістські космологічні моделі, операціональну теорію формування структур мислення та свідомості, основні етапи формування інтелекту та відповідні їм логіко-алгебричні структури систем операцій, термодинамічну модель інформаційних процесів. Проаналізовано термодинамічний парадокс мислення, культурологічні наслідки сучасного розвитку засад науки.

Освещены основы математики, физики, в частности, парадоксы теории множеств, их эпистемологическое содержание, теоремы Геделя о неполноте формальных систем и континуум-проблема, статус иррационального числа, реляционный голлизм, гевристическая ценность идеи целостности. Рассмотрены универсум как целостность, реляционный голлизм как основа интерпретации квантовой механики. Описаны релятивистские космологические модели, операциональная теория формирования структур мышления и сознания, основные этапы формирования интеллекта и соответствующие им логико-алгебраические структуры систем операций, термодинамическая модель информационных процессов. Проанализированы термодинамический парадокс мышления, культурологические последствия современного развития основ науки.

Висвітлено головні етапи розвитку сучасної науки, методологію наукового пізнання в енергоінформаційних науках, описано їх специфіку. Розкрито сутність наукового пізнання, наведено класифікацію методів та критерії наукових досліджень в енергоінформаційних науках.

Освещены главные этапы развития современной науки, методология научного познания в энергоинформационных науках, описана их специфика. Раскрыта сущность научного познания, приведены классификация методов и критерии научных исследований в энергоинформационных науках.

Розглянуто становлення феномену екологізму у контексті історичних, ідейно-світоглядних, суспільно-політичних передумов екологічної проблематики в ХХ - на початку ХХІ ст. Розкрито філософсько-світоглядні засади екологізму, виконано філософсько-світоглядний аналіз сучасних екологістських концепцій. Охарактеризовано принцип справедливості та визначено співвідношення локального та глобального у сучасному екологізмі.

Рассмотрено становление феномена экологизма в контексте исторических, идейно-мировоззренческих, общественно-политических предпосылок приоритеризации экологической проблематики в ХХ - начале ХХІ вв. Раскрыты философско-мировоззренческие основы экологизма, выполнен философско-мировоззренческий анализ современных экологистических концепций. Охарактеризован принцип справедливости и определено соотношение локального и глобального в современном экологизме.

Індекс рубрикатора НБУВ: Б1(0)в + Ю252:Б1

Рубрики:

Охорона природи. Екологія

Філософські питання екології

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розкрито генезу методології екології й її сучасні проблеми. Висвітлено особливості методології геккелівсько-дарвінської парадигми екології. Розглянуто синергетику та глобальний еволюціонізм як чинники вдосконалення методології екологічних досліджень. Особливу увагу приділено людиновимірності екологічного знання.

Раскрыта генеза методологии экологии и проанализированы ее современные проблемы. Освещены особенности методологии геккеевско-дарвинской парадигмы экологии. Рассмотрены синергетика и глобальный эволюционизм как факторы совершенствования методологии экологических исследований. Особое внимание уделено человекомерности экологического знания.

На основе концепции философии мифа, а также обобщения историко-философского материала проанализирован феномен природы. Рассмотрены некоторые подходы в отношении к природе как этической проблеме (христианство, природа и категорический императив И. Канта, интенциональная этика В.В. Розанова, принцип ответственности Г. Йонаса, экологическая этика). Проведен критический анализ базовых концептов современного философского дискурса, в частности, экологического сознания, внутренней ценности природы, коэволюции природы и общества, ноосферы.

Изложена циклическая парадигма квантовой психоистории - новой науки, которую автор предлагает в качестве универсальной методологии познания. Эта парадигма основана на открытой автором периодической системе пульсации мироздания (иначе говоря, периодической системе катаклизмов). Подчеркивается необходимость интеграции многих специальных наук в единую науку о Космосе - природе, обществе и человеке.

Репрезентовано огляд сучасних натуралістичних тенденцій в аналітичній філософії науки. Проаналізовано причини звернення до натуралізму та викладено головні ідеї натуралістичних концепцій філософії науки.

Досліджено екологічну парадигму та проаналізовано сучасний стан і особливості формування екологічної культури студентської молоді в Україні в період становлення ринкових відносин. Виявлено, що найбільш продуктивними й евристичними є підходи, що базуються на діяльнісній платформі наукового пізнання. З використанням даних підходів виокремлено поняття екологічної культури як сукупність природо-, соціо- та культурозберігальних дій і технологій, що забезпечують стійку рівновагу в системі людина - довкілля, реалізацію людського підходу до здійснення всіх видів людської діяльності, а також сприяє усвідомленню її як теоретичної галузі знань про місце людини в біосфері як істоти, засобами діяльності якої врівноважується життєдіяльність біосфери. Доведено, що у ціннісному значенні "екологічна культура" займає провідне місце у структурі соціокультурних орієнтацій сучасної студентської молоді, яка прагне підпорядкувати її формуванню всі наявні та перспективні можливості навчально-виховного процесу та позанавчальних технологій.

Досліджено засади накопичення, систематизації та розвитку екологічного знання у докласичному, класичному та постнекласичному періодах розвитку наукового знання. Зазначено, що у класичний період увага дослідників була зосереджена на даному знанню як об'єкті дослідження, а засоби діяльності залишалися поза їх увагою у контексті монологу людини по відношенню до природи. У некласичний період зародилась екологія як наука та сформувалось уявлення про ноосферу, постала проблема "діалогу двох культур". Зауважено, що вирішити питання щодо розриву між гуманітарними та науками про природу може екологія, оскільки вона має подвійний статус природничого та гуманітарного знання. У постнекласичний період розвитку екологічного знання стала наявною проблема перегляду методів пізнання, за якого не повинна відбуватись руйнація предмета дослідження. Для цього до наукового знання запропоновано ввести етику відповідальності за діяльність людини. Однією з умов створення екологічного мислення, а у подальшому - ноосферного мислення може стати екологізація освіти та виховання. Проаналізовано підходи щодо розвитку поснекласичної освіти та виховання у світлі холістичної, тоталогічної та синергетичної концепцій. Запропоновано підходи стосовно екологізації освіти та виховання з урахуванням кордологічних ідей українського суспільства.

Обгрунтовано нову версію філософії природи, яка тематизує багатовимірний простір взаємодоповнювальних зв'язків концепту "природа" зі свідомістю, безсвідомим, культурою, освітою, наукою. Експліковано неусувне тяжіння людського духу до єдності з природою. Встановлено, що етичні концепції, фундовані екологією, життям як вищою цінністю, змістом глибинних шарів психіки, страхом як останньою та незаперечуваною очевидністю є регресивними, а тому не можуть бути дійсною внутрішньою цінністю турботи про буття природи. Доведено неправомірність універсалізації та широкого використання у філософському дискурсі концепції коеволюції природи та суспільства. Виявлено тенденції розвитку екології у контексті постмодерністського дискурсу та за умов смерті науки. Доведено генетичний зв'язок наукової картини світу з географічною картою та живописною картиною після винаходу перспективи як методу впорядковування простору. До наукового обігу введено поняття "перформанс світу" як концепт його образного представлення. Проведено концептуальний аналіз структури даного поняття. Сформульовано висновок, що інша субстанційність природи та культури, їх абсолютна сторонність, логічно й екзистенціально може бути подолана скасуванням концепту "картина світу", заміною його концептом "перформанс світу", що дозволить людському Я - суб'єкту, який пізнає, але тілесному та втіленому, творчо включитися в представлення живої природи.

Досліджено методологічну роль гуманістично-ноосферної концепції у розв'язанні глобальних проблем сучасності на постнекласичному етапі розвитку науки. На підставі аналізу сутності та змісту гуманістично-ноосферної концепції визначено її парадигмальний потенціал як системи теоретичних, методологічних та аксіологічних настанов розв'язання глобальних проблем. Експліковано основні закономірності формування ноосфери на підставі дослідження філософсько-теоретичних положень гуманістично-ноосферної концепції як методологічної бази. Доведено, що систему теоретико-методологічних принципів гуманістично-ноосферного підходу в глобалістиці утворюють фундаментальні положення синергетики, філософії нанонауки, етики науки та філософії техніки. Визначено шляхи розв'язання планетарної кризи, концептуалізовані у межах гуманістично-ноосферного підходу, показано їх системний характер. Зроблено прогноз основних тенденцій еволюції глобальних проблем людства за умов глобалізації та зроблено висновок про необхідність вибору соціумом гуманістично-ноосферної стратегії розвитку.

Вперше доведено раціональну непрозорість онтології науки та евристичну цінність зіставлення онтологій науки та міфу для вивчення її структури та функцій. У процесі реконструкції формування онтології міфу обгрунтовано положення про первинність її соціальних функцій (з легітимації та детермінації соціальної діяльності підлеглих спільнот) перед гносеологічними та етіологічними. Показано, що раціональна трансформація християнського міфу у схоластиці мала визначальне значення для формування онтологічного фундаменту перших наукових програм, які стали одним із варіантів історичного розвитку християнської доктрини. Доведено, що міфічні елементи онтології науки транслюються у часі протягом усієї історії розвитку наукового знання. Зазначено, що непрозорість онтологічних підвалин сучасної науки пов'язана з їх міфічною природою, а стійкість - з фіксацією у структурі західної культури, до якої апелюють процедури обгрунтування істинності основ наукового знання у постпозитивістській філософії науки. Наведено та обгрунтовано положення про те, що раціональні виправдання адекватності конструктів онтологій міфу та науки репрезентованому світу є невіддільними від категорій соціальної ефективності даних онтологій.

На підставі нового, сформульованого й обгрунтованого парадигмально-тематичного аналізу, що заснований на синтезі головних настанов концепцій Т. Куна та Дж. Холтона, здійснено реконструкцію історії розвитку методології екологічної науки, охарактеризовано її сучасний стан і перспективи подальшого розвитку. Проаналізовано три найбільш поширені в екології парадигми - геккелівсько-дарвінівську, системну та новітню, а також ті наскрізні методологічні теми, які виявилися базисними в процесі формування та застосування цих парадигм: еволюціонізм, редукціонізм, холізм. Розглянуто проблеми входження синергетичних ідей у сучасну екологію та людиновимірності. Доведено, що результатом півторастолітнього розвитку екологічної науки став перехід від спрощеної механістично-моністичної картини екологічної реальності до ціннісно зумовленої, в якій екологічний світ постає багатовимірним, непередбачуваним, сповненим життя та людиновимірним.

Проведено системний аналіз екологізму як ідейно-світоглядної стратегії, яка інтегрує систему цінностей, тип гуманістичної культури й етично зорієнтовану практику і спрямована на оптимізацію відносин у координатах "людина - природа" та "суспільство - довкілля". Досліджено передумови становлення екологізму, тенденції його еволюції та внутрішньої диференціації. Охарактеризовано носіїв та прихильників ідеології екологізму. На підставі аналізу ідейно-світоглядних засад і практичної спрямованості основних екологістичних концепцій (глибинної екології, соціоекології, біорегіоналізму, екофемінізму) установлено інваріанти екологізму: переорієнтацію з антропоцентризму на еко- та природоцентризм, розробку нової етики "недомінування" й "етики турботи"; сакралізацію природи та землі, віру в "мудрість природного життя"; антиглобалістську спрямованість; турботу про екологічну справедливість; просвітництво. Досліджено роль і місце принципу справедливості у сучасному екологізмі, співвідношення глобального та локального, а також підходи до побудови концепцій екоосвіти у контексті екологізму.

Розглянуто методологічні аспекти аналізу процесів прийняття рішень як об'єкта дослідження в контексті вирішення екологічних проблем та питань екологічної безпеки. Розкрито зміст понять "прийняття рішення" та "екологічна криза", взаємозв'язок процесів вироблення рішень (як виду діяльності) та прийняття рішень (як індивідуального вольового акту в його зв'язку з регуляцією групової та індивідуальної поведінки). Розглянуто ключові методологічні аспекти залучення концепту "прийняття рішень" і перспективи досліджень відповідних процесів під час моделювання та прогнозування суспільної поведінки як реакції на сприйняття екологічних ризиків.

Досліджено роль етичної складової у екологічній освіті. Надання етичній проблематиці пріоритетності у викладі екологічних дисциплін зумовлює посилення їх виховного потенціалу та мотиваційну значущість стосовно студентів, які одержують гуманітарну та природничу освіту. Як філософсько-етичне підгрунтя екологічної освіти розглянуто екологічну етику, що є філософською дисципліною, яка має науковий і освітній виміри. Екологічна етика існує як поширений екологічний соціальний рух і має наукове обгрунтування як напрям сучасної етики. Гармонійне поєднання цих двох проявів екологічної етики досягається в екологічній освіті. Формування екологічно спрямованого світогляду, виховання належних екологічних цінностей та дотримання еколого-етичних принципів поведінки у студентів є основними критеріями достатнього філософського обгрунтування екологічної освіти.