Здійснено комплексний аналіз феномену честі людини в площині інтегрального знання філософської антропології. Зазначено, що філософське обгрунтування феномену честі у антропологічному аспекті розширює проблемне поле етичної науки та уможливлює багатовимірну тематизацію. Доведено, що честь є складним духовним утворенням, яке відображає у своєрідний спосіб численні суперечності, "відкриті питання" людської буттєвості. Встановлено смислові межі даного поняття та його роль в духовному життєтворенні суспільства та окремої особистості. Визначено смисложиттєві поняття-концепти, що детермінують даний феномен і втілюють багатовимірність його смислового поля: антитези честь - сором, честь - безчестя, концептуальні зв'язки честь - святість, честь - милість, честь - Божа Благодать, честь - авторитет, честь - престиж, честь -слава, честь - віра, честь - гідність, честь - совість, честь - велич.

Висвітлено культурологічні й аксіопсихологічні аспекти проблеми честі та гідності особистості, їх прояв і розвиток в учнівської молоді та дорослих. Наведено спроби визначення феноменів честі та гідності особистості, розуміння діалектики, аксіодинаміки, піднесення-врівноваження-приниження честі та гідності в континуумі діапазонів їх трансформації - від рівнів аксіоциду, аксіодепресії, аксіопаду, аксіонорми- через аксіоцентр до рівнів аксіонорми+, аксіосходу, аксіолерації й аксіокульмінації. Охарактеризовано кожний діапазон зміни честі та гідності особистості. Введено поняття аксіоінтераутопсихологічної діяльності особистості як суб'єкта зміни рівня честі та гідності іншої та власної особистості як об'єкта зазначеної діяльності. Запропоновано певні аксіопсихологічні засоби формування й утвердження честі та гідності учнів і педагогічних працівників. Розроблено духовно-креативний анкетінг з піднесення честі та гідності старшокласників через самоактуалізацію їх прагнення добра, краси й істини.

Розглянуто проблему юридичної інтерпретації етичної категорії "гідність людини" в контексті правових умов медичного втручання. Запропоновано методології виявлення нормативного змісту ціннісних понять за допомогою процедури операціоналізації. Обгрунтовано, що гідність особи пацієнта реалізується, передусім, через нормативну конструкцію інформованої згоди на медичне втручання.

На основі узагальнення досвіду керівництва науково-дослідною діяльністю у галузі філософських, політологічних наук, теорії культури й освіти, державного управління, опанування дисертацій у провідних спеціалізованих вчених радах ВНЗ та науково-дослідних установах України, участі у роботі спеціалізованих вчених рад, наукових виданнях (журнали, збірники), науково-методичних комісіях, проаналізовано наукові здобутки та новітні концепції вітчизняних і зарубіжних досліджень, що містяться в дисертаційних роботах, виявлено їх роль і значення для розвитку української науки та культури. Простежено трансформацію суспільних вимог до наукової праці в системі вдосконалення матеріального і духовного виробництва на теренах нових обріїв української цивілізації.

Досліджено характерні особливості почуття честі як форми морального самоусвідомлення особистості та рівня суспільної свідомості.

Исследованы характерные особенности чувства чести как формы морального самоосознания личности и уровня общественного сознания.

The typical peculiarities of the sense of honour as a form of moral self-consciousness and a level of social consiousness are researched.

Розглянуто почуття гідності як провідну цінність серед інших морально-духовних цінностей. Подано визначення цього поняття, запропоновано структурну модель виховання в особистості почуття гідності. Проаналізовано поняття етики гідності як важливої складової людської культури в її історичному ракурсі. Акцентовано увагу на важливості реалізації почуття гідності як основи духовної свободи особистості.

A sense of dignity as the main value of the other moral and spiritual values. A definition of this concept, proposed structural model of education in the individual's sense of dignity. A concept of the ethics of dignity as an important component of human culture in its historical perspective. Emphasizes the importance of the realization of a sense of dignity as the spiritual foundation of individual freedom.

Проаналізовані наукові розробки з проблеми почуття власної гідності та способів його прояву. Визначено поняття локусу суб’єктивного контролю як однієї з детермінант почуття власної гідності. Охарактеризовано типи локус контролю (екстернальний та інтернальний) та причини їх формування в структурі особистості. Запропоновано методику тестового оцінювання почуття власної гідності. Сформовано типи особистості за характером прояву почуття власної гідності: «такий, що приймає себе», «самотнісний», «самоконтролюючий», «відповідальний», «впевнений в собі» та «самоконтролюючий-упевнений в собі». Висвітлено основні риси характеру та ставлення до себе і до оточення у представників усіх типів. Встановлено зворотний зв'язок між показниками почуття власної гідності та рівнями локус-суб’єктивного контролю. Порівняння показників рівня суб’єктивного контролю подано на малюнках та у таблиці.

Проанализированы научные разработки по проблеме чувства собственного достоинства и способов его проявления. Определено понятие локуса субъективного контроля как одной из детерминант чувства собственного достоинства. Охарактеризованы типы локус контроля (экстернальный и интернальный) и причины их формирования в структуре личности. Предложена методика тестового оценивания чувства собственного достоинства. Сформированы типы личности по характеру проявления чувства собственного достоинства: «принимающий себя», «одинокий», «самоконтролирующий», «ответственный», «уверенный в себе» и «самоконтролирующий-уверенный в себе». Освещены основные черты характера и отношения к себе и к окружающим у представителей всех типов. Установлена обратная связь между показателями чувства собственного достоинства и уровнями локус-субъективного контроля. Сравнение показателей уровня субъективного контроля представлено на рисунках и в таблице.

Analyzed are the scientific research on the issue of self-esteem and ways of it’s displaying. Defined is the concept of the subjective locus of control as a determinant of self-esteem. Characterized are the types of locus of control (external and internal) and the reasons for their formation in the structure of personality. Proposed is the methodic to test the evaluation of self-esteem. Formed are the personality types by the nature of manifestation of self-esteem: "accept yourself", "lonely", "self-monitoring", "responsible", "confident" and "self-monitoring, self-confident". Highlighted are the key traits and attitudes to self and others in representatives of all personality types. Established are the inverse association between self-esteem and levels of subjective locus of control. The comparison of the level of subjective control is presented in the figures and in the table.

Виокремлено три складових самоповаги особистості: когнітивну, емоційно-оцінкову, поведінкову. Охарактеризовано три структурні компоненти самоповаги: пізнавальний (самопізнання), емоційно-ціннісний (самоставлення), регулятивний (саморегуляція). Досліджено самооцінку як процес самопізнання. Виділено рівень домагань як бажаний рівень самооцінки. Підкреслено, що важливим показником самооцінки є самосхвалення, що визначає позитивну оцінку власних дій, поведінки на основі самоаналізу.

Выделены три составляющих самоуважения личности: когнитивная, эмоционально-оценочная, поведенческая. Охарактеризованы три структурных компонента самоуважения: познавательный (самопознание), эмоционально-ценностный (самоотношение), регулятивный (самопознание). Исследована самооценка как процесс самопознания. Выделен уровень притязаний как желаемый уровень самооценки. Подчеркнуто, что важным показателем самооценки является самоодобрение, что определяет позитивную оценку собственных действий, поведения на основе самоанализа.

Виявленою структурні та типологічні особливості, а також психолого-педагогічні умови виховання почуттів честі та гідності у студентської молоді. Теоретично узагальнено й експериментально досліджено зміст і структури особистісних особливостей переживання почуттів честі та гідності студентів. Досліджено імпліцитні уявлення про почуття честі та гідності особистості. Виявлено психологічні особливості переживання почуттів честі та гідності у структурі моральної самосвідомості особистості студентів. Визначено структуру психологічних особливостей переживання почуттів честі та гідності, показано їх типологічні особливості у студентському віці. Здійснено розробку й апробацію програми психологічного супроводу виховання почуттів честі та гідності студентської молоді, ефективність якої експериментально підтверджено.

Розглянуто честь як форму екзистенціальної трансформації людської сутності. Для вирішення протиріч в трактуваннях феномена честі застосовано методологію метаантропології, як теорії буденного, граничного та метаграничного буття людини. Досліджено екзистенціальні трансформації людини за умов переходу від буденного до граничного та метаграничного буття, на основі чого виділено хаотичний, поляризований і централізований стани людини. Обгрунтовано положення, що честь є екзистенціальний стан гармонізації й інтеграції сутності особистості, що є каталізатором сили духу та трансцендентального єднання з порядком універсуму, але має докорінні відмінності у сприйнятті її у буденному, граничному та метаграничному вимірах людського буття, що веде до різних проявів честі у цих вимірах, та уявлень про неї.

Здійснено теоретичний аналіз з проблеми розвитку почуття власної гідності особистості. Визначено його сутність та особливості розвитку у молодших школярів. Обгрунтовано основні конструкти та психологічні чинники становлення зазначеного морального почуття у молодшому шкільному віці. Теоретико-методологічно обгрунтовано наукові положення щодо психологічних механізмів, специфіки проявів почуття власної гідності у цих школярів. Розроблено та структуровано модель почуття власної гідності, комплексну програму діагностики психологічних особливостей та найсуттєвіших чинників розвитку почуття власної гідності, визначено критерії та показники сформованості цього морального утворення у молодших школярів. Експериментально досліджено особливості впливу почуття власної гідності на академічну успішність та розуміння її цими школярами. Обгрунтовано, розроблено й апробовано розвивальну програму психологічного супроводу формування почуття власної гідності у молодшому шкільному віці.

Проаналізовано традиційну для філософії тему - співвідношення знання та цінностей. На підставі такого розгляду запропоновано авторську версію не тільки трактування цінностей, а й їх новий поділ - на дігнітативні та валютативні цінності. Основні методи дослідження - метод системно-структурного аналізу та компаративний; використано також метод феноменологічного аналізу.

Вперше здійснено соціально-філософське дослідження феномену гідності людини та його трансформацій у модерному та постмодерному соціальних проєктах. На засадах послідовного аналізу найістотніших історико-філософських і соціально-філософських інтерпретацій проблеми людської гідності з'ясовано її сутність, закономірності розвитку, методологічні, філософсько-антропологічні та морально-правові засади в межах модерного, а також глобального, постіндустріапьного, інформаційного суспільства. Запропоновано розуміння поняття гідності людини в соціально-філософському дискурсі, яке опирається на осмислення генези цього поняття та його найістотніших соціальних практик, виокремлено основні способи концептуалізації ідеї гідності людини у новітньому соціально-філософському та політико-правовому дискурсах. Розкрито особливості осмислення проблеми гідності людини в європейській та українській філософських думках. Всебічно вивчено засадничий соціокультурний та методологічний сенс свободи та відповідальності в контексті аналізу проблеми людської гідності; виокремлено відмінність патерналістського та діалогічно-демократичного тлумачення вільного та гідного людського буття. Розгорнуто тезу про те, що філософський дискурс свободи та людської гідності, як відображення органічного синтезу їх універсальних та індивідуальних складових, набуває особливої актуальності за доби бурхливого розвитку глобальних інформаційно-комунікаційних технологій.

Здійснено комплексний аналіз феномену гідності у соціально-правовому дискурсі. Розроблено й обґрунтовано теоретико-методологічні засади концептуалізації феномену гідності в егалітарний соціально-правовий концепт. Здійснено історико-філософську реконструкцію концепту гідності в західноєвропейській філософії відповідно до чотирьох соціокультурних контекстів, які репрезентують еволюцію феномену від елітарного до егалітарного статусу. Розкрито структуру феномену гідності у єдності трьох засадничих аспектів: онтологічному, екзистенційному та інтерсуб'єктивному. Обґрунтовано, що соціально-правовий вимір людської гідності інституалізується у конкретних правах у статусі громадянина. Наголошено, що суспільна природа людини реалізується у праві голосу, за допомогою якого особа постає активним учасником соціально-правового дискурсу у виробленні смислів, які створюють спільну політико-правову дійсність. особа, повага, рівність, свобода, відповідальність, права людини, здатність, етичний мінімум, статус громадянина.

Мета роботи - дослідження основних соціально-антропологічних вимірів проблеми визнання, репрезентованих насамперед філософією визнання Акселя Гонета (Axel Honneth), яка актуалізується боротьбою українського народу за своє існування та національно-культурне визнання. Послідовний аналіз комунікативної парадигми в сучасній філософії зумовив розуміння її трансформації в річище проблеми визнання та виокремлення основних його форм, які й визначають відчуття людиною суспільного простору як справедливого чи несправедливого, де зневажена її гідність. Теоретичний базис. Звернення до творів Юргена Габермаса, Отфріда Гьофе, Ернста Тугендгата, Штефана Гозепата, Томаса Ренча сприяло доповненню переважно процедурного, теоретико-комунікативного способу філософування філософсько-антропологічним, екзистенційним, контекстуальним принципом усвідомлення визнання як засадничого принципу справедливості та розумінням того, що брутальне, несправедливе руйнування "життєвого світу" людини та держави є синонімом їх фізичного знищення. Важливого теоретико-методологічного сенсу набула і теза Френсіса Фукуями про взаємозв'язок притаманного природі людини прагнення до визнання та людської гідності. Наукова новизна. Досліджено сучасний філософський дискурс проблеми визнання в соціально-антропологічному вимірі, у контексті взаємозв'язку визнання, "життєвого світу" та справедливості, невизнання, приниження людської гідності та несправедливості. З'ясовано, що репрезентований сучасною філософською думкою образ визнання як горизонту й умови людського буття базується на таких складових: справедливість, солідарність, гідність і турбота. Саме звернення до проблеми визнання уможливило відповідь на питання про антропологічно-онтологічний, екзистенційний сенс прагнення індивідів, націй, держав до визнання та окреслення шляхів перетворення визнання як варіанта "комунікативної утопії" в реальний соціокультурний проект. Висновки: на відміну від справедливості, теорія визнання виходить з асиметричних людських взаємин, які в боротьбі за визнання мусять стати симетричними. Незважаючи на те, що справедливість має переваги передетикою турботи та визнанням, насправді вони не конкурують між собою, а належать до різних вимірів людського буття, які, проте, взаємодоповнюють одне одного. Перспектива власне філософського осмислення проблеми визнання потребує поглиблення її аналізу екзистенційно-антропологічним розумінням, укоріненим у новому, трагічному життєвому досвіді. Лише на таких засадах можливо подолати прірву між часто абстрактними філософськими роздумами та реальними персональними й суспільними практиками.