Розглянуто естетичні засади "Живої Етики" М.Реріха - видатного митця, теоретика, автора гуманістичної концепції світоперетворення. Проаналізовано спадщину М.Реріха в контексті широких культуротворчих процесів ХХ ст. і визначено роль "Живої Етики" - основної теоретичної праці дослідника - в становленні діалогу культур Сходу та Заходу.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю811.11 + Ю3(4ДАН)5-578

Рубрики:

Естетичне і етичне. Прекрасне і моральне

Історія філософії

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю6*671.111 + Ю811.11

Рубрики:

Соціальна філософія

Естетичне і етичне. Прекрасне і моральне

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

В контексті сенсуалістичної філософської традиції вивчено вплив естетичних процесів на моральнісну поведінку особистості з урахуванням досягнень новітньої філософської, естетичної та психологічної антропології. На підставі порівняння особливостей естетичного та морального образів розглянуто своєрідність естетичного моделювання моральнісного пізнання, а також історичну типологізацію естетичних форм моральнісних почуттів. Увагу приділено створенню сучасної сенсуалістичної концепції моральнісно-регулятивної функції естетичного в суспільстві.

В контексте сенсуалистической философской традиции изучено влияние эстетических процессов на нравственное поведение личности с учетом достижений современной философской, эстетической и психологической антропологии. На основе сравнения особенностей эстетического и морального образов рассмотрены своеобразие эстетического моделирования морального познания, а также историческая типологизация эстетических форм нравственных чувств. Уделено внимание созданию современной сенсуалистической концепции нравственно-регулятивной функции эстетического в обществе.

Досліджено творчу спадщину М.К.Реріха - видатного митця, теоретика, громадського діяча. Визначено, що особливе місце серед робіт М.К.Реріха займає "Жива Етика" - багатоаспектний аналіз моральнісного світу людини, внутрішня гармонія якої можлива лише за умов єдності естетичного й етичного. Досліджено калокагативність мислення митця, проаналізовано шлях досягнення "космічної гармонії світу". Встановлено, що виховні ідеї "Живої Етики" М.К.Реріха є вагомим внеском у розширення форм і методів виховної роботи з молоддю, яка виокремлює значення чуттєвості людини, спонукає до формування культури сприймання кольору, звуку, розвитку асоціативного мислення, фантазії та уяви.

Розглянуто сучасні теоретичні підходи та розроблено концепцію естетичного регулювання моральнісного буття. Досліджено процес становлення естетичного з утилітарної практики у відносно самостійну сферу моральнісного регулювання. Розкрито знакову сутність естетичного регулювання моральнісного буття, визначено його форми. Показано специфіку моральнісного пізнання в його тісному зв'язку з пізнанням художнім. Виявлено специфіку естетичного регулювання моральності у відношенні до раціонального регулювання. Проаналізовано механізми естетичного моделювання моральнісного образу. Здійснено історичну типологізацію естетичних форм моральнісних почуттів. Досліджено історичну динаміку співвідношення мистецтва та моралі. Розглянуто "реалістичні ремінісценції" сучасного мистецтва.

  Скачати повний текст

Здійснено естетико-етичний аналіз світоглядних засад у творчості О.Кобилянської. З'ясовано основні причини суперечностей в оцінках її творчості у літературно-художній критиці та визначено, що вони спричинені відсутністю розуміння цілісності світоглядних настанов художниці. Доведено, що формою осягнення світу є світовідчуття, визначальна характеристика якого - єдність "добра" та "краси", етичного й естетичного. Обгрунтовано думку, що така єдність на основі чуттєвості може бути визначена як "колагативне світовідчуття", що виражається у творчому доробку О.Кобилянської шляхом синтезу літературного, музикального та колористичного начал, поєднання реалізму, неоромантизму, символізму, імпрессіонізму, використання містицизму й міфологізму, надбання української та європейскої культур.

Досліджено суть філософсько-естетичної рефлексії М.Гоголя та розкрито динаміку її становлення у контексті західноєвропейського романтизму. Проаналізовано духовну спорідненість мислителя та німецьких романтиків. З'ясовано багатоаспектність романтичної естетики М.Гоголя на різних етапах його творчості. На підставі аналізу ранніх творів письменника виявлено елемент еротичної чутливості в естетичній парадигмі М.В.Гоголя. Висвітлено оригінальне трактування естетичного й охарактеризовано інверсійну орієнтацію його творчості. Упорядковано антиномії естетичної концепції письменника й визначено специфічні аспекти "мертвого еротизму" як вияву апофатичності екзистенційно-художнього характеру філософського пошуку мислителя.

Висвітлено проблеми створення комплексної теорії краси як соціального феномену. Вперше розкрито сутнісну суперечливість, парадоксальність і багатовимірність краси в її естетичних, моральних, екзистенціонально-комунікативних і соціальних вимірах. Виявлено, що краса вчинків і відносин є предметом етики та соціальної філософії, тому тут перетинаються дослідження цих двох наук. Визначено, що категорія краси, на відміну від прекрасного, виражає вічнісні, інваріантні форми гармонійного буття людини та суспільства. Доведено, що в соціальному бутті людини краса виступає як цільність, цілеспрямованість і цілісність. Зазначено, що краса на відміну від гламурності, є цілісним феноменом, тоді як гламурність - відчуження від цілісності людини та суспільства. Увагу приділено проблемам гармонізації суспільних відносин через формування краси вчинків і відносин як світоглядних цінностей.

Висвітлено культурологічні й аксіопсихологічні аспекти проблеми честі та гідності особистості, їх прояв і розвиток в учнівської молоді та дорослих. Наведено спроби визначення феноменів честі та гідності особистості, розуміння діалектики, аксіодинаміки, піднесення-врівноваження-приниження честі та гідності в континуумі діапазонів їх трансформації - від рівнів аксіоциду, аксіодепресії, аксіопаду, аксіонорми- через аксіоцентр до рівнів аксіонорми+, аксіосходу, аксіолерації й аксіокульмінації. Охарактеризовано кожний діапазон зміни честі та гідності особистості. Введено поняття аксіоінтераутопсихологічної діяльності особистості як суб'єкта зміни рівня честі та гідності іншої та власної особистості як об'єкта зазначеної діяльності. Запропоновано певні аксіопсихологічні засоби формування й утвердження честі та гідності учнів і педагогічних працівників. Розроблено духовно-креативний анкетінг з піднесення честі та гідності старшокласників через самоактуалізацію їх прагнення добра, краси й істини.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч111.155 + Ю811.11 + Ю812.24

Рубрики:

Культура та особа

Естетичне і етичне. Прекрасне і моральне

Мистецво і культура

Шифр НБУВ: Ж22799 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено питання семантики зла та виявлено ролі чинника конструювання сюжетів у формуванні літературного тексту і його національних варіантів. Під кутом зору дослідження проблеми зла здійснено експлікацію тематики зла в історико-філософській перспективі. Досліджено текстоцентризм як парадигму гуманітарного знання, висвітлено парадигму естетосфери зла, літературно-художні тексти щодо специфіки семантичного підходу до проблеми зла. Розглянуто природу літературного тексту, специфіку семантичного підходу, семантику зла як стрижень літературного тексту, типологію зла в контексті західноєвропейської теоретичної думки, національні моделі зла в українській та російській літературах. Розгляд творчої позиції таких авторів як О. Пушкін, Е. Бронте, П. Мирний, Л. Толстой, Ф. Кафка, М. Пруст, здійснюється через призму формотворчого та формального характеру семантики зла. Окремо проаналізовано "Каталог зла" в українській літературній антропології. Проведений аналіз засвідчив підстави інтерпретації гри означника та означуваного в контексті "есхатології мистецтва", де автономізація художнього поля набуває спрямування до естетизації проблеми зла. Також теоретичними концепціями К. Розенкранца, Ж. Батая й Т. Куннаса представлено зло в естетосфері. Ідея літературократії засвідчує аксіоматичну форму впорядкування тексту. Встановлено, що семантична структура зла конструюється як сюжетоутворююча вісь.