Освещены вопросы поиска в культуре объемных структурных единиц, репрезентирующих взаимоотношение между человеком и феноменом осознания им акта протекания собственного бытия как разверстки личностной экзистенции вокруг метафорической триады, Абсолютное - Я - Иное, которая реализуется в трех устойчивых структурных культурологических моделях: языческой мистерии, христианской литургии, западноевропейской опере.

В дисертації розроблена культурологічна концепція мистецтва, яка вносить суттєві корективи в розуміння походження мистецтва, причин та умов його видової специфіки, характеру еволюції художнього освоєння світу, ролі культурного контексту у своєрідності історичного виявлення природи мистецтва. Аналіз сучасного стану вивчення первісних форм мистецтва дозволив вичленити основні формоутворюючі художні засоби (ритм, інтонація, метафора, міф, символ і архетип), які сформувались в умовах синкретичної єдності практичної і розумової діяльності, синкретичних форм культури і забезпечили подальшу можливість виокремлення і розвитку мистецтва, як самостійного культурного феномену. Дослідження таких феноменів мистецтва як архітектура, міфологія, скульптура, трагедія, живопис, музика, література в контексті культури дозволили обгрунтувати їх органічне породження специфічними культурними умовами, спрямованими на освоєння буттєвих основ людського існування-соціального простору, соціального часу, людської тілесності і свідомості, людської особливості та соціальних відносин.

Дисертацію присвячено проблемі ролі та функції мистецтва в системі культури тоталітарного суспільства різних історичних епох відповідно до концепції автора обгрунтовано власну типологію тоталітаризму. Досліджено функції мистецтва в системі культури двох конкретних втілень різних типів тоталітарних режимів, які є найбільш вираженими соціальними моделями в історичній ретроспективі минулих епох: консервативний (охоронний) тоталітаризм в Іспанії часів інквізиції, контрреформації та революційний тоталітаризм якобинського періоду Великої французької революції. Проаналізовано соціально-політичні функції та розкрито подібність масових театралізованих вистав і всеохоплюючих громадських заходів, підкреслено подібність їх режисури, досліджено спільні механізми соціально-психологічного впливу на населення. Зазначено, що хоч бажаний результат тоталітарні режими досягали різними шляхами, головне було спільним: мистецтво допомагало створити необхідну духовну атмосферу, якої неможливо було досягти використовуючи лише примус, контроль і терор. Зроблено прогноз-застереження щодо можливості встановлення тоталітарного режиму в постіндустріальному інформаційному суспільстві та використанні з цією метою потенційно нових мистецтв віртуальної реальності та арт-терапії.

Обгрунтовано концепцію рольової специфіки мистецтва, що технологічно трансформується в системі ринкових відносин і розкриває тенденції розвитку культурно-комунікативного простору сучасного суспільства. Проаналізовано сучасний стан розробленності теоретико-методологічних підходів до феномену мистецтва. Розглянуто новий вимір сучасних художніх практик у межах економіки символічного обміну. Висвітлено сутність, специфіку та психологічні умови функціонування мистецтва у віртуальному просторі - новому середовищі художніх комунікацій. Проаналізовано формування ринкових відносин у галузі мистецтва. Досліджено вплив мистецьких технологій на систему бізнес-комунікацій. Визначено й узагальнено особливості бредингу як індикатора комерційного успіху продукту художньої культури.

Охарактеризовано сутність художньої та культуротворчої діяльності. Простежено взаємозв'язки та співвідношення мистецтва та культури. Наголошено, що сутність мистецтва як феномену культури полягає у здатності цілісно відображати весь спектр буття людини, синтезувати різні види людської діяльності. Зроблено висновок, що виявляючи ізоморфність культури, мистецтво постає цілісною поліфункціональною системою, що забезпечує єдність культури як індивідуально неповторного соціального організму.

Охарактеризована сущность художественной и культуротворческой деятельности. Отслежены взаимосвязи и соотношения искусства и культуры. Подчеркнуто, что суть искусства как феномена культуры - в способности целостно отображать весь спектр бытия человека, синтезировать разные виды человеческой деятельности. Сделан вывод, что выявляя изоморфность культуры, искусство видится целостной полифункциональной системой, что обеспечивает единство культуры как индивидуально неповторимого социального организма.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч111.155 + Ю811.11 + Ю812.24

Рубрики:

Культура та особа

Естетичне і етичне. Прекрасне і моральне

Мистецво і культура

Шифр НБУВ: Ж22799 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Окреслено специфіку та аспекти феномену естезису. Поглиблено розуміння художніх інновацій, насамперед в естетичному сенсі та культурному контексті. Обгрунтовано сутнісні риси естетизації художнього твору в культурній спадщині країн Європи та стереотипи естезису в феноменології естетичного досвіду. Також окреслено теоретико-методологічні позиції при дослідженні концептуального наповнення проблеми естезису.

Мета роботи - розкрити філософські ідеї у міфології та фольклорі індіанців Північної Америки. Важливе питання "Чи можна вважати, що духовна культура американських індіанців містила філософське знання?" на сьогодні залишається актуальним. Для європейської філософії наявність звернень до філософів минулого, апелювання до текстів, раціональна аргументація та постановка філософських питань свідчать про філософську традицію. Але проблема криється вже у самому терміні "філософія", який належить до так званих "філософських неперекладностей" і має багато дефініцій. Питання про те, чи є філософія явищем виключно європейської культури, досі викликає дискусії. Поняття філософії вживається у широкому сенсі, що надає можливість здійснити аналіз інтелектуальної спадщини культури корінного населення Північної Америки на предмет філософських ідей. Теоретичний базис дослідження, враховуючи "документальний горизонт", містить міфи про Близнюків, обрядову риторику, приклади практик тлумачення сновидінь і практичну мудрість вождів. Літопис "Валламолум" ("Червоний Перелік") свідчить про особливе уявлення індіанців про історію та власну історичність. Ідеї космогонічного та космологічного характеру при аналізі надають можливість виявити особливі риси антропологічних уявлень американських індіанців. У сукупності з філософськими ідеями пуританської філософії поселенців Нової Англії цей аналіз надає можливість більш детально дослідити процеси акультурації. У дослідженні використа критичну літературу науковців і провідних дослідників мудрості та філософії американських індіанців, таких як Джон Евбанк Манчіп Вайт, Дж. Б. Каллікотт, Генрі Водсворта Лонгфелло, Д. МакФерсон, Льюїс Генрі Морган, Томас М. Нортон-Сміт, Майкл Жовта Птиця, Пол Радін, Джей Дуглас Ребб. Окремо зазначаються погляди ранніх американських філософів: Р. Вільямса, В. Пенна, Р. В. Емерсона, на проблему взаємозв'язку культури поселенців і корінного населення Північної Америки. Наукова новизна полягає у застосуванні історико-філософської методології щодо виявлення рис філософування, притаманних світогляду корінного населення Північної Америки. Як висновок, це доповнює історичну картину розвитку філософської думки доби ранньої американської філософії.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук зі спеціальності 07.00.06 — історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни. - Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького. - Черкаси, 2019. У дисертації на підставі аналізу залучених до праці джерел, здобутків попередників, сучасної методології досліджено вітчизняний науково-історичний дискурс другої половини XX - початку XXI ст. щодо матеріальних та людських ресурсів сільського господарства України у роки «відлиги». У дисертації простежено становлення історичних знань із питань матеріально-технічного і кадрового забезпечення українського села 1953-1964 рр., показано зміну дослідницьких пріоритетів у хрущовський і брежнєвський періоди, а також вплив «перебудови» на історіографічну оцінку проблеми. Охарактеризовано стан сучасної вітчизняної історіографії щодо матеріальних і людських ресурсів сільськогосподарського виробництва України 1953 - 1964 рр. В новітній історіографії виокремлено щонайменше сім масштабних програм, які реалізував М. Хрущов в аграрному секторі економіки країни, що впливали на матеріальне та кадрове забезпечення українського села. До них належать такі: цілинна; кукурудзяна; освоєння земель чорного пару і травосіяння; різке збільшення в рази тваринницької продукції; укрупнення колгоспів, а потім - перетворення їх на радгоспи (радянські господарства, як структури передовсім державні, а вже потім колективні); політика стосовно розвитку особистих присадибних господарств селян; оптимізація управління сільським господарством і його кадровим забезпеченням.