Проаналізовано особливості класичного мистецтва у формуванні естетичного досвіду особливості.

Досліджено проблему артистизму музиканта-інструменталіста академічної традиції в контексті європейського музичного мистецтва кінця XX - початку XXI ст. З'ясовано сутність артистизму як самодостатньої поетичної світоглядної категорії - музичної універсалії. Категорію "артистизм" проаналізовано на рівні міждисциплінарних зв'язків: музикознавства, психології, психоаналітики, соціоніки, теорії театрального мистецтва, культурології, соціології та інших наук. Артистизм музиканта-інструменталіста розглянуто як феномен художньої творчості, мистецтва "гри" в широкому сенсі. Запропоновано методику комплексного аналізу засобів духовного впливу виконавця-артиста на публіку. Обгрунтовано наукову концепцію артистичного універсуму виконавця, що проявляється в процесі гри-творчості на музичному інструменті як стильової інтерпретації тексту музичного твору, окреслено його структуру як необхідну і достатньо сукупну множинність індивідуальних, особистісних властивостей та професійних якостей музиканта-інструменталіста. Наведено низку нових понять: конфігурація артистизму, артистична обдарованість, артистична синергія, постнеокласицизм тощо. Уперше в теорії музичного виконавства запропоновано алгоритм виховання артистизму музиканта-інструменталіста.