Досліджується процес історичного розвитку мистецтва у зв'язку із загальним культурно-історичним процесом, взаємодія мистецтва і культури та їх взаємовплив.

На підставі матеріалів з історії різних видів художньої творчості досліджено суспільну природу мистецтва, його виробничу базу, соціальну інфраструктуру та економічний аспект художнього виробництва. Проаналізовано закономірності функціонування художньої культури за ринкових умов. Розглянуто питання стосовно споживацької вартості предметів мистецтва, механізму становлення цін, завуальованих форм цензури, місця письменника як виробника у соціальній структурі суспільства. Розкрито проблеми культурного виробництва та розвитку недержавних некомерційних організацій в Україні.

На основе материалов по истории разных видов художественного творчества исследованы общественная природа искусства, его производственная база, социальная инфраструктура и экономический аспект художественного производства. Проанализированы закономерности функционирования художественной культуры в рыночных условиях. Рассмотрены вопросы, касающиеся потребительской стоимости предметов искусства, механизма становления цен, завуалированных форм цензуры, места писателя как производителя в социальной структуре общества. Раскрыты проблемы культурного производства и развития негосударственных некоммерческих организаций в Украине.

Представлено науково-методологічну базу усвідомлення біосоціальних засад духовно-практичного феномену мистецтва в контексті коеволюційної парадигми розвитку системи "людина - суспільство - природа". Запропоновано інтегративну модель дослідження, позначено й типологізовано можливі структурні рівні системного аналізу біосоціальних засад мистецтва в континуумі соціоприродної коеволюції, її соціокультурних, духовних детермінант. Наведено нові дані міждисциплінарних досліджень щодо феномену мистецтва у контексті біосоціальної проблематики антропосоціогенезу, соціальної історії, міжсоціальних зв'язків адекватно парадигмі коеволюції. Розкрито біосоціальні засади (рівні, умови, ядро, механізми, детермінанти, специфіку біосоціальної інтеграції в мистецтві) мистецтва як факту та фактору коеволюції. Введено поняття "арт-соціалізація", показано біосоціальну цілісність процесу арт-соціалізації (у соціогенезі, у формуванні особистості) в його органічності соціоприродній екосистемі людини, коеволюційній парадигмі. Позначено типові інформаційні коди біосоціальних засад коеволюції, зашифровані мовою мистецтва, які виявляють його функції щодо забезпечення стійкого розвитку системи "людина - суспільство - природа".

Досліджено динаміку самовизначення митця в російському та українському соціокультурному просторі першої третини ХХ ст. як взаємодію моделей "митець-пророк" і "митець-майстер". Визначено зв'язок статусу моделі "митець-пророк" зі зростанням ролі інтелігенції в соціокультурному середовищі, пануванням уявлення про митця як ініціатора соціокультурних змін. Показано, що внаслідок монополізації влади й ідеології в суспільстві 1920 - 1930 рр. відбувається посилення ролі моделі "митець-майстер" у процесі самовизначення митця. Досліджено, що динаміка взаємодії даних моделей полягає у розвитку світоглядно-естетичних засад художніх напрямків досліджуваної доби, виявляється в індивідуальному самовизначенні окремих митців, що відображає їх творчі особистості.

Розглянуто естетичні чинники соціальної регуляції як історично-послідовні форми виникнення та розвитку знакової організації людської чуттєвості. Проаналізовано основні теоретичні підходи до проблеми суспільної регуляції та маніпуляції, розглянуто семіотичну природу естетичної регуляції соціуму. З позицій антропологічного та соціокультурного підходів естетичну регуляцію наведено як процес керування інтересами людей, упорядкування та приведення їх у відповідність завданням суспільства. Визначено основні форми естетичної регуляції: онтологічно-символічну, раціонально-образну та комунікативно-знакову, в межах яких виявлено відповідні формам регуляції типи людини.

За допомогою так званої "первинної естетики" проаналізовано перетин політичної та художньої компонент у роботах архітекторів-конструктивістів, які працювали в Харкові у 1920 - 1930-ті рр.

Исследована взаимосвязь понятий свободы и гражданственности в эстетической концепции Ж.-П. Сартра. Рассмотрено их соотношение с другими категориями эстетики этого философа, такими как героическое, эстетический идеал, ангажированность, пафос, воображаемое. Отмечено использование Сартром этих категорий в своей деятельности в общественной жизни.

Розкрито сутність мистецтва як чинника формування системи духовних і моральних цінностей особистості, показано його вплив на соціальні, економічні, політичні та етнічні процеси. Визначено особливості розвитку мистецтва у сучасний період динамічних суспільних змін, розглянуто його основні функції (інформаційну, психологічну, моральну, соціальну). Охарактеризовано сучасний стан мистецької освіти, зокрема, проаналізовано досвід підготовки фахівців мистецької спрямованості в Рівненському інституті Відкритого міжнародного університету розвитку людини "Україна". Розглянуто питання удосконалення змісту освітньо-художніх програм та перегляду кваліфікаційних характеристик майбутніх фахівців. Обгрунтовано соціальну значущість мистецтва як гармонізуючого фактора особистості в суспільстві.

Раскрыта сущность искусства как фактора формирования системы духовных и моральных ценностей личности, показано его влияние на социальные, экономические, политические и этнические процессы. Уcтановлены особенности развития искусства в современный период динамических изменений в обществе, рассмотрены его основные функции (информационную, психологическую, моральную, социальную). Охарактеризовано современное состояние художественного образования, в частности, проанализирован опыт подготовки специалистов в сфере искусства в Ровенском институте Открытого международного университета развития человека "Украина". Рассмотрены вопросы усовершенствования содержания образовательно-художественных программ и пересмотра квалификационных характеристик будущих специалистов. Обоснована социальная значимость искусства как гармонизирующего фактора личности в обществе.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю812.13 + Ю812.2

Рубрики:

Мистецтво і суспільне життя. Соціологія мистецтва. (Загальні роботи)

Природа і специфіка мистецтва. Мистецтво як пізнання

Шифр НБУВ: Ж22799 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю812.13 + Ю812.2

Рубрики:

Мистецтво і суспільне життя. Соціологія мистецтва. (Загальні роботи)

Природа і специфіка мистецтва. Мистецтво як пізнання

Шифр НБУВ: Ж22799 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено естетичну свідомість, яка є могутнім чинником ціннісних орієнтацій людей, їх спілкування і практичної діяльності, яка реалізується за законами краси, гармонії, досконалості. Зазначено, що руйнація або обмеження естетичного спотворює не лише образ життєвого світу людини, а й руйнує її внутрішню духовну сутність і навпаки - розгортання, зміцнення естетичного як елемента свідомості людини, спонукає її до творчості в усіх сферах суспільної практичної діяльності, зумовлює життєдіяльність за законами краси.