Рассмотрены теоретическая зависимость связи ощущений и раздражений, согласующаяся с известными опытными данными, связь между постоянной времени процесса переработки информации, памятью человека и альфа-ритмами мозга. Показана перспективность математического описания различных процессов в памяти человека как процессов переработки ею информации.

Розглянуто питання про фізичну природу світла, проаналізовано психологічний вплив кольорів на людину, її емоційний стан, висвітлено їх символіку. Описано методи використання кольору як засобу комунікації та самопізнання.

Рассмотрен вопрос о физической природе света, проанализированы психологическое влияние цвета на человека, его эмоциональное состояние, освещена их символика. Описаны методы использования цвета как средства коммуникации и самопознания.

Освещены философско-психологические аспекты распознавательной деятельности человека, проанализировано взаимодействие основных психических функций в данном процессе. Изложены исходные положения теории и практики распознавания, представлены методы оценки сходства и отличий образов в указанном процессе, состав и классификация систем автоматического распознавания по информационным характеристикам, а также характеристикам назначения и базирования средств.

Проаналізовано зміст поняття копінг-поведінки (coping) - поведінки, спрямованої на подолання, його взаємозв'язок з поняттями адаптації та психологічного захисту. Надано визначення копінгу з позицій суб'єктного підходу. Визначено проблему дослідження індивідуально-особистісних характеристик, пов'язаних з різними видами копінг-поведінки, з метою вивчення можливостей щодо формувального впливу на її розвиток.

Проанализированоя содержание понятия копинг-поведения (coping) - поведения, направленного на совладание, его взаимосвязь с понятиями адаптации и психологической защиты. Дано определение копинга с позиций субъектного подхода. Определена проблема исследования индивидуально-личностных характеристик, взаимосвязанных с различными видами копинг-поведения, с целью изучения возможностей формирующего влияния на его развитие.

The analysis of coping, coping-behavior conceptions, relation between coping, adaptation and psychological defence is given. The definition of coping based on subjective theory is defined. In order to research the possibilities to form coping with difficult life situations the problem of personal dispositions' related with different coping-strategies investigation is discussed.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е70*739.177.52*715.3 в738.4 + Ю935.111.14

Рубрики:

Біологія людини

Відчуття запахів

Шифр НБУВ: Ж61875 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто провідні тенденції у вивченні сенсорних процесів у межах когнітивної психології. Розкрито особливості впливу пахощів на людину, зокрема на її психічну діяльність. Розроблено систему аромасеансів, досліджено вплив певної композиції ароматів на працездатність учнів та формування в них позитивних психічних станів. Відзначено відповідні позитивні зміни самопочуття дітей, їх емоційних переживань, оцінок оточуючого середовища, себе та інших під впливом ароматизації. Доведено, що стимуляція чуттєвих форм пізнання у формі інтегрованого сприймання (вербального і чуттєвого) - один із ефективних засобів підвищення рівня розумової працездатності школярів, гармонізації їх емоційного стану, зменшення напруги нервової системи, зникнення стану дискомфорту, налагодження стосунків з оточуючими тощо. Підтверджено ефективність розробленої загальної технології формування в учнів інтегрованого образу. Дослідження аромавпливу на створення інтегрованого образу і творчість дітей виявило підвищення рівня образно-смислового розуміння, довгострокового запам'ятання та відтворення слів, органічність образного відображення слів, знизило такі негативні прояви особистості, як тривожність, невпевненість у собі, відчуття незахищеності та агресивність.

Проаналізовано синестезійні витоки естетичної чуттєвості. Досліджено трансформацію змісту синестезійних витоків естетичної чуттєвості в історико-філософській традиції, здійснено ретроспективний аналіз зародження естетичної чуттєвості й експлікацію естетичної чуттєвості в класичній філософській думці. Окреслено проблему естетичної чуттєвості в контексті самоусвідомлення сучасної естетики та досліджено синестезію як феномен філософських, естетичних і психологічних вчень, розглянуто вплив синестезії на формування естетичної чуттєвості, зокрема, синестезійного сприйняття та синестезійних почуттів. Проаналізовано синестезійні витоки мовної комунікації, художню мову й її основні виміри як спосіб здійснення синестезії, з'ясовано природу синестезійної метафори й її втілення у поезії. Висвітлено перспективні шляхи дослідження синестезії у мистецтві.

Проаналізовано трактування понять «сенситивність» і «сензитивність» у психологічній літературі. Розглянуто сензитивність як особливий психофізіологічний стан людини. З’ясовано, що термін «сензитивний період» використовується для позначення відрізка часу, вякий певний набір стимулів справляє найбільший вплив на розвиток функції, ніж до і після. Фактично сензитивний (сенситивний) період є періодом найбільшої пластичності, під час якого структура та функція демонструють свою здібність до модифікованої мінливості у відповідності зі специфікою зовнішніх умов. Рекомендовано трактувати періоди «підйому» чутливості у відповідності до створених умов, які залежать від природного періоду дозрівання фізичної та психічної сфери людини. Доведено, що чутливість (сенситивність) та сензитивність — це терміни, які позначають різні механізми. Чутливість (сенситивність) оперує механізмом сенсорної інформації, а сензитивність – механізмом семантичної інформації. І це є важливою ознакою їх відмінності. Акцентовано увагу на тому, що сензитивність, яка спирається на механізм семантичної інформації, разом з сенситивністю, яка оперує механізмом сенсорної інформації, утворюють синергетичну єдність і, по суті, відкриту систему взаємодії, здатну до самоорганізації та саморозвитку для ефективного забезпечення взаємодії фізичних і психічних систем людини з навколишнім природним і соціальним середовищем.

Исследован вопрос трактовки понятий «сенситивность» и «сензитивность» в психологической литературе. Сензитивность представлена как особое психофизиологическое состояние человека. Выяснено, что термин «сензитивный период» используется для обозначения отрезка времени, в котором определенный набор стимулов наиболее влияет на развитие функции, нежели до и после. Фактически сензитивный период -- это период наибольшей пластичности, во время которого структура и функция демонстрируют свою способность к модификованной изменчивости в соответствии со спецификой внешних условий. Рекомендовано трактовать периоды «подъема» чувственности в соответствии с определенными условиями, которые зависят от созданых условий природного периода созревания физической и психической сферы человека. Доказано, что сенситивность и сензитивность -- это термины, которые обозначают разные механизмы. Чувственность (сенситивность) оперирует механизмом сенсорной информации, а сензитивность - механизмом семантичной информации. И это важная особеность их отличия. Акцентировано внимание на том, что сензитивность, которая опирается на механизм семантичной информации, вместе с сенситивностю, которая оперирует механизмом сенсорной информации, создают синергетическую общность и по сути систему взаимодействия, способную к самоорганизации и саморазвитию, эфективному обеспечению взаимодействия физических и психических систем человека с окружающей природной и социальной средой.

The article is devoted to the issue of interpretation of the concept of sensitiveness in psychological literature. It examines the definitions of the concepts of sensitivity and sensitiveness. It presents sensitiveness as a special psychophysiologicalhuman condition. Investigated the question of considering the terms "sensetivnost" and "sensitisation" in the psychological literature. sensitisation presented as a special psycho-physiological state of a person. Found that the term "senzetivny period" is used to denote the length of time in which a certain set of incentives has the most impact on the development of the function, rather than before and after. Actually senzetivny period is the period of greatest plasticity, in which the structure and function of its ability to demonstrate modifikovanoy variability in accordance with specific conditions zovnishnih. Recommended traktirovat periods of "lifting" of sensibility according to certain conditions, which depend on the creation of conditions of natural ripening period of physical and mental spheres of man. Informed that (sensuality) sensitivity and sensitisation is term that refers to different mechanisms. Sensuality (sensitivity) operates the mechanism of sensory information, and Sensitisation -mechanism semantically information. And this is an important feature of their differences. Focused on the fact that sensitisation, which relies on the mechanism semantically information with sensitivity, which operates the mechanism of sensory information, create a synergistic effect on the community and interaction system, capable of self-organization and self-development, more efficiently ensure the interaction of physical and mental health systems, human-environment natural and social environment.

Розглянуто відмінність між "вузьким" та "широким" тлумаченнями критичного мислення. Охарактеризовано 4 моделі критичного мислення, а саме: М. Ліпмана, Д. Клустера, Р. Пауля, Д. Халперн. Відзначено, що кожен з авторів розглядав різні аспекти критичного мислення із відмінними цілями і під різними кутами зору. Кожна із концепцій віддзеркалює якісь окремі важливі аспекти процесу критичного мислення, поглиблюючи наше розуміння цього феномена. Застережено викладачів від використання методик розвитку критичного мислення, які насправді формують догматичне мислення учнів.

Висвітлено питання зміни чутливості в діяльності психофізіологічних систем людини. Уточнено визначення поняття «чутливість», розглянуто особливості роботи вестибулярного апарату та його взаємодії з психофізіологічними системами організму дитини. На основі проведеного експерименту зроблено висновки про вплив стану роботи вестибулярного апарату дитини на дію психічних систем і психофізіологічних механізмів адаптації до навчальної діяльності. Обгрунтовано необхідність впровадження у навчальний процес комплексів вправ для покращення психомоторної сфери дитини, що допомагає стабілізації психофізіологічних механізмів.

Освещены вопросы изменения чувствительности в деятельности психофизиологических систем человека. Уточнено определение понятия «чувствительность», рассмотрены особенности работы вестибулярного аппарата и его взаимодействия с психофизиологическими системами организма ребенка. На основании проведенного эксперимента сформулированы выводы о влиянии состояния работы вестибулярного аппарата ребенка на действие психических систем и психофизиологических механизмов адаптации к учебной деятельности. Обоснована необходимость внедрения в учебный процесс комплексов упражнений для улучшения психомоторной сферы ребенка, что помогает стабилизации психофизиологических механизмов.

This article is devoted to the problem of changes in the sensitivity of human psycho-physiological systems. The author clarifies the definition of the concept “sensitivity”, presents peculiarities of the vestibular system and its interaction with the child’s psycho-physiological systems of the body. Based on the experiment the author makes conclusions about the impact of the child’s vestibular apparatus on the mental performance and physiological mechanisms of adaptation to training activities; justifies necessity for implementation in the study process sets of exercises for improving psychomotor sphere of the child helping to stabilize the physiological mechanisms.

Запропоновано концепцію феномену синестезії. Визначено, що синестезія є одним із природних способів пізнання об'єктивної реальності, тобто встановлення об'єктно-суб'єктних відносин на основі механізму асоціації. Виявлено, що актуалізація феномену синестезії відбувається за рахунок "першоосмислення" зовнішнього стимулу, внаслідок чого розпочинається процес мимовільного продукування "еквівалентів" емоцій в інших модальностях. Цей процес названо синестогенезом. Розроблено структуру явища синестезії, детермінованого специфікою соціокультурної ситуації та особливостями психічної організації індивіда. Запропоновано напрями використання можливостей синестезії в невербальних мистецтвах у навчальному процесі.

Досліджено проблеми становлення образу тіла (ОТ) у дітей підліткового віку. Визначено та надано розмежування змісту сформованого порушеного та непорушеного (досконалого) ОТ у дітей без порушення здоров'я та з булімією й анорексією. Виокремлено основні принципи діагностики рівня його сформованості: взаємодоповнення діагностичних методів, специфікація методики, індивідуалізація процедур, цілісність діагностичного висновку. Описано й аргументовано критеріїі розмежування встановлених рівнів: єдність, стійкість, еталонність, емоційне ставлення. Кількісні дані й якісний аналіз результатів констатувального експерименту засвідчили наявність чотирьох рівнів порушень образу: найвищого адекватного, дизбалансованого, дестабілізованого, неадекватного. Обгрунтовано, розроблено й апробовано програму корекції динаміки формування ОТ за напрямами: аналіз сформованого образу та певного нормативного у суспільстві, формування толерантності, розмежування у тисненні, знакове опосередкування, психологічна детермінація аналізу, спрямованість на розрізнення образу тіла як когнітивного показника та реального тіла за ознакою здоров'я - хвороба. Проведено формувальний експеримент, підгрунтям якого є теоретична модель корекції у формуванні ОТ. За результатами експерименту вивірено ефективність запропонованих підходів, якісні та кількісні показники зрушення у формуванні ОТ у дітей VIII - XI класів.