Проаналізовано існуючі уявлення щодо виникнення та подолання наслідків естрадного хвилювання. Розкрито методичні та психологічні аспекти адаптації виконавця до стану хвилювання.

Проанализированы существующие представления о возникновении и преодолении последствий эстрадного волнения. Раскрыты методические и психологические аспекты адаптации исполнителя к состоянию волнения.

На основі історико-культурного дослідження висвітлюється роль та історичне значення відеокомунікації в структурі сучасної культури. Визначається і обгрунтовується сутнісна природа відеокомунікації в культурно-історичному процесі. Докладно простежуються основні етапи розвитку відеокомунікації в системі сучасної культури. Вводячи в науковий обіг великий фактографічний матеріал, дисертантка розкриває історичні особливості формування культурних норм та цінностей засобами відеокомунікації, аналізує основні форми впровадження відеокомунікаційного впливу на людину.

Розглянуто педагогічні ідеї, методи та прийоми навчання сценічного мистецтва видатних театральних діячів минулого та сучасності: К. Станіславського, В. Немировича-Данченка, І. Карпенка-Карого, М. Кропивницького, П. Саксаганського, В. Василька, Є Вахтангова, М. Чехова, Л. Курбаса, Г. Юри, А. Попова, Г. Товстоногова, С. Данченка. Висвітлено мінімум теоретичних знань з режисури та майстерності актора, необхідний для усвідомленого виконання студентами практичних вправ у процесі тренінгу. Запропоновано методи виховання уваги та спостережливості, творчої уяви та фантазії, образно-метафоричного та творчого мислення, композиційних здібностей, літературно-художньої інтуїції, розвитку сценічного спілкування, м'язової волі, пластичної виразності актора, емоційної пам'яті, характерності, темпоритму, наведено рекомендації щодо розв'язання нестандартних задач.

Рассмотрены педагогические идеи, методы и приемы обучения сценическому искусству выдающихся театральных деятелей прошлого и современности: К. Станиславского, В. Немировича-Данченка, И. Карпенка-Карого, М. Кропивницкого, А. Саксаганского, В. Василька, Е. Вахтангова, М. Чехова, Л. Курбаса, Г. Юры, А. Попова, Г. Товстоногова, С. Данченка. Изложен минимум теоретических знаний по режиссуре и мастерству актера, необходимый для осознанного выполнения студентами практических заданий тренинга. Рассмотрены методы развития внимания и наблюдательности, творческого воображения и фантазии, образно-метафорического и творческого мышления, композиционных способностей, литературно-художественной интуиции, сценического общения, мышечной воли, пластической выразительности актера, эмоциональной памяти, характерности, темпоритма, обоснованы рекомендации по решению нестандартных задач.

Досліджено теоретичні аспекти, присвячені формуванню вокально-виконавської майстерності актора драматичного театру, визначено функцію вокально-сценічної творчості актора в контексті сучасної режисури. Розкрито сутність і специфіку вокально-акторської майстерності, виявлено специфічні особливості розвитку вокально-виконавських здібностей актора драматичного театру у процесі вокально-сценічної діяльності. Запропоновано та теоретично обгрунтовано визначення "акторсько-вокального діалогу", визначено значущість особистісно-акторської функції в процесі вокально-сценічної діяльності. Введено поняття "актор, що співає", "вокальна тема ролі", "вокально-акторська майстерність", розроблено модель створення вокально-сценічного образу.

Запропоновано новий підхід, що базується на уявленнях про бісексуальну природу психології та психіки людини, розвинутих у працях з філософії, психології, соціології та медицини О. Вейнінгером, В.В. Розановим, І.С. Коном та іншими дослідниками. Зазначено, що творам, створеним жінками-кінорежисерами, поряд з виключно жіночими рисами, такими як підвищене емоційне забарвлення твору, його сентиментальність, образність, також притаманні риси, характерні чоловічому кінематографічному твору - дослідження віддалених філософських і соціальних проблем, цілісність, сувора логічність і послідовність сюжетної лінії. Проведено аналіз кінотворів у тендерному аспекті, який дозволяє віднайти в них невідомі особливості та деталі, природа яких, за розглядання в традиційному для кінознавства ключі, залишаються без пояснень. Встановлено, що існує реальна необхідність в створенні нового методу аналізу - гендерного, що дозволяє відкрити новий вимір у багатовимірному просторі, в якому є твори людського духу.

Розглянуто проблематичний статус інтерпретації наративних фільмічних текстів у добу після кінця "великих теорій". Обстоюється необхідність деяких інтерпретацій, зокрема психоаналітичної, а також їх контекстна обумовленість. Матеріалом слугує радянський, американський та французький кінематограф 1930 - 1950-х рр.

Представлено розробку моделі проявів творчості в процесі політичного мислення актора в контексті структурно-стратегіальної парадигми творчості.

Розглянуто психологічні особливості структурно процесуальних характеристик художньої діяльності артистів цирку, де суб'єкти діяльності - артисти цирку, детерміновані індивідними якостями й індивідуально-особистісними особливостями, виступаючими головними ознаками в умові розвитку та вдосконалення художньої діяльності цирку. Представлено теоретичний і емпіричний аналіз психологічних особливостей художньої діяльності артистів цирку в зарубіжній і вітчизняній психології. Визначено основні підходи до дослідження художньої діяльності, конкретного її вигляду - діяльності артистів цирку й її структурно-процесуальних характеристик. Розроблено комплекс психометрично обгрунтованих методів і процедур дослідження співвідносно поставленої мети. Теоретико-емпіричним шляхом на підставі обліку основних показників визначено структурно-процесуальні характеристики художньої діяльності артистів цирку, і індивідуально-особистісні особливості суб'єктів циркової діяльності. Головними ознаками, що зумовлюють особливості художньої діяльності артистів цирку є морфологічні, праксіологічні, аксіологічні й онтологічні характеристики. Морфологічні характеристики діяльності обумовлюють складові елементи діяльності та структуру діяльності. Праксіологічні особливості обумовлюють функціональні, організаційні особливості, вдосконалення діяльності. Аксіологічні особливості характеризують потреби в діяльності, цінності й оцінну рефлексію. Початковою характеристикою онтологічних ознак є індивідуальний, колективний досвід діяльності і рольова ідентифікація.

Розглянуто процес внутрішнього перевтілення як процес переживання сценічної ролі (на прикладі Джильди, героїні опери Дж.Верді "Ріголетто"). Висвітлено психологічний портрет героїні. Констатовано високий драматизм даної опери.

Рассмотрен процесс внутреннего перевоплощения как процесс переживания сценической роли (на примере Джильды, героини оперы Дж.Верди "Риголетто"). Освещен психологический портрет героини. Констатирован высокий драматизм данной оперы.

The article deals with the process of internal transformation as process of experience of a scenic role (on example by Jilda, heroines of opera J.Verdi "Rigoletto"). The psychological portrait of the heroine is covered. The high dramatic nature of thegiven opera is ascertained.

Зазначено, що використовування "театру жорстокості" у візуальних сучасних мистецтвах, зокрема, на телебаченні - це трансгресивний жест, намагання стерти межі між мистецтвом та життям, вихід поза межі людського завдяки інтроверсії, особливого погляду всередину себе щоб знайти там свою справжню сутність. Образи катастрофічних видовищ, руїн та ін. діють як спосіб репрезентувати знайоме незнайоме, як один із найбільш ефективних візуальних засобів включення пам'яті як мнемотичного знаку. В мотиві руїни відомі елементи реального ніби стираються, прогалини в цих стертих місцях стимулюють механізми відтворення образу в уяві, які тісно пов'язані з функціонуванням процесу отримання насолоди від образу, від його впізнавання в незнайомому.

Обґрунтовано творчий процес артиста у рамках синергетичної концепції автопоезісу живих систем. На прикладі аналізу феноменології іманентного творчого процесу артиста мюзиклу, вперше розроблено музикознавчі аспекти проблеми автопоезісу артиста: представлено системну природу процесу професійної та особистісної самоорганізації артиста, визначено артистичний алгоритм творчості артиста мюзиклу як іманентний музично-інтонаційний процес, в основі якого лежать генетично зумовлені природні особистісні здібності.