Досліджено поняття грошового обігу та його види, особливості функціонування платіжної системи, розробки грошово-кредитної політики, роль і функції Національного банку України в забезпеченні стабільності національної валюти та регулюванні безготівкових розрахунків, а також обсягу грошової маси, надано визначення грошової системи.

Визначено сутність безготівкових розрахунків в Україні, особливості фінансово-правової природи форм безготівкових розрахунків і розвитку фінансово-правового регулювання банківської діяльності у сфері безготівкових розрахунків. Розроблено нові теоретичні положення та практичні пропозиції щодо розвитку понятійного апарату фінансово-правової науки в Україні. Розвинуто апарат науки фінансового права шляхом дослідження фінансово-правового інституту безготівкових розрахунків. Науково обгрунтовано та виокремлено фінансово-правові ознаки, що характеризують юридичну природу грошей. Виявлено фінансово-правові особливості грошових розрахунків. З'ясовано особливості фінансово-правового регулювання обігу безготівкових грошових коштів. Визначено критерії фінансово-правового регулювання здійснення безготівкових розрахунків банківськими установами. Визначено публічно-правові функції банківських установ під час проведення безготівкових розрахунків.

Розглянуто банківську систему України та основні її функції, правовий статус грошей, функції Національного банку України з регулювання грошової маси, безготівкові розрахунки з фінансово-правових позицій. Наголошено, що в нормах фінансового права знайшла своє відображення здатність грошей у процесі обігу безперервно трансформуватися з безготівкової форми в готівкову та навпаки, що, власне, і становить їх економічну суть як засобу обігу та платежу. Доведено, що у процесі здійснення й регулювання грошового обігу виникають суспільні відносини, які регулюються нормами фінансового права.

Розглянуто розроблений метод визначення ступеню небезпеки, що виникає в ситуації зближення (зіткнення) судна з навігаційною небезпекою. Інтенсивність судноплавства по водних артеріях світового океану з кожним роком зростає. В свою чергу, це зумовлює аварії на воді через зіткнення суден одне з одним або з іншими навігаційними об'єктами. У даній ситуації, при виконанні плавання особливо в акваторіях зі складними (стисненими) умовами, підвищуються вимоги щодо безпеки. Отже, при ухваленні рішення судноводію необхідно оцінювати великий обсяг інформації. У цих умовах знань, досвіду і інтуїції судноводія вже недостатньо, щоб гарантувати безпеку руху (тут і далі під безпекою руху розуміється навігаційна безпека). Підвищення оперативності та обгрунтованості прийняття рішень при виникненні небезпечних ситуацій вимагає розробки нових підходів. Аналіз небезпеки ситуації має на меті оцінку ризику потенційних ушкоджень, аварій та катастроф або нещасних випадків. Визначення ступеню небезпеки дозволяє визначити послідовності розвитку подій, ймовірності аварій, величину ризику, величину наслідків, шляхи запобігання аварій та пом'якшення наслідків. Оцінка навігаційної ситуації проводиться на основі прогнозу зміни ситуації під час руху власного судна і суден-потенційних загроз. При цьому враховується як ризик зіткнення з судами в районі плавання, так і наявність навігаційних небезпек і обмежень. Розроблено шкалу небезпеки і запропонована система правил для оцінки ступеня небезпеки кожного із судів-потенційних загроз. Для оцінки небезпеки зіткнення з навігаційною небезпекою використовуються параметри зближення суден: час, дистанція і швидкість найкоротшого зближення. Застосування методів ситуаційного аналізу та математичного апарату нечіткої логіки дозволяють оперативно та повноцінно оцінити ступінь небезпеки для побудови моделі небезпечної ситуації для оцінки обстановки та прийняття рішення, що є необхідною умовою для побудови маневру розходження. В результаті проведеного дослідження розроблено метод, який дозволяє комплексно оцінити небезпеку статичних та динамічних навігаційних об'єктів в акваторії руху власного судна відповідно до ситуації, в якій він знаходиться. Даний метод дозволяє ефективно оцінювати небезпеку ситуації та видавати попередження про небезпеку під час руху судна. Це дозволяє ефективно побудувати маневр для запобігання небезпечного зближення та (або) зіткнення.