Розглянуто лінгвістичний аналіз тексту як філологічну науку та навчальну дисципліну. Висвітлено основні підходи до лінгвістичних класифікацій текстів. Запропоновано класифікацію текстів за їх функціонально-смисловим призначенням, характером побудови, формою репрезентації. Розкрито зміст поняття текстової категорії у мовознавстві. Увагу приділено категоріям інформативності або змістовності, інтертекстуальності, антропоцентричності: адресатності й адресантності у тексті. Наведено методи та прийоми лінгвістичного дослідження тексту. Показано місце тексту у лінгвістиці й інших філологічних науках.

Рассмотрен лингвистический анализ текста как филологическая наука и учебная дисциплина. Освещены основные подходы к лингвистической классификации текстов. Предложена классификация текстов по их функционально-смысловому назначению, характеру построения, форме презентации. Раскрыто содержание понятия текстовой категории в языковедении. Внимание уделено категориям информативности или содержательности, интертекстуальности, антропоцентричности: адресантности и адресантности в тексте. Приведены методы и приемы лингвистического исследования текста. Показано место текста в лингвистике и других филологических науках.

Розкрито сутніть понять тексту, дискурсу та твору, визначено їх основні ознаки та наведено порівняльну характеристику. Описано різновиди лінгвістичного аналізу тексту. Наведено лінгвістичні класифікації тексту за різними критеріями (характером побудови, функціонально-смисловим призначенням, за кількістю учасників у мовленні, жанровою належністю, стильовою співвіднесеністю та формою репрезентації). Розглянуто основні категорії текcту у мовознавстві, зокрема, такі як цілісність, зв'язність, дискретність (членованість), інформативність (змістовність), референційність, антропоцентричність. Запропоновано методи та прийоми лінгвістичного дослідження тексту. Розроблено завдання для практичних і контрольних робіт, наведено схему цілісного лінгвістичного аналізу тексту.

Раскрыта сущность понятий текста, дискурса и произведения, определены их основные признаки и приведена сравнительная характеристика. Описаны разновидности лингвистического анализа текста. Даны лингвистические классификации текста по различным критериям (характеру построения, функционально-смысловому назначению, количеству участников в речи, жанровой принадлежности, стилевому соотношению и форме репрезентации). Рассмотрены основные категории текста в языковедении, в частности, такие, как целостность, связность, дискретность (членированность), информативность (содержательность), референционность, антропоцентричность. Приведены методы и приемы лингвистического исследования текста. Разработаны задания для практических и контрольных работ, разработана схема целостного лингвистического анализа текста.

Комплексно проаналізовано метафоричну систему української поезії 1990-х рр. Виявлено основні семантичні типи метафор даного періоду - метафора-оживлення світу (антропо-, зоо-, ботано-, химероморфізація), метафора-опредмечування, метафора-синестезія. Встановлено, що переважна кількість метафор поезії 1990-х рр. мають одним з компонентів певне ключове слово, яке є стрижневим елементом наскрізного образу. У межах семантичних типів метафор здійснено класифікацію ключових слів, що входять до метафоричних контекстів, за лексико-тематичним принципом. Наведено найпродуктивніші структурно-граматичні моделі метафор в українській поезії 1990-х рр. Досліджено вплив мовотворчості поетів-дев'яностівців на формування стилістики сучасної української мови.

Висвітлено досвід викладання української фахової мови у вищій школі за кредитно-модульною системою навчання, проаналізовано її переваги і можливості. Надано різновиди самостійної роботи студентів, типи індивідуальних навчально-дослідних завдань, проаналізовано специфіку здійснення підсумкового контролю знань студентів.

Висвітлено досвід викладання української фахової мови у вищій школі та навчання студентів перекладу науково-технічних текстів з російської мови українською мовою. Проаналізовано переваги і можливості розвитку вказаної компетентності у студентів. Надано методичні рекомендації щодо здійснення перекладів текстів різних жанрів наукового стилю.

Розглянуто медичний термін в аспекті сучасної теорії тексту. Описано його потенційні можливості у вираженні текстової категорії "інформативність", що витворює національну мовну картину світу і віддзеркалює специфіку наукового мислення українців.

Вказано на те, що метафора в художній комунікації є унікальним засобом образотворення, через який найповніше розкривається мовна індивідуальність митця слова. Вперше здійснено комплексний аналіз метафори українських поетів 90-х рр. XX ст. в антропоцентричному, лінгвоперперсонологічному та комунікативно-прагматичному вимірах. Визначено іміджеві лінгвоперсонеми, здійснено їх лінгвопортретування із застосуванням квантитативних методик залежно від індексу частотності вживання ними різновидів метафор. З'ясовано найпродуктивніші моделі метафоричних контекстів, простежено зміни в семантико-когнітивних, структурно-граматичних моделях, типологічних виявах оказіональної метафори, а також вплив мовотворчості дев'ятдесятників на формування мовної картини світу українців.

Системно досліджено семантичний, прагматичний і комунікативний потенціал категорій художнього тексту. Окреслено сучасний стан наукового розв'язання проблеми комунікативної природи тексту. Запропоновано новий підхід до інтерпретування текстових категорій. Обґрунтовано комунікативність як ієрархічно найвищий рівень репрезентації текстових категорій. Схарактеризовано фундаментальну текстову категорію діалогічності в комунікативній парадигмі. Запропоновано нове трактування текстової категорії антропоцентричності як базового складника комунікативної моделі "Адресант - Текст - Адресат". Дефіновано текстові надкатегорії, категорії, підкатегорії, що відтворюють найістотніші особливості словесного цілого та репрезентовані системою різнорідних мовних, лінгвокультурологічних, композиційних, естетичних та інших засобів, які взаємодіють у процесі експлікування комунікативних стратегій та інтенцій автора. Поглиблено трактування текстових категорій інформативності, континууму подій, дискретності, модальності - сутнісних диференційних характеристик семіотичного простору словесного цілого, що відображає його комунікативно-дискурсивну природу, детерміновану мовленнєво-мисленнєвою діяльністю мовця. Витлумачено текст як комунікативний акт між автором і реципієнтом та як посередник і кінцевий продукт реалізації мовної комунікації.

Мета роботи - опис лінгвоперсонологійних виявів колективного адресанта української поезії кінця ХХ століття як літературно-мовного феномена, окреслення динаміки зрушень та стильові тенденції іміджу митців постколоніального українського дискурсу. Джерельною базою розвідки слугують поетичні словесні цілі, з яких у спосіб точної і повної інвентаризації здійснено вибірку одиниць (метафор, епітетів, перифраз, оксюморонів тощо), що маніфестують текстову категорію "колективний адресант". Об'єктом вивчення є український поетичний дискурс постколоніальної епохи та його складники (колективний адресант-текст-адресат), а предметом - художні образи української поезії 1990-х років як виразники колективного адресанта - "дев'ятдесятників". Джерельною базою обрано віршовані твори сучасних українських поетів В. Виноградова, Р. Скиби, І. Павлюка, Л. Мельник, М. Кіяновської, Н. Нежданої, А. Дністрового, В. Балдинюк, С. Жадана, О. Галети, В. Махна, Д. Кубая, Н. Дички, О. Яковини, Н. Федорака, П. Михайлюк, П. Вольвача, А. Бондаря, І. Бондаря-Терещенка, О. Сливинського та ін., що уміщені в літературних часописах, журналах, газетах ("Березіль", "Кальміус", "Сучасність", "Кур'єр Кривбасу", "Літературна Україна", "Тернопіль вечірній", "Дніпро", "Світовид", "Дзвін", "Дніпро", "Слово просвіти" "Слово і час", "Західний кур'єр", "Світ молоді", "Київ", "Українська культура", "Дивослово" та ін.), антологіях поезій ("іменник" (1997), "Дев'ятдесятники" (1998), "Антологія нової української поезії" (1998), "Дивовид" (1997), "Антологія нової української поезії" (1998), "Боян-97", "Пастухи квітів" (1999), "Цех поетів" (1999) та ін.). Результатом наукового пошуку стало опрацювання концепції антропоцентричної природи поетичного тексту, в якому адресант і адресат складають інтерактивний комунікативний ланцюг, а художньо-поетична комунікація в аспекті дискурсивного підходу розглядається як процес, у якому предмет вербальної взаємодії між її учасниками закодований у віршованій формі. Подано також характеристику стильових мовних ознак іміджу митців. Висновки: кожна культурно-історична епоха витворює мікрообраз часу, виробляє власний спосіб художньо-образного осмислення і бачення світу. Українські поети покоління "1990" - це знакова спільнота письменників, що народилася орієнтовно в один час і має спільний життєвий досвід, і як наслідок - ідентичність способів рефлексії, спорідненість емоцій, проблем, зацікавлень. Охарактеризовано спільним досвідом так званого поколіннєвого переживання, що визначило їх подальше духовне зростання й формування свідомості. Молодіжна поетична група "1990" у своїх поетичних збірках нарешті позбулася комплексу меншовартості колоніальної нації, сформувала унікальну манеру письма, виступила проти так званого методу "соціалістичного реалізму" у літературі, зафіксувала протест проти офіціозу й ідеологічної заангажованості у художній словесності, утвердила гендерну рівність у поезії. Визначено лінгвоперсонологійні вияви колективного адресанта української поезії кінця ХХ століття.