Розглянуто основні положення теорії анамнезісу Платона та досліджено їх значення для подальшого розвитку апріоризму як позиції в теорії пізнання.

Досліджено львівсько-варшавську школу (ЛВШ) як найважливішу філософську формацію ХХ ст. Проаналізовано феномен та перспективу школи К. Твардовського, яка враховує полікультурність Львова як колиски школи; праці українських учнів К. Твардовського та їх внесок в історію школи. Обгрунтовано ствердження належності ряду передових представників української філософської науки (УФН) довоєнної Галичини до традиції львівської філософської школи, яка заповнює суттєву прогалину в дослідженнях взаємовпливів УФН першої третини ХХ ст. та ЛВШ, розширює перспективу ЛВШ як полікультурної інтелектуальної формації.

На підставі детального опрацювання звітів із наукових засідань Польського філософського товариства у Львові у 1910 - 1939 рр. досліджено участь у них українських філософів. Результати дослідження вказують на необхідність перегляду доцільності наукового вживання терміна "Львівсько-Варшавська школа".

На базі архівних матеріалів реконструйовано естетичну концепцію С. Олексюка. Показано, що центральне значення для цієї концепції має погляд на естетичний предмет як єдність певних об'єктивних і суб'єктивних передумов.

Проаналізовано наукову біографію та творчість українського вченого С. Балея з перспективи європейської філософської думки XX ст. Показано місце та роль наукового доробку вченого у контексті розвитку аналітичної філософії, неомарксизму, філософської антропології, неофройдизму, структуралізму та ін. Охарактеризовано соціокультурне й історико-філософське підгрунтя формування його наукових поглядів. Увагу приділено ідеї самопізнання у концепції особистості С. Балея, питанням інтенціональністі у його концепції виховання.