Розкрито функціональне навантаження займенників та займенникових конструкцій у формуванні імпліцитного смислу в драматургійному тексті.

Виявлено особливості формування імпліцитних значень лексичними засобами, розкрито їх функціональне навантаження у текстах української драми початку XX ст. На підставі дослідження фактичного матеріалу визначено функції конотованих лексем (імплікаційно-конекторну та функцію розширення асоціативно-образного поля лексеми), оказіоналізмів (рецептивно-фокусну, експресивну, делімітаційно-образну), займенників та дейктичних конструкцій (інтенсифікаційно-сюжетну, антиномійну та функцію розгортання діалогу), вигуків та часток (змінно-тематичну та акційно-спрямувальну), внутрішньої форми слова (конфліктно-зорієнтовану та креативно-дискурсивну). Доведено, що імпліцитність є визначальною рисою, конструктивним, текстотвірним фактором драматургічного тексту початку XX ст.

Висвітлено тенденції дослідження художнього тексту в контексті сучасних лінгвістичних парадигм. Акцентовано на комунікативно-прагматичних і когнітивно-дискурсивних його вимірах. Розкрито сутність внутрішньої форми слова (як асоціативно-образного компонента значення лексеми) та її функції у поетичному тексті. Розкрито питання, пов'язані з характером, семантичною структурою оцінно-образної номінації, зокрема з її функціонально-комунікативним навантаженням у "малій прозі" кінця XIX - початку XX ст. Визначено статус дескриптивних номенів, проведено їх типологію, простежено реалізацію текстотвірно-прагматичного й образотвірного потенціалу дескрипцій у сучасній "малій прозі". Розглянуто лінгвістичний статус категорії імпліцитності, виявлено комунікативно значущі лексичні засоби її формування та показано їх функціональне навантаження у текстах української драми початку XX ст. Досліджено особливості реалізації проспекції у текстах сучасних українських художників слова.

Розглянуто теоретичні питання, пов'язані зі з'ясуванням категорії імпліцитності, виділено такі сутнісні ознаки латентного, як необлігаторність вияву, вторинність значень, особливий спосіб вираження, наявність основних джерел виявлення та здатність виступати у тексті смисловим конектором.

Подано словникові статті, найуживаніші терміни, які використовують під час вивчення лінгвістичного аналізу тексту. Розкрито сутність таких понять як архітектоніка, дискурсивність, експресивність, ідіостиль, мегаобраз, меліоризація, надтекст, парономазія, прагматограма, семантика, тезаурус, уособлення, холізм, хронографія.

Проаналізовано ремарку як конденсатор імпліцитності в драматургійному тексті; виявлено її функціональне навантаження; охарактеризовано сюжетотвірну, інтенційну та характеротвірну функції в художніх текстах кінця XIX - поч. XX ст.

Проаналізовано лексичні (імпліцитні й експліцитні) засоби реалізації концепту "білий/світлий" у прозовому тексті Дари Корній "Зворотний бік світла", обгрунтовано їх текстотвірний та образотворчий потенціал, встановлено їх роль у виявленні прихованих пластів інформації.