Вперше комплексно досліджені наративи як джерела з історії болгарського населення Північного Приазов'я XX ст. Проаналізовано історіографічний доробок щодо проблематики усноісторичного дослідження та джерелознавчого аналізу усних наративів. Розроблено поняття "усноісторичне джерело" та виявлено його специфічні функціональні характеристики. З'ясовано специфіку доджерельного етапу побутування усних наративів та визначено найефективніші форми фіксації усних наративів методом інтерв'ювання. З'ясовано інформативні можливості усних наративів для дослідження історії болгарського населення Північного Приазов'я та виявлення соціокультурних трансформацій їх життя під впливом соціально-економічних та соціально-політичних явищ 1920 - 1940-х рр.

Розроблено одне з ключових питань усно-історичних досліджень - доджерельного побутування усних наративів та соціально-психологічних факторів, що детермінують форму та змістовне наповнення як процесу інтерв'ювання, так і оформлення усних історій у вигляді актуалізованого історичного джерела. Розробку проблемних питань доджерельного побутування усних історій виконано на основі матеріалів інтерв'ювань представників болгарського населення Північного Приазов'я, що, з огляду на соціокультурні особливості даної етнічної групи, дозволило більш яскраво та рельєфно представити процес формування та функціонування усних спогадів.

Надано погляд на ключову проблему усно-історичних досліджень - питання суб'єктивності усно-історичних джерел. На прикладі опрацювання усних оповідань болгар Північного Приазов'я, запропоновано напрями аналізу питання суб'єктивності та вірогідні шляхи розв'язання згаданої проблеми в процесі дослідницької діяльності із широким залученням усно-історичних джерел.

Розкрито питання комплексного підходу до застосування усно-історичної методики в освітньому процесі у вищих навчальних закладах на прикладі досвіду Запорізького національного університету, охарактеризовані етапи знайомства студентів з теоретичними та практичними аспектами усної історії в контексті загально наукових студій регіонального дослідницького осередку.

Розглянуто динаміку висвітлення української тематики в англомовному інформаційному просторі Канади та США у 2014 - 2019 рр. Коротко охарактеризовано сучасний стан розроблення питань стосовно ролі засобів масової інформації (ЗМІ) у державних процесах та значення ЗМІ як джерел історичних досліджень. Зроблено огляд фахових аналітичних досліджень, присвячених висвітленню російсько-українського конфлікту. Для усебічної характеристики контенту досліджуваних ЗМІ визначено пікові показники тематичних повідомлень та їх генерації, виявлено ключові наративи. Вперше проаналізовано зміст статей п'яти найбільших англомовних періодичних видань Канади та США ("Globe and Mail", "Toronto Star", "National Post", "New York Times", "Th e Wall Street Journal") у період 2014 - 2019 рр.; досліджено динаміку згадування української проблематики та специфіку її подання. Для вивчення застосовано традиційні науко- і джерелознавчі методи аналізу наративних і масових джерел, вибіркового текстологічного і клаузуального аналізу тексту джерел із використанням можливостей математичних і статистичних методів. Результати контекстного й частотного аналізу показали, що інтерес до української проблематики у ЗМІ Канади та США послідовно згасає від подій 2014 р., що обумовило зменшення згадувань про Україну у матеріалах періодичних видань цих країн. Що стосується канадського медіапростору, то 2018 та 2019 рр. дали чимало інформприводів для публікацій про Україну. Але якщо у 2014 р. українські події були в центрі уваги, йшлося про міжнародне значення конфлікту на сході країни, то до кінця досліджуваного періоду Україна дедалі більше перетворюється на інструмент політичних процесів у Канаді та США, а контекст російської агресії відходить на задній план. Подібна тенденція спостерігається і в інформаційному просторі США: питання російської агресії відходить на другий план, Україна перетворюється зі сторони конфлікту на предмет міжнародних домовленостей, насамперед на інструмент реалізації зовнішньої політики США. Наголошено, що саме комбінація трьох факторів - російської пропаганди, слабкої інформаційної присутності України у міжнародному інформаційному просторі та тенденції до представлення України як несамостійного в політичному плані суб'єкта у більшості західних медіа - створила реальну небезпеку вкорінення у думці міжнародного суспільства ідеї "Ukraine is a failed state" у роки, що безпосередньо передували повномасштабній російській агресії.