Висвітлюються історико-політичні та духовні передумови виникнення й розвитку Києво-Могилянської Академії (КМА). Вперше в українській історіографії оцінюється роль києво-могилянців у відродженні Української держави, досліджуються їх зв'язки з козацтвом, гетьманською державою. Розкрито характер і значення діяльності митців і вихованців КМА (Г.Сковороди, І.Борецького, П.Могили, І.Галятовського та інших) у єднанні українських земель. Значну увагу приділено показу участі діячів і вихованців академії у поглибленні інтеграції України у загальнослов'янському і світовому культурному процесі.

На основі комплексного й об'єктивного аналізів зроблено науково обгрунтовані висновки щодо історичної ролі Києво-Могилянської академії у громадсько-політичному житті України і зарубіжних слов'янських країн. Висвітлено історико-політичні та духовні передумови виникнення Академії як Першого вищого навчального закладу України, а також основні напрями структури та організації навчально-виховного процесу. Визначено внесок києвомогилянців у процес національно-культурного відродження українського народу, з'ясовано значення Академії у даних процесах, а також досліджено її багату духовну спадщину й досвід. Простежено кількісний та якісний склад вихованців Академії з усіх регіонів України, розкрито характер та значення діяльності її випускників для єднання українських земель і національної консолідації українського народу.

Вперше в сучасній українській історіографії детально висвітлено історичні передумови відновлення Польської держави після закінчення Першої світової війни, процес формування та розвитку її політичної системи у міжвоєнні роки. Розкрито роль Паризької мирної конференції у розв'язанні польського питання та у визначенні кордонів Польщі після її відродження, головні тенденції соціально-економічного розвитку у міжвоєнній Польщі. Розглянуто національні особливості духовних основ польського суспільства між двома світовими війнами, а також місце і роль незалежної Другої Речі Посполитої в структурі міжнародних відносин Центрально-Східної Європи у 1918 - 1939 рр.

Впервые в современной украинской историографии подробно освещены исторические предпосылки обновления Польского государства после окончания Первой мировой войны, процесс формирования и развития его политической системы в межвоенные годы. Раскрыты роль Парижской мирной конференции в решении польского вопроса и в определении границ Польши после её возрождения, основные тенденции социально-экономического развития в межвоенной Польше. Рассмотрены национальные особенности духовных основ польского общества между двумя мировыми войнами, а также место и роль независимой Второй Речи Посполитой в структуре международных отношений Центрально-Восточной Европы в 1918 - 1939 гг.

Висвітлено особливості релігій балтів і давніх слов'ян, дохристиянських вірувань українського народу та світогляду стародавніх слов'ян. Наведено відомості про міфологію і ритуал давніх балтів. На підставі аналізу релігійної системи давніх балтів виявлено значну схожість між їх віруваннями і слов'янськими внаслідок сусідства та подібних умов суспільно-економічного розвитку.

Освещены особенности религии балтов и древних славян, дохристианских верований украинского народа и мировосприятия древних славян. Приведены сведения о мифологии и ритуале древних балтов. На основании анализа религиозной системы древних балтов установлено значительное сходство между их верованиями и славянскими вследствие соседства и похожих условий общественно-экономического развития.

Наведено результати комплексного дослідження ролі М.Грушевського у піднесенні національної самосвідомості українського народу наприкінці ХІХ - початку ХХ ст. Досліджено викладацьку, видавничу та організаційну діяльність ученого, а також його наукову діяльність в Галичині та Наддніпрянщині. Наведено погляди вченого щодо ролі української мови в суспільстві.

Приведены результаты комплексного исследования роли М.Грушевского в подьеме национального самосознания украинского народа в конце ХІХ - начале ХХ ст. Исследованы преподавательская, издательская и организационная деятельность, а также научная деятельность ученого в Галиции и Надднепрянщине. Проанализированы взгляды ученого о роли украинского языка в обществе.

Уперше в сучасній українській історіографії здійснено показ системного цілісного бачення історичного процесу відновлення та розвитку Польщі у 1918 - 1926 рр. шляхом з'ясування закономірностей та особливостей відродження її незалежності, формування суспільно-політичного устрою, становлення, функціонування, кризи парламентської демократії. Обгрунтовано закономірність здобуття поляками незалежності та встановлення суспільного ладу, проаналізовано національно-державну інституціоналізацію Другої Речі Посполитої, визначено закономірності та специфіку формування політичної системи, тенденції соціально-економічного та духовного розвитку, а також основні зовнішньополітичні пріоритети в контексті польського державотворення.

Впервые в современной украинской историографии осуществлен показ системного целостного видения исторического процесса возобновления и развития Польши в 1918 - 1926 гг. путем выяснения закономерностей и особенностей возрождения ее независимости, формирования общественно-политического уклада, становления, функционирования, кризиса парламентской демократии. Обоснована закономерность завоевания поляками независимости и установления общественного строя, проанализирована национально-государственная институционализация Второй Речи Посполитой, определены закономерности и специфика формирования политической системы, тенденции социально-экономического и духовного развития, а также основные внешнеполитические приоритеты в контексте польского формирования государства. Раскрыты причины правительственного переворота 1926 г., оценены его последствия для страны.

Висвітлено історію розвитку культури Західної Європи та США XVII - початку XXI ст. у контексті основних етапів і закономірностей цивілізаційного процесу. Розкрито історико-світоглядні особливості епохи Бароко (XVII ст.), Просвітництва (XVIII ст.), Модернізму та Постмодернізму (XX - початок XXI ст.), розглянуто найважливіші художні досягнення. Викладено матеріали про розвиток літератури та театру, архітектури, образотворчого та музичного мистецтва, освіти, філософської та суспільно-політичної думки в Італії, Іспанії, Фландрії, Голландії, Бельгії, Франції, Англії, Німеччині, Австрії, Скандинавських країнах і США. Охарактеризовано основні напрями розвитку культури та мистецтва, наведено інформацію про становлення кінематографу.

Освещена история развития культуры Западной Европы и США XVII - начала XXI ст. в контексте основных этапов и закономерностей цивилизационного процесса. Раскрыты мировоззренческие концепции эпохи Барокко (XVII ст.), Просветительства (XVIII ст.), Модернизма и Постмодернизма (XX - начало XXI ст.), рассмотрены наиважнейшие художественные достижения. Изложены материалы о развитии литературы и театра, архитектуры, художественного и музыкального искусства, образования, флиософской и общественно-политической мысли в Италии, Испании, Фландрии, Голландии, Бельгии, Франции, Англии, Германии, Австрии, Скандинавских стран и США. Охарактеризованы основные направления культуры и искусства, дана информация о становлении кинематографа.

Проаналізовано роль визначного українського церковного та культурного діяча XVII ст. П. Могили у розвитку української духовної культури та обгрунтовано значимість його реформ у контексті сучасного національного відродження. Розглянуто проблему національних меншин в слов'янських країнах Центральної та Південно-Східної Європи після закінчення Першої світової війни. Висвітлено діяльність видатного українського історика М. Кордуби на Буковині в контексті української національно-демократичної революції 1917 - 1921 рр. та діяльність товариства "Просвіта" в Західній Україні у міжвоєнний період. Визначено динаміку українсько-німецьких політичних відносин в 1991 - 2001 рр., основні тенденції дипломатичних та міжпарламентських українсько-польських відносин в 1991 - 2005 рр. в контексті інтеграції Польщі до НАТО та ЄС.

Проанализирована роль выдающегося украинского церковного и культурного деятеля XVII ст. П. Могилы в развитии украинской духовной культуры и обоснована значимость его реформ в контексте современного национального возрождения. Рассмотрена проблема национальных меньшинств в славянских странах Центральной и Юго-Восточной Европы после окончания Первой мировой войны. Освещены деятельность выдающегося украинского историка М. Кордубы на Буковине в контексте украинской национально-демократической революции 1917 - 1921 гг. и деятельность общества "Просвита" в Западной Украине в межвоенный период. Определены динамика украинско-немецких политических отношений в 1991 - 2001 гг., основные тенденции дипломатических и межпарламентских украинско-польских взаимоотношений в 1991 - 2005 гг. в контексте интеграции Польши в НАТО и ЕС.

Висвітлено проблеми історії слов'янських народів у науковій спадщині видатного українського історика М. Кордуби. Проаналізовано зовнішньополітичні чинники становлення польської держави та визначення її кордонів у 1918 - 1923 рр. Розкрито роль українських жіночих організацій Східної Галичини в міжнародному жіночому русі в 1917 - 1939 рр. Вивчено наслідки політики радянізації в Західній Україні в 1939 - 1941 рр. Визначено вплив інтеграції Польщі у НАТО і ЄС на розвиток польсько-українських відносин наприкінці 1980-х - 2005 рр. Розглянуто питання формування системи двостороннього співробітництва між Україною та Чеською Республікою на початку 1990-х рр.

Освещены проблемы истории славянских народов в научном наследии выдающегося украинского историка М. Кордубы. Проанализированы внешнеполитические факторы становления польского государства и определения его границ в 1918 - 1923 гг. Раскрыта роль украинских женских организаций Восточной Галиции в международном женском движении в 1917 - 1939 гг. Изучены последствия политики советизации в Западной Украине в 1939 - 1941 гг. Определено влияние интеграции Польши в НАТО и ЕС на развитие польско-украинских отношений в конце 1980-х - 2005 гг. Рассмотрены вопросы формирования системы двустороннего сотрудничества между Украиной и Чешской Республиков в начале 1990-х гг.

Обгрунтовано роль Києво-Могилянської академії у суспільному житті України і зарубіжних слов'янських країн у XVII - XVIII ст. Висвітлено історичні передумови її виникнення та розвитку, досліджено проблеми участі києвомогилянців у відродженні Української держави, розглянуто їх зв'язки з козацтвом, гетьманською державою, розкрито характер і значення КМА в єднанні українських земель. Особливу увагу приділено визначенню ролі могилянців в інтеграції України у загальнослов'янський і світовий культурні процеси.

Проведено комплексне дослідження відродження національної державності, формування суспільно-політичного устрою Польщі у 1918 - 1926 рр. Розвинуто новий напрямок в українській історіографії - історію окремих зарубіжних країн. Теоретично обгрунтовано закономірність відновлення незалежності Польщі та створення її держави у формі парламентської демократії. Проаналізовано національно-державну інституціоналізацію Другої Речі Посполитої. Визначено специфіку політичної системи, розглянуто тенденції соціально-економічного та духовного розвитку й основні зовнішньополітичні пріоритети у контексті польського державотворення. Встановлено причини урядового перевороту 1926 р. та оцінено його наслідки для країни.

Розглянуто історичні передумови проголошення незалежності Польської Республіки та теоретично обгрунтовано закономірність її відродження й інституалізацію національної державності. Простежено виникнення та міжнародно-правове визнання Польщі та проаналізовано "польське питання" на Паризькій мирній конференції у контексті післявоєнного міжнародного облаштування. Визначено та проаналізовано основні тенденції, напрями, форми та засоби зовнішньополітичної діяльності Польської держави, узагальнивши точки зору чільних діячів та офіційну позицію влади щодо міжнародної орієнтації. З'ясовано роль різних чинників в установленні кордонів Польщі, виявлено витоки, характер деяких подій, які спричинили територіальні проблеми, недорозв'язані у Версальському мирному врегулюванні. Охарактеризовано зміст прометеїзму в східній зовнішній політиці Польщі, його український вектор. Виявлено уроки становлення Польської держави й її зовнішньої політики на шляху здобуття гідного місця у міжнародному товаристві.

Наведено матеріали про держави, історія яких у різні епохи перетинається з історією України, а також основні міжнародні договори, конференції та конгреси, де Україна виступає суб'єктом або об'єктом. Охарактеризовано українські міста, що формувалися та набували розвитку як осередки загальноєвропейських торговельно-економічних шляхів. Вміщено статті про національні менщини, етноси, які осіли на українських землях внаслідок переселення з-за кордону. Надано відомості про інституції - політичні, громадські, науково-освітні, літературні, створені з метою взаємопізнання та співпраці між Україною та зарубіжжям, а також біографічні довідки про вітчизняних і зарубіжних державних і громадських діячів, істориків, літераторів, митців, науковців, праця яких залишила "українські" сліди у всесвітній історії.

З'ясовано сутність та особливості цивілізаційного пізнання давньої, середньовічної та ранньомодерної України, утвердження її соціокультурної ідентичності. Викладено історіософський погляд на традиційне суспільство та традиційну культуру, етногенез українців, творення української нації, формування міфологічної та релігійної свідомості, соціокультурних засад державності. Розглянуто співвідношення української та візантійської традицій, показано ренесансні процеси в контексті зародження козацтва та міжцивілізаційних впливів, соціодинаміку державності України. Розкрито причини кризи та маргіналізації української ідентичності в добу руїни та чужоземного панування.

Мета дослідження - вивчення трансформаційних процесів відносин України та Організації Північноатлантичного договору, тенденцій складного переходу від співпраці до стратегічного партнерства, динаміки основних параметрів взаємодії й перспектив у контексті новітнього світоустрою. Методологію праці становить комплекс наукових принципів, загальнонаукових і спеціально-історичних методів, а також міждисциплінарний та комплексний підходи до історичного дискурсу українсько-натовських відносин на основі цілісного використання джерел з означеної проблеми. Уперше в українській історіографії порушено та предметно висвітлено історично-політичний дискурс відносин Україна - НАТО в 1991 - 2019 рр. як компонент загальноісторичного процесу євроатлантичної інтеграції й запропоновано авторську періодизацію їх становлення у сучасних умовах, визначено проблеми та перспективи. Висновки: доведено, що сучасні відносини України з НАТО, спираючись на ухвалені інституційно-правові засади, пройшли нелегкий та суперечливий шлях модернізації висхідною траєкторією в рамках програми "Партнерство заради миру", Ради Північноатлантичного співробітництва і Ради євроатлантичного партнерства та вийшли на якісно новий рівень після підписання Хартії про особливе партнерство між Україною й НАТО, інших форумів співпраці, у форматі яких нагромаджено значний досвід трансформації відносин до узаконення євроатлантичного курсу в Конституції України. Особливе партнерство України та НАТО є надважливою складовою нової архітектури загальноєвропейської безпеки, відіграє значну роль у посиленні обороноздатності нашої країни, реформуванні безпеки й оборони за стандартами альянсу, здійсненні демократичних реформ, довело свою життєздатність, об'єктивну обгрунтованість та історичну перспективу, сформувалося в багатоаспектний комплекс практичного співробітництва заради миру й безпеки на Євроатлантичному просторі.

Мета дослідження - визначення й показ основних аспектів історичного дискурсу України в контексті загальноєвропейського процесу, її європейської ідентичності й еволюції взаємовідносин із зарубіжними країнами та інституціями, наближення до європейських цінностей, розкриття курсу на європейську інтеграцію і прагнень українців до єдності з європейською спільнотою народів. Методологію праці становить комплекс наукових принципів історичного дослідження (історизм, об'єктивність), загальнонаукових (аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, порівняння, абстрагування, узагальнення), спеціально-історичних (синхронний, хронологічний, метод періодизації, порівняльно-історичний, ретроспективний, системно-структурний, типологічний) методи. Автори дотримуються цивілізаційного, міждисциплінарного та комплексного підходів до історичного дискурсу України у всесвітньо-історичному контексті на основі цілісного використання джерел із зазначеної проблеми. Подано авторський погляд на європейський контекст української історії з найдавніших часів до сучасності, продовжено дослідження проблем взаємодії України з країнами Європи, показ її місця й ролі в новітній системі європейського облаштування, розвинуто тезу про невід'ємність історії України з європейською, а отже і світовою. Висновки: в автентичному й дедалі взаємопов'язанішому світі Україна була та є органічною складовою європейської цивілізації, що історично розвивається і складає матрицю загальних доль європейських народів. Упродовж століть історія України розкривала поворотні моменти в історії Європи, а цивілізаційно-європейський дискурс поступу нашої країни за багатовікову історію переконливо доводить, що її розвиток відбувався у взаємодії зі всесвітньо-історичним процесом та набув безальтернативності у сучасну добу незалежності. Європейський вектор України залишається закономірним проявом розбудови національної державності.