Розглянуто питання про мінімалізм в українському музикознавстві за матеріалами англо- та німецькомовних видань, висвітлено й аргументовано тезу про його притаманність та причетність до першохристиянської екстатики. Розкрито основи мінімалізму як концепції виконавства в представленні мінімалістських композицій, зокрема, музичної класики, що містить ознаки архетипової символіки й екстатики проявів духовного генезису музики.

Рассмотрен вопрос о минимализме в украинском музыковедении по материалам англо- и немецкоязычных изданий, освещен и аргументирован тезис о его свойственности и причастности к первохристианской экстатики. Раскрыты основы минимализма как концепции исполнительства в представлении минималистских композиций, в частности, музыкальной классики, содержащей свойства архетиповой символики и экстатики проявлений духовного генезиса музыки.

Уперше у музикознавстві визначено метод мінімалізму як напрямку та принципу мислення завдяки формулюванню такого підходу як "мінімалізація композиції" на межі композиторського та виконавського мислення. Запропоновано використовувати у сфері музикознавства характеристику механізму проявлення мінімалізму - "емансипацію консонансу", а також поняття "мінімалізація композиції", що визначає результат дії мінімалістської "емансипації консонансу". Зауважено щодо містеріально-християнських витоків мінімалізму, які визначають музичну специфіку даної художньої методології. У даному контексті проаналізовано твори мистецтва певних акторів XVIII - XX ст. (Д. Скарлатті, Н.Гріга, Е.Саті, Ф. Ржевського, Д. Терзакіса, Х. Радулеску, Л.Корі, А.Пьяццолли) та їх виконання з усвідомленням змістового наповнення, яке не охоплюється традиційним аналізом. Запропоновано характеристику значення музичного мінімалізму як "неоплатонізму у мистецтві".

Досліджено розвиток музики в країнах, які з різних причин вибудовували композиторську школу лише у XX ст. (США, Греція) або ствердили принципово новий погляд на національний композиторський здобуток у XX ст. у порівнянні з його концепцією в XIX ст. (Польща). Проаналізовано музичну культуру США 1950 - 1990-х рр. у втіленні художніх пророцтв Ч. Айвза та гасла "кельтського ренесансу". Розкрито феномен грецької музики у формуванні "етнічних лідерів" сучасності. Висвітлено творчу біографію грецького композитора Я. Ксенакіса (1922 - 2001). Показано символізм музики Польщі досліджуваного періоду у втіленні політизованої естетики слов'янського художнього світу. Надано відомості про біографію та творчі пошуки польських композиторів В. Лютославського (1913 - 1994), А. Пануфніка (1933 р.н.), К. Пендерецького (1872 - 1941).

Определены две стилевые тенденции, сконцентрированные в классике пианизма Л. Бетховена, господствовавшего в эпоху романтизма и бывшего базисным методом в ХХ в., и тенденции, заявленные символизмом А. Скрябина. Выделены в "оркестральной клавирности" А. Скрябина признаки пианизма концептуально-символического порядка в соотнесении с актуальной интонационной идеей 2000-х гг. Сделан вывод, что символизм как направление инструментального творчества наиболее последовательно реализован в искусстве А. Скрябина, композитора и исполнителя.

Визначено дві стильові тенденції, сконцентровані в класиці піанізму Л. Бетховена, що панували в епоху романтизму і були базисним методом в ХХ ст. та тенденції, заявлені символізмом А. Скрябіна. Виділено в "оркестральній клавірності" А. Скрябіна ознаки піанізму концептуально-символічного порядку у співвідношенні з актуальною інтонаційною ідеєю 2000-х рр. Зроблено висновок, що символізм як напрям інструментальної творчості найбільш послідовно реалізований у мистецтві А. Скрябіна, композитора та виконавця.

Исследован феномен фортепианного исполнительства XX в., сформированного модернистской парадигмой пианистического символизма. Впервые представлена методологически базисная роль исполнительского фортепианного дискурса в определении методологической ориентировки современного музыкознания, традиционно опирающегося на композиторское творчество.

Исследовано выявление пианистически специальной стилевой позиции Гленна Гульда в исполнительском искусстве ХХ века. Рассмотрено детерминацию феномена Г. Гульда спецификой национальных пересечений Канады, его родины, где соединение английских, в музыкальной сфере чрезвычайно "германизированных", и французских влияний обусловлено историческими факторами. Охарактеризовано его противостояние академическому оркестральному пианизму с выдвижением салонного, в случае Гульда виртуально осуществляемого через масс-медиа общения.

Досліджено піаністичну специфіку стильової типології фортепіанної композиторської і виконавської творчості XX — початку XXI ст. та проаналізовано її історичну динаміку в усьому розмаїтті мистецьких стилів і напрямів від модерного до постмодерного дискурсу. На підставі наукових даних тематичних літературних джерел виявлено специфіку виконавського розкриття стилів і напрямів мистецтва XX — початку XXI ст., диференційовано й систематизовано стильові утворення композиторської та виконавської творчості XX — початку XXI ст. щодо фортепіанного мистецтва. Розглянуто фортепіанні твори видатних композиторів XX ст., низку яких визнано у фундаментальних працях Р. Реті, Б. Шеффера, С. Павлишин та ін. носіями стилеутворювальних тенденцій у музичному мистецтві. Це, зосібна, К. Дебюссі, Л. Беріо, Б. Барток, С. Прокоф’єв, А. Шенберг, С. Рахманінов, Е. Варез, Л. Руссоло, Ф. Пуленк, О. Мессіан, І. Вишнєградський; українські митці — М. Лисенко, Б. Лятошинський, В. Сильвестров, О. Станко та ін. Зроблено цілісний аналіз основних принципів фортепіанного модерну на прикладі виконавських інтерпретацій Г. Гульда. Вивчено особливості виконавського стилю піаністів поставангарду (М. Аргеріх, С. Хауф та ін.), зокрема представників сучасного українського фортепіанного виконавства (О. Козаренко, О. Ботвінов та ін.). На основі здійснених студій фортепіанної композиторської та виконавської творчості XX — початку XXI ст. в аспекті їх піаністичної специфіки запропоновано інноваційну методологію нової цілісності аналізу музичного мистецтва. Розкрито специфіку виявлення в композиторсько-виконавському мистецтві стильової ідеї часу (закріплюється виконавцем згідно риторичної теми, зафіксованої композиторським текстом), що виводить на надособистісно усвідомлений «дух епохи» (за Г. Гегелем).

Висвітлено музикознавчі та культурологічні аспекти сучасного наукового дискурсу. Розкрито питання реконструкції та значення слов'янських музичних інструментів у духовній культурі середньовічної Європи. Охарактеризовано андрогінні мотиви у сучасних практиках моди. Досліджено проблеми виконавської інтерпретації майбутніх учителів музики. Розглянуто риси стилю В. Барвінського на прикладі сонати Ре-бемоль мажор. Увагу приділено творчості фундатора української фортепіанної школи В. С. Косенка.

Конференція «Трансформація музичної освіти: культура і сучасність» націлена на осмислення змінності мистецьких і культурних основ у межах епохальних і часових затребуваностей. Зауважено, що сьогоднішній непростий час потребує мистецтва одухотвореного, а теорія мистецтва — усвідомлення високих ідеальних стимулів розвитку художньої сфери та її культурного оточення. Присвячення конференції пам’яті найвидатніших музикознавців кінця минулого століття, професорів І. Ляшенка, І. Котляревського, О. Костюка надихає усвідомленням спадкоємності мистецької думки від минулого до сьогодення. Показовим є і те, що названий першим в цьому ряду імен І. Ляшенко був прекрасним виконавцем, кларнетистом-віртуозом, демонструючи для наступників єдність творчо-практичної і теоретично-наукової діяльності.

Ємна назва міжнародної науково-творчої конференції "Трансформація музичної освіти і культури: традиція та сучасність", що регулярно проводиться в Одеській національній музичній академії імені А. В. Нежданової, а також видання її наукових матеріалів підтверджують стару істину: без минулого не буде і майбутнього. Аристотель в свій час стверджував, що в кожному божому створінні ми можемо знайти те, що нас здивує. Тому по маленьких часточках, в тому числі і в науці, складається доказова база, яка дає в кінцевому підсумку зрозуміти Ціле. Кожен має свої здібності і таланти, завдяки яким ми пізнаємо світ, відкриваємо його красу, що міститься не тільки в його матеріальній природі, але й у творах мистецтва, музики, що є універсальною мовою людства. Глибина її осягнення передбачає також її наукове осмислення, що стає шляхом для відкриття істини. Конференції міжнародного рівня створюють платформу для активного, плідного спілкування науковців світу і надають можливість обмінюватися своїми досягненнями та творчими здобутками. Розглянуто шляхи формування традиційного виконавського вокального стилю в естрадно-джазовій музичній стилістиці. Визначено методику аналізу творів та їх виконань, що містять символістський художній комплекс. Досліджено асоціативний підхід у хормейстерській підготовці майбутніх учителів музичного мистецтва. Розглянуто еволюцію жанру пісні в Україні середини ХІХ - першої половини ХХ століття. Наведено традиції фортепіанного традиціоналізму в творчій практиці одеських композиторів. Досліджено мотиви фантазії в українській органній музиці: способи модифікації жанрового канону. Визначено специфіку підготовки майбутнього педагога-музиканта до виконавства у різних співочих манерах.

КУЛЬТУРОЗНАВЧІ АСПЕКТИ СУЧАСНОГО ГУМАНІТАРНОГО ЗНАННЯ Маркова Е. Н. Метафизика истории музыки в определении неоготики-неоренессанса эпох романтизма и пост¬поставангарда із Колесник О. С. «Котигорошко»,«Король Лір» В. Шекспіра та «Темна Вежа» С. Кінга як варіації однієї теми 22 ЯковлевО. В. Інноваційні стратегії соціокультурного проектування Національного цирку України 27 Соболевская Е. К. ГОЛОС и СМЫСЛ (к вопросам метафизики стиха) 28 СоколА. В. К определению понятия «гуманизм» в психологическом образе мира 30 Нейчева Л. В. Кирило-Мефодіївська традиція як епіцентр національних християнських установок Болгарії 38 Тиса О. А. Чеські музиканти в музичній культурі Поділля на початку XX століття 42 Барановская О. Н. Модернизм и постмодернизм в искусстве и эстетических теориях 43 Картузова Н. И., Мкртчян Н. А. Библиотека на современном этапе. Развитие и перспективы II. КУЛЬТУРОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОГО МУЗИКОЗНАВСТВА Рощенко О. Г. Метод романтичного автобіографізму у творчій спадщині Ріхарда Штрауса 66 Муравская О. В. Украинская культура и музыка в наследовании византійского «образа мира» и идеи «Домостроительства» 69 Швец Н. А. Культуротворческий синтез в художественных воззрениях и творчестве Н. Метнера 77 Демска-Тренбач М. М. На пересечении путей европейской культуры. Эстетические идеи и увлечения Людомира Михаила Роговского 81 Росенко Г. М., Шульгіна В. Д. Олімпійський музичний рух в Україні: діалог академічної і масової культур 91 Власенко І. М. Кельтські мотиви у творчості Дж. Вільямса 97 Кулієва А. Я. Селіна Юліївна Мотте як вчитель Юлії Рейдер 100 Мазур А. К. Воспитание культуры высокого уровня музыкального восприятия 101 Соколова А. В. Вокальная музыка в английской придворной Маске и Антимаске 106 Ван Ченьдо. Дитяча музика в недитячих стисненнях посткультури епохи поставангарду 114 ІІегачев К. О. Медитативность в музыке Шарля Алькана в контексте трансовой культуры мира 114 Петренко А. Л. Неоклассические аспекты фортепианной сонаты в творчестве Ф. Пуленка 122 Любенко //. В. «Піренеї» Ф. Педреля у відтворенні духовно- етичних настанов іспанської культури 124 Петровская Н. Н. Жанрово-стилевые установки «варшавского бидермайера» 125 Лю Кетін. Музичний регіоналізм як частина культурної єдності нації 127 Ван Міните. Сценічне амплуа ліричного сопрано у співвідношенні з типологією «інженю» драматичного театру . .128 Любенко М. В. Проблеми взаємовідносин мови та мислення у музиці 128 Томницький К. М. Трансформація європейської традиції віолончельної школи в сьогоденні 129 III. МУЗИКОЗНАВЧІ АСПЕКТИ СУЧАСНОГО НАУКОВОГО ДИСКУРСУ Завгородняя Г. Ф. Пространство и время в контексте полифонического мышления 130 Муляр П. М. Метафізика мистецьких поколінь: ритм класичних - акласичних епох у виконавстві (актуальний аспект) 132 Лю Бинцян. Музыкальные показатели исторической процессуальности 133 Буркацъкий 3. П. Саксофон в мистецтві XX ст. Виконавський внесок 140 Набитович І. Б. МузикологічністудіїДаріїВіконської 143 Андросова Д. В. Моцартовская клавирность пианистической палитры Глазунова - исполнителя и композитора и выраженность связи с поколением шестидесятых годов XVIII и XIX столетий 143 Шевченко Л. М. Диз’юнктивний принцип стильової якості творчості у XX столітті та її проекції в мистецькі традиції і культуру у цілому фортепіанної іри в Україні 148 Васильєва В. Б. Амплуа матері в мецо-сопранових партіях як дидактичний осередок класичної опери 152 Татарнікова А. А. Оперна спадщина Ж. Массне в контексті духовно-містеріальної спрямованості французької музичної культури початку XX століття 153 Буркацька Т. В. Дуетний спів як засіб художнього впливу 160 Семенова А. В. Стилевые основания музыкального театра Б. Бартока 161 Крупей М. В. Стильові вібрації саксофона в музиці XX ст. і сьогодення 164 Джулай Г. А. «Джанні Скіккі» в контексті жанрово-стильових установок музичного театру Дж. Пуччіні 165 Шакун-Мільченкова Н. Ф. «Орлеанська Діва» та «Іоланта» П. Чайковського як втілення «російського галісізму» у трактуванні партій сопрано 166 Красиліна І. В. А. Скарлатті та життя його опер: до 360-річчя від дня народження 169 Лясота В. М. Исторические стимулы продвижения принципа симфонизма духового оркестра АКТУАЛЬНА ТЕМАТИКА МУЗИЧНОЇ ТЕОРІЇ, КОМПОЗИЦІЇ ТА ПЕДАГОГІКИ Козаренко О. В. Універсальний світ композитора Бориса Лятошинського 184 Мирошниченко С. В. Жанровый синтез: Мендельсон. Фантазия- каприс соч. 16 № 1 185 Лисовская И. Л. Жанр фортепианной миниатюры в репертуаре студентов кафедры общего и специализированного фортепиано 190 Шевченко Т. І. Досягнення творчого стану виконавця- піаніста 192 Горелик Л. М. Поэтика камерно-вокального цикла в творчестве И. Брамса 196 Зима Л. В. Новая консонантность в Квинтете для струнных Валентина Сильвестрова 198 Дзисюк В. Ю. Флейта і сучасність: альтернативи виконавського підходу 200 Рыжова О. А. Поэтизация польских народно-танцевальных мотивов в творчестве Б. И. Лятошинского 202 Лаврик Н. И. Судьбоносные виражи Й. В. Вилмса — нидерландского современника Л. Бетховена 204 Шпак Г. С. Духовно-религиозные и жанрово И. КУЛЬТУРОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОГО МУЗИКОЗНАВСТВА Мкртчян Н. Детский музыкальный театр Н. Лысенко и К. Стеценко в русле украинской сказочно-архетипической традиции 314 Муляр А. До питання культурної пам’яті засобами музики - на матеріалі концерту для фортепіано А. Шенберга 319 Голубов Д. Семантика тембралъности «волн Мартено» в мистической картине мира О. Мессиана (на примере «Праздника прекрасных вод») 322 Бакланова К. Поетика хорових кантат Миколи Лисенка та їх патріархально-ортодоксальна ґенеза 329 Ставратий А. Музыкальный театр Англии в контексте викторианской культуры 333 Тушенко И. Образ Орфея в музыкальном театре Европы XVII-XVIII веков 336 Ангельчук Е. Ирония в оперетте Д. Шостаковича «Москва, Черемушки» 338 III. МУЗИКОЗНАВЧІ АСПЕКТИ СУЧАСНОГО НАУКОВОГО ДИСКУРСУ Коновалюк Д. Образ духового оркесгру у сучасному кінематографі 339 Рудой Д. К вопросу становления жанра рок-оперы в Украине III. АКТУАЛЬНА ТЕМАТИКА МУЗИЧНОЇ ТЕОРІЇ, КОМПОЗИЦІЇ ТА ПЕДАГОГІКИ Марусяк Т. Інтерпретаційні пошуки виконання Першого фортепіанного концерту Д. Шостаковича 349 У Цзюньин. Динамика архитектонического и гармонического мышления Й. Гайдна на примере Сонаты D-dur.No 9 (Киев, 1975) Иванько Е. Дидактические стилизмы музыкальной образности Сирила Скотта (на примере фортепианного цикла «Джунгли»)

Увагу присвячено питанням культурології та музикознавства, які заявлені та розроблені на кафедрі теоретичної та прикладної культурології Одеської національної музичної академії імені А. В. Нежданової та отримали розвиток і підтримку в плідній науковій роботі представників інших кафедр закладу. Розглянуто проблематику: метафізики історії музики, ідеально-релігійних вимірів початків культурно-мистецької діяльності, релігійно-міфологічно усвідомлених засад музичної семіотики в оригінальній концепції аналізу артефактів від культурної ідеї їхнього створення та виконавського буття. Розглянуто жанр ліричної опери й амплуа ліричного сопрано як оперне відродження церковних засад мислення. Увагу приділено українській ментальній ліричності у формуванні традиціоналізму музики XX століття і національного фортепіанного мислення. Розглянуто ритуальну діяльність як спосіб трансляції культурних цінностей.

Розглянуто світ Г. Сковороди у хоровій творчості В. Кирейка. Увагу приділено формуванню навичок вокалізації в класі професора Н. Войцеховської. Розглянуто динаміку ансамблю вокального дуету в українській музиці. Досліджено французьку специфіку виявлення ліризму в оперному співі. Висвітлено жанрово-стильові аспекти "Симфонії жалобних пісень" X. Гурецького. Проаналізовано конфуціанські мотиви в дитячій музиці Китаю. Розглянуто історичну динаміку контральтового співу в оперному вокалі Нового часу. Досліджено культурфілософію Г. Скороводи в системі наукового дискурсу та пізнання XXI ст. Висвітлено педагогічно-ціннісний аспект дистанційного навчання зі спеціалізованих музичних дисциплін. Увагу приділено інваріантності бінарного поліфонічного циклу та його трансформації у фортепіанному мистецтві.