Скачати повний текст

Індекс рубрикатора НБУВ: Р252.652

Рубрики:

Порушення азотистого обміну

Шифр НБУВ: Ж15712 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Гострі респіраторні вірусні інфекції (ГРВІ) та грип посідають провідне місце в структурі загальної захворюваності населення в більшості країн світу. Мета роботи - оцінка раціональності призначень лікарських засобів (ЛЗ) для етіотропної терапії ГРВІ в амбулаторних умовах. Матеріали та методи: історії хвороби, листки лікарських призначень, уніфікований клінічний протокол первинної медичної допомоги дорослим і дітям "Гострі респіраторні інфекції", дані Державного формуляра ЛЗ станом на січень 2021 р., Реєстр оптово-відпускних цін на ЛЗ станом на 21.01.2021 р., щотижневик "Аптека"; ретроспективний, описовий, частотний аналізи, VEN-аналіз. За результатами проведених досліджень із використанням історій хвороб пацієнтів установлено, що сімейними лікарями призначено 67 ЛЗ за торговельними назвами. Для етіотропної терапії використано 24 препарати, що становить 37 % від загальної кількості, 63 % - для симптоматичної терапії. Серед препаратів для етіотропної терапії (більше 5 призначень) виділено амізон, афлубін, аміксин, резистол, умкалор. Жоден із цих препаратів не входить до Державного формуляра ЛЗ і до Уніфікованого клінічного протоколу лікування грипу та ГРВІ. Тобто ці препарати не мають доведеної ефективності, безпеки та економічно обгрунтованого застосування. Проведене дослідження показало, що препарати, які призначались найчастіше, не мають доказової бази ефективності та безпеки, жоден із призначених ЛЗ не ввійшов до Державного формуляра та уніфікованого клінічного протоколу лікування; доведено пряму залежність між збільшенням кількості призначень і зростанням ціни.

Зазначено, що процес розвитку права в історичній площині, його існування в межах соціальної структури відбувається у взаємозалежності з розвитком людини, її культури, моралі та свідомості, та відтак є частиною загальнолюдської свідомості. Загальне трактування проблематики природного права є питанням не лише історико-філософським, але й полягає в царині трикутника взаємовідносин індивіда, суспільства та держави. Проблематика природного права з історико-філософської точки зору, його ґенеза, формування основних концептів протягом історії, поєднання та взаємне проникнення уявлень про право в різні історичні періоди є значною складовою частиною історій філософії як науки. Безумовна заслуга класиків теорії прав людини є в тому, що вони в своїх творах здійснюють саме філософський підхід до усвідомлення феномена прав людини. Зауважено, що виявлення суспільно-політичного, етико-психологічного коріння правових уявлень багато в чому методологічно визначили подальші типи розробки концепції прав людини як у філософському, так і позитивному аспектах.