На сьогодні основним принципом гормональної терапії раку передміхурової залози є забезпечення максимальної блокади продукції та біологічної ефективності андрогенів. "Золотим стандартом" вважається комбінація кастрації (хірургічної або медикаментозної) та застосування нестероїдних антиандрогенів.

Викладено результати застосування препарату "Фарестон" (тореміфен, "Оріон Корпорейшн", Фінляндія) з метою профілактики прогресування захворювання в 11-ти пацієнтів, яким виконали радикальну операцію з приводу раку нирки. За час спостереження (від 1 до 3 років) у жодного з пацієнтів прогресування процесу не виявлено. Підкреслено доцільність продовження досліджень у цьому напрямку.

За період з березня 2004 р. по грудень 2014 р. у відділенні урології Львівської обласної клінічної лікарні проведено 43 одночасних двобічних черезшкірних нефролітотрипсій (ЧШНЛ) у 43-х хворих з двобічним нефролітіазом. У даній клінічній групі було 7 (16,2 %) пацієнтів з аномалією розвитку нирок, а саме: в 1-го (2,3 %) - неповне подвоєння правої нирки, у 3-х (6,9 %) - поперекова дистонія обох нирок, у 2-х (4,6 %) - підковоподібна нирка, у 1-го (2,3 %) - повне подвоєння лівої нирки. Вік хворих становив від 19-ти до 83-х років. 36 (83,7 %) операцій виконано під епідуральною анестезією, решта 7 (16,2 %) - під ендотрахеальним наркозом. У 7-ми (16,2 %) хворих було проведено уретерореноскопію з причини каменів сечоводу, причому камені було переміщено в миску нирки, після чого виконано одночасну двосторонню ЧШНЛ. Ефективність одночасної двостронньої ЧШНЛ становить 80,6 %.

Проаналізовано результати лікування 1 952-х пацієнтів з сечокам'яною хворобою, яким виконано 2 218 черезшкірних нефролітотрипсії. Серед хворих було 1 045 (53,5 %) чоловіків та 907 (46,5 %) жінок. Вік хворих становив від 15 до 79 років. Геморагічні ускладнення мали місце у 63-х (2,8 %) випадках. Інтраопераційні - у 4-х (6,4 %) випадках, ранні післяопераційні - у 52-ох (82,5 %), пізні післяопераційні - у 7-ми (11,1 %). Більшість кровотеч (у 49-ти (77,8 %) випадках) були ліквідовані консервативно, та не потребували додаткових інструментальних методів лікування. У 11-ти (17,5 %) пацієнтів кровотечі ускладнювалися утворенням субкапсулярної гематоми та у 3-ох (4,8 %) - паранефральної гематоми. У 9-ти (14,3 %) випадках, пацієнтам довелось виконати суперселективну емболізацію судини (у процесі проведення артеріографії було діагностовано артеріо-венозну фістулу у 4-ох (6,4 %) та у 5-ти (7,9 %) - аневризму гілки ниркової артерії ). Повторної емболізації потребували два (3,2 %) випадки. Нефректомію з приводу кровотечі після ЧШНЛ виконано у 5-ти (7,9 %) пацієнтів: у 4-ох (6,4 %) випадках з причини рецидивних масивних профузних кровотеч (у тому числі, у 3-ох (4,8 %) з утворенням заочеревинної гематоми великих розмірів та її наростанням), ще в одному (1,6 %) випадку - через кровотечу з аневризми ниркової артерії. У одному (1,6 %) випадку пацієнт помер внаслідок шлункової та ниркової кровотечі з утворенням заочеревинної гематоми, на тлі супутнього захворювання - тромбоцитопенічної пурпури.

Проанализированы результаты лечения 1 952 пациентов с мочекаменной болезнью, которым выполнено 2 218 чрескожных нефролитотрипсий. Среди больных было 1 045 (53,5 %) мужчин и 907 (46,5 %) женщин. Возраст больных составлял от 15 до 79 лет. Геморрагические осложнения имели место у 63-ох (2,8 %) случаях. Интраоперационные - у 4-ох (6,4 %), ранние послеоперационные - у 52-х (82,5 %), поздние послеоперационные - у 7-ми (11,1 %). Большинство кровотечений (49-ти (77,8 %) случаях) были ликвидированы консервативно, и не требовали дополнительных инструментальных методов лечения. У 11-ти (17,5 %) пациентов кровотечения усложнялись образованием субкапсулярной гематомы и у 3-х (4,8 %) - паранефральной гематомы. У 9-ти (14,3 %) случаях, пациентам пришлось выполнить суперселективную эмболизацию ветви почечной артерии (при проведении артериографии было диагностировано артерио-венозную фистулу в 4-х (6,4 %) и у 5-ти (7,9 %) - аневризму ветви почечной артерии). Повторной эмболизации требовали два (3,2 %) случая. Нефрэктомию по поводу кровотечения после ЧШНЛ выполнено у 5-ти (7,9 %): у 4-х (6,4 %) случаях по причине рецидивных массивных профузных кровотечений (в том числе, у 3-их (4,8 %) с образованием забрюшинной гематомы больших размеров и ее нарастанием), еще в одном (1,6 %) случае - из-за кровотечения из аневризмы почечной артерии. В одном (1,6 %) случае пациент умер в результате желудочного и почечного кровотечения на фоне тромбоцитопенической пурпуры.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р694.454 + Р696.504.3-5

Рубрики:

Топографічна анатомія нирок і ниркових мисок

Сечокам'яна хвороба (нефролітіаз)

Шифр НБУВ: Ж24369 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано результати лікування 276 хворих з приводу каменів нижніх ниркових чашок (ННЧ) розміром (1,14 +- 0,35) см. Залежно від гостроти інфундибулопельвікального кута (ІПК) обстежені розподілені на групи з тупим (n = 118) та гострим (n = 158) ІПК; загалом визначені 8 анатомічних параметрів нижньої групи ниркових чашок. Встановлено, що екстракорпоральну ударно-хвильову літотрипсію (ЕКУХЛ) за розрахованим показником позбавлення від конкремента (ППК) конкрементів ННЧ доцільно застосовувати за більшого ІПК, меншого інфундибуло-поперекового кута, меншої довжини шийки ННЧ; черезшкірна нефролітотрипсія (ЧШНЛТ) ефективна незалежно від розмірів конкремента, довжини шийки ННЧ, величини ІПК та інфундибуло-поперекового кута.

Вперше запропоновано концепцію індивідуального підходу в лікуванні хворих з нижньополярним нефролітіазом з урахуванням особливостей анатомічної будови нирки, розмірів каменя, прогнозування часу відходження фрагментів каменя, із функціональним відновленням ураженої нирки й економічної ефективності проведеного лікування. Науково обгрунтовано найбільш ефективні умови для проведення екстракорпоральної ударнохвильової літотрипсії (ЕУХЛ) нижньополярного нефролітіазу з використанням методів Sampaio та El-Bahnasy та визначено оптимальні умови для проведення черезшкірної нефролітолапаксії (ЧШНЛ). Обгрунтовано переваги застосування ендоскопічного та дистанційного методів видалення каменів з нижніх чашок нирок на основі критеріїв терміну звільнення порожнистої системи нирок від фрагментів та частоти і структури післяопераційних ускладнень. Визначено, в порівняльному аспекті, вплив ЕУХЛ і ЧШНЛ на регіональну функцію нирок, стан гломерулярної фільтрації та функціональне відновлення нирки.