Запропоновано спосіб хірургічного лікування рецесій ясен класу 1, 2 за Miller. Спосіб вирішує задачу запобігання виникненню рецесії в донорській зоні, де викроюється слизово-окисний клапоть для усунення ремісії ясен, що дозволяє поліпшити анатомічні, функціональні та естетичні результати хірургічного лікування рецесій ясен. Умовою виконання способу хірургічного лікування рецесій ясен є достатня висота прикріплених ясен в донорській зоні.

Запропоновано хірургічний метод лікування утрудненого прорізування нижніх зубів мудрості (НЗМ), який дозволяє створити необхідні топографо-анатомічні умови для прорізування ретенованих та напівретенованих НЗМ, які мають вертикальне положення. Спосіб апробований на кафедрі хірургічної стоматології НМУ імені О. О. Богомольця. У 30 хворих одержано добрі функціональні та анатомічні результати.

Досліджено новий композиційний матеріал на основі поліуретан-епоксидів із наповнювачем - гідроксиапатитом, який містить імуномодулювальну домішку левамізол, а також механічні властивості композиції. На підставі гістологічних досліджень зроблено висновок, що левамізол, який іммобілізований на поліуретан-епоксидному носії, пролонговано стимулює малодиференційовані клітинні елементи на всьому етапі асептичного запалення.

Розроблено тактику хірургічного лікування верхньої мікрогнатії відповідно до проявів деформації, а також оригінальний пристрій для лікування деформацій зубного ряду верхньої щелепи, який фіксує фрагменти альвеолярного відростка верхньої щелепи у заданому положенні у післяопераційному періоді. Встановлено ефективність лікування 24 хворих клінічними, рентгенологічними, антропометричними та електрофізіологічними методами.

Проведено комплексне дослідження проблем витребування та подання предметів і документів на досудових стадіях кримінального процесу. Сформульовано визначення понять витребування та надання предметів і документів, розкрито їх юридичну природу. Проаналізовано правовідносини, які виникають під час реалізації цих процесуальних дій, визначено права й обов'язки сторін. Доведено, що відсутність правової регламентації досліджуваних способів збирання доказів негативно впливає на судову та слідчу практику. Зроблено висновок про універсальність витребування та подання як окремих способів збирання доказів. Показано відмінність витребування від подання, розкрито роль у кримінальному процесі даних способів збирання доказів. Наведено пропозиції щодо удосконалення норм чинного кримінально-процесуального законодавства про регулювання проблемних питань збирання доказів. Розроблено зразки процесуальних документів, які доцільно складати за результатами провадження даних процесуальних дій.

В експерименті на 15 щурах, яким після створення дірчастого дефекту нижньої щелепи імплантували титанові та поліуретанові (ПУ) шурупи, вивчено морфологічну динаміку регенерації дефектів та кісткової й м'яких тканин навколо них. Встановлено, що протягом терміну спостереження 7 - 14 діб навколо імплантатів формується сполучнотканинна капсула, яка з часом дозріває та персистує до 90 діб. Фіброзна капсула ПУ шурупів, на відміну від титанових, має вогнища неспецифічного гранульоматозного запалення чужорідних тіл навколо часток ПУ, що майже не впливає на дозрівання капсули та формування кісткових регенератів навколо дефекту.

Описано новий спосіб остеосинтезу суглобової головки нижньої щелепи у випадку її переломів з вивихом. Перевагами запропонованого способу є зручність репозиції та фіксації суглобової головки під час остеосинтезу, менша травматизація дистального остеотомованого фрагменту гілки нижньої щелепи, можливість застосування способу за складних клініко-анатомічних умов, відсутність потреби усунення фіксаторів.

Відображено результати дослідження динаміки вивільнення левамізолу із зразків епоксиполіуретанової композиції, яка за своїми фізико-механічними властивостями може використовуватись для виготовлення накісних пластин та гвинтів для остеосинтезу в щелепно-лицевій ділянці. Одержано дані, які свідчать про вивільнення терапевтичної концентрації левамізолу в модельне середовище протягом часу, потрібного для консолідації фрагментів кістки.

New polyurethane-epoxy biodegraded polymeric compositions with osteotropic action are developed. The reactive oligomer-oligomer and oligomer-polymer mixtures containing urethane fragments, drug substances, and hydroxyapatite are used to obtain composition materials. Such composition design provides the solution of post-operation complication problems and the bioactivity-biocompatibility of the composition. The dependences of mechanical properties of the composition material on the polyurethane/epoxy oligomer ratio, polyurethane molecular mass, urethane group concentration, and hydroxyapatite content are analyzed.

Описано нові методи хірургічного лікування верхньої мікрогнатії, зокрема, у разі її поєднання зі звуженням зубних рядів. Наведено обгрунтування й описано переваги використання біодеградуючих фіксаторів для остеосинтезу під час лікування пацієнтів з деформацією середньої зони обличчя.

Узагальнено сучасні літературні дані щодо біологічно активних композитів на основі поліуретанів та епоксидів, які використовують у медичній практиці як матеріали для заміщення дефектів кісткової тканини. Показано, що на сьогодні один із перспективних матеріалів для використання в хірургічній стоматології та щелепно-лицевій хірургії під час виготовлення накісних пластин для остеосинтезу - біологічно активні епоксиполіуретанові композити. Висвітлено розвиток напряму створення нових конструкційних матеріалів для проведення остеосинтезу на основі біосумісних і біологічно активних епоксиполіуретанів.

Приведены результаты исследования структуры травматизма средней зоны лица за 2004 - 2009 гг. Приведены данные в отношении положения глазного яблока и состояния слезоотводящего аппарата глаза у больных с повреждениями орбиты, принципы восстановления целостности орбиты и придаточного аппарата глаза; рассмотрен клинический случай реабилитации пострадавшего с переломом средней зоны лица.

Відображено підходи до вибору фіксуючої конструкції для остеосинтезу в щелепно-лицевій ділянці залежно від локалізації перелому та локальних біомеханічних умов. Зроблено висновок, що у випадку переломів у зонах, які не зазнають значного навантаження (верхня та середня третини обличчя), та біомеханічно сприятливих переломів лицевого черепа в зонах, де домінує напруження розтягу та стиску, показано використання біодеградуючих полімерних накісних фіксаторів. У зонах, де превалюють деформації згину та зсуву (підборіддя, вилично-альвеолярний гребінь), методом вибору залишається металоостеосинтез.

Описано рідкісне клінічне спостереження синовіального хондроматозу скронево-нижньощелепного суглоба. Представлено клінічний випадок пацієнтки, 53 роки, з синовіальним хондроматозом скронево-нижньощелепного суглоба. На догоспітальному етапі пацієнтку обстежили за допомогою додаткових методів діагностики 3D СКТ і подальшого комп'ютерного моделювання, що дозволило спланувати оперативне втручання. У січні 2015 р. провели операцію - часткову синовектомію правого скронево-нижньощелепного суглоба з видаленням хрящових включень під наркозом. Після патогістологічного підтвердження клінічного діагнозу пацієнтку виписали в задовільному стані та надали рекомендації щодо подальшого обстеження та рентгенологічного контролю. Хондроматоз скронево-нижньощелепного суглоба характеризується порушенням формування хряща чи утворенням внутрішньосуглобових, хрящових, рідше кісткових тілець. Діагностується досить рідко. Важливу роль у діагностиці хондроматозу суглобів відіграють інструментальні методи дослідження, особливо рентгенологічні; лікування хірургічне. Прогноз щодо функції суглоба залежить від поширеності ураження.

Представлено результати експериментально-клінічного дослідження, метою якого було обгрунтувати використання резорбтивних біоактивної дії фіксаторів для остеосинтезу в щелепно-лицевій області. Одержані результати та визначення чітких показань до використання таких фіксаторів дозволяє уникнути повторного оперативного втручання з видалення металевих кісткових фіксаторів, гнійно-запальних ускладнень в післяопераційному періоді і оптимізувати умови репаративного остеогенезу.

Мета роботи - дослідити індивідуальні особливості будови та архітектоніки кісток середньої зони обличчя в нормі, розробити критерії оцінки співвідношень між кістковими елементами та повітроносними шляхами з використанням методів мультиспіральної комп'ютерної томографії (КТ) та 3D-реконструкції КТ-зображень. Проаналізували 30 спіральних комп'ютерних томограм пацієнтів без ознак патології кісток середньої зони обличчя. Використовували ліцензоване програмне забезпечення SimPlant 11.04 ("Materialise", Бельгія). Після створення віртуальної моделі кісток та повітроносних шляхів середньої зони обличчя визначали товщину кістки на різних ділянках, обсяг і площу поверхні кісток та повітроносних шляхів. Також вимірювали лицевий кут, кут інклінації, розраховували фаціальний індекс ізарда та запропонований нами індекс пневматизації (ІП - співвідношення обсягу кісткової тканини та обсягу повітроносних шляхів). Наявність статистичних взаємозв'язків між досліджуваними параметрами визначали за коефіцієнтом кореляції Пірсона. Показники антропометричних індексів у більшості обстежених пацієнтів коливались у межах норми, ІП - від 0,8 до 1,9 (в середньому 1,22). Показники індексу, що перевищували 1,5 вказували на склеротичний тип будови кісток середньої зони обличчя, менший ніж 0,9 - про пневматичний. Під час кореляційного аналізу встановили, що ІП та співвідношення обсягу кістки щодо площі її поверхні вірогідно були пов'язані із товщиною кістки на окремих ділянках, проте не залежали від кута інклінації, лицьового кута та величини індексу Ізарда. Висновки: при обчисленні антропометричних даних (лицьовий кут, кут інклінації, індекс Ізарда) неможливо оцінити будову, архітектоніку, ступінь пневматизації кісток середньої зони обличчя та іррегулярності їх поверхні. Для об'єктивної інтегральної оцінки архітектоніки кісток середньої зони обличчя доцільним є визначення ІП та розрахунок співвідношення обсягу кістки щодо площі її поверхні.

Аналіз результатів хірургічного лікування переломів та деформацій лицевого черепа із застосуванням в якості фіксаторів для остеосинтезу резорбтивних біоактивних полімерних та титанових накісних пластин з гвинтами в групах порівняння. Одержано позитивні результати клінічних досліджень в ранні та віддалені терміни після остеосинтезу свідчать про ефективність і перспективність застосування резорбтивних полімерних мініпластин в хірургічному лікуванні переломів та деформацій лицевого черепа. У 98 % пацієнтів, яким використовували полімерні фіксатори, завдяки правильному плануванню лікування, біомеханічно обгрунтованому використанню пластин вдалося досягти повної реабілітації. Застосування запропонованих пластин для остеосинтезу запобігає ряду ускладнень в післяопераційному періоді та дозволяє уникнути повторної операції з видалення фіксатора.

За допомогою ретроспективного аналізу архівного матеріалу за 2004-2014 роки вивчено динаміку травматизму кісток лицевого черепа, проаналізовано спектр ускладнень металоостеосинтезу. На підставі одержаних даних здійснено пошук матеріалу з метою виготовлення фіксаторів для остеосинтезу в щелепно-лицевій ділянці, позбавлених недоліків металу. Розроблено біодеградуючий матеріал біоактивної дії епоксиполіуретан та його композиції з гідроксиапатитом та левамізолом (ЕПУ-ГАП-ЛЕВ) на основі епокси-поліуретанової композиції, що містить 20 % гідроксиапатиту та 6 % левамізолу. Результати експериментальних досліджень були підставою переходу до клініко-рентгенологічних досліджень. Проведено порівняльний аналіз результатів та оцінено ефективність лікування хворих із переломами та деформаціями кісток лицевого черепа з застосуванням різних фіксаторів для остеосинтезу (ЕПУ-ГАП-ЛЕВ та титанових), обгрунтовано застосування ЕПУ-ГАП-ЛЕВ фіксаторів на різних анатомо-топографічних ділянках, доведено ефективність їх використання.

Мета роботи - підвищення ефективності лікування хворих з травмами середньої зони обличчя, поєднаних із пошкодженнями орбіти, шляхом вдосконалення методів відновлення її анатомічної цілісності та додаткового апарату ока.

Цель работы - повышение эффективности лечения больных с травмами средней зоны лица, сопряженных с повреждениями орбиты, путем совершенствования методов восстановления ее анатомической целостности и дополнительного аппарата глаза.

За даними ретроспективного аналізу архівного матеріалу за 2004 - 2014 рр. визначено динаміку травматизму кісток лицевого черепа, проаналізовано ускладнення металоостеосинтезу (МОС). Розроблено біодеградуючий матеріал біоактивної дії (ЕПУ-ГАП-ЛЕВ) на основі епоксиполіуретанової композиції, що містить 20 % гідроксиапатиту та 6 % левамізолу. Проведено порівняльний аналіз результатів та оцінено ефективність лікування потерпілих з приводу перелому та деформації кісток лицевого черепа з застосуванням різних фіксаторів для остеосинтезу (ЕПУ-ГАП-ЛЕВ та титанових), обгрунтовано доцільність використання ЕПУ-ГАП-ЛЕВ фіксаторів в різних анатомо-топографічних ділянках, доведено їх ефективність.