На основании исследования местной гемодинамики у больных с верхней микрогнатией в процессе хирургического лечения сделан вывод, что после остеотомии челюсти и как при первичных деформациях, так и при деформации челюсти после ураностафилопластики у больных сохраняется достаточный уровень кровоснабжения остеотомированного фрагмента. Это обусловило возможность одновременно с остеотомией средней зоны лица по Фор I,II,III осуществлять фрагментацию альвеолярного отростка верхней челюсти в зонах наибольшей деформации при условии двустороннего периостального кровоснабжения.

Для реконструкции нижней челюсти при микрогении (микрорамии и микрободии) разработан и применен способ местной костной пластики, при котором во время проведения плоскостной остеотомии на наружной кортикальной пластинке в зоне угла нижней челюсти формируют взаимосоответствующие противоупоры, опорные точки которых размещены с учетом устранения деформации, сохраняются места прикрепления жевательных мышц, что значительно сокращает этапность лечения, дает более полный анатомический, функциональный и эстетический результат.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р665.633.050

Рубрики:

Вади розвитку щелеп

Шифр НБУВ: Ж14683 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р665.633.050-5

Рубрики:

Вади розвитку щелеп

Шифр НБУВ: Ж14683 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розроблено нову методику оперативного втручання за компресійного апаратурно-хірургічного лікування хворих з макрогнатією нижньої щелепи, що дозволяє скоротити термін післяопераційного періоду та періоду лікування. Вперше запропоновано комплексний підхід щодо визначення величини скорочення тіла нижньої щелепи за допомогої компресії. Уточнено зони остеотомії, що дозволяють мінімізувати травму судинно-нервового пучка. Обгрунтовано показання для видалення зубів залежно від ступеня тяжкості макрогнатії нижньої щелепи. Показано позитивний вплив нового методу лікування на скорочення тіла нижньої щелепи й оптимізацію профілю обличчя і прикусу у хворих з макрогнатією нижньої щелепи. З'ясовано переваги компресійного апаратурно-хірургічного методу та можливість уникнення рецидиву аномалії. Вперше виявлено функціональну перебудову власне жувальних м'язів під час лікування хворих з макрогнатією нижньої щелепи компресійним апаратурно-хірургічним методом. Вперше встановлено взаємозв'язок рентгеноцефалометричних змін лицьового кістяка та функціонального стану власне жувальних м'язів у хворих з макрогнатією нижньої щелепи до та після лікування компресійним апаратурно-хірургічним методом.

Розроблено тактику хірургічного лікування верхньої мікрогнатії відповідно до проявів деформації, а також оригінальний пристрій для лікування деформацій зубного ряду верхньої щелепи, який фіксує фрагменти альвеолярного відростка верхньої щелепи у заданому положенні у післяопераційному періоді. Встановлено ефективність лікування 24 хворих клінічними, рентгенологічними, антропометричними та електрофізіологічними методами.

Вивчено вікові особливості формування піднебінного шва та можливості впливу на його розвиток в аспекті лікування трансверзальних аномалій. Розроблено нові більш ефективні критерії визначення ступеня звуження верхньої щелепи для комплексного оцінювання тяжкості зубощелепної деформації. Обгрунтовано показання для використання цефалометричних знімків у прямій і боковій проекціях як методу діагностики та контролю дії апаратів для розширення серединно-піднебінного шва на структури верхньої щелепи, а також впливу останніх на положення нижньої щелепи. Вдосконалено спосіб лікування звуження верхньої щелепи запропонованою конструкцією апарату для її розширення, що дозволяє досягти скорочення термінів лікування та зменшення кількості рецидивів. Розроблено методику активації розширювального гвинта, що дозволяє підвищити ефективність лікування звуження верхньої щелепи та досягти скорочення терміну лікування у різних вікових групах і зменшити частоту ускладнень.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р665.633.050-5

Рубрики:

Вади розвитку щелеп

Шифр НБУВ: Ж14683 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Запропоновано класифікацію дефектів верхньої щелепи та піднебіння, в якій усі наявні дефекти об'єднано в п'ять груп відповідно до топографії розташування дефекту та ступеня складності для протезування. У кожній групі виділено певні підгрупи, що характеризують: наявність або відсутність зубів на щелепі, ступінь атрофії альвеолярних відростків, наявність сполучення з порожниною носа або гайморовою пазухою, з дефектом обличчя, а також стан пунктів анатомічної ретенції, достатніх для ортопедичного лікування або тих, які потребують додаткового хірургічного втручання.