Здійснено системне теоретико-експериментальне вивчення змісту, структури й особливостей професійного розвитку студентів педагогічного коледжу в контексті психології життєтворчості особистості. Запропоновано структурно-інтегративний підхід до розуміння змісту первинної професіоналізації як одночасного розгортування особистісних, професійних і процесуальних компонентів онтогенетичного розвитку особистості та набуття статусу суб'єкта власної життєтворчої активності. Обгрунтовано необхідність запровадження системи психологічного супроводу професійного розвитку студентів педагогічного коледжу, розроблено його теоретичну модель. Визначено провідні комплекси особистісних характеристик, розвитком яких забезпечується процес первинної професіоналізації педагога. Розкрито сутність та особливості психологічного супроводу професійного розвитку студентів педагогічного коледжу на етапі первинної професіоналізації, розроблено, апробовано та доведено ефективність комплексної програми психологічного супроводу.

Зазначено, що поняття "психологічного супроводу" застосовується в тих сферах життєдіяльності особистості, в яких мають місце труднощі з адаптацією, невизначеність соціальних і діяльнісних умов. Проаналізовано суть, зміст і форми психологічного супроводу особистісного професійного розвитку студентів. Наголошено, що суть психологічного супроводу полягає в наданні допомоги в розвитку психологічної індивідуальності, в розвитку особистості, особистісному зростанні в періоди життєвих криз. Підкреслено, що в межах супроводу професійного розвитку основний вид діяльності психолога - надання психологічної допомоги суб'єктам освітнього процесу, в той же час, педагоги можуть здійснювати педагогічну підтримку особистості студента. Виділено принципи психологічного супроводу.

Отмечено, что понятие "психологического сопровождения" применяется в таких сферах жизнедеятельности личности, в которых имеют место сложности с адаптацией, неопределенность социальных и деятельностных условий. Проанализированы сущность, смысл и формы психологического сопровождения профессионального личностного развития студентов. Акцентировано внимание, что сущность психологического сопровождения заключается в оказании помощи в развитии психологической индивидуальности, в развитии личности, личностном росте в периоды жизненных кризисов. Подчеркнуто, что в рамках сопровождения профессионального развития основной вид деятельности психолога - оказание психологической помощи субъектам образовательного процесса, в то же время, педагоги могут совершать педагогическую поддержку личности студента. Выделены принципы психологического сопровождения.

Відзначено, що професійний розвиток особистості студента стає одним з найважливіших завдань сучасної вищої освіти. Розглянуто теоретичні підходи до аналізу поняття "професійний розвиток особистості" як психологічної проблеми. Зроблено підсумок про те, що професійний розвиток особистості передбачає процес всебічної підготовки до професійної діяльності, особистісного професійного зростання на основі мотиваційного та системного саморозвитку і саморегуляції особистості як суб’єкта діяльності та життєтворчості.

Отмечено, что профессиональное развитие личности студента является одной из важнейших задач современного высшего образования. Рассмотрены теоретические подходы к анализу понятия "профессиональное развитие личности" как психологической проблемы. Сделан вывод, что под профессиональным развитием личности студента подразумевается процесс всесторонней подготовки к профессиональной деятельности, личностного профессионального роста на основе мотивационного и системного саморазвития и самореализации личности как субъекта деятельности и жизнетворчества.

The theoretical approaches to the analysis of the concept of professional development of the individual as psychological problem.

Висвітлено теоретичні підходи до аналізу поняття "професійного розвитку особистості" та запропоновано послідовні етапи підготовки студентів до професійної діяльності. Розкрито зміст поняття "професійний розвиток особистості студента", який на рівні внутрішнього світу людини об'єднує в собі конкретику світу професій і світу освіти та сприяє особистісному професійному зростанню на основі мотиваційного та системного саморозвитку та самореалізації особистості як суб'єкта діяльності та життєтворчості.

Отражены теоретические подходы к анализу понятия "профессионального развития личности" и предложены последовательные этапы подготовки студентов к профессиональной деятельности. Раскрыто содержание понятия "профессиональное развитие личности студента", которое на уровне внутреннего мира человека объединяет в себе конкретику мира профессий и мира образования и способствует личностному профессиональному росту на основе мотивационного и системного саморазвития и самореализации личности как субъекта деятельности и жизнетворчества.

The article presents theoretical foundations of personal professional development and specifies the essence of the concept "professional development of student's personality".

Приведены методика и результаты исследования процесса формообразования брикетов из прокатной окалины, в ходе которого установлена зависимость их прочности от реализуемого вида силового воздействия на прессуемый материал и процентного соотношения компонентов, входящих в его состав.

Здійснено теоретичний аналіз та емпірична верифікація положення про те, що тип прив'язаності дитини до матері є одним із чинників соціальної адаптації першої до шкільного навчання. Методи. Теоретичний соціально-психологічний аналіз феномену емоційного зв'язку дитини та матері щодо його значення в питанні соціальної адаптації дитини. На основі здійснених теоретичних пошуків та узагальнень було розроблено програму емпіричної перевірки визначених положень, яка реалізовувалась через метод бесіди та опитування. Результати. Здійснений теоретичний огляд предмету дослідження в науковій літературі дозволив виявити, що серед соціальних чинників які мають вплив на процес адаптації дитини до школи науковцями виокремлюються прискорення темпу життя, підвищення навчальних вимог, зміна життєвих стереотипів та способу життя. Одним із сучасних чинників дитячої адаптації сьогодення є відмінність дошкільного та шкільного освітніх середовищ. Чим варіативнішими стають освітні середовища дошкільного і шкільного дитинства, тим більшої актуальності набувають проблеми забезпечення наступності між ними. Окрім зазначених причин, науковці пропонують звернути увагу на позицію мами, якість прив'язаності дитини до мами, стиль дитячо-батьківських взаємовідносин, власне ставлення мами до освітнього закладу. На думку дослідників, емоційна прив'язаність необхідна для повноцінного психічного розвитку дитини, слугує відчуттям безпеки, сприяє власному розвитку, успіху та соціалізації. Здійснене емпіричне дослідження дало можливість підтвердити думку науковців щодо впливу типу прив'язаності дитини до мами на процес її адаптації до шкільного середовища. Відтак діти з надійним типом прив'язаності адаптовувались до школи найбільш успішно та емоційно спокійно, характеризувалися легкістю контакту з однолітками та вчителем. Висновки: проаналізовано соціальні та особистісні чинники, з якими зустрічаються діти в процесі їх соціальної адаптації до школи. Доведено, що серед низки умов, які мають вплив на особистість дитини, коли вона починає процес навчальної діяльності, є тип прив'язаності з матір'ю, її підтримка та допомога.

Розглянуто проблеми комунікативної діяльності як синергетичної системи, пов’язаної різноманітними відносинами з навколишнім середовищем, яке служить джерелом мотивації мовленнєвих дій. На матеріалі різних типів дискурсів аналізуються фактори, що визначають вибір мовних стратегій та мовленнєвих засобів, які забезпечують успішність та ефективність комунікації. Охарактеризовано проблеми навчання етиці міжкультурного спілкування. Окреслено сучасний економічний дискурс у дефініціях і термінах синергетики.

Здійснено теоретичний аналіз та емпіричну верифікацію положення про те, що тип прив'язаності чоловіка та жінки має значення в сприймані їхніх романтичних взаємин. Теоретична частина роботи будувалася на основі порівняльного аналізу західних науково-теоретичних досліджень щодо проблеми близьких міжособистісних відносин, включаючи сучасні. На основі здійснених теоретичних пошуків та узагальнень розроблено програму емпіричної перевірки визначених положень, яка реалізовувалась через метод опитування. Достовірність та надійність результатів забезпечувалася науково-методологічною обгрунтованістю дослідження, використанням адекватних поставленим завданням методів, репрезентативністю вибірки, застосуванням апарату математичної статистики. Результати. Зроблена спроба інтеграції основних положень теорії прив'язаності Джона Боулбіта Мері Ейнсворт щодо значення спілкування з дорослим у ранньому дитинстві для подальшого розвитку особистості та близьких взаємин. Це дає можливість прослідкувати динаміку розвитку міжособистісних відносин людини в онтогенезі як узгоджений і взаємопов'язаний процес, в якому досвід попередніх відносин впливає на подальшу соціальну взаємодію особистості. Об'єкт нашого дослідження був визначений сферою романтичних взаємин. Вони характеризуються тісною інтенсивною взаємодією між протилежною статтю, яка базується на закоханості та характеризується почуттям довіри. Варто відзначити, що швидше прив'язаність до матері, а ніж до батька постає як та сфера дитячо-батьківських відносин, яка має найбільш виражений зв'язок із типом прив'язаності в романтичних відносинах. Це відповідає результатам, отриманим іншими дослідниками, щодо переважаючого впливу прив'язаності до матері на побудову романтичних взаємин. Саме мати є головною фігурою прив'язаності для більшості дітей різної статі, тому відносини з нею більше пов'язані з подальшими відносинами в житті людини, ніж відносини з батьком. Висновки: в процесі емпіричного дослідження вдалося з'ясувати, що романтичні взаємини в сприйманні досліджуваних чоловіків та жінок можуть бути охарактеризовані з позиції типів прив'язаності, що лежать в їх основі та відрізняються за параметрами емоційної забарвленості взаємовідносин з романтичним партнером, наявністю довіри та спільної діяльності.