Предложена методика автоматизированного проектирования транзисторных СВЧ усилителей с диссипативными Г- и L-образными корректирующими (согласующе-выравнивающими) цепями. Методика позволяет осуществить синтез структуры корректирующих цепей, исходя из требований к коэффициенту усиления, форме амплитудно-частотной характеристики, уровню согласования на входе и выходе. Приведен пример проектирования сверхширокополосного согласованного усилителя на биполярном СВЧ транзисторе.

Зазначено, що оптимізація терапії супроводу є необхідною умовою проведення хіміопроменевої терапії у пацієнтів з місцевими рецидивами раку прямої кишки, що дозволяє покращити якість життя хворих та уникнути ускладнень, які потребують корекції.

Представлены результаты работ в области создания технологий производства и проектирования изделий полупроводниковой СВЧ-электроники, выполняемых в Томском государственном университете систем управления и радиоэлектроники. Предложена концепция компьютерного моделирования устройств микро- и наносистемной техники на базе метода компонентных цепей.

Рассмотрена формализованная методика, позволяющая на основе измеренных малосигнальных S-параметров и вольтамперных характеристик выполнить экстракцию параметров нелинейной модели EEHEMT полевого СВЧ транзистора. В качестве примера построена модель отечественного 0,15 мкм GaN HEMT транзистора, работающего в диапазоне миллиметровых волн. Правильность и точность построения нелинейной модели верифицируется при помощи измерений выходной мощности и нагрузочных характеристик транзистора в режиме большого сигнала.

Проаналізовано результати лікування 15 хворих з приводу метастатичного колоректального раку (мКРР) з ураженням печінки, яким виконане хірургічне втручання в період 2015 - 2016 рр. За результатами дослідження, в тканинах кукси печінки виявлене функціональне виснаження детоксикаційної спроможності гепатоцитів. Рівень окисненої та низькоспінової форм цитохрому Р-450 в каталітичному циклі системи детоксикації становив відповідно (0,33 +- 0,08) та (1,11 +- 0,13) відн. од., у нормі (0,59 +- 0,03) і (2,56 +- 0,02) відн. од.; FeS-білка N-2 в цьому електронотранспортному комплексі - (0,32 +- 0,06) відн. од., у нормі (0,61 +- 0,09) відн. од. В гепатоцитах кукси печінки відзначали перепрограмування метаболізму мітохондрій з окисного фосфорилювання на гліколіз, наслідком чого є формування клітинної гіпоксії та підвищення рівня лактату і супероксидних радикалів (СР). Оцінка ступеня гострої печінкової недостатності (ГПН) після операції можлива шляхом визначення рівня лактату, активності цитохрому Р-450, утворення комплексів NO з FeS-білками в електронотранспортному ланцюгу (ЕТЛ) мітохондрій, швидкості генерування СР.

Мета роботи - порівняльна оцінка ефективності та клінічної безпеки неоад'ювантної хіміопроменевої терапії (НАХПТ) за використання режиму XELOX або монохіміотерапії препаратами фторпіримідинів у хворих на місцево-поширений рак прямої кишки (МПРПК). Проведено проспективне рандомізоване одноцентрове дослідження за умов клініки Національного інституту раку. Пацієнтів із клініко-радіологічним діагнозом рандомізували у співвідношенні 1:1. У хворих основної (О) групи (n = 35) застосовували променеву терапію (ПТ) сумарною вогнищевою дозою (СВД) 50,4 Гр (1,8 Гр х 28) та поліхіміотерапію в режимі XELOX. У хворих групи порівняння (П) (n = 34) проводили ПТ СВД 50,4 Гр (1,8 Гр х 28) та монохіміотерапію на основі препаратів групи фторпіримідинів. Ефективність НАХПТ визначали за даними МРТ та рівнем лікувального патоморфозу. Прояви токсичності хіміотерапії реєстрували згідно з критеріями CTCAE 4.03. Усім хворим було проведено оперативні втручання різних видів. В обох групах досягнуто статистично однакового (p >> 0,05) високого радикалізму операції, хоча частота R0 резекції була дещо вищою у хворих групи О - 33 (97,1 %) проти 25 (93,5 %) у групі П. R2 резекцій не було. В обох групах найчастіше (58,1 - 79,4 %) відмічали гастроінтестинальні прояви токсичності хіміотерапії (I - II ступеня). У групі О частіше, ніж у групі П, реєстрували токсичність III та IV ступенів (35,3 проти 19,4 %): зокрема, анемію - 2 (5,9 %) і 1 (2,9 %) проти 1 (3,2 %) і 1 (3,2 %), анорексію - 4 (11,7 %) і 0 (0 %) проти 3 (9,7 %) і 0 (0 %), нейротоксичність - 3 (8,8 %) і 2 (5,9 %) проти 1 (3,2 %) і 0 (0 %) відповідно, але відмінності не достовірні (p = 0,151). Висновок: оксаліплатинвмісна НАХПТ (режим XELOX) за МПРПК є безпечною тактикою за умови проведення селекції хворих у спеціалізованих онкологічних центрах.