Проаналізовано результати лікування 102-х хворих віком від 20-ти до 88-ми років з приводу післяопераційного звуження сечівника. Комплекс обстеження включав аналіз скарг, даних анамнезу, інструментальних методів, лабораторного дослідження крові та сечі. Спеціальні урологічні дослідження передбачали виявлення ознак порушення сечовипускання, проведення рентгенологічного, ультразвукового дослідження, урофлоуметрії. Залежно від довжини звуження хворим проведено оптичну уретротомію, трансуретральну резекцію звуження, бужування. В усіх хворих відновлено самостійне контрольоване сечовипускання, усунуто ознаки обструкції. Впровадження в практику мініінвазивних методів лікування забезпечило зменшення ризику оперативного втручання, частоти інтра- та післяопераційних ускладнень, тривалості втручання, дозволило уникнути виконання відкритої операції, поліпшити якість життя хворих.

Показано можливість підвищення ефективності лікування звужень сечовивідного протоку у чоловіків шляхом використання трансуретральних втручань. Проведено клінічне обстеження 251-го хворого, яким виконано 275 ендоуретральних втручань з приводу звуження сечівника. Встановлено високу ефективність трансуретральних втручань, які є альтернативою відкритим оперативним втручанням. Обгрунтовано доцільність використання трансуретральних втручань для лікування чоловіків зі звуженнями сечівника. Обгрунтовано концепцію диференційного підходу щодо лікування хворих зі звуженнями сечівника, яка базується на основних клінічних критеріях - протяжності звуження та стані парауретральних тканин. Запропоновано алгоритм діагностики та лікування досліджуваної патології. Показано, що його використання сприяє оптимізації й індивідуалізації лікування залежно від протяжності звуження, стану парауретральних тканин, що в кінцевому результаті зменшує частоту рецидивів, подовжує тривалість безрецидивного періоду та покращує якість життя хворих.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р696.55-5

Рубрики:

Хвороби сечоводів

Шифр НБУВ: Ж15869 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вперше досліджено теоретичні та практичні проблеми забезпечення права працівника на захист своєї гідності за трудовим законодавством України. Визначено поняття гідності працівника як трудоправової категорії. Досліджено нормативне закріплення права працівника на захист своєї гідності у міжнародно-правових актах, актах законодавства України та законодавства окремих зарубіжних країн. Охарактеризовано юридичну природу та структуру права працівника на захист своєї гідності як суб'єктивного трудового права. Розглянуто форми захисту працівником своєї гідності під час трудової діяльності, а у передбачених законом випадках після її припинення. Сформульовано науково обгрунтовані пропозиції щодо удосконалення актів чинного законодавства, проекту ТК України у частині забезпечення права працівника на захист своєї гідності.