Індекс рубрикатора НБУВ: Ф022.1

Рубрики:

Держава в політичній системі

Шифр НБУВ: Ж69635 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено дослідження феномену українського соціуму. Послідовно розглянуто політико-правові, методологічні та концептуальні підстави аналізу його сутності. Визначено історико-генетичні джерела формування українського соціуму, розглянуто еволюцію його системних рис. Виділено етнічні, економічні, культурні, духовні, наукові, ресурсні особливості українського соціуму. Розглянуто проблеми збереження національної ідентичності та суспільної консолідації. Висвітлено процес становлення сучасної української держави у контексті національного поступу. Розглянуто історію формування системи адміністративно-територіального устрою України від найдавніших часів до сучасного періоду. Показано вплив західних демократичних цінностей на українське державотворення. Встановлено значення суспільних ідей як чинника націотворення. Проаналізовано особливості формування громадянського суспільства в Україні, розглянуто його стратегічні пріоритети та засоби їх реалізації. Охарактеризовано сучасний стан людського розвитку в Україні як універсальний критерій суспільного поступу.

Проведено исследование феномена украинского социума. Последовательно рассмотрены политико-правовые, методологические и концептуальные основы анализа его сущности. Определены историко-генетические источники формирования украинского социума, рассмотрена эволюция его системных признаков. Выделены этнические, экономические, культурные, духовные, научные, ресурсные особенности украинского социума. Рассмотрены проблемы сохранения национальной идентичности, обоснована необходимость осуществления общественной консолидации. Освещен процесс становления современного украинского государства в контексте национального развития. Рассмотрена история формирования системы административно-территориального устройства Украины от древних времен до современного периода. Показано влияние западных демократических ценностей на государственнообразовательные процессы. Установлено значение общественных идей как фактора формирования нации. Проанализированы особенности становления гражданского общества в Украине, рассмотрены его стратегические приоритеты и средства их реализации. Охарактеризовано современное состояние общества в Украине как универсальный критерий общественного развития.

Науково обгрунтовано теоретико-методологічні засади феномену "культурна політика". Проведено концептуалізацію її стратегічних пріоритетів та визначено етносоціальний вектор культурної політики України. Удосконалено понятійний апарат сфери культурної політики. Розкрито взаємообумовленість поняття "культура та політика її реалізації". Здійснено експлікацію понять "культурна політика", "суб'єкт культурної політики". Наведено класифікації моделей культурної політики, узагальнених та проаналізованих з урахуванням рольових повноважень і етичних принципів взаємодії суб'єктів культурної політики. На підставі аналізу концептуальних засад культурної політики міжнародних організацій ЮНЕСКО та Ради Європи визначено основні тенденції культурних процесів сучасності, стратегічні пріоритети, принципи формування та реалізації культурної політики. Надано практичні рекомендації щодо вдосконалення нормативно-правової бази державного управління у сфері культури, а також вектора культурної політики держави з метою досягнення основних стратегічних пріоритетів етносоціального розвитку України.

Розглянуто актуальні питання формування української політичної нації, проведення політико-конституційної й адміністративно-територіальної реформ. Увагу приділено проблемам феномену неокорпоративізму, еволюції конституційних моделей і політичних партій, оптимізації соціального діалогу, утвердження громадянського суспільства у сучасній Україні. Проаналізовано особливості походження й еволюції політичних партій в Україні, вплив соціально-політичних трансформацій на внутрішню організаційну структуру й ідеологічне позиціювання політичних партій, особливості взаємодії політичних партій з державою. Запропоновано заходи щодо підвищення відповідальності партій за виконання ними визначених законодавством функцій і корекції форм їх участі в публічній політиці у спосіб внесення змін до виборчого законодавства, реформування державної служби тощо.

Розглянуто актуальні виклики, які постали перед корінними народами Криму (кримськими татарами, караїмами, кримчаками) після окупації півострова Російською Федерацією. Мета роботи - визначення вразливих позицій російської політики щодо корінних народів РФ, зокрема на території Криму. На основі аналізу декларативної та фактичної реалізації політики щодо корінних народів РФ визначено імітаційний та маніпулятивний характер реалізації політики РФ щодо корінних народів на підконтрольній їй території. Окреслено низку пріоритетних напрямів реалізації державної політики України щодо деокупації Криму, а також тактичних дій української сторони в рамках державної політики щодо корінних народів Криму на національному та міжнародному рівні. Зроблено висновок, що процес формування й реалізації Україною політики щодо корінних народів Криму має стати складовою частиною стратегії деокупації Криму, що також посилить позиції української сторони у здатності ефективно протистояти агресії РФ передусім на міжнародній арені.

Здійснено аналіз держаної політики стосовно закордонних українців на прикладі її реалізації щодо української меншини в Румунії. Висвітлено становище української діаспори та основні ідентифікаційні тенденції, характерні для української спільноти румунського суспільства, а також стан забезпечення прав і потреб її представників для збереження власної етнокультурної ідентичності. Констатовано, що, незважаючи на розвинену договірну основу українсько-румунських відносин, стан забезпечення освітніх, культурно-інформаційних потреб української діаспори в Румунії, українська діаспора зазнає значної асиміляції. Зокрема, звертається увага на неефективність політики української сторони щодо забезпечення потреб української діаспори у двосторонніх українсько-румунських відносинах. Також ідеться про те, що забезпечення прав етнічної громади значною мірою залежить від її громадської активності. На ефективність громадської активності української діаспори свого часу негативно вплинули внутрішні суперечки між громадською елітою українців Румунії. Попри нинішню позитивну динаміку діяльності громадського представництва української діаспори, що зумовлена зміною керівництва Союзу українців Румунії, питання консолідації та підтримки громадського сектору закордонних українців, у Румунії зокрема, має залишатись одним із базових пріоритетів державної політики у цій сфері. Зазначено, що активізація українсько-румунських відносин з 2014 р. значною мірою створює сприятливі умови для покращення ефективності державної політики стосовно української діаспори в Румунії. Запропоновані заходи з удосконалення процесу формування та реалізації цієї політики.

Розглянуто актуальні виклики щодо збереження культурної спадщини в Криму, що зумовлені експансіоністською політикою Російської Федерації (РФ) на окупованій території півострова. Здійснений аналіз втрат, які зазнає Україна внаслідок проведення такої політики на тлі відсутності можливостей безпосереднього доступу, контролю та впливу на стан забезпечення та охорони культурної спадщини в Криму. Серед основних викликів збереження культурної спадщини на півострові, зокрема, виокремлено такі, як-от: руйнування низки об'єктів культурної спадщини та проведення неякісних реставраційних робіт, відсутність належного обліку та незаконного переміщення культурних цінностей. Звертається увага на загострення ситуації, коли масштабні незаконні археологічні розкопки на території Криму зумовили не лише незадовільний рівень обліку та збереження археологічних експонатів, а й переповненість наявних кримських музейних сховищ. У публікації стверджується, що безконтрольність цих процесів стає сприятливим середовищем для вивезення культурних цінностей з АР Крим. Зазначено, що ситуація навколо масштабної реставраційної та протиаварійної діяльності окупаційної "влади" щодо об'єктів культурної спадщини та музейних установ півострова має подібну мету. Наслідком такої діяльності є як втрата автентичного вигляду об'єктів культурної спадщини внаслідок проведення неякісних робіт, так і руйнування археологічних об'єктів через відсутність їхньої подальшої консервації та музеєфікації. Аргументовано висновок про те, що політика РФ орієнтована на підпорядкування культурної спадщини Криму під юрисдикцію російської сторони та привласнення. Невпорядкованість і слабкий контроль над цими процесами призводять до криміналізації відносин у сфері охорони культурної спадщини півострова, у т. ч. і незаконного обігу культурних цінностей, фінансових махінацій під час проведення реставраційних робіт на об'єктах культурної спадщини в Криму, тощо. Деструктивна політика щодо культурної спадщини півострова викликає певне суспільне невдоволення, зокрема спричинене обмеженням доступу місцевого населення до об'єктів культурної спадщини, що може стати сприятливим чинником під час деокупації Криму в майбутньому.

Досліджено стан забезпечення культурно-освітніх та інформаційних прав румунської і молдовської національних меншин в Україні. Розкрито окремі аспекти забезпечення освітніх, мовних прав української діаспори в Румунії та Молдові. Проаналізовано можливості підтримки добросусідських взаємин України с цими країнами. Сформульовано пріоритетні напрямки подальшої співпраці у двосторонніх відносинах в контексті дослідженого питання.

Проаналізовано основні тенденції розвитку громадянського суспільства в Україні. Визначено ключові виклики у сфері формування та реалізації державної політики сприянь інститутам, організаціям громадянського суспільства. Висвітлено діяльність організацій громадянського суспільства в різних соціальних сферах. Подано рекомендації щодо нормативно-правового забезпечення їхньої діяльності, розвитку інституційної стійкості організацій громадянського суспільства.

Наведено огляд основних нагальних проблем у гуманітарній сфері України: культурній, освітній, науковій, мовній, а також у сфері релігійно-церковних відносин, прав національних меншин та корінних народів, розвитку креативних індустрій. Окрему увагу приділено завданням державної політики у сфері культурної (публічної) дипломатії та соціогуманітарної реінтеграції тимчасово окупованих територій України. Акцентується на проблемах розвитку гуманітарної сфери в умовах пандемії COVID-19: обмеження масових заходів, яке поставило сферу культури та креативних індустрій на межу виживання, а також потреби в розвитку якісної дистанційної та онлайн-освіти у закладах середньої та вищої освіти. Розглянуто питання щодо стану музейної справи та музейних фондів в Україні, існування розриву в рівні доступу до якісних культурних послуг між населенням великих міст та периферії. Проаналізовано ситуацію з "мовним" питанням, зокрема переваги й виклики прийняття та імплементації Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної". Приділено увагу завданням державної політики реінтеграції у соціогуманітарній сфері, що охоплюють аналіз стану гуманітарної сфери на тимчасово окупованих територіях, окреслюють коло соціогуманітарних потреб жителів тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб, які потребують вирішення для забезпечення конституційних прав, потреб цих громадян України та створення засад для підвищення рівня згуртованості, єдності українського суспільства.