Систематизовано основні теоретичні підходи щодо вивчення інституту консолідації. Проаналізовано особливості української політичної еліти та специфіку її формування. Досліджено модернізаторську роль політичної еліти. Обгрунтовано, що консолідація еліти на базі демократичних інститутів, норм, цінностей і процедур є необхідною умовою модернізації. Проаналізовано демократичні форми та засоби міжелітної взаємодії. Визначено та класифіковано чинники становлення інституту демократичної консолідації. Запропоновано етапізацію становлення консолідаційних засад.

Висвітлено результати лінгвістичного аналізу критики в англомовній науковій статті - провідному жанрі наукового дискурсу. Критика, трактована як негативно-оцінне судження, є дискурсним явищем - розумовою активністю науковця й її вербальною реалізацією, здійснюваною на основі відповідного фрагмента знання (стереотипного сценарію) та призначеною реалізувати стратегічну мету - виявляти й усувати недоліки наукової діяльності. Критичні зауваження містять основну частину - висловлення негативної оцінки - та подекуди - додаткову. Наголошено, що їх формальні, структурні, змістові та прагматичні характеристики варіюються, утворюючи різні типи, які разом формують стереотипну репрезентацію критики в англомовній науковій статті. Організуючим чинником стереотипної репрезентації виступають дискурсивні тактики критики - оптимізація наукового пізнання, оптимізація наукового знання, - прийомами / засобами яких слугують вербальні характеристики критичних зауважень.

Вивчено специфіку та трансформацію політичного насилля в контексті політико-культурної детермінації. Проаналізовано та систематизовано типи та форми прояву політичного насилля. Розкрито механізм детермінації політичного насилля через дослідження комплексу системних і політико-культурних передумов і факторів, що спричиняють його виникнення та розповсюдження. Визначено сучасні тенденції поширення й трансформації політичного насилля в аспекті актуалізації культурно-цивілізаційних суперечностей.

Дисертацію присвячено дослідженню правових та організаційних аспектів участі захисника в реалізації засади забезпечення права на захист у кримінальному провадженні. На підставі системного аналізу наукових поглядів учених розкрито стан наукових досліджень засади забезпечення права на захист, поняття та структуру забезпечення права на захист як загальної засади кримінального провадження України, суб’єктів захисту, захисника та його правового статусу, тактики захисту, проблемних аспектів участі захисника в кримінальному провадженні України. Окреслено сучасні тенденції, ефективність функціонування в державі інституту адвокатури та системи безоплатної вторинної правової допомоги в контексті забезпечення права на захист та обгрунтовано необхідність забезпечення професійною правничою допомогою усіх учасників кримінального провадження, які її потребують. Висвітлено окремі правові й організаційні проблеми забезпечення права на захист в контексті усталеної практики ЄСПЛ: раннього доступу до захисника своїх прав, вільного вибору адвоката, забезпечення права підозрюваного на ефективну правову допомогу, правову допомогу за рахунок держави, достатнього часу та можливостей для підготовки захисту. Запропоновано доцільність встановлення гарантій захисту особи, причетність якої до вчинення кримінального правопорушення перевіряється, визначення її правового статусу та забезпечення професійною правничою допомогою.

Мета роботи - дослідження лінгвокультурних особливостей використання експліцитних лексико-граматичних засобів вираження негативної оцінки у критичних зауваженнях у провідному жанрі англомовного наукового дискурсу - статті. Охарактеризовано типові експліцитні лексико-граматичні засоби актуалізації аксіологічного змісту у критиці. Встановлено, що їхнє застосування підпадає під вплив групового чинника.

Здійснено комплексний аналіз правових та організаційних аспектів участі захисника в реалізації засади забезпечення права на захист в кримінальному провадженні України. Розкрито стан наукових досліджень засади забезпечення права на захист, поняття права на захист, правових основ та структури засади забезпечення права на захист, правового статусу захисника, суб'єктів захисту, а також тактики захисту. На основі порівняльного аналізу кримінального процесуального законодавства України та правових позицій Європейського суду з прав людини досліджено сучасні тенденції, ефективність функціонування в державі інституту адвокатури та системи безоплатної вторинної правової допомоги, проблемних аспектів участі захисника в кримінальному провадженні в контексті забезпечення права на захист.

Досліджено проблеми формування прагматичної компетентності майбутніх перекладачів у процесі професійної підготовки. Розкрито сутність і структура цієї компетентності (ситуаційна динамічна інформаційна структура, що складається з комбінації компетенцій майбутнього фахівця, яка сприяє здійсненню впливу на отримувача у відповідності до комунікативної інтенції відправника та правильному аналізу й розумінню комунікативного наміру отримувача в процесі професійного іншомовного перекладацького спілкування). Обґрунтовано педагогічні умови формування прагматичної компетентності майбутніх перекладачів (наявність позитивної мотивації студентів до перекладацької діяльності; інтеракція дисциплін гуманітарного, мовознавчого циклів та фахових методик у процесі формування прагматичної компетентності майбутніх перекладачів; активізація самостійної професійно-мовленнєвої перекладацької діяльності з іншомовними текстами та носіями мови; усвідомлення студентами на рівні переконань значущості перекладацької діяльності). Визначено критерії (емоційний, адекватність перекладу, успішність/ефективність комунікації), показники та охарактеризовано рівні сформованості прагматичної компетентності майбутніх перекладачів у процесі професійної підготовки (високий, достатній, задовільний). Розроблено модель і методику формування вищезгаданої компетентності, а також методичні рекомендації науково-педагогічним працівникам і студентам щодо її формування.

Висвітлено актуальні проблеми репрезентації національно-мовної картини світу, лінгвокультурологічного, лінгвокогнітивного, етнолінгвістичного, соціокультурного та психологічного аспектів міжкультурної комунікації. Розглянуто теорію та практику перекладу як засіб міжкультурної комунікації, методику викладання та організацію навчального процесу в контексті міжкультурного спілкування.

Досліджено актуальні питання розслідування шахрайства на залізничному транспорті, під час якого здійснюють заволодіння особистим майном громадян. На основі узагальнення літературних джерел та практики досудового розслідування й судового розгляду розглянуто подію кримінального правопорушення та інші обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Сформульовано практичні рекомендації щодо підготовки й проведення низки слідчих (розшукових) дій, спрямованих на забезпечення повноти й всебічності досудового розслідування зазначеного кримінального правопорушення та доказування всіх його суттєвих обставин.

Досліджено процес доказування на досудовому розслідуванні фактів шахрайства на об'єктах залізничного транспорту. Увагу акцентовано на важливості встановлення події кримінального правопорушення та її складових - часу, місця, способу й інших обставин учинення аналізованого кримінального правопорушення. Розглянуто інші елементи предмета доказування, що визначені в частині 1 статті 91 КПК України, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Проаналізовано зміст низки слідчих (розшукових) дій, спрямованих на доказування шахрайства на об'єктах залізничного транспорту. Розроблено рекомендації щодо організації та проведення під час розслідування цих кримінальних правопорушень огляду, обшуку, допиту, пред'явлення для впізнання, слідчого експерименту, призначення експертиз, найпоширенішими серед яких є дактилоскопічна, трасологічна, почеркознавча, експертиза матеріалів, речовин і виробів, товарознавча, техніко-криміналістична експертиза документів.

Представлено результати проекту Town&Gown 2.0: the strategic cooperation between university and city in V4 countries and Ukraine» (профінансований Міжнародним Вишеградським фондом, Visegrad+ Grant No 22110065), спрямованого на вдосконалення стратегій і практик співпраці міста й університету. Досліджено різні аспекти розвитку стратегії співпраці між університетом та містом, а також конкретні кейси, які демонструють успішні результати та взаємодії між академічним середовищем та міською владою. Висвітлено досвід країн Вишеградської групи, реалізації проектів академічного місто в Україні, створення інституцій підтримки академічного середовища та міських громад, вплив університету на розвиток міста та регіону.