Розглянуто особливості прооксидантної та антирадикальної системи за холестатичного гепатозу вагітних (ХГВ). Визначено зміни антирадикальної активності та вміст первинних продуктів перекисного окиснення ліпідів - дієнових кон'югатів у сироватці крові під впливом традиційної медикаментозної та комплексної терапії. Продемонстровано ефективність еферентної терапії в нормалізації показників прооксидантної та антирадикальної систем у жінок з ХГВ.

Наведено результати вивчення перинатальних наслідків у 129 жінок з холестатичним гепатозом (ХГ) вагітних залежно від проведеного лікування. Продемонстровано, що патологічні процеси в організмі вагітної, зумовлені холестазом, спричиняють збільшення частоти передчасних пологів, гіпотрофії плода, ризику антенатальної загибелі плода. Доведено, що включення еферентної терапії в комплекс лікування вагітних з ХГ покращує результати вагітності для плода та новонародженого.

Наведено результати вивчення ефективності лактоферину у лікуванні залізодефіцитної анемії у вагітних. Продемонстровано динаміку показників гемоглобіну, феритину, загального білка та його фракцій, дегідрогеназ ланцюга тканинного дихання. Встановлено, що застосування лактоферину в комплексній схемі лікування анемії вагітних середнього ступеня тяжкості надає можливість зменшити загальний термін лікування, а, отже, і кількість побічних ефектів, досягти швидкого суб'єктивного благополуччя, інтенсивнішої, ніж на тлі стандартної терапії, корекції гематологічних показників.

Вирішено актуальне завдання - зниження частоти ускладнень вагітності та перинатальної патології у жінок з холестатичним гепатозом (ХГ). Встановлено частоту ХГ вагітних в Україні - 2,1 %. На основі рейтингового аналізу встановлено прогностичну цінність анамнестичних предикторів і визначено їх роль в генезі ХГ вагітних. Встановлено маркерну роль плацентарної лужної фосфатази як прогностичного фактора розвитку ХГ, ступеня тяжкості патологічного процесу, виникнення плацентарної недостатності. Розроблено і впроваджено в практику патогенетично обгрунтований метод лікування ХГ вагітних, який базується на поєднанні медикаментозної терапії та застосуванні інноваційних еферентних технологій, що дозволяє покращати результати вагітності, знижує частоту невиношування та перинатальних ускладнень.

Мета роботи - вивчити перинатальні наслідки в жінок із холестатичним гепатозом залежно від проведеного лікування. Проведено комплексне обстеження 129 вагітних із холестатичним гепатозом і 50 практично здорових вагітних із фізіологічним перебігом вагітності та пологів (контрольна група) віком 18 - 42 роки. Продемонстровано, що патологічні процеси в організмі вагітної жінки, обумовлені холестазом, сприяють збільшенню частоти передчасних пологів, гіпотрофії плода, ризику антенатальної загибелі плоду. Висновки: включення еферентної терапії в комплекс лікування вагітних з холестатичним гепатозом покращує результати вагітності для плода та новонародженого.

Мета роботи - визначити особливості психоемоційного стану вагітних із завмерлою на ранніх термінах вагітністю. Обстежено 60 жінок із завмерлою на ранніх термінах вагітністю (I група) та 30 жінок з прогресуючою вагітністю до 8 тижнів гестації (II контрольна група). З метою визначення особливостей психоемоційного стану жінок проведено опитування за стандартними методиками: визначення рівня нервово+психічної напруги за запитальником Нємчина, рівня тривожності за шкалою Спілбергера - Ханіна, рівня тривоги за шкалою Тейлора - Норакідзе. Аналіз психоемоційного стану продемонстрував, що вагітним із фізіологічним перебігом вагітності на ранніх термінах (II групи) притаманний помірний рівень нервово-психічного напруження (40,8 +- 1,3) за шкалою Нємчина, середній рівень особистісної та реактивної тривожності (38,6 +- 1,1 та 37,2 +- 1,2 відповідно) за шкалою Спілбергера - Ханіна, середній рівень тривоги за шкалою Тейлора - Норакідзе. У жінок із завмерлою на ранніх термінах вагітністю (і група) має місце високий рівень психоемоційного навантаження, реактивної тривожності (57,3 +- 1,6), нервово-психічної напруги (62,6 +- 1,4) та тривоги (31,8 +- 2,3). Висновки: отримані результати вказують на необхідність активної психологічної підтримки жінок із завмерлою на ранніх термінах вагітністю, а за потреби - медикаментозної допомоги, адже приєднання психопатологічних ознак не сприяє психоемоційній адаптації та може провокувати розвиток психосоматичних патологічних синдромів у післяабортному періоді та на етапі реабілітації і наступної прегравідарної підготовки.

Мета дослідження - вивчення впливу гормональної терапії на менструальну функцію жінок з аденоміозом у поєднанні з гіперпластичними процесами ендометрія. Проведено оцінювання впливу гормонотерапії у 160 жінок репродуктивного віку з аденоміозом у поєднанні з гіперпластичними процесами ендометрія: I група - 60 жінок, які використовували гестаген (6 міс); II група - 60 жінок, які вживали агоніст гонадотропін-рилізинг-гормону - (а-ГнРГ) (6 міс), III група - 40 жінок, які отримували комплексну терапію, що включала а-ГнРГ протягом перших 6 міс та імуномодулятор внутрішньом'язово через день N 20 з подальшим застосуванням таблетованих форм по 0,15 г 1 раз на тиждень (курс - 6 міс), після цього протягом наступних 6 міс - гестаген у другу фазу менструального циклу з 16-го до 25-го дня. Оцінювання показників проводили через 3, 6 і 12 міс терапії. Визначення об'єму менструальної крововтрати здійснено за допомогою карт менструальної крововтрати та оцінювали у балах за спеціальною шкалою. Сумарна оцінка за місяць, що перевищувала 100 балів, відповідала менструальній крововтраті більше 80 мл. Вивчено вплив гормональної монотерапії гестагеном і а-ГнРГ на менструальну функцію жінок з аденоміозом у поєднанні з гіперпластичними процесами ендометрія у динаміці спостереження протягом року. Проведено оцінювання показників об'єму крововтрати за допомогою карт спостереження. Розроблено комплексну поетапну гормональну терапію для жінок репродуктивного віку з поєднаною доброякісною патологією матки та вивчено її вплив на показники об'єму крововтрати та менструальну функцію жінок. Монотерапія гестагеном та а-ГнРГ протягом 6 міс лікування нормалізує показники об'єму крововтрати та менструальну функцію жінок, а на 12-у місяці спостереження у жінок цих груп зростає об'єм крововтрати та у кожної 3-ї жінки спостерігається поліменорея. Розроблена комплексна поетапна гормональна терапія для жінок з аденоміозом у поєднанні з гіперпластичними процесами ендометрія нормалізує вже на 3-у місяці лікування показники крововтрати, які мали тенденцію до зниження протягом 12 міс спостереження (об'єм менструальної крововтрати зменшився у 4 рази від вихідного).

Наведено результати вивчення стану лактації у самотніх і заміжніх породіль. Мета дослідження - оцінювання кількісного та якісного складу грудного молока у самотніх жінок на тлі застосування комплексного алгоритму лікувально-профілактичних заходів під час вагітності та пологів. Проведено оцінювання кількісного та якісного складу грудного молока: у 50 самотніх жінок - на тлі застосування запропонованого комплексного алгоритму (I основна група); у 50 самотніх жінок (II основна група) та 50 заміжніх жінок (група порівняння) - за загальноприйнятого ведення вагітності та пологів. Для вивчення стану лактації визначали у динаміці післяпологового періоду (1, 3-я і 7-а доба) показники, які відображають зміни кількості та якості материнського молока. Оцінювання стану лактації виявило гіпогалактію та зниження якісного складу грудного молока, що проявлялось зниженням рівня лактози та лактоферину в 1,6 разу, трансферину - в 1,4 разу, загального білка та церулоплазміну - у 2,2 разу, казеїну - в 1,5 разу, ліпідів - у 2,1 разу, вітаміну С - в 1,8 разу та вітаміну Е - в 1,5 разу, а також вмісту IgG - у 2,1 разу, IgA - у 2,2 разу, IgM - у 1,9 разу у самотніх жінок. Встановлено, що використання запропонованого алгоритму у самотніх жінок покращило стан лактації, а саме: збільшення нормогалактії на 11 %, зменшення гіпогалактії на 16 %, відсутність агалактії, збільшення вмісту загального білка на 15,2 %, ліпідів - на 17,3 % і нормалізація концентрації імуноглобулінів A, M і G.

Надано інформацію про діагностику, методи лікування та можливі ризики для вагітної і плода, пов'язані з холестатичним гепатозом вагітних. Діагноз холестатичного гепатозу вагітних, як правило, базується на клінічних (свербіж) та лабораторних (підвищений рівень жовчних кислот) ознаках. Рівні інших маркерів, що відображають функціональний стан печінки, таких, як аланінамінотрансфераза та аспартатамінотрансфераза, також часто підвищені, і це вимагає проведення диференціальної діагностики з іншими патологічними станами, що призводять до дисфункції печінки. Холестатичний гепатоз вагітних зумовлює підвищений ризик розвитку передчасних пологів, дистресу плода, респіраторного дистрес-синдрому новонародженого та мертвонародження. Є дані, що зі збільшенням рівня жовчних кислот зростає і ризик несприятливих наслідків для новонароджених. Терапія урсодезоксихолевою кислотою зменшує материнські симптоми, але не доведено, що ця терапія зменшує ризики для плода. Жінки з діагнозом холестатичного гепатозу вагітних мають високі ризики виникнення рецидиву під час наступних вагітностей та розвитку гепатобіліарної хвороби у подальшому житті.